Рішення

від 24.03.2025 по справі 916/5115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5115/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд.14) в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) (73000, Херсонська обл., місто Херсон, проспект Ушакова, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський Молокозавод" (53003, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Новопілля, вулиця Теплична, будинок 13)

про стягнення 148 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту).

19.11.2024 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський Молокозавод", в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 148 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що порушення відповідачем норм Податкового кодексу України позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 148 грн, тобто, позивач поніс збитки в цій сумі.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Разом з позовною заявою позивачем надано суду клопотання про витребування доказів у порядку ст.81 ГПК України, у якому останній просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський Молокозавод" оригінал та/або належним чином засвідчену копію видаткової накладної №987 від 21.02.2022, оформлену відповідачем при виконанні умов договору на поставку товарів №186-В-ХЕФ-21 від 18.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) за вх.№5247/24 від 19.11.2024 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення належного місцезнаходження позивача.

Ухвала суду від 25.11.2024 була надіслана позивачу до електронного кабінету та доставлена 26.11.2024 о 00:40, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

5.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 судом було відкрито провадження у справі № 916/5115/24, прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання позивача та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський Молокозавод" належним чином засвідчену копію видаткової накладної №987 від 21.02.2022, оформлену відповідачем при виконанні умов договору на поставку товарів №186-В-ХЕФ-21 від 18.11.2021.

Також ухвалою суду про відкриття провадження у справі сторонам було запропоновано надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 10.12.2024 була надіслана та доставлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів 10.12.2024 о 19:35, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Згідно з ч.5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту).

Між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новопільський Молокозавод» (Постачальник) укладено договір на поставку товарів №186-В-ХЕФ-21 від 18.11.2021.

На виконання п.5.4.1. договору постачальником була здійснена поставка товару у відповідності до видаткової накладної №987 від 21.02.2022 на суму 888 грн, у т.ч. ПДВ 148 грн.

Постачальником було виставлено рахунок на оплату товару №733 від 21.02.2022 на суму 888 грн, у т.ч. ПДВ 148 грн, за яким позивач розрахувався у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 23.02.2022 №1034754252.

Однак, як зазначає позивач, станом на теперішній час, в порушення п.7.3.5. договору та вимог п.201.1. ст.201 та абзаців 10, 14, 17 п. 201.10. статті 201 ПК України зі сторони відповідача зобов`язання як щодо реєстрації ПН/РК в ЄДРП у строки, визначені ПК України, а також сплати штрафу за таке порушення не здійснено.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 148 грн відповідно до п.8.2.3 договору, та зазначає про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення з огляду на наступне.

На думку позивача, відповідач порушив приписи абзацу 1 пункту 201.10. статті 210 Податкового кодексу України та п.7.3.5 договору в частині реєстрації податкових накладних, що свідчить про протиправну поведінку відповідача.

Позивач також зазначає, що ним отримано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 21.12.2023 №4816/1ПК/99-00-21-03-02, з якої вбачається, що граничний строк протягом якого позивач мав право на включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту періоду з 21.02.2022 до 23.02.2022 - 3 дні, залишок 363 календарних днів (365-3=362) сплив 30 липня 2024 року.

Відтак, позивач зазначає, що він втратив можливість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту саме через не здійснену відповідачем реєстрацію податкових накладних, отже, наявний причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками.

При цьому, позивачем у звітний період було сплачено до Державного бюджету України суму ПДВ, більшу на 148 грн від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах, що є шкідливим результатом поведінки відповідача.

Позивач також стверджує про наявність вини відповідача з огляду на те, що останній не відповів на звернення позивача та не надав підтверджень правомірності нездійснення ним реєстрації податкової накладної.

Отже, на думку позивача, у даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та спричиненими цим збитками позивача, а саме, між відсутністю факту реєстрації відповідачем податкових накладних на суму ПДВ в сумі 148,00 грн та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача в зазначеному обсязі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

18.11.2021 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Херсонського морського порту) (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новопільський Молокозавод» (Постачальник) укладено договір на поставку товарів №186-В-ХЕФ-21 (а.с.24-36), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар: молоко за кодом ДК 021:2015: 15510000-6 «Молоко та вершки», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Найменування, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток №1 до цього договору, надалі специфікація), яка є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати підписання видаткової накладної на товар та на підставі отриманого покупцем оригіналу належним чином оформленого рахунку від постачальника (п. 4.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору місцем поставки (передачі) товару є склад покупця за адресою: 73000, м. Херсон, площа Тутушкіна, 7, на умовах поставки DDP (Інкотермс-2010).

Відповідно до п.7.3.4 договору постачальник зобов`язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов`язань за цим договором за письмовою вимогою покупця, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Згідно з п.7.3.5 договору постачальник зобов`язаний надавати покупцю належним чину оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України. Реквізити для оформлення податкових накладних зазначені в Додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.8.2.3 договору у разі реєстрації постачальником податкової накладної/ розрахунку коригування податкової накладної в ЄДРП у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, у зв`язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022, а в частині здійснення розрахунків покупцем за товар, який було відправлено в межах строку дії цього договору до повного виконання зобов`язань (п. 11.1 договору).

Всі права та обов`язки ДП «АМПУ» (в тому числі ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання/передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Херсонською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Херсонського морського порту)» (п.13.10 договору).

