Постанова

від 24.03.2025 по справі 1-1000/2011

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

24 березня 2025 року

м. Київ

справа №1-1000/2011

провадження № 51-552ск25

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , перевіривши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

встановила:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч.2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК, а провадження по кримінальній справі закрито.

Цією ж постановою скасовано накладені арешти та запобіжні заходи у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Також вирішено питання щодо речових доказів та залишено без розгляду цивільні позови потерпілих.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінено в частині вирішення питання про скасування арешту майна.

Скасовано арешт, накладений постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року (судова справа № 4-1159/10) на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках а ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що належать ОСОБА_8 із зупинкою проведення видаткової операції по рахункам.

Також цією ухвалою скасовано арешт, накладений постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року (судова справа № 4-485/10) на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках в ПАТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що належать ОСОБА_8 із зупинкою проведення видаткових операцій по рахункам.

В решті постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зв`язку з тим, що скарга не відповідає вимогам статей 350, 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), тому відсутні підстави для витребовування справи.

При ухваленні Постанови Верховного Суду від 24 лютого 2025 року (далі- Постанова) Судом було зазначено, що згідно з положеннями ч. 2 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.

Крім того, було вказано, що всупереч вказаних положень, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 , зазначаючи в поданій первинній касаційні скарзі про те, що Дніпровський районний суд м. Києва необґрунтовано не визнав підставою, яка перериває перебіг строків давності, незаконний виїзд обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за кордон і неприйняття ними участі в подальших судових засіданнях, та не перевірив чи притягувались особи до кримінальної відповідальності протягом останніх років, не наводив будь-яких обґрунтувань про те, які саме обставини чи матеріали в цій частині з огляду на положення передбачені ст. 49 КК та судову практику, щодо необхідності встановлення саме юридично значущих підстав щодо ухилення від суду не були враховані судом, в тому числі з огляду на положення передбачені ст. 16-1 КПК 1960 року, в яких зазначено, що розгляд справи здійснюється на засадах змагальності, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень, тобто правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із посиланням на допущені порушення положень матеріального чи процесуального закону.

Зі змісту ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року вбачається, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Про прийняте рішення суддя виносить мотивовану постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка подала скаргу. Постанова оскарженню не підлягає. Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 повторно подав касаційну скаргу проте вказаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги знову не було дотримано та зазначених Судом недоліків не усунуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК 1960 року, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити

законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Зі змісту ст. 16-1 КПК 1960 року вбачається, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Проте, представник потерпілої не наводить, які конкретно норми процесуального закону судом було порушено та яким чином зазначене перешкодило чи могло перешкодити суду повно, всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення та які саме порушення, з огляду на положення ст. 16-1 КПК 1960 року допустив суд.

Приймаючи до уваги вищезазначене, у зв`язку з тим, що зазначені у Постанові від 24 лютого 2025 року недоліки не усунуті, у зв`язку з чим скарга не відповідає вимогам статей 350, 387 КПК 1960 року, відсутні підстави для витребовування справи.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного ст. 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

ухвалила:

Відмовити у витребуванні кримінальної справи за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1