Рішення

від 24.03.2025 по справі 440/11986/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11986/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2024 року № 04-03/114 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання здійснити декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про відмову у здійснення реєстрації його місця проживання порушує гарантоване Конституцією України та законами України право особи на вільний вибір місця проживання. Садовий будинок, у якому позивач бажає зареєструвати місце свого проживання, відповідає всім вимогам житла для постійного проживання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11986/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначав, що позивачу правморіно відмовлено у реєстрації місця проживання у садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не надано рішення про переведення вказаного приміщення у житлове.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

23.09.2024 року ОСОБА_1 подав заяву до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про реєстрацію свого місця проживання за новою адресою.

За результатом розгляду документів, поданих для реєстрації місця проживання за новою адресою: АДРЕСА_1 , Відділом соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області прийнято рішення від 23.09.2024 року № 04-03/114 про відмову у реєстрації місяця проживання у зв`язку з тим, що за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла.

Вважаючи вищевказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003 року (далі - Закон №1382-IV) передбачено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Як визначено частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У відповідності до частини 1 статті 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно зі статтею 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Відповідно частини 2 статті 4, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи закріплено у статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", згідно вимог частини 10 якої передбачено, що декларування або реєстрація місця проживання (перебування) у дачному або садовому будинку здійснюється після переведення такого будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки визначає Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затверджений постановою Кабінету міністрів України від 29.04.2015 року №321 (далі - Порядок №321).

Згідно вимог пункту 5 Порядку №321 уповноважений орган у триденний строк з дня прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення, або в електронній формі через електронний кабінет користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачем якої є уповноважений орган, рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок із зазначенням його адреси (рішення про відмову в переведенні разом з поданими документами). У разі подання заяви про переведення дачного або садового будинку у жилий будинок через центр надання адміністративних послуг рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, видається через зазначені центри.

Рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.

В силу вимог пункту 7 частини 1 статті 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, зокрема, якщо за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла.

Згідно вимог підпункту 7 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла.

Виходячи з викладеного, суд констатує, що станом на час виникнення спірних правовідносин існує чіткий механізм, яким передбачено процедуру отримання адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання (перебування) особи, та прямий обов`язок володільця садового будинку перевести такий будинок у жилий для реєстрації місця проживання (перебування) за адресою такого будинку. Також, законодавчо закріплено підстави для відмови у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи.

Відмовляючи у реєстрації місця проживання за заявою позивача, відповідач зазначив, що садовий будинок не належить до житлового фонду, не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків, не призначений для постійного проживання, реєстрація місця приживання в останньому є неможливою.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав №377828503 від 09.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано садовий будинок.

Враховуючи вищезазначене, оскільки доказів переведення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у житловий не надано, відмова в реєстрації місця проживання позивача прийнята відповідачем на пiдставi вимог чинного законодавства України, є обґрунтованою та вмотивованою.

Доводи позивача щодо можливості реєстрації місця проживання у вищезазначеному садовому будинку свідчать про неправильне тлумачення норм чинного законодавства, адже з набранням чинності Закону України "Про надання публічних (електронних публiчних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", законодавчо закріплена необхідність переведення дачного або садового будинку у жилий будинок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для реєстрації місця проживання (перебування) у такому будинку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу соціального захисту населення та надання адміністративних послуг Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, 54, с. Коломацьке, Полтавський раонй, Полтавська область, 38742; код ЄДРПОУ 44746382) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко