Рішення

від 24.03.2025 по справі 158/124/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 158/124/25

Провадження № 2/0158/224/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Багацького Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.08.2024, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19.11.2024, його позовні вимоги до Філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Наказ філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №01-К від 03.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади скасовано, вирішено поновити на роботі з 04.01.2024 та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122107 грн. за період з 04.01.2024 по 14.08.2024. Рішенням суду від 28.08.2024 встановлено, що середньоденна заробітна плата складає 753,75 грн.

Однак, рішення суду відповідач виконав лише 19.11.2024, видавши наказ №178-к від 19.11.2024 про поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Партизанського лісництва майстерської дільниці №3 філії «Ківерцівське лісове господарство». Враховуючи період стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу та дату поновлення його на роботі, необхідно донарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2024 по 18.11.2024 (68 робочих днів).

З врахуванням вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51255 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву де вказує, що як рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.08.2024, та і постановою Волинського апеляційного суду від 19.11.2024 в повній мірі забезпечено захист прав ОСОБА_1 в межах заявлених ним позовних вимог. 19.11.2024 філією «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» скасовано наказ №01-К від 03.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлено останнього на роботі 04.01.2024, також виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122107 грн.

Вважають, що повторний розгляд питання про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставним, а позовна заява повинна бути залишена без розгляду.

На підставі вищевикладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а судові витрати по справі покласти на позивача.

Від позивача ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив де не погоджується із доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Вказує, що предметом даного позову є безпосередньо матеріально-правова вимога до відповідача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2024 по 18.11.2024, натомість, під час розгляду справи №158/367/24 заявлалась вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2024 по 14.08.2024, що не є тотожною позовною вимогою.

У зв`язку із цим, просить позов задовольнити в повному обсязі та збільшити на 2000 грн. витрати пов`язані із підготовкою адвокатом відповіді на відзив.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Багацький Є.Г. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.08.2024, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19.11.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 до Філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Наказ Філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №01-К від 03.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади скасовано, вирішено поновити на роботі з 04.01.2024 та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122107 грн. за період з 04.01.2024 по 14.08.2024. Рішенням суду від 28.08.2024 встановлено, що середньоденна заробітна плата складає 753,75 грн.

19.11.2024 філією «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» скасовано наказ №01-К від 03.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади та видано наказ №178-к від 19.11.2024 про поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Партизанського лісництва майстерської дільниці №3 філії «Ківерцівське лісове господарство», а також виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 122107 грн. за період з 04.01.2024 по 14.08.2024, що не заперечується сторонами.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії «Поліський лісовий офіс» є правонаступником Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Ківерцівське лісове господарство».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Отже, вимушеним прогулом у розумінні ст. 235 КЗпП України є період з дня звільнення працівника по день винесення рішення суду про поновлення його на роботі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач виконав рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2024 по справі №158/367/24 не в день його ухвалення, а 19.11.2024 коли скасував наказ №01-К від 03.01.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновив останнього на роботі 04.01.2024, тобто після ухвалення Волинським апеляційним судом постанови від 19.11.2024, якою апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вказані обставини відповідач визнає у відзиві на позовну заяву.

При цьому, у ч. 8 ст. 235 ЦПК України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд звертає увагу, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож, згідно зі статтею 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Таким чином, у випадку виконання відповідачем рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.08.2024 по справі №158/367/24 за позовом ОСОБА_1 до філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в день його ухвалення, підстав для подання цього позову позивачем ОСОБА_1 не було б, оскільки його права були б поновлені і в цей період він отримував би заробітну плату. А оскільки відповідач не погодився із ухваленим Ківерцівським районним судом вищевказаним рішенням, не виконав його в добровільному порядку та подав апеляційну скаргу, то у позивача виникло право для нарахування спірної суми.

Судом встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 51255 гривень, ураховуючи 68 робочих днів, тобто за період з 15.08.2024 по 18.11.2024.

Крім цього, у судовому засіданні, представником відповідача не доведено та не додано належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог позивачем.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у відповідності до заявлених вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 1211,20 грн.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі № 910/15944/17.

Встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Грушицьким О.І. на підставі договорів про надання правової допомоги від №01-25-2 від 09.01.2025 та №03-25-1 від 06.03.2025.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51255 (п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», адреса: м. Луцьк, просп. Волі, 30, Волинської області, код ЄДРПОУ: 45601597.

Представник відповідача адвокат Багацький Євген Григорович, адреса: м. Ківерці, вул. Шевченка, 20, пов. 3, оф. 3.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повний текст рішення суду виготовлено 24.03.2025.