Рішення

від 24.03.2025 по справі 911/5/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/5/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД»

про стягнення 447 438, 54 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД» (далі відповідач) про стягнення 447 438, 54 грн, з яких: 262 960, 32 грн основний борг, 111 342, 89 грн пеня, 38 636, 38 грн 10 % річних та 34 498, 95 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №БТРО_2023/06/005 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 08.06.2023, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.02.2025 від позивача надійшла заява в якій зазначає, що відповідачем сплачено 268 329, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 13.01.2025, яка отримана останнім 14.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.03.2023 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів №БТРО_2023/06/005 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами в видаткових накладних.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляють постачальнику по телефонну та/або на електронну пошту, які зазначена в розділі 10 цього договору, до 12:00 години дня, що передує дню поставки.

Згідно із п.4.3. договору покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за товар здійснюється постачальником у порядку передбаченому ст.534 ЦКУ.

У пункті 4.4. договору сторони погодили, що орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 000, 00 грн з врахуванням ПДВ. Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

Відповідно до п.5.2. договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 05.06.2024 (п.9.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 413 490, 92 грн, що підтверджується накладними: №24094/22982 від 27.09.2023 на суму 225 326, 54 грн, №24094/23456 від 29.09.2023 на суму 188 164, 38 грн.

06.10.2023 сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 по договору, в якому міститься посилання на вказані вище накладні, відповідно до якого станом на 30.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 613 960, 32 грн.

У подальшому відповідачем сплачено позивачу 268 329, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025, в призначенні платежу якої зазначено, що це оплата за договором.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 262 960, 32 грн основного боргу, 111 342, 89 грн пені, 38 636, 38 грн 10 % річних та 34 498, 95 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 413 490, 92 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.3. договору сторонами погоджено, що покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку.

Доказів направлення чи отримання відповідачем рахунків у відповідності до вимог п.4.3. договору матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Отже, суд позбавлений можливості встановити строк в який повинна була бути здійснена передоплата відповідно до п.4.3. договору.

Разом з тим у пункті 4.3. договору встановлено, що незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 05.06.2024.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Враховуючи викладене вище та те, що матеріали справи не містять і позивачем не надано, у порядку передбаченому ГПК України, доказів направлення чи отримання відповідачем рахунків у відповідності до вимог п.4.3. договору, суд позбавлений можливості встановити інший термін оплати аніж 05.06.2024 (дата закінчення строку дії договору).

06.10.2023 сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 по договору, в якому міститься послання на вказані вище накладні, відповідно до якого станом на 30.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 613 960, 32 грн.

Також відповідачем сплачено позивачу 268 329, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025, в призначенні платежу якої зазначено, що це оплата за договором.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює підписання акта звіряння взаємних розрахунків та оплату відповідача, як визнання ним основного боргу.

Отже, як зазначено вище термін оплати за отриманий товар по вказаним вище накладним настав 05.06.2024.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду неоплаченим залишився товар на суму 262 960, 32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказі оплати отриманого товару на суму 262 960, 32 грн в строк до 05.06.2024 матеріали справи не містять, та сторонами, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Разом з тим, як зазначено вище, після відкриття провадження в даній справі (13.01.2025) відповідачем сплачено позивачу 268 329, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025, в призначенні платежу якої зазначено, що це оплата за договором.

Так, пунктом 4.3. договору сторонами погоджено, що зарахування грошових коштів отриманих за товар здійснюється постачальником у порядку передбаченому ст.534 Цивільного кодексу України.

У свою чергу статтею 534 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

При здійснені оплати в сумі 268 329, 58 грн відповідачем у призначені платежу зазначено, що це оплата за договором, без будь-якої конкретизації, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025.

Суд зазначає, що позивач не вправі самостійно визначати порядок зарахування сплачених відповідачем коштів, оскільки сторонами в пункті 4.3. договору сторонами погоджено, що зарахування грошових коштів отриманих за товар здійснюється в порядку передбаченому ст.534 Цивільного кодексу України.

Отже, в даному випадку сторонами в договорі погоджено, що в першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в третю чергу сплачується основна сума боргу.

Так, у зв`язку не своєчасною оплатою поставленого товару позивачем також заявлено до стягнення 111 342, 89 грн пені, 38 636, 38 грн 10 % річних та 34 498, 95 грн інфляційних втрат.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Відповідно до п.5.2. договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 28.09.2023 по 04.12.2024 в сумі 111 342, 89 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування пені, як встановлено судом вище термін оплати за поставлений товар настав 05.06.2024, а тому строк нарахування пені починається 06.06.2024.

Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись сумами та періодом визначеним позивачем, а саме за загальний період з 06.06.2024 по 04.12.2024.

Так, за розрахунком суду розмір пені за період з 06.06.2024 по 04.12.2024 складає 34 055, 52 грн.

Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Як зазначено вище, відповідно до п.5.2. договору в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар крім передплати, покупець сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10 % річних за загальний період з 28.09.2023 по 04.12.2024 в сумі 34 498, 95 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як зазначено судом вище строк оплати настав 05.06.2024, а тому позивачем невірно визначено період нарахування 10% річних, судом здійснено власний розрахунок 10% річних за період з 06.06.2024 по 04.12.2024, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, так за розрахунком суду розмір 10% річних за загальний період з 06.06.2024 по 04.12.2024 складає 13 076, 17 грн.

Після відкриття провадження в даній справі (13.01.2025) відповідачем сплачено позивачу 268 329, 58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 21.01.2025.

Як встановлено судом вище, в даному випадку в п.4.3. договору сторонами погоджено, що в першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка та в третю чергу сплачується основна сума боргу.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено 268 329, 58 грн після відкриття провадження та порядок зарахування коштів погоджений сторонами в п.4.3. договору, суд закриває провадження в справі 911/5/25, в частині стягнення пені в розмірі 34 055, 52 грн (розмір пені, який підлягає стягнення після здійснення перерахунку судом), також суд закриває провадження в справі в частині стягнення 10% річних у розмірі 13 076, 17 грн (розмір 10% річних, який підлягає стягнення після здійснення перерахунку судом), у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Крім цього, суд закриває провадження в справі 911/5/25, в частині стягнення основного боргу в розмірі 221 197, 89 грн (268 329, 58 грн (сума оплати) - 47 131, 69 грн (сума, яка зарахована в рахунок оплати пені та відсотків річних (34 055, 52 грн (пеня) + 13 076, 17 грн (10% річних))), у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 41 762, 43 грн (262 960, 32 грн (сума основного боргу заявлена до стягнення) 221 197, 89 грн (сума оплачена відповідачем, яка залишилась після зарахування пені та 10% річних у відповідності до п.4.3. договору)). Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості саме в розмірі 41 762, 43 грн.

Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року в розмірі 34 498, 95 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як зазначено судом вище строк оплати настав 05.06.2024, а тому позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись сумами та періодом визначеним позивачем, а саме за період з червня по жовтень 2024 року.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з червня по жовтень 2024 року складає 16 392, 41 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також у позові позивач просить суд встановити для органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду з 05.12.2024 нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення основного боргу. Проте, така вимога позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, дійсно, відповідно до ч.10 ст. 238 ГПК України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов`язок) суду щодо зазначення у своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних, а по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41 762, 43 грн основного боргу та 16 392, 41 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 447 438, 54 грн, яка має майновий характер.

Отже, з урахуванням, що позов поданий через Електронний суд, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 369, 26 грн (1,5 % ціни позову * 0,8).

Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжною інструкцією №3322 від 19.12.2024 в розмірі 5 369, 26 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми боргу в розмірі 262 960, 32 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, останній має право на повернення судового збору в розмірі 3 155, 52 грн.

У відповідності до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №911/5/25 в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 34 055, 52 грн, 13 076, 17 грн 10 % річних та 221 197, 89 грн основного боргу - закрити.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код 34536374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, ідентифікаційний код 44774074) 41 762 (сорок одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 43 коп. основного боргу, 16 392 (шістнадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 41 коп. інфляційних втрат та 1 743 (одну тисячу сімсот сорок три) грн 34 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова