Рішення

від 24.03.2025 по справі 460/2659/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2025 року м. Рівне№460/2659/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Крекун Олександра Андріївна,

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Синюк Ірина Валеріївна, третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Острозька міська рада про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька міська рада (далі - третя особа), у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синюк І.В. від 17.10.2024 про закінчення виконавчого провадження № 74092086 з виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 460/23141/23 (виконавчий лист № 460/23141/23 від 26.01.2024).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду від 04.12.2023 №460/23141/23 Здолбунівською окружною прокуратурою отримано виконавчий лист, на виконання якого державний виконавець виніс постанову про відкриття ВП № 74092086 та в подальшому постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 74092086, яка, на думку позивача, винесена передчасно за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи по суті призначено на 17.03.2025 о 12:00 год. з викликом сторін.

Ухвалою суду від 12.03.2025 внесено виправлення до ухвали суду від 06.03.2025 у справі №460/2659/25.

Ухвалою суду від 17.03.2025 оголошено переву у судовому засіданні до 24.03.2025.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях підтримав заявлені прокурором позовні вимоги. Наголосив, що Законом України Про виконавче провадження на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення вимог заперечив, зазначивши, що державним виконавцем було проведено перевірку виконання судового рішення, вжито всі заходи, передбачені законодавством України, для повного виконання рішення та правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що дані у відзиві відповідача, є необґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, просив позовні вимоги керівника Здолбунівської окружної прокуратури у справі № 460/2659/25 задовольнити у повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача - Острозька міська рада пояснення щодо суті спору до суду не подала.

Протокольною ухвалою суду від 24.03.2025 у задоволенні заяви представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про залишення позову без розгляду, відмовлено повністю.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши заяви по суті та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/23141/23 від 04.12.2023 позовну заявку Керівника Здолбунівської окружної прокуратури задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Острозької міської ради щодо невжиття заходів для прийняття в комунальну власність Острозької територіальної громади захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 66622 по вул. Східна (Мануїльського), 35 в м. Острог, Рівненського району Рівненської області, протирадіаційного укриття № 66591 по вул. Сагайдачного, м. Острог Рівненського району Рівненської області, протирадіаційного укриття № 66627 по вул. Залізнична, 7в у с. Оженин Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області, протирадіаційного укриття № 66540 по вул. Котляревського, 1 у с. Оженин Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області та сховища № 64093 вул. Котляревського, 1 у с. Оженин Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області; зобов`язано Острозьку міську раду вчинити дії щодо надання згоди на прийняття в комунальну власність Острозької територіальної громади захисних споруд цивільного захисту та вижити заходи щодо підписання акта приймання - передачі нерухомого майна.

Виконавчий лист по справі №460/23141/23 видано 26.01.2024.

22.02.2024 державним виконавцем на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого листа у справі №460/23141/23 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

26.06.2024 державним виконавцем надіслано вимогу Острозькій міській раді надати інформацію щодо виконання вищезазначеного рішення.

У відповідь на вимогу листом від 05.07.2024 Острозькою міською радою повідомлено, що питання надання згоди на прийняття у комунальну власність державного майна (захисних споруд цивільного захисту) виносилось на розгляд сесії Острозької міської ради 26.01.2024, однак рішення не було прийнято. Вказано, що для прийняття рішення необхідно передбачити кошти для відновлення захисних споруд цивільного захисту, які відсутні.

10.09.2024 державним виконавцем повторно скеровано вимогу про негайне надання інформації щодо виконання рішення суду у справі № 460/3368/21.

16.09.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100 грн. та зобов`язано Острозьку міську раду виконати рішення протягом десяти робочих днів.

Судом з`ясовано, що 11.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн., якою зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 днів.

Згодом, 17.10.2024 державним виконавцем, у зв`язку із невиконанням без поважних причин судового рішення, скеровано подання про притягнення службових осіб боржника до кримінальної відповідальності до Головного управління Національної поліції у Рівненській області.

На підставі наведеного, 17.10.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Синюк Іриною Валеріївною закрито виконавче провадження, на підставі п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України Про виконавче провадження.

У матеріалах справи наявна відповідь від 22.11.2024 № 21831-2024 Головного управління Національної поліції у Рівненській області щодо не виконання рішення суду у справі № 460/3368/21.

Відповідно до змісту якої вказано:

"У відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області матеріали про невиконання Острозькою міською радою рішення суду, щодо невиконання рішення окружного адміністративного суду по справі № 460/23141/23 від 04.12.2023 року, зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень за № 4213 від 21.10.2024. Працівниками відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за вказаним зверненням проведено перевірку, в ході якої було встановлено що 26.01.2024 р. та 26.07.2024 р. під час сесій Острозької міської ради розглядалося питання, щодо надання згоди на прийняття у комунальну власність державного майна, а саме захисних споруд цивільного захисту, про те дане рішення прийняте не було. Отже, враховуючи те, що вказане питання виносилося на розгляд сесії, прямого умислу щодо невиконання судового рішення не було. Тож встановити винну особу за невиконання рішення суду, не представилося можливим, у зв`язку із тим, що дане питання розглядалося колективно та більша частина колективу не підтримали його".

Не погоджуючись з діями державного виконавця, керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 63 Закону встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням судового рішення державний виконавець послідовно 16.09.2024 та 11.10.2024 виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів, попередив його про кримінальну відповідальність і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Надалі через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, завершив примусове виконання рішення суду.

Суд не погоджується з рішенням державного виконавця, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна дійти висновку, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Разом з тим, суду необхідно наголосити на тому, що відповідно до опрацьованої відповіді від 22.11.2024 № 21831-2024 Головного управління Національної поліції у Рівненській області щодо не виконання рішення суду у справі № 460/3368/21, судом не вбачається, що за наслідками розгляду подання державного виконавця Головним управлінням Національної поліції у Рівненській області приймалися відповідні процесуальні рішення.

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України Про виконавче провадження на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину, звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення ) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. Відтак, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі № 378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у справі № 554/10283/18, від 13.12.2021 у справі № 520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі № 457/359/21, від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22.

Таким чином, перевіривши постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про її протиправність та необхідність скасування.

Відтак, з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача, шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синюк Ірини Валеріївни від 17.10.2024 про закінчення виконавчого провадження № 74092086.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька міська рада про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Синюк Ірини Валеріївни від 17.10.2024 про закінчення виконавчого провадження № 74092086.

Стягнути на користь Здолбунівської окружної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції витрати по сплаті судового збору на суму 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 березня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. Княгині Ольги, буд. 36,м. Здолбунів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35705, ЄДРПОУ/РНОКПП 0291007725)

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Острозька міська рада Адреса: 35800, Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, вул. Героїв Майдану, 4, код ЄДРПОУ 05391005.

Суддя Д.П. Зозуля