Ухвала від 20.03.2025 по справі 135/238/25

Справа № 135/238/25

Провадження № 1-кп/135/68/25

У Х В А Л А

іменем України

20.03.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів залісуду вм.Ладижин Вінницькоїобласті клопотаннязахисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 проповернення прокуроруобвинувальногоакта у кримінальномупровадженні№42024022120000152від05.07.2024заобвинуваченням ОСОБА_3 увчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження.

До Ладижинського міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024022120000152від 05.07.2024за обвинуваченням ОСОБА_3 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченогоч.2ст.197-1 КК України.

Ухвалою від 24.02.2025 призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

2. Питання, що вирішуються та позиції сторін кримінального провадження.

2.1 Обґрунтування клопотання захисника.

У поданому клопотанні захисник вказує, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, оскільки не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Захисник зазначає, що доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування, всупереч вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, є неповним щодо відображення прийнятих процесуальних рішень та проведених процесуальних дій.

На його думку, неналежне оформлення реєстру матеріалів досудового розслідування унеможливлює повноцінну реалізацію права на захист, що є істотним порушенням прав обвинуваченого.

2.2 Заперечення сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення на клопотання захисника, в яких просить відмовити у його задоволенні через відсутність правових підстав.

Прокурор наголошує, що під час направлення обвинувального акта дотримано всіх вимог КПК України, а процесуальні рішення приймалися на підставі достатніх фактичних та юридичних даних у межах встановлених строків. Він зазначає, що на стадії підготовчого судового засідання суд не має повноважень досліджувати докази або встановлювати обставини, викладені в обвинувальному акті, за винятком випадків, чітко передбачених законом (наприклад, надходження угоди чи наявності підстав для закриття провадження).

Прокурор вважає,що доводи сторони захисту зводяться до незгоди з рішенням слідчого про застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного та прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Водночас, право сторони захисту на перевірку процесуальних дій, рішень та застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчим має бути реалізовано під час судового розгляду, після з`ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами, оскільки питання, що ставляться у клопотанні стороною захисту взаємопов`язані з необхідністю дослідження матеріалів кримінального провадження.

2.3. Відповідь сторони захисту на заперечення сторони обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду відповідь на заперечення прокурора, в якій висловив свою позицію щодо доводів обвинувачення.

Він вважає, що твердження прокурора про виключне значення обвинувального акта на даному етапі направлені лише на приховування суттєвих порушень, допущених під час досудового розслідування.

Вказує на те, що в реєстрі, який долучено до обвинувального акту, відсутні багато процесуальних дій, які слугували доказами щодо пред`явлення обвинувачення, а також наявна неправдива інформація щодо багатьох обставин. Вказане, на його думку свідчить про те, що органами досудового слідства навмисно спотворювались і фальсифікувались обставини справи з метою складення обвинувального акту.

Зокрема, звертає увагу, що в реєстрі зазначено про отримання ним повідомлення про підозру 24.12.2024, а не 14.02.2025, як то було насправді та відсутня інформація, що 07.01.2025 працівниками СВ ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області оголошено його у розшук, що зазначено в ухвалі слідчого судді від 07.01.2025 (справа № 135/917/24, провадження № 1-кс/135/11/25). Також в реєстрі відсутні відомості щодо поданого заперечення на 8-ми сторінках при ознайомленні з матеріалами справи досудового розслідування від 20.02.2025 та доповнення до заперечення на 6-ти сторінках від 21.02.2025.

Вказані вищенедоліки,на йогодумку,призведуть вподальшому доістотних порушеньфундаментальних гарантійналежний захистта розглядсправи вцілому,а тому неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

2.4 Позиція сторін в суді.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 клопотання про повернення прокурору обвинувального акта підтримали з мотивів, що наведені у поданих ними клопотанні та відповіді на заперечення.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, вважав його необґрунтованим та безпідставним за викладених у своїх запереченнях підстав.

3. Оцінка та мотиви суду.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання захисника задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень статей 314, 315 КПК України свідчить, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, пов`язаних виключно з підготовкою справи до розгляду по суті, з метою забезпечення ефективності, оперативності та відповідності такого розгляду завданням кримінального провадження, визначеним у статті 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання, за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявності чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження), суд не має права досліджувати докази й на їх підставі встановлювати, підтверджувати чи спростовувати обставини та факти, викладені в обвинувальному акті, оскільки це стосується суті обвинувачення. Відповідно, суд не повинен «занурюватися» у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюється виключно на стадії судового розгляду та оформлюється відповідним судовим рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, зосереджується на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, необхідних для створення і забезпечення належних умов проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого розгляду обвинувачення по суті, у відповідності до завдань кримінального провадження.

Згідно з частиною 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування. Такий акт повинен відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що одним із організаційно-розпорядчих питань, які вирішуються під час підготовчого судового засідання при визначенні можливості призначити обвинувальний акт до судового розгляду, є саме перевірка відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому, оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями статей 291, 292 КПК України, суд на цій стадії перевіряє дотримання відповідних норм виключно в самому обвинувальному акті.

Крім того, суд звертає увагу, що підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки це може призвести до безпідставного повернення обвинувального акта і, відповідно, до затягування кримінального провадження, що є неприпустимим з огляду на права та інтереси обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що пункт 3 частини 3 статті 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду. Отже, підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка справді перешкоджає призначенню судового розгляду. Суд у кожному конкретному випадку має перевірити, чи справді певна невідповідність та недоліки обвинувального акта перешкоджають судовому розгляду. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к.

У поданому клопотанні захисник ОСОБА_4 як підставу для повернення обвинувального акта вказує на недоліки в додатку до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема на його неповноту та недостовірність, що, на думку захисту, порушує право обвинуваченого на захист. Водночас безпосередніх зауважень до змісту самого обвинувального акта не навів.

У цьому контексті суд зауважує, що додатки до обвинувального акта, визначені частиною 4 статті 291 КПК України, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, лише долучаються до обвинувального акта, тобто не є його частиною чи складовою. Реєстр матеріалів досудового розслідування не може бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання, оскільки КПК України не передбачає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для ухвалення рішення щодо повернення обвинувального акта прокурору. Такий висновок узгоджується із встановленою частиною 4 статті 291 КПК України забороною надавати суду інші документи до початку судового розгляду, з огляду на яку стає очевидним, що у підготовчому судовому засіданні суд не може перевіряти шляхом співставлення відомостей, викладених у реєстрі, з їх процесуальними джерелами (протоколами, постановами, ухвалами тощо).

Із практики ЄСПЛ убачається, що: детальні відомості правопорушення можна встановити не лише з обвинувального акта, але й з інших документів, підготовлених стороною обвинувачення, та з інших матеріалів справи (п. 208 рішення від 08.12.2009 у справі «Превіті проти Італії» / «Previti v. Italy», заява № 45291/06); фактичні деталі правопорушення можуть бути з`ясовані та уточнені під час судового провадження (п. 110 рішення від 19.05.2015 у справі «Сампех проти Італії» / «Sampech v. Italy», заява № 55546/09; п. 198 рішення від 26.06.2018 у справі «Перейра Крус та інші проти Португалії» / «Pereira Cruz and Others v. Portugal», заява № 56396/12).

Наведене свідчить про неспроможність доводів захисника ОСОБА_4 щодо повернення обвинувального акта прокурору з вказаної підстави. На переконання суду, наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність перешкод для реалізації обвинуваченим свого права на захист, а також для визначення судом меж судового розгляду на підставі цього обвинувального акта. Інших обставин, які б давали підстави повернути обвинувальний акт прокурору, судом також не встановлено.

Також суд звертає увагу, що недоліки або неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування не унеможливлюють стороні захисту реалізувати право на ознайомлення з матеріалами провадження в порядку ст. 290 КПК України. Усі документи та докази, на які посилається обвинувачення, відкриті стороні захисту, а відтак захисник і обвинувачений мали можливість ознайомитися з ними у повному обсязі та, за необхідності, заявляти клопотання про витребування або належну процесуальну оцінку цих доказів.

Процесуальні порушення, на які посилається захист, можуть бути перевірені у межах судового розгляду по суті, з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів та можливості вирішення питань щодо їх допустимості й належності.

Також суд ураховує, що, за наявності сумнівів щодо достовірності чи повноти матеріалів досудового розслідування, сторона захисту має право подавати відповідні клопотання чи звертатися з приводу дій чи бездіяльності слідчого в межах кримінального провадження. Водночас відомості, викладені саме в обвинувальному акті, повинні підлягати оцінці на предмет їх відповідності ст. 291 КПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення прокурору обвинувального акта.

На підставі викладеного, керуючись ст.291,314,372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотаннязахисникаобвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 проповерненняпрокуроруобвинувального актау кримінальномупровадженні №42024022120000152від05.07.2024заобвинуваченням ОСОБА_3 увчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1ККУкраїни - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя