Постанова

від 12.03.2025 по справі 914/2417/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2417/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Кий Буд" та Обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Астра", на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 (колегія суддів: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.) у справі

за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави до відповідачів: 1) Львівської міської ради, 2) Обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Астра", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Кий Буд", про визнання недійсним рішення, договору, скасування державної реєстрації прав та повернення земельної ділянки,

за участі:

прокурора - Підяш О. С.,

представників відповідача-1 - Ковела М. В.,

представників відповідача-3 - Бушева І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Астра" (далі - ОК "Гаражний кооператив "Астра"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Кий Буд" (далі - ТОВ "Шанс Кий Буд"), в якому просив:

- визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 11.09.2020 № 4104 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Астра" земельної ділянки";

- скасувати державну реєстрацію права власності ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Астра" на земельну ділянку, кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер відомостей про речове право: 38388162;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2020, укладений між ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Астра" та ТОВ "Шанс Кий Буд" щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га;

- скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ "Шанс Кий Буд" на земельну ділянку кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер запису про інше речове право: 48243001;

- зобов`язати ТОВ "Шанс Кий Буд" повернути Львівській територіальній громаді в особі Львівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Рясне-Руської сільської ради від 01.09.2020 № 4104 "Про передачу у власність ОК "Гаражний кооператив "Астра" земельної ділянки" прийняте всупереч статтям 41, 116, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про містобудівну діяльність", а тому відповідно до статті 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним. Враховуючи факт незаконного прийняття рішення, державна реєстрація права власності ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Астра" на земельну ділянку, кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, підлягає скасуванню. Оскільки спірна земельна ділянка неправомірно вибула з власності територіальної громади у приватну власність і в подальшому передана в оренду за договором від 02.11.2020, то вказаний договір підлягає визнанню недійсним, а проведена державна реєстрація права оренди ТОВ "Шанс Кий Буд" на земельну ділянку підлягає скасуванню. Як наслідок, спірну земельну ділянку необхідно повернути територіальній громаді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019 № 1483/0/5-19 "Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність" передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:11:015:0010.

4. Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 № 3365 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність" прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 4610137500:11:015:0010 та 19.12.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності.

5. 03.01.2020 Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 3432 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)", яким надано дозвіл, зокрема, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:11:015:0010, площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема, на земельну ділянку № 6 площею 0,99 га (пункт 2 рішення).

6. Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 28.04.2020 № 3693 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема, на земельну ділянку № 6 площею 0,99 га, кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022.

7. 13.05.2020 зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022.

8. 10.09.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК "Гаражний кооператив "Астра" про передачу у власність обслуговуючому кооперативу земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га для гаражного будівництва.

9. 11.09.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4104 земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022, Львівська область, м. Львів (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність ОК "Гаражний кооператив "Астра" для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

10. 24.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОК "Гаражний кооператив "Астра" на земельну ділянку, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022.

11. 01.11.2020 між ОК "Гаражний кооператив "Астра" (орендодавець) та ТОВ "Шанс Кий Буд" (орендар) укладено договір оренди цієї земельної ділянки.

12. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.10.2022 зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Шанс Кий Буд" на підставі договору оренди землі від 02.11.2020 терміном до 01.11.2030.

13. 14.11.2022 ОК "Гаражний кооператив "Астра" через Центр надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради подав супровідний лист "Про надання документів" (реєстраційний номер 2-179374-2403), адресований Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, де серед пакету документів подано також нотаріально посвідчену заяву від 11.11.2022 № 1972, якою відповідач-2 повідомив Львівську міську раду про свою добровільну відмову від права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022 в порядку статті 142 ЗК України та просив укласти договір про передачу права власності на земельну ділянку/договір пожертви.

14. У відповідь на звернення про відмову від земельної ділянки 21.11.2020 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило ОК "Гаражний кооператив "Астра", що для розгляду питання по суті слід надати оригінал посвідченої нотаріусом заяви від 11.11.2022, копію установчих документів юридичної особи та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

15. Вказані документи надано до Управління земельних ресурсів 05.12.2022.

16. Відповідно до листа Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.05.2023 № 32-13-0.91-1334/15-23 земельна ділянка за адресою: місто Львів, територія, що межує із Рясне-Руською сільською радою, кадастровий номер № 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (вид цільового призначення 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) перебуває у власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Астра", (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 38388162 від 24.09.2020), категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вказана ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:11:015:0010 (7,6991 га) на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 03.01.2020 № 3432 та розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Вказана земельна ділянка перебувала у комунальній власності Рясне-Руської сільської ради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

18. Судове рішення мотивоване тим, що підстави для визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради від 11.09.2020 № 4104 про передачу у власність ОК "Гаражний кооператив "Астра" земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022, відсутні, оскільки Прокурор не довів, що під час його прийняття було порушено норми частини першої статті 41, статей 116, 134 ЗК України, статті 24 Закону України "Про містобудівну діяльність"; Прокурор не довів, що оскаржуване рішення суперечить містобудівній документації м. Львова; позивач не надав доказів на підтвердження того, що в межі діючого Генплану села Рясне-Руська Яворівського району Львівської області спірна земельна ділянка не входила.

19. Місцевий суд також зазначив, що на дату укладення оспорюваного договору оренди землі від 01.11.2020 ОК "Гаражний кооператив "Астра" (орендодавець) був власником земельної ділянки, право власності якого було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, були відсутні будь-які арешти, заборони на розпорядження, тощо; відповідач-2 вчинив дії, спрямовані на добровільну відмову від права власності на спірну земельну ділянку, така відмова останнім не відкликана, однак Львівська міська рада не вважала за необхідне скористатись своїм правом на повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.

20. За висновком суду, заявлений позов суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не відповідає легітимній меті та не спрямований на захист інтересів територіальної громади міста Львова.

21. Поставною Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 скасоване, прийнято нове рішення - про задоволення позову.

22. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що станом на дату звернення відповідача-2 до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, членами кооперативу було лише троє осіб, а заява відповідача-2 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,99 га не містила жодного обґрунтування щодо надання саме такої площі для забезпечення потреб трьох членів кооперативу в організації місця збереження транспортних засобів. При цьому рішенням Рясне-Руської сільської ради від 19.10.2020 № 4384 передано земельну ділянку площею 1,1182 га (кадастровий №4610137500:11:015:0021), Львівська область, м. Львів, у власність ОК "Гаражно-будівельного кооперативу "Козанкор", засновниками якого є ті ж особи, що заснували ОК "Гаражнмй кооператив "Астра" ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) Як наслідок, гаражному кооперативу, до складу якого входить три особи, передано земельну ділянку площею 0,99 га, що суперечить приписам пункту "д" частини першої статті 121 ЗК України, яка передбачає норму безоплатної передачі у власність фізичних осіб земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів площею не більше 0,01 га.

23. Апеляційний суд також зазначив, що спірна земельна ділянка не входить в межі містобудівної документації с. Рясне-Руське, а тому відповідно до статті 41 ЗК України, статті 24 Закону України "Про містобудівну діяльність" спірна земельна ділянка не могла бути передана у власність гаражного кооперативу з комунальної власності Рясне-Руської сільської ради за відсутності плану зонування чи детального плану території. Крім того, оскільки для гаражного будівництва могла бути передана земельна ділянка лише з земель житлової та громадської забудови, тому сформована спірна земельна ділянка з кодом КВЦПЗ 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства не могла бути передана для будівництва гаражного кооперативу.

24. За висновком апеляційного суду, та обставина, що відповідач-2 вчинив односторонні дії, спрямовані на відмову від права власності на земельну ділянку, не спростовує ефективності заявленого Прокурором способу захисту порушеного права територіальної громади, адже за умовами оспорюваного договору оренди, а також у відповідності до статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі. Тобто в разі прийняття Львівською міською радою заяви про відмову права власності на спірну земельну ділянку, така залишиться в оренді відповідача-3 до 2030 року, незважаючи на незаконне вибуття цієї земельної ділянки з комунальної власності.

Короткий зміст касаційних скарг

25. ТОВ "Шанс Кий Буд" та ОК "Гаражнмй кооператив "Астра" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

26. Підставою касаційного оскарження скаржники визначили пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові:

- неправильно застосував статтю 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо обрання позивачем належного способу захисту у вигляді скасування рішення ради без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17;

- неправильно застосував статті 215, 216 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 390/1854/17, а також у постановах Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-170цс14, від 13.05.2015 у справі № 6-67цс15, від 30.01.2012 у справі № 6-61цс11, від 21.11.2012 у справі № 6-136цс12.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

27. У відзивах на касаційні скарги Прокурор просить залишити їх без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на дотриманні апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Прокурор стверджує, що зі змісту касаційних скарг не вбачається, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, викладеній у постановах Верховного Суду.

28. Щодо обрання позивачем неналежного способу захисту - Прокурор зазначає про те, що суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо суд буде застосовувати імперативність у визначенні способу захисту права, обмежуючи при цьому позивача у самостійному виборі способу захисту, який відновить його право у разі задоволення позову, то принципи господарського судочинства діятимуть теж обмежено, не в повній мірі.

Позиція Верховного Суду

29. Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

30. При цьому право визначення предмета позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

31. Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

33. Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним рішення ради, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та права оренди, повернення земельної ділянки Львівській територіальній громаді.

34. При цьому Прокурор вважає, що рішення Рясне-Руської сільської ради від 01.09.2020 про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідача-2 є незаконним, відповідно незаконними є подальші дії, які призвели до державної реєстрації права приватної власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку, а також укладання договору оренди землі з відповідачем-3 та реєстрація за ним права оренди землі.

35. Колегія суддів нагадує, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

36. Тому вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 150)).

37. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації; задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.38)).

39. При цьому у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).

40. Разом з тим саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

41. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

42. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

43. Отже, єдиною належною вимогою, спрямованою на захист прав держави, є вимога про витребування спірної земельної ділянки від ОК "Гаражний кооператив "Астра" на користь Львівської міської ради на підставі статей 387, 388 ЦК України шляхом подання віндикаційного позову. Однак цієї вимоги Прокурор не заявляв.

44. У свою чергу, у цій справі встановлено, що Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, на підставі статей 203, 216, 317, 328 ЦК України та статті 152 ЗК України. За доводами Прокурора, наведені норми з урахуванням обставин справи дають підстави для визнання договору недійсним та для застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених статтею 216 ЦК України.

45. Верховний Суд України у постановах від 19.11.2014 у справі № 6-170цс14, від 13.05.2015 у справі № 6-67цс15, від 30.01.2012 у справі № 6-61цс11, від 21.11.2012 у справі № 6-136цс12 виснував, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Таким чином, належним способом захисту порушеного права власності в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову (постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 у справі № 6-170цс14, від 13.05.2015 у справі № 6-67цс15, від 30.01.2012 у справі № 6-61цс11, від 21.11.2012 у справі № 6-136цс12).

46. Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка може бути повернута лише за позовом власника про її витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України, якщо для цього є правові підстави.

47. За таких обставин всі заявлені Прокурором вимоги спрямовані, на його думку, на захист права власності держави (про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрацію права власності відповідача-2, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди відповідача-3, повернення земельних ділянок) є неналежними.

48. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).

49. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині зазначених позовних вимог, але з інших підстав.

50. Виходячи з викладеного, колегія суддів не робить висновків про законність чи незаконність рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 11.09.2020 № 4104 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Астра" земельної ділянки", оскільки така оцінка має бути здійснена судом в іншій справі в разі звернення з позовом з належною позовною вимогою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини 1 статті 308 ГПК України).

52. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

54. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

55. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - рішення суду залишити в силі. З цих підстав касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

56. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Оскільки предметом позову у цій справі є п`ять немайнових вимог, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 26 840,00 грн (2 684,00 грн х 5 х 200 %).

58. При цьому згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

59. ТОВ "Шанс Кий Буд" подав касаційну скаргу через підсистему Електронний суд, проте додав до касаційної скарги квитанцію до платіжної інструкції про сплату судового збору у розмірі 30 280,00 грн, що на 8 808,00 грн більше, ніж встановлено законом (26 840,00 грн х 0,8 = 21 472,00 грн).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Кий Буд" та Обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Астра" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 914/2417/23 скасувати.

3. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі № 914/2417/23 змінити та викласти в редакції цієї постанови, а в решті - залишити в силі.

4. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Кий Буд" (код ЄДРПОУ 34768719) 21 472,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031) на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Астра" (код ЄДРПОУ 43810231) 26 840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач