Ухвала

від 24.03.2025 по справі 156/314/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 156/314/25

Провадження № 2/156/190/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарем судового засідання Степанець Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області заяву судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова Артура Євгеновича про самовідвід у цивільній справі № 156/314/25,

ВСТАНОВИВ:

Суддею Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусовим А.Є. 24.03.2025 заявлено про самовідвід у цивільній справі № 156/314/25.

Заява вмотивована тим, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 (справа № 156/314/25, провадження № 2/156/190/25) позовна заява ОСОБА_1 , представниця позивача - адвокат Смоляр Євдокія Іванівна, до Володимирської районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно розподілена судді Бєлоусову А.Є., якого визначено головуючим суддею у цій цивільній справі.

Водночас Іваничівським районним судом Волинської області під головуванням судді Бєлоусова А.Є. 27.11.2024 було розглянуто цивільну справу № 156/940/24 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, яка діє від імені та в інтересах відповідної територіальної громади, про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом та про встановлення факту, що має юридичне значення. У задоволенні такого позову судом було відмовлено, мотивами відмови в позові стало пред`явлення позову ОСОБА_1 до неналежного відповідача. При цьому у п. 5.18. мотивувальної частини згаданого рішення суд дійшов висновку про те, що «…у справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01.07.2003, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу…».

Звертаючись до суду з аналогічним позовом до Володимирської районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, позивачка надає до суду ті ж самі докази, що були предметом дослідження судом першої інстанції під головуванням судді Бєлоусова А.Є. у справі № 156/940/24.

З приводу цих доказів у судді вже була сформована певна думка під час розгляду цивільної справи № 156/940/24, за результатами розгляду вказаної справи суддя вже висловив свою позицію на користь доводів однієї зі сторін спору, навівши відповідні аргументи в судовому рішенні, котре на теперішній час не є скасованим і набрало законної сили.

Суддя вважає, що зобов`язаний заявити про самовідвід у цій справі з наведених підстав.

Нормами ст. 40 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Дослідивши заяву судді про самовідвід, матеріали справи № 156/314/25, суд дійшов таких висновків.

До Іваничівського районного суду Волинської області 21.03.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представниця позивача - адвокат Смоляр Євдокія Іванівна, до Володимирської районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 (справа № 156/314/25, провадження № 2/156/190/25) вказана позовна заява розподілена судді Бєлоусову А.Є., його визначено головуючим суддею у цій цивільній справі.

Водночас Іваничівським районним судом Волинської області під головуванням судді Бєлоусова А.Є. 27.11.2024 було розглянуто цивільну справу № 156/940/24 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, яка діє від імені та в інтересах відповідної територіальної громади, про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом та про встановлення факту, що має юридичне значення. У задоволенні вказаного позову судом було відмовлено, мотивами відмови в позові стало пред`явлення позову ОСОБА_1 до неналежного відповідача.

При цьому у п. 5.18. мотивувальної частини згаданого рішення суд дійшов висновку про те, що «…у справах про спадкування щодо спадщини, яка відкрилася до 01.07.2003, належним відповідачем є спадкоємці (спадкоємець), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є держава в особі уповноваженого органу…».

Звертаючись із аналогічним позовом до Володимирської районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (справа № 156/314/25), позивачка надає до суду ті ж самі докази, що були предметом дослідження судом першої інстанції у справі № 156/940/24 (копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого 15.03.2006 Відділом РАЦС Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, залишений за життя ОСОБА_2 залишила заповіт від 12.05.1996, № за реєстром 23, посвідчений секретарем Старопорицької сільської ради Іваничівського району Волинської області, копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.10.2006 державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С., № за реєстром 2039, копія сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0219743, виданого 17.05.2000 головою Іваничівської районної державної адміністрації, копія постанови державного нотаріуса від 07.11.2023, якою ОСОБА_1 відмовлено у вчинені відповідних нотаріальних дій, копія постанови державного нотаріуса від 26.07.2024, якою ОСОБА_1 відмовлено у вчинені відповідних нотаріальних дій, оскільки у справі відсутні правовстановлюючі документи, котрі б підтверджували належність спадкодавці ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) розміром 2,72 умовних кадастрових га, з колективної власності колишнього КСП «Порицький», тощо). Крім того, для підтвердження факту, що має юридичне значення, позивачка посилається на показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , котрі вже були допитані щодо тих самих фактичних обставин суддею Бєлоусовим А.Є. як головуючим у судовому засіданні 27.11.2024 у справі № 156/940/24.

З приводу цих доказів у судді була сформована певна думка під час розгляду цивільної справи № 156/940/24, за результатами розгляду вказаної справи суддя висловив свою позицію на користь доводів однієї зі сторін спору. Оцінка суддею наданих позивачем доказів була об`єктивована в рішенні суду від 27.11.2024, котре на теперішній час не є скасованим і набрало законної сили.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Загальновизнані стандарти етики суддівської діяльності (Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, п.2.5; Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів, п.77) виходять з того, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в разі, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При цьому в наведеному документі згадано «розумну, об`єктивну та інформовану особу», яка «може вважати», що суддя нездатний вирішити питання неупереджено. Формулювання «коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви» було узгоджено на підставі того, що «розумний спостерігач» буде означати й об`єктивну та інформовану особу (п.77 Коментаря до Бангалорських принципів).

Згідно зі ст. 7 Кодексу суддівської етики, затв. рішенням XI чергового З`їзду суддів України від 22.02.2013, «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки…».

Коментар до Кодексу суддівської етики, затв. рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1(до статті 7 Кодексу) наголошує: «Під неупередженістю прийнято розуміти відсутність упередженості, безсторонність, об`єктивність, незацікавленість, нейтральність, універсальність підходів до будь-кого, незалежно від певних ознак; це прагнення до справедливості та відсутність особистих симпатій або антипатій, непідкупність, бездоганність, моральність. Говорячи про неупередженість, слід зазначити про обов`язок судді здійснювати судочинство, не допускаючи впливу на нього сторонніх осіб та життєвих обставин, будь - яких інших суб`єктивних чинників, відсутність у нього заздалегідь сформованої думки щодо обставин справи та готовність сприймати інформацію об`єктивно, вирішуючи справу лише відповідно до закону на підставі фактично встановлених обставин, виходячи з власного внутрішнього переконання. Отже, безсторонній суд означає: позбавлений упередженості, незацікавлений, об`єктивний, безпристрасний, нейтральний...». «…Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості…». «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки…».

Як зазначено у п. 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява № 4785/02), наявність безсторонності суду має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950) за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Ухвалюючи рішення у справі «Морель проти Франції» (Morel v. France), заява № 34130/96, п. 44, Європейський суд з прав людини погодився з тим, що факт розгляду справи заявника суддею, яка сама мала сумніви щодо своєї безсторонності у цій справі, підриває видимість справедливого судового розгляду, ця ситуація могла спричинити появу у заявника об`єктивно обумовленого внутрішнього сумніву щодо безсторонності судді.

Оскільки суд під головуванням судді Бєлоусова А.Є. у справі № 156/940/24 вже висловився з приводу вимог позивача ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, дійшовши певних висновків, надані позивачкою у справі № 156/314/25 докази вже були предметом оцінки судом у справі № 156/940/24, то у відповідачів (за суб`єктивним критерієм) може скластись враження про упередженість суду, обумовлену змістом раніше ухваленого рішення.

Нормами ч.1 ст. 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 8,9 ст. 40 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому ст. 33 цього Кодексу.

З огляду не це, суд вважає за необхідне задовольнити заяву судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова А.Є. від 24.03.2025 про самовідвід у цивільній справі № 156/314/25 та передати згадану справу до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33,36,40 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова Артура Євгеновича від 24.03.2025 про самовідвід у цивільній справі № 156/314/25 - задовольнити.

Цивільну справу № 156/314/25 передати до канцелярії Іваничівського районного суду Волинської області для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя А.Є. Бєлоусов