Рішення

від 24.03.2025 по справі 640/9313/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року Справа№640/9313/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання частково протиправним та скасування постанови, акту та припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ» (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі-відповідач, ДІАМ):

- про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №2/02-18 від 1 лютого 2022 року;

- про визнання протиправним та скасування акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 18 січня 2022 року;

- про визнання протиправним та скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18 січня 2022 року;

- про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18 січня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова №2/02-18 від 01.02.2022, акт від 18.01.2022, протокол від 18.01.2022 та припис від 18.01.2022 є необґрунтованими, незаконними, містять недостовірні та протиправні відомості, та є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки належного повідомлення про проведення такої перевірки не було, у зв`язку з чим позивач обґрунтовано скористався своїм правом щодо недопущення посадових осіб до здійснення такої перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2022 року поновлено позивачу строк звернення з позовом до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву задоволено, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.

Відповідач надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки контролюючим органом виконано усі вимоги законодавства стосовно призначення і проведення перевірки, тому суб`єкт містобудування зобов`язаний був допустити посадових осіб до перевірки, а також надати доступ до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягали обов`язковому обстеженню.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідачем не дотримано умов та порядку призначення та проведення перевірки, що є наслідком визнання протиправними та скасування прийнятих за наслідками такої перевірки рішень.

Відповідно до п. 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/9313/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2025 року, справу № 640/9313/22 передано для розгляду судді Черниковій А.О.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2025 року адміністративну справу № 640/9313/22 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідачем на виконання вказаної ухвали надано відзив, у якому повторно вказано щодо правомірності та обґрунтованості спірних рішень, прийнятих відносно позивача.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державна інспекція архітектури та містобудування України наказом від 30.11.2021 №196 затвердила Річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної інспекції архітектури та містобудування України на 2022 рік.

На підставі вказаного Річного плану відповідачем видано наказ про проведення планової перевірки позивача від 31.12.2021 № 225 та оформлено направлення для проведення планового заходу від 04.01.2022 № 2/02/12-22.

Головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Малихіним Михайлом Олександровичем та Головним інспектором будівельного нагляду Третього відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю Злобою Віктором Валерійовичем 04.01.2022 та 05.01.2022 було здійснено виїзди на об`єкт будівництва, однак ні суб`єкт містобудування, ні його представники, які будують або збудували об`єкт будівництва, не прибули на об`єкт будівництва для проведення планової перевірки, що зафіксовано у протоколі від 05.01.2022 старшим слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Анатолієм Нагорним.

Додатково, 05.01.2022 головними інспекторами було встановлено, що за адресою: вулиця Верховинна, будинок 7, квартира 71, місто Київ, 03115, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична адреса ТОВ «ІНТЕРБУД ТМ», відсутні представники суб`єкта перевірки.

В подальшому, для проведення планової перевірки 12.01.2022 та 18.01.2022 здійснено повторно виїзди на об`єкт будівництва «Будівництво багатоповерхових житлових будинків та громадських будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури вулиця Лебедева у Голосіївському районі міста Києва», за адресою: м. Київ, вулиця Лебедева Академіка, які проводились, в тому числі, за участю Головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та основної діяльності Управління будівництва Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Олександром Миколайовичем Бутківським.

Проте суб`єкт містобудування або його представники, які будують або збудували об`єкт будівництва, не прибули на об`єкт будівництва для проведення планової перевірки.

За результатами вказаних виїздів 18.01.2022 відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, у висновках якого вказано про порушення пункту 1 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553.

Також відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18 січня 2022 року.

З метою усунення виявлених порушень відповідачем прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18 січня 2022 року, яким вимагалось забезпечити доступ посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва «Будівництво багатоповерхових житлових будинків та громадських будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури вулиця Лебедева у Голосіївському районі міста Києва», за адресою: м. Київ, вулиця Лебедева Академіка, строк виконання до 08.02.2022.

Постановою №2/02-18 від 1 лютого 2022 рокупро накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 74 430,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції Українивизначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини є Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), Закон України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР) та постанова КМУ від 23.05.2011 за №553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»(далі - Порядок №553).

Закон № 3038-VIвстановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами підпункту 6 частини 1 статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється у тому числі шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно із частиною 1 статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553.

Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню. Тотожне право закріплено у підпункті 1 пункту 11 Порядку № 533.

На підставі пункту 7 частини 4 статті 41 Закону N 3038-VIпосадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Тотожна норма закріплена в підпункті 8 пункту 11 Порядку №533.

Відповідно пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з пунктом 6 Порядку №553, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Періодичність та обсяг проведення планових перевірок суб`єктів містобудування на об`єктах будівництва визначається згідно з критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері містобудівної діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) на об`єкті будівництва органами державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 899.

Перевірки на об`єкті будівництва здійснюються за такими напрямами з урахуванням класу наслідків (відповідальності) будівель та споруд, зокрема для об`єктів із значними наслідками ССЗ - відповідність вихідним даним і будівельним нормам з пожежної безпеки, доступності для маломобільних груп населення, забезпечення надійності та конструктивної безпеки об`єкта, внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання, якості та сертифікації будівельних матеріалів, наявності паркомісць, визначених затвердженою проектною документацією.

Перелік об`єктів будівництва, які підлягають перевірці під час проведення планової перевірки суб`єкта містобудування, формується Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (далі - Електронна система) та зазначається в наказі про пре ведення перевірки.

Частка об`єктів будівництва, які підлягають перевірці відповідними органами архітектурно-будівельного контролю, не може перевищувати, зокрема для об`єктів із з значними наслідками (ССЗ) - 80 відсотків загальної кількості об`єктів, дозвіл на будівництво яких внесено до реєстру будівельної діяльності.

Строк проведення планової перевірки об`єкта будівництва не може перевищувати десяти робочих днів.

Відповідно до частин 1-2 статті 7 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до пункту 9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, яке також закріплено у абзаці 4 пункту 13 Порядку № 553.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Порядку 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Згідно пункту 14 Порядку №553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Реалізація права суб`єкта містобудування бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю безпосередньо залежить від обізнаності (повідомлення) останнього про намір відповідного органу або його посадових осіб щодо проведення перевірки і з`ясування цього питання як необхідної передумови для притягнення особи до відповідальності відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР).

Вищеназваною нормою Закону №208/94-ВР, встановлено відповідальність суб`єктів містобудування за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Відповідно до абзацу 6 пункту 12 Порядку № 553, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку, зокрема електронного кабінету, або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

З матеріалів справи вбачається, що ДІАМ у повідомленні про проведення планового заходу від 06.12.2021 № 1031/02/12-12 зазначено, що у період з 04.01.2022 по 18.01.2022 буде здійснено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва за адресою: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків та громадських будинків з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури вилиця Лебедєва у Голосіївському районі міста Києва», м. Київ, вул. Лебедєва Академіка та просила під час здійснення даного планового заходу забезпечити присутність керівника або уповноваженої особи суб`єкта містобудування.

Означене повідомлення 06.12.2021 було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано представником товариства за довіреністю 27.12.2021, підтвердженням чого є відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про те, що йому було невідомо, що у період з 04.01.2022 по 18.01.2022 буде здійснено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил є необґрунтованими.

Водночас, посилання позивача на порушення відповідачем процедури повідомлення про проведення перевірки, оскільки останнім не вручено представнику позивача повідомлення за 10 днів до початку проведення перевірки є неприйнятним з огляду на хибне трактуванням позивачем норм спеціального законодавства.

При цьому, ураховуючи обізнаність про проведення перевірки, позивач уповноваженого представника на об`єкт перевірки не направив, про що свідчить складений 18.01.2022 посадовими особами відповідача акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на спірний об`єкт для проведення позапланової перевірки.

Зазначене, на думку суду, свідчить про свідоме ухилення суб`єкта містобудування від обов`язку бути присутнім під час проведення перевірки, оскільки останній, достеменно знаючи про наміри контролюючого органу щодо здійснення перевірки об`єкта будівництва уповноваженого представника на об`єкт перевірки не направив.

Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі №818/1617/16, в якій зазначено, що якщо суб`єкт містобудування був належним чином та своєчасно повідомлений про здійснення перевірки і достеменно знав про такий намір контролюючого органу, однак, не направив у визначений у направленні день і час уповноваженого представника на об`єкт будівництва, це слід кваліфікувати як свідоме ухилення суб`єкта містобудування від виконання обов`язку бути присутнім під час проведення перевірки. В такому випадку це не може бути підставою для визнання перевірки незаконною.

Характеристика обставин, які можуть свідчити про недопуск посадових осіб уповноваженого органу ДАБК до проведення перевірки, наводилась у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №822/836/16, від 06.02.2020 у справі №208/537/17(2-а/208/120/17), де зазначено, що це може виражатись, як у вчиненні будь-яких активних дій з боку суб`єкта містобудівної діяльності або його представників, що фактично перешкоджають здійсненню такого заходу державного архітектурно-будівельного контролю, так і у пасивній поведінці цього ж суб`єкта, який будучи завчасно обізнаним про день, час і місце її проведення, свідомо, за відсутності на те поважних причин, не створив належних умов для цього, в тому числі, не забезпечив доступ до об`єкта перевірки і присутності суб`єкта містобудування або уповноважених ним осіб.

Більш того, суд бере до уваги, що контролюючим органом було здійснено декілька виїздів на об`єкт перевірки, так і виїзд на юридичну адресу ТОВ «ІНТЕРБУД ТМ», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до абзацу 4 пункту 9 Порядку № 553, у випадку, коли суб`єкти містобудування або його представники, які будують або збудували об`єкт будівництва та були належним чином повідомлені про дату і час проведення перевірки, не прибули на об`єкт будівництва для проведення перевірки, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування.

На виконання вимог даної норми, ДІАМ звернулась з листом від 10.01.2021 № 18/02/12-22, в якому просила терміново надати кандидатуру представника виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або представника Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як зазначалось вище, повторний виїзд на об`єкт перевірки було здійснено із залученням Головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та основної діяльності Управління будівництва Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Олександром Миколайовичем Бутківським.

Посилання позивача на перехід роботи підприємства на дистанційну форму є недоречним, оскільки це є питанням організації внутрішніх робочих процесів позивача та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання своїх обов`язків.

Зокрема, позивач був завчасно повідомлений про проведення планової перевірки, а отже, мав достатньо часу для направлення у визначений у направленні день і час уповноваженого представника на об`єкт будівництва.

Ураховуючи викладене, суд констатує, що ДІАМ виконано усі вимоги законодавства стосовно призначення і проведення перевірки, тому суб`єкт містобудування зобов`язаний був допустити посадових осіб до перевірки, а також надати доступ до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягали обов`язковому обстеженню.

У даному випадку, відсутність суб`єкта містобудування належним чином повідомленого (проінформованого, обізнаного) про місце, день і час проведення перевірки, а так само умисне і свідоме незабезпечення присутності при проведенні перевірки уповноважених ним осіб, свідчить про наявність складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності - недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій. Це є підставою для складання спірних акту, припису і протоколу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 18 січня 2022 року та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №2/02-18 від 1 лютого 2022 року.

Щодо спірних акту перевірки та протоколу суд наголошує, що Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо оскарження актів перевірки та висновки відповідних актів та протоколів проправопорушення у сфері містобудівної діяльності, з урахуванням чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 16 цього Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Пунктом 18 Порядку №553 передбачено, що керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні встановлено алгоритм дій щодо проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності. Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. При цьому, в акті фіксуються порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у разі їх виявлення. На підставі акту складаються обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також відповідні протоколи, які у встановлений Порядком №553 строк подаються для винесення постанови про накладення штрафу.

Стаття 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження контролюючого органу про певні факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Варто звернути увагу й на справу № 810/6689/14, де Верховний Суд, окрім іншого, звертав увагу на те, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 813/2524/17, від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а та від 16.07.2020 у справі № 826/4/16.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи правову природу акту, складеного за наслідками здійсненого уповноваженими органами державного архітектурного контролю, суд не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини вищенаведеної правозастосовчої практики Верховного Суду, відповідно до якої акт перевірки не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Таке ж правове регулювання можна поширити й на спори з приводу оскарження протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які мають схожу до акта перевірки правову природу, не встановлюють відповідальності, а лише фіксують обставини вчинення правопорушення, використовуються як джерело доказової інформації при вирішенні питання про накладення відповідного стягнення, відтак позбавлені ознак рішення суб`єктів владних повноважень у розумінні процесуального закону.

Це також випливає з форми протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженої наказом Мінрегіону від 15.05.2012 року №240, згідно з додатком 7 до цього наказу, у якому, окрім іншого, зазначаються: виявлені порушення, їх суть із зазначенням абзаців, пунктів, частин, статей, розділів, глав нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів, і правил, проектних рішень тощо, які порушено; абзац, пункт, частина, стаття Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», якими передбачена відповідальність за встановлені правопорушення.

В свою чергу, штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності накладається саме постановою.

Тобто, протокол у сфері містобудівної діяльності є лише засобом фіксації обставин правопорушення і джерелом доказової інформації при розгляді справи про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позбавлений ознак правового акту (акту індивідуальної дії чи нормативно - правового акту), що, як вже зазначалось вище, унеможливлює розгляд вимог про його оскарження у порядку адміністративного судочинства.

Дана правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 9 червня 2022 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04;п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»).

Також в постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 120/17765/21-а зазначено, що акт перевірки є службовим документом, який фіксує проведення перевірки та висновки щодо наявності чи відсутності порушень законодавства. Він не є правовим актом індивідуальної дії та не встановлює конкретних приписів, звернених до окремої особи. Тому визнання його протиправним не призводить до поновлення прав позивача у спірних правовідносинах.

В постановіВерховного Суду від 13 лютого 2014 року у справі №2а-1/11/0970 підкреслено, що контролюючий орган має право викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, а оцінка цього акта надається уповноваженими органами при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на його підставі.

Тобто, суб`єкт господарювання має право оскаржувати рішення, прийняті на підставі акта перевірки, які безпосередньо впливають на його права та обов`язки, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування акту перевірки та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Верховина, буд. 7, офіс 71; код ЄДРПОУ 36265349) до Державної інспекції архітектури та містобудування України (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 44245840) про визнання частково протиправним та скасування постанови, акту та припису - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова