Ухвала

від 19.03.2025 по справі 128/4525/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/4525/24

Провадження №11-кп/801/383/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23.01.2025, якою ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі у зв`язку з усуненням законом караності діяння,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23.01.2025 року задоволеноподання Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» про приведення вироку щодо засудженого ОСОБА_7 у відповідність до вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 таким, що засуджений вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024 та відбуває покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із зарахуванням у строк покарання період перебування ОСОБА_7 під вартою з 15.03.2024 по день набрання вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 законної сили, тобто по 25.07.2024.

Не погодившись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить переглянути ухвалу суду першої інстанції та зменшити йому строк покарання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з ухвали, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)».

Установлено,що ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024, відповідно до якого його визнано винуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст. 185 КК Українита призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Окрім того, відповідно до вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК Українита призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Зазначеними вироками в частині застосуванняст. 185 КК Українивстановлено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення:

за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 185 КК України, 30.09.2022на суму 21227,11 грн;

за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4ст. 185 КК України, у період з 29 по 30 грудня 2023на суму 1630,00 грн, 06.01.2024на суму 592,00 грн.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1. п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив у період з 29 по 30 грудня 2023 року та 06 січня 2024 року.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривень, а станом на 01 січня 2024 року 3028 гривень та 50 відсотків від його розміру становили 1342 гривень та 1514 гривень відповідно.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684 гривень (1342х2=2684) та 3028 гривень (1514х2=3028).

Як убачається зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, ОСОБА_7 з 29 по 30 грудня 2023 року та 06 січня 2024 року вчинені крадіжки, яким заподіяно майнову шкоду на суму 1630 грн та 592 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Ураховуючи те, що відповідно до вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.06.2024 ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, якими завдано матеріальної шкоди на суму 1630 грн у 2023 році та на суму 592 грн у 2024 році, що не перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку, суд першої інстанції з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч. 2 ст. 74 КК України дійшов вірного висновку про звільнення засудженого від покарання у виді позбавлення волі за цим вироком.

Разом з тим, вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024 ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі за крадіжку на суму 21227,11 гривень, вчинену ним 30.09.2022.

Оскільки вартість викраденого майна за цим епізодом перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину у 2022 році (2684 гривень), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вчинене ОСОБА_7 діяння залишається кримінально караним, тому, підстав для пом`якшення засудженому покарання, призначеного вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.06.2024 за ч. 4ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі немає.

За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23.01.2025 про приведення вироку щодо ОСОБА_7 у відповідність чинному кримінальному закону, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4