Постачальником було виставлено рахунок на оплату товару №733 від 21.02.2022 на суму 888 грн, у т.ч. ПДВ 148 грн (а.с.37), за яким позивач здійснив оплату у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 23.02.2022 №1034754252 (а.с.20).

Позивачем надано суду скріншот з Електронного кабінету платника податків ДП «АМПУ», з якого вбачається, що податкова накладна відповідачем не подана (а.с.38).

В порядку досудового урегулювання спору позивачем було направлено відповідачу вимогу від 24.09.2024 № 274/26-01-19/Вих щодо сплати штрафу у розмірі 148 грн (а.с.39-40).

З податкової декларації з податку на додану вартість ДП "АМПУ" за звітний (податковий) період: 02 місяць 2022 року від 19.07.2022 року та додатком № 1 до неї (а.с.41-47) вбачається, що до податкового кредиту позивача не включена сума 148 грн.

Як вбачається з індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 21.12.2023 №4816/ІПК/99-00-21-03-02 (вх.№36/10/ОВ від 04.01.2024), встановлений термін для включення суми ПДВ до податкового кредиту сплинув (а.с.48-52).

Листом від 30.08.2022 (а.с.57-58) ДПС України повідомила позивача про те, що ДП «АМПУ» запроваджено мораторії на проведення документальних перевірок по Бердянській філії (ЄДРПОУ 38728360), Маріупольській філії (ЄДРПОУ 38728439), Херсонській філії (ЕДРПОУ 38728533), Скадовській філії (ЄДРПОУ 38728486), філії «Дельта-Лоцман» (ЄДРПОУ 38728507) по податкових (звітних) періодах.

31.08.2023 позивачем було направлено ДПС України лист з повідомленням про неможливість вивезення первинних документів, зокрема, видаткових накладних за період 13.06.2013-30.04.2022 (а.с.59-63), у відповідь на який Головне управління ДПС України у Полтавській області повідомила, що повідомлення про неможливість вивезення первинних документів відповідає вимогам підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, зі змінами (а.с.64).

5. Позиція суду.

5.1 Щодо підсудності даного спору Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Статтями 27-30 ГПК України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання, або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тобто, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується ч. 5 ст. 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору.

Таким чином, стаття 29 ГПК України передбачає альтернативну підсудність за вибором позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

У даному випадку, правовідносини між сторонами по справі ґрунтуються на договорі на поставку товару №186-В-ХЕФ-21 від 18.11.2021.

Згідно з п.5.2 договору місцем поставки (передачі) товару є склад покупця за адресою: 73000, м. Херсон, площа Тутушкіна, 7, на умовах поставки DDP (Інкотермс-2010).

Враховуючи неможливість Господарським судом Херсонської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ даного суду на Господарський суд Одеської області.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги стосуються договору на поставку товару №186-В-ХЕФ-21 від 18.11.2021, місцем виконання якого є місто Херсон, з урахуванням зміни територіальної підсудності Господарського суду Херсонської області, суд доходить висновку, що дана позовна заява правомірно була подана до Господарського суду Одеської області.

5.2. Щодо суті спору.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1,2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Як встановлено судом, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, у зв`язку з чим позивач, на його переконання, фактично втратив право на отримання податкового кредиту в розмірі 148 грн, через що поніс збитки на вказану суму.

Оцінюючи позовні вимоги, суд зазначає, що позивач має безумовне право звернення до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який допустив податкове правопорушення (не тільки господарське), втім за умови доведення факту такого порушення норм податкового законодавства, вчиненого у формі протиправних дій, належними та допустимими доказами.

Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних.

Право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи непроведення ним відповідної перевірки, оскільки права покупця у випадку порушення продавцем свого обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.

Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.

Так, відповідно до пункту 201.1, абзаців 1,2 пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Як було встановлено судом, 18.11.2021 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Херсонського морського порту) (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новопільський Молокозавод» (Постачальник) укладено договір на поставку товарів №186-В-ХЕФ-21.

На виконання умов договору №186-В-ХЕФ-21 позивачем було вчасно та у повному обсязі проведено оплату поставленого товару за рахунком №733 від 21.02.2022 на суму 888 грн, у т.ч. ПДВ 148 грн (а.с.37), що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2022 №1034754252, однак, відповідачем не було зареєстровано у ЄРПН податкову накладну, яка відображає дану операцію, про що свідчить скріншот з Електронного кабінету платника податків ДП «АМПУ» (а.с.38).

Натомість, відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували реєстрацію податкової накладної на суму 888 грн, у т.ч. ПДВ 148 грн в ЄРПН.

При цьому, суд зазначає, що формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 148 грн було б можливим, якщо відповідач вчасно зареєстрував би податкову накладну із господарської операції за договором, натомість, як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість ДП "АМПУ" за звітний (податковий) період: 02 місяць 2022 року від 19.07.2022 року та додатком № 1 до неї (а.с.41-47) вбачається, до податкового кредиту позивача не включена сума 148 грн.

Таким чином, відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 148 грн.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Подібні ж правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18, постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Таким чином, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення норм податкового законодавства, що мало наслідком зменшення податкового зобов`язання позивача на суму 148 грн, яка фактично є збитками позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) у повному обсязі.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд.14) в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) (73000, Херсонська обл., місто Херсон, проспект Ушакова, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новопільський Молокозавод" (53003, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, село Новопілля, вулиця Теплична, будинок 13) збитки у сумі 148 /сто сорок вісім/ грн, судовий збір у сумі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська