Рішення

від 18.03.2025 по справі 916/4948/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4948/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Чуйко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Луконіна Н.В. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Піски, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 41351256) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 03889362) про стягнення 177 159,90грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК про стягнення 175 575,26грн.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №3 від 28.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 відкрито провадження у справі №916/4948/24, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 05.12.2024 о 11:00.

21.11.2024 за вх.суду№42113/24 відповідач надав до суду відзив на позов.

В судовому засіданні від 05.12.2024 було оголошено перерву на 14.01.2025 о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 14.01.2025 було оголошено перерву на 11.02.2025 о 12:20 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 викликано учасників справи у судове засідання.

15.01.2025 за вх.суду№1390/25 позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 103 500,00грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022 року, 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн проценти за користування коштами, 52 073,26грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

В судове засідання від 06.02.2025 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 відкладено судове засідання на 18.03.2025 о 12:20 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 18.03.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/4948/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК (відповідач, Замовник) було укладено договір про надання послуг №3 (далі договір), за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги по роботі навантажувача марки MANITOU.

Позивач зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору визначили вартість робіт 900,00грн без ПДВ за 1 годину роботи однієї одиниці техніки (п. 3.1 договору), порядок розрахунків шляхом підписання Акту наданих послуг за кожен відпрацьований тиждень наданих послуг (п. 3.2 договору), порядок розрахунків за надані послуги протягом чотирнадцяти днів з дня підписання Акту приймання передачі наданих послуг у безготівковій формі (п. 3.3 договору), строк дії договору до 31.12.2022 року (п. 6.1 договору).

Як зазначає позивач, згідно Акту надання послуг №б/н від 07.11.2022, складеного і підписаного сторонами, вартість послуг телескопічного навантажувача за період 29.10.2022 06.11.2022 склала 103 500,00грн без ПДВ, які Замовник мав сплатити Виконавцю в строк до 21.11.2022, але до теперішнього часу це зобов`язання відповідачем не виконані.

Позивач вказує, що пунктом 5.5 договору передбачена відповідальність Замовника за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати вартості послуг у вигляді пені в розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення. Згідно розрахунку, що додається до позову, пеня за прострочення виконання своїх зобов`язань за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022 відповідачем складає 54 058,19грн.

Також, за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 5 804,07грн та інфляційні витрати у розмірі 12 213,00грн.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 103 500,00грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022 року, 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн 3% річних, 52 073,26грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та стягнути з відповідача 103 500,00грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022, 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн процентів за користування коштами, 52 073,26грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідач проти позову заперечує та просить зменшити розмір пені на 90% посилаючись на введення в Україні військового стану та у зв`язку з чим наявність форс-мажорних обставин.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Красний рибак» є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює свою діяльність на земельних ділянках біля с. Красна коса, Білгород-Дністровського району Одеської області. На виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства для забезпечення потреб національної економіки України та мобілізаційних завдань (замовлень) з життєзабезпечення населення Білгород-Дністровського району в особливий період, ТОВ «Красний рибак» 23.03.2023 року за №115 укладено договір з БілгородДністровського районною військовою адміністрацією Одеської області. Відповідно до договору, ТОВ «Красний рибак» зобов`язане зберігати частину врожаю до надходження вимоги замовника. В підтвердження, викладених обставин, надає довідку Білгород-Дністровської РВА від 15.05.2024 №01-13/1134. У зв`язку з блокуванням морських шляхів та обстрілами портів стало фактично неможливо здійснити реалізацію сільськогосподарської продукції. Враховуючи зростання ціни пального, добрива та інші складові собівартості, сільськогосподарська продукція стає збитковою.

Відповідач вказує, що позивачем, не надано доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, а у випадку, якщо суд дійде обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені на 90 відсотків.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як видно з матеріалів справи, 28.10.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №3, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги по роботі навантажувача марки MANITOU.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Акту надання послуг №б/н від 07.11.2022, складеного і підписаного сторонами, вартість послуг телескопічного навантажувача за період 29.10.2022 06.11.2022 склала 103 500,00грн без ПДВ, які Замовник мав сплатити Виконавцю в строк до 21.11.2022.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач на отримані послуги не розрахувався, доказів, що спростовують позовні вимоги не надав у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 103 500,00грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 52 073,26грн за період 21.11.2022 30.06.2023, слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати вартості послуг у вигляді пені в розмірі 1% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 52 073,26грн за період 21.11.2022 31.12.2023 (з урахуванням продовження строку з 21.11.2022 року до 30.06.2023 року під час дії карантину), вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 52 073,26грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у випадку задоволення позову зменшити розмір пені на 90%.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені зазначає наступне.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Судом враховано, що роботи згідно акту надання послуг №б/н від 07.11.2022 були виконані ще у 2022 році, станом на теперішній час у відповідача відсутні докази часткової сплати за надані послуги, посилання відповідача на введення в Україні військового стану та наявність у зв`язку з цим форс-мажорних обставин судом до уваги не приймається оскільки вказані обставини також стосуються і позивача по справі.

Враховуючи викладене, відсутність з боку відповідача будь яких дій з 2022 року щодо початку сплати позивачу заборгованості за отримані послуги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Щодо стягнення з відповідача 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн 3% річних слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 6 372,14грн за період 21.11.2022 09.12.2024 вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 6 372,14грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у сумі 15 214,50грн за період 01.12.2022 31.10.2024, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у сумі 15 214,50грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК про стягнення 177 159,90грн у тому числі 103 500,00грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022, 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн процентів за користування коштами, 52 073,26грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Піски, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 41351256) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 03889362) про стягнення 177 159,90грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНИЙ РИБАК (67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 03889362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КСН-КАПІТАЛ (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Піски, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 41351256) 103 500,00грн заборгованості за договором про надання послуг №3 від 28.10.2022, 15 214,50грн інфляційних нарахувань, 6 372,14грн процентів за користування коштами, 52 073,26грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3 028,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 24 березня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова