Рішення

від 24.03.2025 по справі 400/503/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 р. № 400/503/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД», вул.Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286,

до відповідачаМиколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А, м.Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017,

провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2024 №UA504180/2024/000034/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» (далі позивач) до Миколаївської митниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування:

рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.09.2024 № UA504180/2024/000034/1;

картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2021 між ним і ТОВАРИСТВОМ З ОБЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КР ГРУПП» (Аленіно, Російська Федерація) (далі ТОВ «КР ГРУПП») був укладений контракт № 21-569 поставки натру їдкого (гідроксиду натрію) на умовах поставки за правилами ІНКОТЕРМС 2010 «Перевезення оплачено до» (СРТ). Згідно із залізничними накладними № 32149472 і № 32136844 товар був відправлений контрагентом позивачу двома платформами 12.02.2022 і 14.02.2022. Проте, через військові дії, санкції та логістичні проблеми товар прибув на станцію «Жовтнева» лише 19.08.2024. У зв`язку з цим, 20.08.2024 позивач подав митну декларацію № 24UA504180002294U3. Однак, відповідач склав картку відмови від 20.08.2024 № UA504180/2024/000054 в митному оформлені товару через недоліки в оформлені митної декларації. Після усунення недоліків позивач подав відповідачу нову митну декларацію від 20.08.2024 № 24UA504180002295U2A, в якій митна вартість товару була заявлена за основним методом за ціною контракта. За результатами контролю правильності визначення митної вартості партії товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 11.09.2024 № UA504180/2024/000034/1, яким визначено митну вартість товару за резервним методом. На думку позивача, таке рішення відповідача є протиправним, оскільки:

відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

з поданих позивачем відповідачу документів чітко вбачалися дані щодо кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості товару, що цілком дозволяло митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості імпортованого товару, здійсненого декларантом, та упевнитись у його правильності;

твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про відсутність у рахунках відміток митниці про перетин кордону не могло бути підставою для його прийняття у зв`язку з тим, що законодавством не встановлено, що рахунок має містити відмітки митниці про перетин кордону та / або підписи представників сторін; рахунок на оплату надає лише додаткову інформацію сторонам угоди, але не є юридично обов`язковим документом для здійснення операції;

ненадання платіжного документа декларантом за відсутності оплати ним, не є підставою для коригування митної вартості;

вимоги відповідача щодо нумерації та підписання сторонами усіх сторінок відповідного зовнішньоекономічного контракту є надуманим; вказане не передбачено чинним законодавством;

товар постачався на умовах СРТ, а тому витребування виписки з бухгалтерської документації щодо числових значень складових митної вартості (транспортування, страхування, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язані з транспортуванням) є безпідставними, бо вони включені в ціну товару;

в оскаржуваному рішенні є лише посилання на реквізити раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару без будь-якого обґрунтування сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

У відзиві на позовну заяву від 10.02.2025 відповідач заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що за результатом розгляду документів, наданих при митному оформленні, та документів, поданих до позовної заяви, встановлено розбіжності та неточності, зокрема:

товар поставлений на територію України на умовах поставки «CPT-ст.Жовтнева»; згідно з правилами ІНКОТЕРМС умови поставки СРТ передбачають включення до ціни товару лише витрат на перевезення товару, витрати на страхування, які є обов`язковими при визначенні митної вартості, до ціни товару не включаються; однак, ні під час митного оформлення, ні при подані позовної заяви позивач не надав підтвердження щодо наявності / відсутності страхових витрат;

у додатковій угоді № 1 від 05.03.2022 до контракту від 20.12.2021 № 21-269, якою внесено зміни до пункту 5.3 контракта щодо оплати за товар третьою особою РС Інтернешнл ҐмбХ (RS Internatinal GmbH) (Цуг, Швейцарська Конфедерація), проте в цій додатковій угоді відсутні банківські реквізити платника;

подане до суду платіжне доручення від 23.03.2022 № 00276, яке не надавалось при митному оформлені, не може свідчити про оплату товару, оскільки: найменування платника не наведено мовою оригіналу; загальна сума оцінювання товару, вказана у рахунках на оплату, та заявлена декларантом у графах 22 і 42 митної декларації від 20.08.2024 №24UA504180002295U2 не відповідає сумі, зазначеній у Дорученні; призначення платежу не відноситься до оцінюваного товару у зв`язку з неможливістю ідентифікувати його додатковою угодою № 1 від 05.03.2022 до контракту від 20.12.2021 № 21-269, так як не зазначено його дату; рахунок № 1 від 21.03.2022 позивач не надав ні митному органу, ні суду; підпис містить посилання на невстановлену особу;

відсутність банківських реквізитів у додатковій угоді № 1 від 05.03.2022 до контракту від 20.12.2021 № 21-269 та відмінність власної назви платника унеможливлює ідентифікацію оплату платником оцінюваного товару; відтак позивач не підтвердив факт оплати за товар;

коригування на обсяг партії відповідач не здійснював, так як за основу визначення митної вартості прийнята митна декларація, яка оформлена на товар, який ввезений на митну територію України майже в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінюваний товар.

У відповіді на відзив від 13.02.2025 позивач підтримав свої позовні вимоги. Він додатково зазначив, що, по-перше, поставка товару здійснена на умовах «СРТ-ст.Жовтнева», а отже включає в себе всі витрати з доставки до вказаного місця, яке є територією позивача; термін «СРТ» передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. По-друге, ненадання платіжного документу декларантом за відсутності оплати ним, не є підставою для коригування митної вартості. По-третє, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. По-четверте, при витребуванні у позивача документів відповідач не вказав: які саме обставини викликали сумніви у достовірності поданих позивачем документів та відомостей (наявність ознак підробки, розбіжностей), яких саме документів, на його думку, не вистачає, які саме документи потрібно додатково надати та які саме обставини мають підтвердити вказані документи. В порушення вищенаведених норм митний орган витребував весь перелік додаткових документів, передбачених частинами третьою і четвертою статті 53 Митного кодексу України. По-п`яте, неподання позивачем запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2422,40 гривні.

Позивач усунув недоліки позовної заяви й подав 27.01.2025 до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2422,40 гривні.

28.01.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

20.12.2021 позивач уклав контракт № 21-569 з ТОВ «КР ГРУПП» (Аленіно, Російська Федерація) про поставку натрію їдкого технічного (гідроксиду натрію) (далі Контракт № 21-569).

Відповідно до пункту 2.1 Контракту № 21-569 ціна на Товар визначається і приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеська залізниця відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010, і включає в себе всі витрати на доставку Товару до вказаного місця.

Ціна на Товар визначається Сторонами у Специфікації до цього Контракту. Валюта контракту і валюта платежів російський рубль (пункти 2.2 і 2.3 Контракту № 21-569).

Згідно з пунктом 10.1 Контракту № 21-569 контракт набирає чинності з дати укладення.

Контракт діє до 31.12.2022, а в частині невиконання зобов`язань до повного їх виконання (пункт 11.1 Контракту № 21-569).

Додатковою угодою від 05.03.2022 № 1 до контракту № 21-569 від 20.12.2021 внесено зміни до пункту 5.3 Контракту № 21-569 шляхом викладення його в новій редакції, згідно з яким виконання зобов`язань Покупцем з оплати Товару за цим Контрактом може бути за дорученням Покупця виконано третьою особою РС Інтернешнл ҐмбХ (RS Internatinal GmbH), що зареєстрована за номером СНЕ-113.642.450, за адресою вулиця Баарер (Baarerstrasse), 22, 63000 Цуг, Швейцарія. Продавець в цьому випадку зобов`язаний прийняти виконання зі сплати за Товар, запропоноване за Покупця Платником.

Згідно зі Специфікацією № 1 на партію Товару, що постачається Покупцю, яка є додатком № 1 від 20.12.2021 до Контракту № 21-569, ТОВ «КР ГРУПП» зобов`язалось поставити позивачу 2500,00 т натрію їдкого (гідроксиду натрію) на загальну суму 105000000,00 рублів у період січня-березня 2022 року на умовах поставки «СРТ станція Жовтнева Одеська залізниця» (Інкотермс 2020). Ціна Товару вказана на умовах «СРТ станція Жовтнева Одеська залізниця».

ТОВ «КР ГРУПП» виставив позивачу на підставі Контракту № 21-569 рахунки за поставку натрію їдкого технічного РД 10022022:

від 09.02.2022 № 5 на суму 1140000,00 руб.;

від 10.02.2022 № 6 на суму 1126000,00 руб.;

від 11.02.2022 № 7 на суму 1138000,00 руб.;

від 14.02.2022 № 8 на суму 1158000,00 рублів.

Листом від 05.03.2022 № МГЗ-Вих-10-22-088 позивач звернувся до РС Інтернешнл ГмбХ з проханням провести оплату згідно з додатковою угодою № 1 від 05.03.2022 до Контракту № 21-569 за їдку соду за рахунками-фактури (інвойсами) від 09.02.2022 № 5 на суму 1140300,00 руб., від 10.02.2022 № 6 на суму 1126020,00 руб., від 11.02.2022 № 7 на суму 1138200,00 руб., від 14.02.2022 № 8 на суму 1158780,00 руб. і від 15.02.2022 № 9 на суму 1135680,00 рублів.

Відповідно до платіжного доручення від 23.03.2022 № 00276 «РС Интернешнл ГмбХ» здійснило проплату ТОВ «КР ГРУПП» в сумі 4563300,00 рублів за соду їдку за додатковою угодою до Контракту № 21-569 та рахунку-фактури від 21.03.2022 № 1.

РС Інтернешнл ГмбХ адресував ТОВ «КР ГРУПП» лист від 25.03.2022, яким підтвердив оплату згідно з додатковою угодою № 1 від 05.03.2022 до Контракту № 21-569 за рахунком-фактури від 21.03.2022 № 1, сформованого на заміну таких рахунків-фактури: від 09.02.2022 № 5 на суму 1140300,00 руб., від 10.02.2022 № 6 на суму 1126020,00 руб., від 11.02.2022 № 7 на суму 1138200,00 руб., від 14.02.2022 № 8 на суму 1158780,00 рублів. Рахунок-фактури від 15.02.2022 № 9 анульований, вантаж повернуто продавцю.

Згідно з накладними СМГС № 32136844 і № 32149472 сода каустична масою брутто відповідно 57,6 т і 59,0 т була поставлена на станцію Жовтнева Одеської залізниці 19.08.2024, під митний контроль взятий 20.02.2022 Харківською митницею.

З метою здійснення митного оформлення отриманого товару, 20.08.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA504180002294U3, в якій митну вартість визначено за основним (першим) методом ціною договору

20.08.2024 відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2024/000054, якою повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі незаявлення у митній декларації необхідних відомостей для митного оформлення товару, а саме: описові характеристики товару № 1, зазначені в електронному інвойсі, не відповідають рахункам від 11.02.2022 № 7 та від 14.02.2022 № 8; характеристики повинні бути в розрізі кожного товару; в наданих документах відсутнє посилання на країну походження.

20.08.2024 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 24UA504180002295U2A.

До митного оформлення згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062 для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу такі документи:

1) рахунки-фактури від 11.02.2022 № 7 та від 14.02.2022 № 8;

2) митні декларації, за якими було відмовлено у випуску товарів, від 20.08.2024 № 24UA504180002294U3 та від 20.08.2024 № 24UA504180002295U2A;

3) картку відмову у прийнятті митної декларації від 20.08.2024 № UA504180/2024/000054;

4) накладні ЦІМ/УМВС від 12.02.2022 № 32136844 і від 14.02.2022 № 32149472;

5) Контракт № 21-569 і додаткову угоду від 05.03.2022 № 1;

6) специфікацію від 20.12.2021 № 1;

7) листи ДМСУ від 21.11.2023 № 17-1/17-03/13/2691 і від 21.02.2024 № 17/17-03/13/102;

8) паспорти якості від 10.02.2022 № 143, від 10.02.2022 № 144, від 13.02.2022 № 152 і від 13.02.2022 № 153.

11.09.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2024/000034/1 та видав на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062 (далі картка відмови в прийнятті митної декларації від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062).

В графах 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, по-перше, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять обґрунтовані сумніви щодо її числових значень, містять розбіжності, а саме:

під час митного оформлення не було надано експортну декларацію;

декларантом не надані платіжні доручення щодо підтвердження оплати товару;

у рахунках-фактури від 11.02.2022 № 7 і від 14.02.2022 № 8 відсутні відмітки митниці про перетин кордону, а також підписи мають ознаки підробки;

аркуші Контракту № 21-569 не пронумеровані та відсутні підписи.

По-друге, коригування (розрахунок) не здійснювалися, оскільки за основу для визначення митної вартості товарів використані митні декларації, оформлені на товари, ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, а саме: митна декларація від 30.12.2021 № UA807170/2021/087245.

Вважаючи рішення відповідача від 11.09.2024 № UA504180/2024/000034/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Відповідно до статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктами 23 і 24 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Отже, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм статті 53 МК України міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19 та від 09.09.2022 у справі № 820/2004/17.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно за частинами першою і другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої та третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною восьмою статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні від 11.09.2024 № UA504180/2024/000034/1 відповідач при обґрунтуванні незастосування основного методу (за ціною договору (контракту) зазначив, що:

1) під час митного оформлення не було надано експортну декларацію;

2) декларантом не надані платіжні доручення щодо підтвердження оплати товару;

3) у рахунках-фактури від 11.02.2022 № 7 і від 14.02.2022 № 8 відсутні відмітки митниці про перетин кордону, а також підписи мають ознаки підробки;

4) аркуші Контракту № 21-569 не пронумеровані та відсутні підписи.

Поряд з цим, до митного оформлення згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062 для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу ряд документів, які стосуються якісних, кількісних характеристик та ціни товару, зокрема рахунки-фактури від 11.02.2022 № 7 та від 14.02.2022 № 8, накладні ЦІМ/УМВС паспорти якості від 10.02.2022 № 143, від 10.02.2022 № 144, від 13.02.2022 № 152 і від 13.02.2022 № 153.

Розбіжності у цих документах відсутні, і вони містять всі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості (ціни товару).

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Контракту № 21-569 ціна на Товар визначається і приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеська залізниця відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010, і включає в себе всі витрати на доставку Товару до вказаного місця.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 поставка та ризик «Перевезення оплачено до» (СРТ) означає, що продавець здійснює поставку товару та передає ризик покупцю:

коли передає товар перевізнику, з яким він уклав договір (контракт) перевезення;

або забезпечує надання товару, поставленого у такий спосіб.

Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, якщо він поставлений відповідно до статті А2, та одержати його від перевізника в названому місці призначення або, якщо узгоджено, в пункті в межах цього місця. Покупець не має жодного зобов`язання перед продавцем щодо укладення договору (контракту) перевезення та страхування.

Натомість продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору (контракту) перевезення товару з узгодженого пункту поставки, якщо такий є у місці поставки, до названого місця призначення чи, якщо узгоджено, до будь-якого пункту в такому місці. Також, де це застосовується, продавець повинен сплатити та здійснити всі формальності з очищення для експорту, що вимагаються країною експорту.

Оскільки згідно з Контрактом № 21-569 і рахунками на оплату від 11.02.2022 № 7 та від 14.02.2022 № 8 місцем поставки за правилами «Перевезення оплачено до» є ст. Жовтнева, тому позивач не зобов`язаний мати транспортні документи, які підтверджують шлях прямування вантажу, документальна інформація щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, експортну декларацію, а також документи щодо страхування товару тощо.

Не виконання контрагентом позивача пункту 3.4 Контракту № 21-569 щодо надання позивачу експортної декларації не може бути підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості.

Також не може бути такою підставою і ненадання позивачем митному органу платіжного доручення щодо підтвердження оплати товару, оскільки відповідно до пункту 5.3 Контракту № 21-569 (в редакції Додаткової угоди від 05.03.2022 № 1) виконання зобов`язань Покупцем з оплати Товару за цим Контрактом може бути за дорученням Покупця виконано третьою особою РС Інтернешнл ҐмбХ.

Вказану додаткову угоду позивач надав відповідачу для підтвердження митної вартості товару, зазначеного у митній декларації від 20.08.2024 № 24UA504180002294U3.

Водночас твердження відповідача, що підписи на поданих рахунках-фактури від 11.02.2022 № 7 і від 14.02.2022 № 8 містять ознаки підробки, є суб`єктивною оцінкою посадової особи відповідача, тобто її припущенням.

Крім того, чинним законодавством не встановлено, що рахунки мають містити відмітки про перетин кордону, а усі сторінки зовнішньоекономічного договору повинні бути пронумеровані та підписані.

Відмітки митниці про перетин кордону задекларованого позивачем товару містяться у накладних ЦМ від 12.02.2022 № 32136844 і від 14.02.2022 № 32149472.

У постанові від 09.04.2021 у справі № 809/119/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, що «приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.»

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає, що відповідно до статті 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справах № 804/16980/14 та від 06.02.2018 у справі № 815/2013/15.

Як вище встановив суд, подані позивачем документи є достатніми і у своїй сукупності підтверджують інформацію про митну вартість товарів. Водночас суд врахував, що за умовами поставки «Перевезення оплачено до» (СРТ) не встановлено обов`язок продавця надати покупцю інформацію про всі складові загальної вартості товару. А це у свою чергу унеможливлює з об`єктивних підстав надання позивачем відповідачу документів, які підтверджували б суму усіх складових його вартості, зокрема та невиключно, запитувану 11.09.2024 відповідачем у позивача документів.

Крім того, суд врахував, що місцезнаходженням контрагента позивача є російська територія, що в умовах російської агресії значно ускладнює можливість позивача отримати відповідні документи.

Основою для визначення митної вартості при прийняті оскаржуваного рішення відповідач здійснив за резервним методом (підпункт «ґ» пункту 2 частини першої статті 57 МК України) та використав митну вартість оцінюваних товарів на раніше визначених митними органами митних вартостях, а саме:

«товар № 1 на рівні 64,9RUB/кг NaOH (МД від 30.12.2021 № UA807170/2021/087245)».

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отож у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім цього, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу резервного.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У пункті 33 оскаржуваного рішення, у якому викладені обставини його прийняття, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товарів. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом, та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена наведені тільки реквізити митної декларації та вартість товару за 1 кілограм.

Додатково, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд врахував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів у митній декларації від 30.12.2021 № UA807170/2021/087245, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. У зв`язку з цим така інформація, наведена в оскаржуваному рішенні, не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та прийнятого на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжними інструкціями від 16.01.2025 № 707 і від 24.01.2025 № 1490 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 4844,80 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286; код ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017; код ЄДПОУ: 44017652) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2024 № UA504180/2024/000034/1;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2024 № UA504180/2024/000062.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017; код ЄДПОУ: 44017652) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286; код ЄДРПОУ 33133003) судовий збір у розмірі 4844 (Чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 24 березня 2025 року