Рішення

від 24.03.2025 по справі 363/1263/25

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.03.25 363/1263/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24березня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2025 року позивач звернувся до суду з позовом, надісланим на адресу суду засобами поштового зв`язку, в якому просив:

- поновити йому строк для звернення до суду з метою оскарження постанови від 23.01.2025 року за №110/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП;

- скасувати постанову за №110/1 від 23.01.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно позивача та закрити провадження.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана ним постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з грубим порушенням вимог діючого КУпАП оскільки в ній зазначено, що позивач повинен був прибути до відповідача в строк 09.11.202 року, при цьому повістку про виклик позивач не отримував, дізнався про неї лише з самої постанови. Крім того, позивач вважає, що правопорушення, яке інкримінується йому відповідачем не є триваючим і саме з 09.11.2024 року починається відлік строку притягнення його до відповідальності, який закінчився 10.01.2025 року, а оскаржувана ним постанова датована 23.01.2025 роком, тобто винесена поза межами строку, передбаченого ст. 38 ч. 1 КУпАП

Ухвалою Вишгородськогорайонного судуКиївської областівід 13.03.2025року заявапозивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом була задоволена, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлено пропущений строк. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови від 23.01.2025 року №110/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з урахуванням особливостей визначених ст. ст. 268-272, 286 КАС України на 24.03.2025 року на 15 год. 00 хв. в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того,зазначеною ухвалоювитребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої було винесено оскаржувану позивачем постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП;

Витребувані судом докази спрямовані відповідачем до суду 21.03.2025 року.

Згідно ч. 3ст. 194 КАС Україниучасники справимають правозаявляти клопотанняпро розглядсправи заїх відсутності.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд розглядати його позов за його відсутності.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не прибув, жодних заяв чи клопотань від нього до суду теж не надходило, вимоги ухвали суду від 13.03.2025 року відповідачем виконані, відзив на позов відповідач до суду не спрямовував.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного:

Як вбачається з копії паспорту серії НОМЕР_1 - позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Вахівка Вишгородського району Київської області, місце реєстрації : АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки за №68 від 03.03.2005 року, виданої військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний не придатним до в/сл у м/час, обмежено придатний у в/час, присвоєно військове звання рядовий, служба в запасі, категорія обліку 1, група обліку НПО, склад рядовий, найменування військово-облікової спеціальності і посадової кваліфікації ВОС 600543А оператор обчислювальних машин.

Відповідно до протоколу за №16 від 22.01.2025 року, складеному відносно позивача старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 лейтенантом ОСОБА_3 22.01.2025 року о 11 год. 00 хв. встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою за №841839 від 28.10.2024 року, що передбачено підп. 2 п. 1 Правил військового обліку, затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року, чим вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зазначений протокол підписаний позивачем в день його складання 22.01.2025 року та у відповідній графі ОСОБА_1 власноруч зазначив, що не був сповіщений працівниками Укрпошти.

Постанова за №110/1 від 23.01.2025 року свідчить про те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача встановив, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, а саме 09.11.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повстці від 28.10.2024 року за №841839, чим порушив підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року, відповідно 09.11.2024року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 28.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 , було надіслано через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладенням, повістку від 28.10.2024 року за №841839, для уточнення військово-облікових даних позивачу, в якій було зазначено дату прибуття 09.11.2024 року, а відтак ОСОБА_1 належним чином оповіщений, зазначене поштове відправлення повернуто 09.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, зі змісту постанови слідує, що 22.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 року за №16, яким встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, а саме 09.11.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 28.10.2024 року за №841839, а також повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 23.01.2024 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою: АДРЕСА_2 . Клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не направляв. Адреса, за якою ІНФОРМАЦІЯ_8 було відправлено повістку від 28.10.2024 року за №841839, була обрана в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як таку, що повідомлена самим ОСОБА_1 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, іншої адреси, останній не повідомляв. Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем на адресу позивача АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 28.10.2024 року спрямовувалася повістка, яка згідно довідки про причини повернення, повернута відповідачу без вручення позивачу у зв`язку з поміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.02.2025 року та опис вкладення свідчать про те, що відповідачем на адресу позивача спрямована постанова за №110/1, яка ОСОБА_1 отримана 27.02.2025 року.

Так, ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року за №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ за №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, положення ст. 210 КУпАП, в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 року, було передбачено відповідальність за: 1) порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, що тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 року, який набрав чинності 19.05.2024 року, внесено зміни до ст. 210 КУпАП.

Так, з 19.05.2024 року ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за 1)порушення призовниками,військовозобов`язаними,резервістами правилвійськового обліку,що тягнеза собоюнакладення штрафувід двохсотдо трьохсотнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян; 2) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, у примітці вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб`єктом правопорушення може бути призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, відповідно до ст. 235 КУпАП - розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, згідно вимог ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП наголошує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Стаття 258 КУпАП передбачає випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, так згідно ч. 5 цієї статті - протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбаченихв тому числі і ст. 210 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був присутнім під час складання відносно нього протоколу за ч. 3 ст. 210 КУпАП, підписав його 22.01.2025 року, тобто в день складання та власноруч у графі пояснення та зауваження вказав, що не був оповіщений працівниками Укрпошти.

Крім того, позивач вказаним протоколом був повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться о 12 год. 23.01.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Судом встановлено, що наступного дня - 23.01.2025 року відносно позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 була винесена постанова за №110-/1 від 23.01.2025 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст. 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3)чи сповіщеноосіб,які берутьучасть урозгляді справи,про часі місцеїї розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідач надав суду протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача в присутності останнього, з якого слідує, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Щодо посилання позивача на те, що він був повідомлений про розгляд справи не за три дні, як це передбачено діючим законодавством, а фактично за день до розгляду, що в свою чергу не дало йому можливості належним чином підготуватися до розгляду та/або звернутися за правничою допомогою, дати пояснення, суд не бере до уваги, оскільки позивач, будучі обізнаним про дату, час та місце розгляду справи відносно нього, мав можливість скористатися правом надати відповідачу пояснення, заперечення та/або клопотання про відкладення розгляду, в разі необхідності, але, як слідує з оскаржуваної постанови, цим правом не скористався. А відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не було позбавлено позивача можливості прийняти участь у розгляді справи та/або спрямувати клопотання, заяву щодо відкладення розгляду в разі такої необхідності.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі за №513/899/16-а.

Зі змісту оскаржуваної позивачем постанови за №110/1 від 23.01.2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, а саме 09.11.2024 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 28.10.2024 року за №841839, чим порушив підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року, відповідно 09.11.2024 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стаття 210 КупАП як вже зазначалося вище, передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, є банкетною нормою.

Так, відповідно до підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджені Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Позивач, звертаючись до суду з цими вимогами посилався на те, що він не отримував повістку відповідача, отже, спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до РТЦК.

Як вже було встановлено судом, відповідачем надано суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, спрямованого відповідачем 28.10.2024 року на адресу позивача АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 яке, згідно довідки про причини повернення, повернута відповідачу без вручення позивачу у зв`язку з поміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Так, відповідно до змісту оскаржуваної позивачем постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначено, що адреса, за якою ІНФОРМАЦІЯ_8 було відправлено повістку від 28.10.2024 року за №841839, була обрана в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як така, що повідомлена самим ОСОБА_1 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, іншої адреси, останній не повідомляв.

Так, відповідно до підп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджені Постановою КМУ за №1487 від 30.12.2022 року зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених упунктах 7та7-1частини першої статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

При цьому позивач, звертаючись до суду з цим позовом зазначає саме вказану відповідачем в повістці адресу.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за №560.

Зокрема, відповідно до п. 41 зазначеного Порядку що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Так, з наданих відповідачем матеріалів вбачається, що повістка від 28.10.2024 року направлялася позивачу за адресою: АДРЕСА_3 . Дана повістка направлялася рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак повернулася на адресу відправника із зазначенням причин невручення «як адресат відсутній за вказаною адресою». На конверті наявний штамп датований 09.11.2024 року.

На підставі наведеного, суд вважає дії відповідача щодо направлення позивачу вказаної повістки такими, що відповідають діючому законодавству.

Щодо посилання позивача на те, що правопорушення, яке інкримінується йому відповідачем не є триваючим і саме з 09.11.2024 року починається відлік строку притягнення його до відповідальності, який закінчився 10.01.2025 року, а оскаржувана ним постанова датована 23.01.2025 роком, тобто винесена поза межами строку, передбаченого ст. 38 ч. 1 КУпАП, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки:

Диспозиція ч. 1ст. 210 КУпАПвизначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.

Згідност. 1 Закону України «Про оборону України»- особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зазначає, що особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюдненоУказ Президента України від 17.03.2014 року за №303/2014 «Про часткову мобілізацію».Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Отже, станом на 23.01.2025 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.

Частина 1 ст. 38 КУпАП, на яку посилався позивач, дійсно зазначає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених участині сьомійцієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП - адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбаченихстаттями 210,210-1цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В даному випадку позивач повинен був з`явитися до відповідача за викликом саме 09.11.2024 року, а відтак з 10.11.2024 року починає обраховуватися тримісячний термін з дня виявлення правопорушення відповідачем та річний строк вчинення позивачем зазначеного правопорушення, що спливає 10.02.2025 року та 10.11.2025 року відповідно. Оскаржувана позивачем постанова винесена 23.01.2025 року, тобто в передбачені ч. 7 ст. 38 КУпАП строки.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов`язаний зобов`язаний дотримуватись вимог законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 року у справі за №760/2846/17 та від 14.02.2018 року у справі за №536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, надані відповідачем письмові докази спростовують доводи позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.

На підставі ст. ст.19, 65 Конституції України, ст. ст.1, 7, 9, 14, 23, 24, 27, 210 ч.3, 235, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_5 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна