Рішення

від 24.03.2025 по справі 913/28/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/28/25

Провадження №10/913/28/25

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи №913/28/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул.Шолуденка, буд. 1, м.Київ, 04116)

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» (місцезнаходження: вул.Центральна, буд. 6, смт.Марківка, Старобільський район, Луганська область, 92400)

про стягнення 500742 грн 21 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 в розмірі 500742 грн 21 коп., з яких: 326991 грн 07 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 69071 грн 26 коп. пеня, 22640 грн 44 коп. 3% річних, 82039 грн 44 коп. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 326991 грн 07 коп., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Масловському С. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/28/25. Справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

28.01.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі без номеру від 27.01.2025, в яких позивачем зазначено, що відповідно до наданого АТ «Ощадбанк» листа від 12.08.2024, відповідачем були перераховані грошові кошти за поставлений природний газ, а саме: 14.12.2021 в сумі 113469 грн 19 коп., 28.12.2021 в сумі 477516 грн 54 коп., 15.02.2022 в сумі 528502 грн 86 коп., та які позивачем були зараховані як сплата за поставлений природний газ, відповідно до умов договору; у зв`язку з чим, сума простроченого та несплаченого основного боргу за поставлений природний газ в лютому 2022 становить 326991 грн 07 коп.

Також, позивачем до вказаних пояснень долучені докази направлення актів приймання передачі природного газу за листопад грудень 2021, січень лютий 2022 на електрону адресу відповідача; а також надано відомості з інформаційної платформи щодо щодобового споживання відповідачем природного газу за спірний період.

07.02.2025 на адресу Господарського суду Луганської області від Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» надійшов відзив без номеру від 03.02.2025 на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості та інфляційних втрат не заперечив; щодо стягнення пені та 3% річних, з посиланням на практику Верховного Суду а також дію воєнного стану, військової збройної агресії російської федерації проти України, просив суд не нараховувати 3% річних та пеню та відмовити у задоволені позову в цій частині. Також, відповідачем було долучено до відзиву оригінал акту звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01.11.2021 по 31.05.2024, за результатами якого встановлено, що за відповідачем наявна заборгованість за договором №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 постачання природного газу в сумі 326991 грн 07 коп.

07.02.025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла відповідь без номеру від 07.02.2025 на відзив на позовну заяву, в якій позивач проти зменшення розміру 3% річних та пені заперечив, оскільки вимагати вказані суми боргу є правом позивача, стягнення таких витрат передбачено договором та законодавством України, при цьому сума неустойки становить 21,12%, та не має карального характеру для відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» (споживач) було укладено договір постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.1.3, 2.2, 2.3 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року в кількості 225,554 тис. куб. метрів. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

За змістом п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Згідно з п. п. 3.1, 3.5 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Умовами пп. 3.5.2, 3.5.3 п. 3.5 передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до пп. 3.5.4. п. 3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п.4.1., п.4.3. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ -13658 грн 42 коп.; крім того ПДВ за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу газотранспортної системи 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136 грн 576 коп., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163 грн 86 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за договором становить 16554 грн 00 коп. Загальна вартість договору на дату укладання становить 311517 грн 43 коп., крім того ПДВ 622303 грн 49 коп., разом з ПДВ 3733820 грн 927 коп.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Приписами п. 7.1, п. 7.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. п. 10.1- 10.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На виконання умов договору постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в листопаді 2021 за актом приймання передачі від 30.11.2021 в обсязі 6,85449 тис.куб.метрів на загальну суму 113469 грн 192 коп. з ПДВ, грудні 2021 року за актом приймання-передачі від 31.12.2021 в обсязі 28,10900 тис.куб.метрів на загальну суму 465316 грн 25 коп. з ПДВ, в січні 2022 за актом приймання передачі від 31.01.2022 в обсязі 31,92600 тис.куб.метрів на загальну суму 528502 грн 86 коп. з ПДВ та в лютому 2022 року за актом приймання-передачі від 28.02.2022 в обсязі 20,49000 тис.куб.метрів на загальну суму 339191 грн 36 коп. з ПДВ, на підтвердження обсягів споживання природного газу позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача та відповідні акти приймання передачі природного газу.

Позивачем зазначено, що акти приймання передачі за грудень 2021, січень 2022 та лютий 2022 були направлені відповідачу на електронну пошту, зазначену в укладеному договорі, при цьому відповідачем зазначені акти не підписані, мотивованих заперечень щодо підписання зазначених актів від відповідача на адресу позивача не надходило.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно п.3 розділу І постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 «Про затвердження Правил постачання природного газу» постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

У відповідності до п.1 розділу ІІ постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.12, п.13 розділу ІІ 12. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 «Про затвердження Правил постачання природного газу» розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.

У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальним некомерційним підприємством «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» договору постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 позивач поставив відповідачу природний газ загальним об`ємом 87,37949 тис.куб.метрів на загальну суму 1446479 грн 66 коп., а саме: в листопаді 2021 природний газ в обсязі 6,85449 тис.куб.метрів на загальну суму 113469 грн 19 коп. з ПДВ, грудні 2021 року природний газ в обсязі 28,10900 тис.куб.метрів на загальну суму 465316 грн 25 коп. з ПДВ, в січні 2022 природний газ в обсязі 31,92600 тис.куб.метрів на загальну суму 528502 грн 86 коп. з ПДВ та в лютому 2022 року природний газ в обсязі 20,49000 тис.куб.метрів на загальну суму 339191 грн 36 коп. з ПДВ.

Судом враховано, що акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021, січень лютий 2022 були направлені позивачем на електронну адресу відповідача, яку було зазначено в договорі, у визначений договором строк споживач не повернув підписані акти приймання-передачі, а також не надав мотивовану відмову від їх підписання, матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо обсягів споживання відповідачем природного газу, факт постачання природного газу у визначених обсягах за спірний період відповідачем не спростовано, а тому такі акти вважаються прийнятими відповідачем згідно з п. 3.5. договору № 11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021.

Крім того, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС та обсяг спожитого відповідачем газу підтверджується листом оператора ГТС ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-12825 від 20.08.2024 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00001RBIT00F; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00001RBIT00F (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради», зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS00001RBIT00F.

Згідно з листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00001RBIT00F підтверджено, що у період з 25.11.2021 по 28.02.2022 відповідач був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS00001RBIT00F, внесені в алокацію вказаного постачальника та становлять в період з 25.11.2021 по 30.11.2021- 6854,49 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 28109,00 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 31926,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 20490,00 м3.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно з умовами п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

У пункті 5.1 договору сторони погодили зокрема, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Таким чином, на споживача покладений обов`язок з надання постачальнику копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу на підставі даних комерційного вузла обліку, відповідно до якого постачальник складає та направляє споживачеві акт приймання-передачі природного газу.

За таких обставин, оскільки відповідачем не було надано позивачу актів розподілу природного газу, позивачем, керуючись приписами п.3.5 договору постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021, визначено обсяг спожитого споживачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, та складено акти приймання передачі природного газу в листопаді 2021 від 30.11.2021 в обсязі 6,84559 тис.куб.метрів на загальну суму 113469 грн 19 коп., в грудні 2021 від 31.12.2021 на загальну суму 465316 грн 25 коп., в січні 2022 від 31.01.2022 в обсязі 31,92600 тис.куб.метрів на загальну суму 528502 грн 86 коп. з ПДВ та в лютому 2022 року від 28.02.2022 в обсязі 20,49000 тис.куб.метрів на загальну суму 339191 грн 36 коп. з ПДВ.

При цьому, будь яких заперечень, претензій, зауважень щодо складених актів приймання-передачі та поставленого природного газу в обсягах, зазначених в актах, відповідачем на адресу позивача не направлялось, обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів відповідачем не заявлялось. Таким чином, не надавши позивачу обґрунтовану відмову від підписання актів приймання передачі природного газу в листопаді, грудня 2021, січні лютому 2022, відповідач фактично погодив поставку природного газу за період з листопада 2021 по лютий 2022 в розмірі 87,37949 тис.куб.метрів на загальну суму 1446479 грн 66 коп. Доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відбору газу відповідача за спірний період, є неповними чи недостовірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача, відповідачем до суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» (ЕІС-код 56XS00001RBIT00F), спожитий відповідачем природний газ у період з листопада 2021 по лютий 2022 в загальному обсязі 87,37949 тис.куб.метрів, є встановленим, а вартість природного газу, отриманого відповідачем у листопаді 2021-лютому 2022 року, визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.

Проте, Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» свої зобов`язання за укладеним договором, зі своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений природний газ лютому 2022 в розмірі 326991 грн 07 коп., що також підтверджується зокрема актом звірянням розрахунків за період з 01.11.2021 по 31.05.2024, який підписаний та скріплений печатками сторін. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1-3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Частиною 2 ст. 131 «Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на даний час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, до якого включена Марківська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області, територія якої є тимчасово окупованою з 24.02.2022 й до теперішнього часу.

Разом з цим, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради», відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: вул.Центральна, буд.6, смт.Марківка, Старобільський район, Луганська область, 92400.

Оскільки територія Марківської селищної територіальної громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, господарський суд дійшов висновку, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюються на такі території з урахування ч. 1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

З урахуванням викладеного, судом зазначено, що в період тимчасової окупації Марківської селищної територіальної громади починаючи з 24.02.2022, постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу Комунальному некомерційному підприємству «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» відповідно до положень 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є забороненим.

За таких обставин, за розрахунком суду, враховуючи дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів споживача Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» (ЕІС-код 56XS00001RBIT00F), об`єм та вартість поставленого позивачем Комунальному некомерційному підприємству «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» природного газу за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 складає 19,234 тис.куб.метрів на загальну суму 318399 грн 54 коп.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений природний газ за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню частково в сумі 318399 грн 54 коп.. В іншій частині вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений газ за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 не є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 69071 грн 26 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 917/5/22 зазначив, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У зазначеній вже постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач за змістом відзиву на позовну заяву просив відмовити у стягненні нарахованих позивачем сум пені та 3% річних та звертав увагу на те, що територія місцезнаходження відповідача є тимчасово окупованою російською федерацією, згідно Розпорядження №2 від 01.11.2022 відповідач після простою відновив свою роботу починаючи з 01.11.2022, при цьому жодні оригінали документів не були вивезені під час вимушеного переміщення на підконтрольну територію України. При цьому, відповідачем зазначено, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення відповідачем умов укладеного договору.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» станом на час розгляду даної справи є: вул.Центральна, буд.6, смт.Марківка, Старобільський район, Луганська область.

Як вже було зазначено судом, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, до якого включена Марківська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області, територія якої є тимчасово окупованою з 24.02.2022 й до теперішнього часу.

Позивач, заперечуючи проти вимоги відповідача щодо відмови у задоволенні до стягнення пені та 3% річних вказував на те, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки такі доводи не є виключними обставинами, які можуть стати підставою для зменшення пені та 3% річних.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені у цій справі суд враховує, що відповідач є підприємством яке здійснює господарську некомерційну діяльність спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку, та фінансується за рахунок місцевого бюджету, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (сумлінне проведення розрахунків до повномасштабного вторгнення на територію України); відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача; виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, а також окупацію території України (смт.Марківка), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об`єктивно неможливою. Також, судом враховано, що розмір штрафних санкцій становить більше 20% суми основної заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження актуального майнового стану відповідача, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати природного газу.

Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70% до 20721 грн 38 коп., тобто 30% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню частково в сумі 20721 грн 38 коп. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені слід відмовити.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22640 грн 44 коп.

У силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, міститься наступний правовий висновок: «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Як зазначалося вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі №902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та заначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на викладені вище конкретні обставини розглядуваної справи, приймаючи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, господарський суд дійшов висновку про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних на 50% до 11320 грн 22 коп., тобто 50% від заявленої позивачем суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню частково в сумі 11320 грн 22 коп. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 82039 грн 44 коп.

Перевіривши, наданий відповідачем розрахунок інфляційних втрат за зобов`язанням лютого 2022 за період з травня 2022 по липень 2024 року на суму 326991 грн 07 коп. в розмірі 82039 грн 44 коп., судом зазначено, що позивачем допущено помилки, а саме не враховано положення ст.ст. 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки територія місцезнаходження відповідача починаючи з 24.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією та постачання природного газу на період тимчасової окупації є забороненим.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за зобов`язанням лютого 2022 за загальний період з травня 2022 по липень 2024 року на суму боргу 318399 грн 54 коп. становить 79883 грн. 90 коп.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та підлягає задоволенню частково в сумі 79883 грн 90 коп. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача слід стягнути на користь позивача основну заборгованість в сумі 318399 грн 54 коп., пеню в сумі 20721 грн 38 коп., 3% річних в сумі 11320 грн 22 коп. та інфляційні втрати в сумі 79883 грн 90 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» про стягнення 500742 грн 21 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість за договором постачання природного газу №11-1182/21-БО-Т від 22.11.2021 в розмірі 430325 грн 04 коп., з яких: 318399 грн 54 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 20721 грн 38 коп. пеня, 11320 грн 22 коп. 3% річних, 79883 грн 902 коп. інфляційні втрати, витрати зі сплати судового збору в сумі 5163 грн 90 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В інший частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул.Шолуденка, буд. 1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Марківська багатопрофільна лікарня Марківської селищної ради» (місцезнаходження: вул.Центральна, буд.6, смт.Марківка, Старобільський район, Луганська область, ідентифікаційний код юридичної особи 01983677).

Повне рішення складено 24.03.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