Постанова

від 13.03.2025 по справі 552/6994/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6994/23 Номер провадження 22-ц/814/1351/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2024 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В., повний текст рішення складений 03.12.2024 року, у справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз-постачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ТОВ « Полтавагаз-постачання» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ посилаючись на те, що з 01.01.2021 року між позивачем та відповідачкою укладено договір на постачання природного газу № 2023. Відповідно до умов договору, Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором. Позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом прийманняпередачі природного газу та актом про надання послуг підписані сторонами без застережень. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не сплачує за надані послуги з газопостачання, чим порушує права ТОВ «Полтавагаз-постачання». Заборгованість станом на 17.11.2023 року складає 71 153 грн. 36 коп. Також на суму заборгованості нараховано 3 % річних в сумі 5104,46 грн. та пеню у розмірі 13409 грн. 19 коп.Просили стягнути з відповідача на їх користь розмір заборгованості тапонесені судові витрати.

Рішенням Київського районногосуду м.Полтави від 27.11.2024рокупозовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтавагаз-постачання» заборгованість в сумі 71153 грн. 36 коп., 5104 грн. 46 коп. 3% річних, 13409 грн. 19 коп. пені, судовий збір у розмірі 2684 грн., а всього 92351 грн. 01 коп.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилась відповідачка та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права.

Посилається на те, що акт про порушення зі сторони споживача підписаний ОСОБА_2 , яка не є споживачем або його представником. На засідання комісії з розгляду акта про порушення її не запросили, чим позбавили її можливості надати свої пояснення та заперечення.

Вважає, що вказані порушення з боку АТ «Полтавагаз» свідчать про неправомірність Акту про порушення № 30.12/ІЛЯ-2 від 30.12.2021 року, у зв`язку з чим Комісія, відповідно із абз. 1 п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, повинна була його скасувати. Натомість за результатами прийнятого рішення про задоволення Акту про порушення, представниками АТ «Полтавагаз» було складено акт-перерахунок № 1 від 05.01.2022 року, яким розраховано загальний об`єм нарахованого газу який становить 1810 м. куб.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання відповідачка не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена шляхом направлення судового повідомлення на поштову адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі. Конверт відправлений на адресу ОСОБА_1 повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому відповідно до ч.8ст. 128 ЦПК Українисудова повістка вважається врученою адресату.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приймаючи до уваги те, що відповідачка була повідомлена про день та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, доказів поважності причин неявки не подала, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 01 січня 2021 року між ТОВ «Полтавагаз-постачання» та фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір на постачання природного газу № 2023. При цьому відповідачка є споживачем природного газу, який використовується нею для комерційної діяльності та відповідно має в експлуатації комерційний вузол обліку, використання газу.

Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ «Полтавагаз-постачання» надавало відповідачу послуги з постачання природного газу в листопаді 2021 року в об`ємі 0,217 м.куб на суму 7616,94 грн., в грудні 2021 року а об`ємі 1,810 м.куб. на суму 80850,06 грн., в січні 2022 року в об`ємі 0,110 тис. куб.м. на суму 5773,90 грн., в лютому 2022 року в об`ємі 0,623 тис. куб м. на суму 22553,30 грн. в березні 2022 року знято показник лічильника та зроблений перерахунок 0,623 тис. куб.м. на суму 22479,55 грн., а всього на загальну суму 94314,65 грн.

В грудні 2021 року відповідачем проведено оплату у розмірі 5271 грн., у січні 2022 року - у розмірі 10 606 грн., 90 коп. в лютому 2022 року на суму 2385 грн. 90 коп.

Приймаючи до уваги те, що відповідачка в повному обсязі не сплачувала за надані позивачем послуги, станом на 17.11.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 71153,36 коп.

Також судом першої інстанції з метою перевірки об`єму нарахованого відповідачці в грудні 2021 року природного газу - 1,810 м. куб, встановлено, що між АТ «Полтавагаз» та ФО ОСОБА_1 укладено договір № 2023 розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідачкою встановлений лічильник природного газу «Ельстер ВК заводський номер 7924054 від 2013 року з терміном періодичної повірки до 14.11.2021 року, що підтверджується паспортом лічильника газу.

Представниками АТ «Полтавагаз» за адресою АДРЕСА_1 на об`єкті споживача ОСОБА_1 складено акт про порушення № 30.12/ІЛЯ-2 від 30.12.2021 року у зв`язку із пропущенням строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим відповідно до пудпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кадексу ГРМ.

Згідно витягу з протоколу № 1/22 від 04.01.2022 року на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому сплживачу) розглянуто акт про порушення № 30.12./ІЛЯ-2 від 30.12.2021 року споживача, що не є побутовим ОСОБА_1 за адресою адресою АДРЕСА_1 та встановлено порушення Кодексу газорозподільної системи, а самепропущений термін періодичної держповірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кадексу ГРМ), прийнято рішення вказаний акт про порушення задовольнити.

За таких обставин обсяг нарахованого об`єму природного газу (1,810 м. куб.) включено в баланс поточного календарного місяця і вважається об`ємом постачання природного газу споживачу його діючим постачальником, а саме ТОВ «Полтавагаз-Постачання», у відповідності до Кодексу ГРМ (чинного на момент виникнення спірних правовідносини) та передачі зазначених обсягів на платформу Оператора ГТС для використання постачальником.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з постачання природного газу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до умов укладеного між сторонами договору здійснив постачання газу в строки та об`ємі, що визначені договором, проте відповідачка в повному обсязі не сплатила за надані послуги.

Також суд вважав обґрунтованим нарахування 3% річних за порушення строків виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України та пені, нарахування якої передбачено умовами договору.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду приймаючи до уваги наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ЦК України, ЗУ «Про ринок природнього газу», постановою НПРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу», постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 249 «Про затвердження Кодексу газотранспортних систем».

Відповідно до розділу ІІ Правил постачання природнього газу, який визначає порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу, наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГТС, та присвоєння споживачу оператором ГТС персонального ЕІС-коду, як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до ч.3 ст.9Закону України«Про ринокприродного газу» господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Згідно із частинами 1, 3 ст.12Закону України«Про ринокприродного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.6. Договору, що був укладений між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 , як фізичною особою (споживачем, що не є побутовим) передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюється за розрахунковий період, шляхом перахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 3.15. Договору встановлено, що Сторони погодили, що оплата Послуг з замовлення потужності здіснюється у розмірі не менше 100% від замовлених обсягів постачання природного газу у відповідному періоді, незалежно від того, чи була повністю використана потужність Споживачем.

У випадку перевищення Споживачем замовленої потужності у відповідному періоді, Споживач зобов`язується здійснити доплату Послуги із замовленням потужності на обсіг перевищення за подвійним тарифом, згідно з Кодексом газотранспортної системи на підставі акту або виставленого Постачальником рахунку.

Статтею 509 ЦК Українивизначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідностатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки нарахування відповідачці заборгованості за спірний період за поставлений позивачем природний газ здійснено у відповідності до положень Кодексу ГРС, а також умов Договору, що був укладений між сторонами.

Щодо стягнення пені та 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК Україниврегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено прострочення оплати за послуги з газопостачання, позивач має право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 ЦК України, а також пені нарахування якої за прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань передбачено п. 8.2 Договору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідачки в апеляційній скарзі на неправомірність акту про порушення, що був складений працівниками АТ «Полтавагаз», внаслідок чого об`єм нарахованого газу в грудні 2021 року склав 1810 м. куб, оскільки доказів на підтвердження того, що вказаний акт та рішення про перерахунок, прийняте на підставі цього акту 04.01.2022, відповідачкою ОСОБА_1 оскаржувалось та скасоване не надано. Рішення про визнання неправомірними дій АТ «Полтавагаз» в матеріалах справи відсутнє. Також колегія суддів враховує, що предметом розгляду цієї справи є порушення зобов`язань що виникли між ТОВ «Полтавагаз-Постачання» та відповідачкою ОСОБА_1 за договором постачання природного газу. Правовідносини між ОСОБА_1 та АТ «Полтавагаз», які виникли на підставі договору з розподілу природного газу, не є предметом розгляду у цьому провадженні.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

За правилом частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Полтави від 27листопада 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2025 року

Головуючий суддя О.В. Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І. Пилипчук