Рішення

від 11.03.2025 по справі 916/5622/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5622/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача (за первісним позовом): адвокат Сонько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5622/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Федорова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" (вул. вул. Робоча, № 66, м. Херсон, 73000)

про стягнення 444 100,00 грн,

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" (вул. вул. Робоча, № 66, м. Херсон, 73000)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Федорова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 709 800,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору: Позивач, ФОП Федоров О.О. (надалі ФОП Федоров) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" (надалі ПП "Праймпостачсервіс") про стягнення заборгованості у сумі 444 100 грн.

ФОП Федоров обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю у Відповідача заборгованості зі сплати вартості поставлених Позивачем запчастин за договорами постачання, укладеними у спрощений спосіб, а саме, не повній оплаті виставлених позивачем рахунків за червень-серпень 2023 на загальну суму 444 100 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що слід стягнути з відповідача на його користь визначену у позові суму заборгованості.

В свою чергу, ПП "Праймпостачсервіс" вказуючи на те, що ФОП Федоров отримавши передплату за запчастини у сумі 709 800 грн, свої зобов`язання з поставки запчастин ПП "Праймпостачсервіс" не виконав, що є підставою для стягнення з ФОП Федоров суми передплати за запчастини у повному обсязі на користь підприємства.

2. Стислий виклад позицій учасників справи.

2.1. Аргументи позивача.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов зазначив, що ним у червні серпні 2023 на замовлення відповідача щодо постачання запчастин були виставлені рахунки -фактури № СФ-0000037 від 27.06.2023 на суму 629 100 грн та № СФ-0000047 від 01.08.2023 на суму 515 000 грн та згідно видаткових накладних №РН-0000037 від 03.07.2023 та №РН-0000045 від 01.08.2023 відповідачу були поставлені запасні частини: гумово-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутр. діаметр 205 мм, довжина 650 мм) у кількості 6 (шість) шт, гумово-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутр. діаметр 184 мм, довжина 500 мм) у кількості 1 (одна) шт та гумовий амортизатор для буксиру у кількості 100 (сто) шт.

Як вказує позивач, відповідачем, виставлені рахунки були сплачені частково. Так рахунок № СФ-0000037 від 27.06.2023 на суму 629 100 грн був оплачений у розмірі 200 000 грн, а рахунок № СФ-0000047 від 01.08.2023 на суму 515 000 грн у розмірі 500 000 грн.

Отримання відповідачем вищезазначених запчастин за ствердженням позивача, підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №РН-0000037 від 03.07.2023 та №РН-0000045 від 01.08.2023.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, ним 26.10.2023 на адресу відповідача були направлено претензії за № 09-10/23 до яких доданий акт звіряння взаємних розрахунків з проханням сплатити заборгованість за поставлені запчастини, проте відповідач листом за №11/11-01 від 11.11.2023 повідомив, що надати відповідь не вищезазначену претензію неможливо через відсутність у нього оригіналів вищезазначених видаткових накладних.

Виходячи з вищенаведеного Позивач зазначає, що він поставив відповідачу товар на загальну суму 1 144 100,00 грн., який відповідачем було частково сплачено у розмірі 700 000 грн., отже у відповідача перед позивачем існує невиконане грошове зобов`язання у сумі 444 100 грн.

Оскільки станом на 23.12.2023 відповідач не виконав свій обов`язок по сплаті вартості поставлених позивачем запчастин, на переконання позивача, відповідач порушив свої зобов`язання з оплати отриманого ним товару, а тому позивач звернувся до Господарського суду за захистом своїх порушених прав.

2.2. Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти первісного позову та в обґрунтування зустрічного ПП "Праймпостачсервіс" зазначило що дійсно у червні 2023 відповідач звернувся до ФОП Федорова з приводу постачання йому запчастин і в якості передплати по виставленому та погодженому ним рахунку-фактури № СФ-0000037 від 27.06.2023 на суму 629 100 грн, позивачу були перераховані в якості авансу 200 000 грн.

Проте, як вказує, відповідач, викладені у первісному позові обставини не відповідають дійсності, оскільки ФОП Федоров не здійснював у 2023 році жодного постачання товару на адресу ПП "Праймпостачсервіс", а надані з позовною заявою первинні документи - видаткові накладні № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 директором підприємства Пословським Ю.О. не підписувалися та відтиск оригінальної печатки підприємства на ці видаткові накладні не проставлявся.

За ствердженням відповідача, головним бухгалтером підприємства без погодження з керівником підприємства були підписані ЕПЦ директора та направлені у банк для виконання платіжні інструкції № 3221 від 09.07.2023 на суму 9800 грн, №№ 3224, 3226 від 03.08.2023 на суму 247000,00 грн та 253000,00 грн відповідно, а всього на суму 509800,00 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що часткова оплата головним бухгалтером підприємства рахунку-фактури СФ -0000037 від 27.06.23 згідно платіжної інструкції № 3219 від 29.06.2023 у сумі 200 000 грн, дійсно погоджена керівництвом підприємства, проте відвантаження на адресу підприємства за даним рахунком не відбулося, у зв`язку із чим ПП "Праймпостачсервіс" вимушене було звертатись до іншого постачальника, який виконав замовлення відповідача та поставив потрібні запчастини у повному обсязі.

Відповідач зауважує, що 07.11.2023 з претензії ФОП Федорова від 26.10.2023 йому стало відомо про необхідність сплати заборгованість у розмірі 444100,00грн., яка виникла перед позивачем у зв`язку з відвантаженням замовлених запчастин (гумо- металевих підшипників, гумових амортизаторів до буксиру) згідно видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023. Не погодившись із зазначеним у претензії ПП "Праймпостачсервіс" листом за вих. № 11/11-01 від 11.11.2023 запросило у ФОП Федорова надати дублікати видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 у зв`язку з їх відсутністю на підприємстві.

Крім того, відповідач із посиланням на те, що ФОП Федоров видаткові накладні не надав, зазначив, що 12.12.2023 та 05.01.2024 направив позивачу листи-вимоги щодо повернення авансових платежів на загальну суму 709800,00 грн, перерахованих згідно платіжних інструкцій № 3219 від 29.06.2023 на суму 200000,00грн; № 3221 від 09.07.2023 на суму 9800,00 грн; № 3224 від 03.08.2023 на суму 247000,00грн; № 3226 від 03.08.2023 на суму 253000,00 грн.

Як вказує відповідач, обидва листи-вимоги, направлені на адресу ФОП Федорова залишені без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, ПП "Праймпостачсервіс" вважає, що первісний позов має бути залишений без задоволення, а зустрічний підлягає задоволенню у повному обсязі.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

23.12.2023 через систему "Електронний суд" ФОП Федоров подав до Господарського суду позовну заяву (вх. № 6204/23).

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 суддя Цісельський О.В. був визначений для розгляду справи № 916/5622/23 та позовна заява вх.№2493/20 від 23.12.2023 була передана йому на розгляд.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 позовна заява (вх.№2493/20 від 23.12.2023) була прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 916/5622/23. Судом вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в порядку ст.247-252 ГПК України.

Від відповідача через систему "Електронний суд" 15.01.2024 надійшли заперечення (вх. № 1594/24) проти розгляду справи № 916/5622/23 в порядку спрощеного позовного провадження, які обґрунтовані тим, що обставини, викладені у наданому суду відзиві на позов та докази, надані на підтвердження існування зазначених у відзиві обставин, вказують на наявність суттєвих обставин по справі, отже без повного дослідження та надання їм правової оцінки у їх сукупності, на переконання відповідача, буде неможливо досягти об`єктивності та повноти судового розгляду.

16.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1785/24) разом із додатками, який долучений судом до матеріалів справи.

Того ж дня через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду зустрічний позов (вх. № 195/24), разом із додатками (т.с.1, а.с. 89-108), який згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2024 був переданий на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 22.01.2024 зустрічний позов ПП "Праймпостачсервіс" (вх. № 195/24 від 16.01.2024), у зв`язку із виявленими недоліками, був залишений без руху, а заявнику наданий строк для їх усунення.

Від представника позивача через систему "Електронний суд" 26.01.2024 разом із додатками надійшла відповідь на відзив (вх. № 3409/24), яка судом була долучена до матеріалів справи (т.с. 1, а.с 115-141).

Через систему "Електронний суд" 29.01.2024 відповідач надав суду клопотання (вх. № 3660/24), разом із яким надав докази усунення недоліків зустрічної позовної заяви, судом докази були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.02.2024 зустрічна позовна заява ПП "Праймпостачсервіс" (вх. № 195/24 від 16.01.2024) була прийнята та вирішено об`єднати її в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/5622/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання було призначено о 10:40 год на 27.02.2024, а також запропоновано учасникам справи надати відповідні заяви по суті спору у строки, визначені судом.

Від представника відповідача через систему "Електронний суд" 05.02.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4803/24 від 06.02.2024) у зв`язку із зайнятістю представника відповідача по іншим справам та перебування його у відряджені, що унеможливило його підготовку заяв по суті спору у цій справі.

08.02.2024 через систему "Електронний суд" відповідач надав заперечення проти відповіді позивача на відзив по первісному позову (вх. № 5358/24 від 09.02.2024), які судом разом з додатками були долучені до матеріалів справи (т.с. 1, а.с 166-223).

19.02.2024 через систему "Електронний суд" ФОП Федоров надав відзив на зустрічний позов (вх. № 6897/24 від 20.02.2024), який судом був долучений до матеріалів справи (т.с. 1, а.с 224-232).

23.02.2024 через систему "Електронний суд" ФОП Федоров надав додаткові пояснення (вх. № 7579/24), які судом залишені без розгляду, оскільки відповідно до приписів ГПК України зазначені додаткові пояснення не відносяться до заяв по суті спору, передбачених ч. 2 ст. 161 ГПК України, а також не є заявою з процесуальних питань, передбаченою ч 1 ст. 169 ГПК України.

27.02.2024 від ПП "Праймпостачсервіс" на електронну адресу суду надійшло, підписане КЕП адвоката відповідача, клопотання про витребування доказів (вх. № 7900/24), в якому відповідач просить суд витребувати у ФОП Федорова оригінали накладних № РН-0000037 від 03.07.2023, № РН-0000035 від 05.07.2023 та № РН-0000047 від 01.08.2023.

У підготовчому засіданні, 27.02.2023, судом розглянуто клопотання відповідача (№ 4803/24 від 06.02.2024) та протокольною ухвалою в його задоволені було відмовлено з підстав ненадання належних та допустимих доказів наявності підстав, на які посилався у клопотанні заявник. Також судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 7900/24 від 27.02.2024) та запропоновано позивачу самостійно надати суду оригінали витребуваних накладних, на що представник позивача погодився. В підготовчому засіданні судом була проголошена протокольна ухвала про перерву до 15:00 год. 11.03.2024.

Разом із клопотанням (вх. № 10022/24 від 11.03.2024), поданим через систему "Електронний суд" 08.03.2024, позивач просив долучити до матеріалів справи копію нотаріально посвідченого перекладу контракту №1-09/11/2021 від 09.11.2021. Клопотання судом було розглянуто та задоволено, копія перекладу контракту долучена до матеріалів справи.

14.03.2024 відповідач надав через систему "Електронний суд" клопотання про поновлення йому строку на подання додаткових доказів (вх. № 10812/24).

Того ж дня відповідач через канцелярію суду надав клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 10873/24), в якому відповідач просив суд призначити у справі комплексну судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконаний підпис у графі "отримав(ла)" у видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023, № РН-0000035 від 05.07.2023, РН-0000045 від 01.08.2023 директором ПП "Праймпостачсервіс" Пословським Юрієм Олександровичем?; чи міститься на видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023, № РН-0000035 від 05.07.2023, РН-0000045 від 01.08.2023 відтиск печатки ПП "Праймпостачсервіс" 35568742" яку воно використовує в господарській діяльності чи на них міститься відтиск іншої печатки? Проведення судової експертизи відповідач просив доручити ОНДІСЕ або Одеському НДКЦ.

У підготовчому засіданні 14.03.2024 судом були розглянуті клопотання позивача (вх. № 10022/24 від 11.03.2024) та відповідача (вх. № 10812/24 від 14.03.2024) та задоволені, оглянуті оригінали оспорюваних видаткових накладних, а також суд зобов`язав представника відповідача надати суду оригінал митної декларації та оригінали документів, на підставі яких оформлювалась митна декларація, запропонував позивачу надати письмові пояснення щодо клопотання про призначення судової експертизи та надання своїх пропозицій щодо питань до експерта та запропонувати установу для проведення експертизи. Також судом за власною ініціативою була постановлена протокольна ухвала про продовження терміну підготовчого провадження на 30 днів, а також протокольна ухвала про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09:40 год 16.04.2024.

11.04.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" були подані письмові доводи в обґрунтування призначення комплексної судової експертизи (вх. № 14915/24), які судом долучені до матеріалів справи.

15.04.2024 позивачем через систему "Електронний суд" було подане клопотання (вх. № 15388/24), в якому він заперечував проти призначення судової експертизи, проте, зазначив, що у випадку її призначення просить суд на вирішення судових експертів поставити наступні питання: чи виконаний підпис директором ПП "Праймпостачсервіс" Пословським Юрієм Олександровичем у графі "отримав(ла)" у видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 навмисно зміненим почерком? чи виконаний підпис директором ПП "Праймпостачсервіс" Пословським Юрієм Олександровичем у графі "отримав(ла)" у видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)? До клопотання були також надані оригінали видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023, № РН-0000035 від 05.07.2023, РН-0000045 від 01.08.2023, які судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.03.2024 представник позивача зазначив, що в нього відсутня видаткова накладна № РН-0000035 від 05.07.2023, а тому оригінал він не може надати суду, суд ознайомив відповідача із оригіналами видаткових накладних, наданих позивачем та запропонував представнику відповідача у наступному судовому засіданні надати суду умовно вільні зразки підпису керівника, у зв`язку із чим судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09:40 год. 18.04.2024.

17.04.2024 відповідач через канцелярію Господарського суду надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх. № 15874/24), до яких були додані документи відповідача з умовно вільними зразками підпису керівника та печатки відповідача. Документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.03.2024 судом були відібрані експериментальні зразки почерку та підпису директора ПП "Праймпостачсервіс" Пословського Ю.О. та зразки відтиску печатки ПП "Праймпостачсервіс".

Окрім того, за результатами вирішення питання про призначення у справі судової комплексної експертизи, після виходу з нарадчої кімнати, судом була проголошена вступна та резолютивна частини ухвали, відповідно до якої клопотання відповідача про призначення експертизи було задоволено, у справі призначена судова комплексна експертиза (судова почеркознавча експертиза та судова технічна експертиза).

Проведення судової експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення судової комплексної експертизи були поставлені наступні питання:

Чи виконано підпис у графі "отримав(ла)" у видатковій накладній № РН-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній № РН-0000045 від 01.08.2023 особисто Пословським Юрієм Олександровичем чи іншою особою?;

Якщо підпис виконано Пословським Юрієм Олександровичем, необхідно встановити чи виконано підпис у графі "отримав(ла)" у видатковій накладній № РН-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній № РН-0000045 від 01.08.2023 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?;

Якщо підпис виконано Пословським Юрієм Олександровичем, необхідно встановити чи виконано підпис у графі "отримав(ла)" у видатковій накладній № РН-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній № РН-0000045 від 01.08.2023 Пословським Юрієм Олександровичем з намаганням навмисної зміни ознак власного підписного почерку?

Чи нанесено відтиск печатки в графі "отримав(ла)" у видатковій накладній № РН-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній № РН-0000045 від 01.08.2023 печаткою ПП "Праймпостачсервіс", експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Судові експерти, які будуть безпосередньо проводитиме експертизу були повідомлені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

Провадження у справі № 916/5622/23 було зупинено.

05.06.2024 від судових експертів ОНДІСЕ на адресу Господарського суду надійшли клопотання (вх. № 22361/24) про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертиз, та надані рахунки для оплати експертиз.

Ухвалою суду від 14.06.2024 провадження по справі було поновлено, призначено підготовче засідання на 12:40 год. 02.07.2024 для вирішення клопотання судових експертів, відповідачу запропоновано надати додаткові документи в оригіналах, тощо.

27.06.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем разом із клопотанням (вх. № 25087/24) були надані докази оплати судових експертиз, які судом долучені до матеріалів справи, а також до канцелярії суду разом із клопотанням (вх. № 25116/24), надані додаткові докази в оригіналах на виконання клопотання судових експертів.

У підготовчому засіданні 02.07.2024 судом було розглянуто клопотання судових експертів, надані відповідачем додаткові докази в оригіналах долучені до матеріалів справи, провадження у справі на підставі відповідної ухвали суду було зупинено.

16.10.2024 до канцелярії Господарського суду із супровідним листом ОНДІСЕ (вх. № 37641/24) надійшов судовий висновок експерта № 24-2927/2 судово-технічної експертизи документів від 14.10.2024 (т.с. 3, а.с. 3-15) та із супровідним листом ОНДІСЕ (вх. № 37647/24) судовий висновок експерта № 24-2927 судово-почеркознавчої експертизи від 11.10.2024 (т.с. 3, а.с. 18-28).

Ухвалою суду від 18.10.2024 провадження у справі № 916/5622/23 було поновлено, підготовче засідання у справі призначено об 12:40 год 05.11.2024.

04.11.2024 через систему "Електронний суд" позивачем було подане клопотання (вх. № 39828/24), в якому він просив суд продовжити термін підготовчого засідання, відкласти судове засідання для надання можливості направити суду укладену між сторонами мирову угоду.

У підготовче засідання 05.11.2024 представники сторін не з`явилися, у зв`язку із чим суд судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання до 12:00 год. 19.11.2024.

18.11.2024 через систему "Електронний суд" позивачем були подані додаткові письмові пояснення (вх. № 41656/24), до яких були додані додаткові письмові докази.

У підготовчому засіданні 19.11.2024 судом була постановлена протокольна ухвала, якою надані позивачем додаткові письмові пояснення та докази залишені без розгляду, оскільки були подані всупереч приписам встановленим ст. 80, 161 та 169 ГПК України, а також запропоновано учасникам в строк до 28.11.2024 надати письмові пояснення з урахуванням висновків судових експертів, з урахуванням чого судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в засіданні до 11:20 год. 05.12.2024.

29.11.2024 через систему "Електронний суд" позивачем було подано клопотання (вх. № 42993/24), в якому він просив поновити строк на подання доказів і долучити до матеріалів додані до клопотання докази.

04.12.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем на виконання пропозиції суду були подані письмові доводи (вх. № 43557/24) щодо висновків судових експертів та додані додаткові письмові докази. Письмові пояснення судом були долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.12.2024 судом було розглянуто клопотання позивача (вх. № 42993/24) та задоволено, строк для надання доказів був поновлений, а докази долучені до матеріалів справи. Окрім того судом були залишені без розгляду надані відповідачем до письмових пояснень (вх. № 43557/24) додаткові докази, оскільки клопотання про поновлення строку на їх долучення відповідач суду не надав.

В цьому ж підготовчому засіданні судом була проголошена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання у справі № 916/5622/23 та про призначення справи до розгляду по суті на 10:20 год 17.12.2024, а також визначена резервна дата судового засідання на 16.01.2024 об 11:40 год.

Ухвалою суду від 05.12.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.12.2025 сторони виступили з вступними промовами та, у зв`язку із неможливістю вирішити спір в цьому судовому засіданні, судом була проголошена протокольна ухвала про перерву до 11:40 год. 16.01.2025.

Судове засідання, призначене на 16.01.2025, у зв`язку із перебуванням судді Цісельського О.В. у відпустці з 16.01.2025 по 17.01.2025, не відбулося.

Ухвалою суду від 20.01.2024 судове засідання у справі у межах розумних строків було призначене на 12:40 год. 11.02.2025.

В судовому засіданні 11.02.2025 судом були досліджені наявні в матеріалах справи докази та з метою надання учасникам справи можливості підготуватись до судових дебатів, судом у межах розумних строків була проголошена протокольна ухвала про перерву у розгляді справи по суті до 14:40 год. 04.03.2025.

Через систему "Електронний суд" позивач 04.03.2025 надав клопотання (вх. № 7125/25) про відкладення розгляду справи для надання йому можливості реалізувати своє право скористатись правничою допомогою адвоката. До клопотання був доданий медичний висновок про тимчасову непрацездатність адвоката позивача у зв`язку із вагітністю та пологами, датований 16.01.2025.

В судовому засіданні 04.03.2025 судом було розглянуто клопотання позивача (вх. № 7125/25) та з урахуванням того, що адвокат позивача приймав участь у справі у режимі відеоконференції за допомогою власних засобів відеозв`язку, була присутньою у судових засіданнях з розгляду справи по суті перебуваючи на лікарняному, враховуючи строки розгляду справи та присутність ФОП Федорова в засіданні особисто, суд у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи відмовив.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у відповідних протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи.

Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, у задоволені зустрічного позову просив суд відмовити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

Відповідач у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволені позову відмовити повністю, заявлені у зустрічному позові вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 04.03.2025 Господарським судом, відповідно до приписів ст.219 ГПК України, після судових дебатів оголошено сторонам про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено про те, що проголошення рішення відбудеться о 15:20 год. 11.03.2025.

11.03.2025 судом було проголошено сторонам скорочене судове рішення по справі.

4. Обставини справи, встановлені судом.

Приватне підприємство "Праймпостачсервіс" було засновано громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зареєстровано виконкомом Херсонської міської ради 19.12.2007.

Відповідно до статуту ПП "Праймпостачсервіс" частки його учасників у статутному капіталі підприємства складають по 25% у кожного.

Згідно рішення учасників ПП "Праймпостачсервіс" від 21.09.2012, оформленого протоколом № 8, ОСОБА_2 призначений директором підприємства і на час розгляду справи є чинним керівником підприємства.

Окрім того судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що учасники ПП "Праймпостачсервіс" здійснювали підприємницьку діяльність як фізичні особи-підприємці, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

09.11.2021 між ПП "Праймпостачсервіс" (продавець) та австрійською компанією "DDSG Services GmbH" (покупець) був укладений контракт № 1-09/11/2021 (т.с. 2, а.с.4-12), за умовами п.1. якого продавець зобов`язався відвантажити на умовах FOB Ізмаїльський порт, Україна, товари, номенклатура яких приведена у додатках до дійсного контракту, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.2.3. контракту строк його дії визначений сторонами до 31.12.2021 із можливістю пролонгації.

Додатком № 4 до контракту 1-09/11/2021 від 09.11.2021 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2023 та дійшли згоди змінити додаток № 3 до контракту та викласти всі зміни у додатку № 5 (т.с.1, а.с. 132).

Згідно додатків №№ 5, 6 (без дати) сторони погодили найменування та кількість товару, що буде поставлений продавцем покупцю на підставі заявки протягом 5-7 робочих днів та на умовах передплати (т.с.1, а.с. 133,134).

27.06.2023 від компанії "DDSG Services GmbH" на поточний рахунок ПП "Праймпостачсервіс" у АТ АБ "ПРИВАТБАНК" на підставі інвойсу № SF-00001 надійшли 7400 євро, що після продажу 28.06.2023 банком євро скало 296 125,96 грн (т.с. 1, а.с 139).

27.06.2023 ФОП ОСОБА_5 оформив рахунок-фактуру № СФ-0000037 на оплату ПП "Праймпостачсервіс" за гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 205 мм, довжиною 650 мм, кількість - 6 шт; гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 184 мм, довжиною 500 мм, кількість 1 шт) та за гумовий амортизатор до буксиру, кількість - 50 шт. на загальну суму 629 100,00 грн (т.с. 1, а.с 16).

29.06.2023 ПП "Праймпостачсервіс" перерахувало ФОП Федорову 200 000 грн за запчастини на підставі рахунку-фактури № СФ-0000037 від 27.06.2023 (т.с. 1, а.с. 141, 142).

03.07.2023 була складена та підписана видаткова накладна № РН-0000037, відповідно до якої ФОП Федоров (постачальник) відвантажив, а ПП "Праймпостачсервіс" отримало товар, згідно рахунка-фактури № СФ-0000037 від 27.06.2023 на загальну суму 629 100 грн (т.с. 2, а.с 45).

09.07.2023 ПП "Праймпостачсервіс" перерахував ФОП Федорову 9 800 грн за запчастини згідно рахунку-фактури № СФ_0000038 від 05.07.2023 (т.с. 1, а.с. 141, 142).

01.08.2023 від компанії "DDSG Services GmbH" на поточний рахунок ПП "Праймпостачсервіс" у АТ АБ "ПРИВАТБАНК" на підставі інвойсу № SF-00002 надійшли 16000 євро, що після продажу 03.08.2023 банком євро скало 842 320 грн (т.с. 1, а.с 139).

01.08.2023 ФОП Федоров оформив рахунок-фактуру № СФ-0000037 на оплату ПП "Праймпостачсервіс" за гумовий амортизатор до буксиру, кількість -100 шт. на загальну суму 515 100, 00 грн (т.с. 1, а.с 17).

01.08.2023 була складена та підписана видаткова накладна № РН-0000037, відповідно до якої ФОП Федоров (постачальник) відвантажив, а ПП "Праймпостачсервіс" отримало товар, згідно рахунка-фактури № СФ-0000047 від 01.08.2023 на загальну суму 515 000 грн (т.с. 2, а.с 46).

02.08.2023 між ФОП ОСОБА_6 (постачальник) та ФОП Бахтіаровим (одержувач) була складена та підписана видаткова накладна № 222, відповідно до якої ФОП ОСОБА_6 (постачальник) відвантажив, а ФОП Бахтіаров отримав товар: гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 205 мм, довжиною 650 мм, кількість - 6 шт); гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 184 мм, довжиною 500 мм, кількість 1 шт) та гумовий амортизатор до буксиру, кількість - 150 шт на загальну суму 465 000, 00 грн (т.с. 3, а.с 198).

02.08.2023 ФОП Бахтіаров замовив у ФОП Слободянюк С.Ф. перевезення вантажу запасних частин, призначених для судів цивільного типу загального використання (не військове майно) у кількості 3 палета загальною вагою 4950 кг з м. Бориспіль до м. Херсон, вул. Робоча, 66, на підтвердження чого була оформлена товаро-транспортна накладна на автомобіль IVECO д/н НОМЕР_1 (т.с.1, а.с.178,179) в якій вантажовідправником зазначений ФОП Нізовських Н.В., а отримувачем - ПП "Праймпостачсервіс".

03.08.2023 ПП "Праймпостачсервіс" перерахувало ФОП Федорову 253 000 грн та 247 000 грн за запчастини згідно рахунку-фактури № СФ_0000047 від 01.08.2023 (т.с. 1, а.с. 141, 141а).

Того ж дня між ФОП Бахтіаровим (постачальник) та ПП "Праймпостачсервіс" (одержувач) на підставі рахунка-фактури № СФ-0000055 від 03.08.2023 була складена та підписана видаткова накладна № РН-0000055, відповідно до якої ФОП Бахтіаров (постачальник) відвантажив, а ПП "Праймпостачсервіс" отримало товар: гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 205 мм, довжиною 650 мм, кількість- 6 шт); гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 184 мм, довжиною 500 мм, кількість 1 шт) та за гумовий амортизатор до буксиру, кількість - 50 шт. на загальну суму 629 100, 00 грн (т.с. 1, а.с 187).

04.03.2023 між ФОП Бахтіаровим (постачальник) та ПП "Праймпостачсервіс" (одержувач) на підставі рахунка-фактури № СФ-0000056 від 04.08.2023 також була складена та підписана видаткова накладна № РН-0000056, відповідно до якої ФОП Бахтіаров (постачальник) відвантажив, а ПП "Праймпостачсервіс" отримало товар: гумовий амортизатор до буксиру, кількість - 100 шт., на загальну суму 515 000, 00 грн (т.с. 1, а.с 181).

10.08.2023 митним брокером - ПП "ЛІМЕКС ЕКСПРЕС" була складена та надана до органів митного контролю у електронному вигляді митна декларація ЕК10АА №23UA50037000647300 для експорту товару відправника ПП "Праймпостачсервіс": гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 205 мм, довжиною 650 мм 6 шт); гумо-металевий підшипник (втулка Гудріча, внутрішнім діаметром 184 мм, довжиною 500 мм 1 шт) та гумовий амортизатор для буксиру 150 шт., що належать відправнику на підставі видаткових накладних № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 загальною вартістю 34 405 євро (т.с.1, а.с 135-138).

26.10.2023 ФОП Федоров разом із супровідним листом за № 10-10/23 (т.с. 1, а.с 20-23) направив до ПП "Праймпостачсервіс" акт звіряння взаєморозрахунків на 1 арк та лист щодо сплати заборгованості, в якому звернув увагу на наявність у ПП "Праймпостачсервіс" заборгованості з оплати поставлених запчастин за видатковими накладними № РН-0000037 від 03.07.2023, за якою на підставі рахунку-фактури № СФ-0000037 від 27.06.2023 на суму 629 100 грн підприємством йому була здійснена передплата у сумі 200 000 грн, та № РН-0000045 від 01.08.2023, за якою на підставі рахунку-фактури № СФ-0000047 від 01.08.2023 на суму 515 000 грн, йому було сплачено 500 000 грн, а також зазначив про необхідність терміново сплатити заборгованість у розмірі 444 100 грн. Окрім того, попередив, що у випадку невиконання його вимоги протягом 10-ти денного строку з дня одержання даного листа, буде змушений стягнути заборгованість в судовому порядку.

11.11.2023 ПП "Праймпостачсервіс" листом за № 11/11-01 (т.с.1, а.с. 24) у відповідь на лист ФОП Федорова від 26.10.2023, зазначило про те, що ним дійсно на підставі рахунків-фактур № СФ-0000037 від 27.06.2023 та № СФ-0000047 від 01.08.2023 перераховувались грошові кошти у сумі 700 000 грн у якості авансу, проте на підприємстві відсутні первинні документи, а саме, видаткові накладні № РН-0000037 від 03.07.2023 та РН-0000045 від 01.08.2023, у зв`язку із чим надати вичерпну та об`єктивну відповідь не може. А також підприємство звернулось з проханням надати засвідчені копії вище наведених видаткових накладних.

20.11.2023 головним державним інспектором Відділу митного оформлення №1 митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці за заявою ПП "Праймпостачсервіс" № 04 від 10.11.2023 (т.с. 2, ас.31) було здійснене коригування митної декларації від 10.08.2023 №23UA50037000647300 в частині зміни видаткових накладних на запчастини, що декларувалися (т.с.1, а.с 177, 178).

12.12.2024 ПП "Праймпостачсервіс" листом за № 12/12-01 (т.с. 1, а.с. 72, 73) звернулось до ФОП Федорова, в якому, із посиланням на здійснену 29.06.2023 та 03.08.2023 передплату у сумі 700 000 грн за майбутню поставку запчастин, яка не відбулася, та на те що потреба у придбанні запчастин у підприємства вже відпала, заявило вимогу про повернення авансу на рахунок підприємства.

05.01.2024 ПП "Праймпостачсервіс" листом за № 05/01-01 (т.с. 1, а.с. 75, 76) повторно звернулось до ФОП Федорова з вимогою про повернення сплаченого авансу у сумі 709 800 грн.

ПП "Праймпостачсервіс" на підставі наказу від 08.01.2024 № 1 було проведено службове розслідування підстав перерахування ФОП Федорову грошових коштів у сумі 709 800 грн, в ході якого було встановлено, зокрема, що за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.01.2024 за ФОП Федоровим рахується дебіторська заборгованість на суму 709 800 грн, що протягом липня-серпня 2023 проміж інших поставок, ФОП Бахтіаров здійснив відвантаження на адресу підприємства товарів та продукції на загальну суму 1 153 900 грн, яка за переліком є аналогічною продукції, зазначеної у рахунках ФОП Федоров за той же період, але не була їм відвантажена. За результатами якого був складений Акт службового розслідування № 1 від 31.01.2024 (т.с.1, а.с. 220, 221).

У листі від 26.03.2024 за № 7.10-5/28.9/8.19/5529 Одеська митниця на запит представника ПП "Праймпостачсервіс" зазначила, зокрема, що митним органом за зверненням декларанта ПП «ЛІМЕКС ЕКСПРЕС» заявою від 16.11.2023 № 2 (вхідний від 16.11.2023 № 3159/7.10-28.9) на підставі листа експортера ПП "Праймпостачсервіс" від 10.11.2023 №04, були внесені зміни до електронної митної декларації типу ЕК10АА від 10.08.2023 № 23UA500370006473U0 у частині заміни відомостей щодо реквізитів видаткових накладних від 03.07.2023 № РН-0000037 та від 01.08.2023 № РН-0000045 на відповідні видаткові накладні від 03.08.2023 № РН-0000055 та від 04.08.2023 № РН-0000056, що згідно приписів ст. 257 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації можливе протягом трьох років з дня завершення митного оформлення товарів (т.с.2, а.с. 32, 33).

Листом за вих № 101122 від 03.04.2024 митний брокер - ПП "ЛІМЕКС ЕКСПРЕС" повідомило адвоката ПП "Праймпостачсервіс" про те, що основний пакет документів для митного оформлення вантажу на адресу покупця DDSG Servises GmbH за контрактом № 1-09/11/2021 надавався ПП "Праймпостачсервіс", проте, що стосується видаткових накладних від 03.07.2023 № РН-0000037 та від 01.08.2023 № РН-000004, то вони надійшли на електронну поштову скриньку брокера ПП "ЛІМЕКС ЕКСПРЕС" з електронної поштової скриньки ОСОБА_7 (т.с. 2, а.с. 36а-36ґ).

11.10.2024 судовим експертом ОНДІСЕ Сакалюк В.Р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи був складений Висновок експерта № 24-2927 (т.с. 3, а.с. 18-28), який був виготовлений на виконання ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/5622/24 від 18.04.2024. За результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи судовий експерт дійшов висновку, що підписи від імені Пословського О.О. у наданих на експертизу документах: видатковій накладній № PH-0000037 від 03.07.2023 та видатковій накладній № PH-0000045 від 01.08.2023 розміщені в графах "Отримав(ла)", виконані не самим Пословським Ю. О., а іншою особою(ми).

В дослідницькій частині висновку судовий експерт зазначив, що вирішення питання "Чи виконано підпис у графі "отримав(ла)" у видатковій накладній № PH-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній № PH-0000045 від 01.08.2023 особисто Пословським Юрієм Олександровичем чи іншою особою?" у категорично негативній формі виключає необхідність вирішення інших питань поставлених на вирішення судово-почеркознавчої експертизи ухвалою суду у справі № 916/5622/24 від 18.04.2024, обґрунтування зазначеного судовим експертом викладене у ч.ч.2,3 дослідницької частини висновку.

14.10.2024 судовим експертом ОНДІСЕ Орловською І.В. за результатами проведення судової судово-технічної експертизи був складений Висновок експерта № 24-2927/2 (т.с. 3, а.с. 3-15), який був виготовлений на виконання ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/5622/24 від 18.04.2024. За результатами проведеної судово-технічної експертизи судовий експерт дійшов висновку, що відтиск печатки в графі "отримав(ла)" у наданих на експертизу видатковій накладній №РН-0000037 від 03.07.2023 та у видатковій накладній №РН-0000045 від 01.08.2023 нанесені не печаткою ПП "Праймпостачсервіс", експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

ФОП Федоров вважає, що несплата ПП "Праймпостачсервіс" заборгованості за поставлені за видатковими накладними №РН-0000037 від 03.07.2023 та №РН-0000045 від 01.08.2023 запчастини без належних правових підстав, порушує його права, що й стало підставою для звернення до Господарського суду з відповідним позовом.

ПП "Праймпостачсервіс" заперечуючи проти наявності заборгованості перед ФОП Федоровим та посилаючись на відсутність поставки ФОП Федоровим запчастин, звернулось до Господарського суду для захисту своїх прав із зустрічним позовом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частина 1 ст. 6. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 6 п.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як встановлено судом, позивач за первісним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним на підставі досягнутих з відповідачем домовленостей, був поставлений товар запчастини, а саме: гумо-металеві підшипники та гумові амортизатори для буксиру на загальну суму 1 144 100 грн, які відповідач на підставі виставлених рахунків-фактур № СФ-0000037 від 27.06.2023 та № СФ-0000047 від 01.08.2023 частково сплатив у розмірі 700 000 грн.

В якості підтвердження отримання відповідачем запчастин позивач посилається на підписані обома сторонами видаткові накладні № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 03.08.2023. Позивач стверджує, що всупереч домовленостей між сторонами, відповідач так і не здійснив остаточний розрахунок за поставлені йому запчастини у сумі 444 100 грн.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначив, що на підставі досягнутих із позивачем попередніх домовленостей щодо постачання запчастин, ним в якості авансу у період червень серпень 2023 були перераховані відповідачу грошові кошти, а саме 29.06.2023 200000 грн, 09.07.2023 9800 грн та 03.08.2023 247000 грн та 253000 грн, проте позивач жодної поставки не здійснив, у зв`язку із чим відповідач вимушений був звернутись до іншого постачальника ФОП Бахтіарова, який 03-04.08.2023 здійснив поставку потрібних відповідачу запчастин.

При цьому відповідач стверджує, що підприємство товар від позивача не отримувало, а надані позивачем видаткові накладні № РН-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 03.08.2023 керівник не підписував.

Оцінюючи подані докази та наведені учасниками справи обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ФОП Федорова задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ПП "Праймпостачсервіс" підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення рахунку на оплату товару та його безпосередня оплата засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Суд встановив факт перерахування відповідачем на рахунок позивача попередньої оплати вартості товару (авансу) в сумі 709 800,00 грн, що підтверджується банківськими виписками як позивача (т.с.1, а.с. 25, 26), так і банківською випискою відповідача (т.с. 1, а.с. 141, 141а) та платіжними інструкціями № 3219 від 29.06.2023 на суму 200 000,00 грн, № 3221 від 09.07.2023 на суму 9 800,00 грн, № 3224, 3226 від 03.08.2023 на суми 247 000,00 грн та 253 000,00 грн відповідно (т.с. 1, а.с. 101-104) що не заперечується сторонами справи.

Як зазначив під час розгляду справи відповідач за первісним позовом, позивачем взяті на себе зобов`язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано.

Надані ФОП Федоровим на підтвердження поставки ПП "Праймпостачсервіс" товару видаткові накладні № НР-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 суд не приймає в якості належних та допустимих доказів, з урахуванням висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз, виконаних у цій справі судовими експертами ОДНІСЕ.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ФОП Федоровим поставки товару, передплаченого ПП "Праймпостачсервіс" згідно рахунків, виставлених позивачем № СФ-0000037 від 27.06.2023, № СФ-0000038 від 05.07.2023 та № СФ-0000045 від 01.08.2023 матеріали справи не містять.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.

Як встановлено судом, ПП "Праймпостачсервіс" листами від 12.12.2024 за № 12/12-01 (т.с. 1, а.с. 72, 73) та від 05.01.2024 за № 05/01-01 (т.с. 1, а.с. 75, 76) зверталось до ФОП Федорова з вимогою про повернення сум здійсненої передплати за запчастини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій ФО Федорова щодо поставки товару надає ПП "Праймпостачсервіс" право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення ФОП Федоровим цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Поряд з цим, Верховний Суд України зробив висновок по застосуванню частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно якого покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати без попередньої відмови від договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом, доказів повернення грошових коштів (передоплати) ПП "Праймпостачсервіс" у сумі 709 800,00 грн, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на зазначену суму, оформлених у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ФОП Федоровим суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання позивачем зобов`язань щодо поставки передплаченого відповідачем товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення сплачених позивачем коштів ФОП Федоров суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 444 100,00 грн боргу за поставлений за видатковими накладними № НР-0000037 від 03.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023 товар (запчастини) задоволенню не підлягають.

В свою чергу, з урахуванням обставин справи, встановлених судом, зустрічні позовні вимоги ПП "Праймпостачсервіс" про стягнення з ФОП Федоров суми 709 800,00 грн, сплаченої відповідачем позивачу у якості передплати за запчастини, на переконання суду, доведені наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд не приймає надані позивачем в якості підтвердження постачання відповідачу товару, паперові копії його електронного листування (т.с. 3, а.с. 151-158), оскільки з наданих доказів не можливо беззаперечно встановити між ким саме здійснювалось спілкування, тобто не можливо ідентифікувати сторін спілкування та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (надалі Закон № 851-IV). Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст. 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Саме таку правову позицію висловлено ВП ВС у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Під час здійснення правосуддя у господарських справах суд, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, на які посилається скаржник).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Застосовуючи вищенаведені висновки, з урахуванням стандартів доказування, судом відхиляються як неналежні докази, надані ФОП Федоровим на підтвердження поставки ПП "Праймпостачсервіс" запчастин, копії платіжних інструкцій (т.с.3, а.с. 159-175) оскільки призначенням платежів у цих інструкціях зазначено переказ власних коштів або поповнення рахунків фізичних осіб.

Так само суд відхиляє як неналежні та недопустимі докази посилання ФОП Федорова на те, що відповідач здійснював перерахування грошових коштів лише після отримання ним передплати від австрійської компанії "DDSG Services GmbH" на підставі контракту № 1-09/11/2021 від 09.11.2021, оскільки умовами зазначеного контракту передбачено, що розрахунки між його сторонами здійснюється на умовах 100% передплати і жодним чином не може свідчити або підтверджувати придбання ФОП Федоровим запчастин для їх поставки ПП "Праймпостачсервіс".

Інші доводи та арґументи учасників справи не спростовують висновків, до яких дійшов суд в процесі розгляду цієї справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Нормами пунктів 1- 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом у належний та допустимий спосіб не наведено суду докази того, що саме ним були поставлені відповідачу запчастини за видатковими накладними № НР-0000037 від 03.07.2023, № НР-0000035 від 05.07.2023 та № РН-0000045 від 01.08.2023, виходячи з чого позовні вимоги ФОП Федорова на переконання суду є недоведеними, не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Натомість відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) у межах своїх позовних вимог надано суду належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дали можливість суду дійти висновку (з урахуванням стандарту доказування найбільшої вірогідності) про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги ПП "Праймпостачсервіс" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України слід стягнути з ФОП Федоров на користь ПП "Праймпостачсервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 647, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. Судові витрати за первісним позовом по справі № 916/5622/23 покласти на Фізичну особу - підприємця Федорова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

3. Зустрічний позов - задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Федорова Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Праймпостачсервіс" (вул. Робоча, № 66, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 35568742) заборгованість в розмірі 709 800 (сімсот дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 647 (десять тисяч шістсот сорок сім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 21 березня 2025 р.

Суддя О.В. Цісельський