Рішення від 24.03.2025 по справі 500/874/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/874/25

24 березня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради Тернопільського району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Байковецької сільської ради Тернопільського району про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов`язання вчинити дії.

В поданому адміністративному позові позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району, викладене в листі від 18.10.2024 р. реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ ZD01:1376-4926-9958-3752 про відмову у внесенні змін, за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.10.2024 р. реєстр. № 435, до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, в частині визначення поверховості об?єкта будівництва «до 4 поверхів»;

- зобов`язати Байковецьку сільську раду Тернопільського району в особі відділу містобудування та архітектури внести зміни до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, наданих ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), визначивши поверховість об`єкта будівництва «до 6 поверхів».

Позов мотивований тим, що містобудівні умови та обмеження в першу чергу мають відповідати плану зонування та у разі його відсутності детальному плану. Але, в даному випадку ані план зонування, ані детальний план відповідачем не затверджувався. Крім того, у судовому порядку визнано протиправним та не чинним абзац 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, в частині визначення максимально допустимої висотності (поверховості) житлової забудови в сільських населених пунктах з чисельністю понад 1 тис. осіб, що встановлювали максимально допустиму поверховість багатоповерхових житлових будинків «до 4 поверхів включно» (до 12 м). Таким чином, на переконання позивача на законодавчому рівні відсутній нормативно-правовий акт, який внормовує максимально допустиму висотність (поверховість) житлової забудови в сільських населених пунктах з чисельністю понад 1 тис. осіб. У свою чергу, відповідач, після того, коли даний нормативно-правовий акт у відповідній частині втратив чинність, міг врегулювати суспільні відносини в цій сфері відповідно до приписів містобудівного законодавства. Втім, такою можливістю Байковецька сільська рада не скористалась, власних обмежень не запровадила, оскільки генеральний план с. Байківці не містить його обов?язкової частини плану зонування, а детальний план не розроблявся та не затверджувався.

Ухвалою суду від 21 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07 березня 2025 року відповідачем Байковецькою сільською радою Тернопільського району подано відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2021 року у справі №640/17011/20 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року в справі №640/17011/20 не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки позивач не був стороною у справі № 640/17011/20, тому вказані судові рішення не стосуються його прав та обов`язків.

Також, на переконання відповідача приписи абзац 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, в частині визначення максимально допустимої висотності (поверховості) житлової забудови в сільських населених пунктах з чисельністю понад 1 тис. осіб, що встановлювали максимально допустиму поверховість багатоповерхових житлових будинків «до 4 поверхів включно» (до 12 м), підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Адже, план зонування, як документ, що встановлює вимоги до забудови території населеного пункту, в тому числі відображає обмеження використання при аеродромної території, станом на 2021 рік, коли затверджувався генеральний план с. Байківці не відносився до обов`язкової містобудівної документації. Тому, станом на сьогодні діють обмеження, що максимально допустимої поверховості багатоповерхових житлових будинків «до 4 поверхів включно» (до 12 м).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Із витягу з державного реєстру речових прав №371945596 від 29.03.2024, видно, що земельна ділянка кадастровий номер: 6125280600:02:001:3451 площею 2,3759 га належить на праві власності мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5600431202024 від 25.03.2024 р., земельна ділянка кадастровий номер: 6125280600:02:001:3451, площею 2,3759 га знаходиться в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської область і належить до категорії земель «Землі житлової та громадської забудови», цільове призначення 02.03 «Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Із розділу «Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки» витягу з ДЗК НВ-5600431202024 від 25.03.2024 р. вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена 19.10.2023 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ФОП ОСОБА_2 .

У квітні 2024 року позивач звернувся на адресу відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району (надалі також - «Відповідач») із заявою про видачу містобудівних умови та обмежень на об?єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області».

Наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області».

Як убачається із пункту 3 розділу «Загальні дані» загаданих містобудівних умов та обмежень, будівництво нового об?єкта планується на земельній ділянці кадастровий номер: 6125280600:02:001:3451, площею 2,3759 га, цільове призначення: 02.03 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Крім того, у пункті 3 «Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, документ на земельну ділянку» розділу «Загальні дані» МУО, встановлено ознаку відповідності цільового використання та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

Згідно з розділом «Містобудівні умови та обмеження» МУО, встановлено максимальну поверховість для багатоквартирних житлових будинків до 4-х поверхів включно.

Іншими положеннями розділу «Містобудівні умови та обмеження» МУО, встановлено наступне: максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки становить 37%; максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної одиниці (кварталу, мікрорайону)) 550 осіб/га; мінімально-допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд до червоних ліній: 3 м, відстань від червоної лінії вулиці Корольова до стіни багатоквартирного житлового будинку 3 м; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) відсутні; охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж) об`єктів зв`язку, згідно Додатку № 1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» м2.

04.10.2024 позивач звернувся на адресу відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району із заявою щодо внесення змін до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер: 6125280600:02:001:3451 на об`єкт будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», в частині зміни поверховості об`єкта будівництва, зокрема, з граничнодопустимої висотності будинків, будівель та споруд «до 4-х поверхів включно» (пункт 1 «Містобудівні умови та обмеження» МУО), на граничнодопустиму висотність будинків, будівель та спору «до 6 поверхів включно».

Із містобудівного розрахунку вбачається, що останній розроблений згідно з вимогами до містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками заплавного будівництва.

Згідно з розділом 2 «Аналіз містобудівної ситуації та характеристика земельної ділянки» МР, місце розташування земельної ділянки вул. Корольова у с. Байківці Тернопільського району 2,3759 га, на даний час вільна від забудови.

Відповідно до розділу 3 «Розрахунки щодо умов та обмежень забудови земельної ділянки, порівняльний аналіз намірів забудови» МБР, для попереднього проектування визначено наступні орієнтовні показники забудови: - орієнтовна загальна площа квартир 20687,4 м.кв.; - орієнтовний загальний об?єм будинків 114193.5м.кв.; - гранично допустима висота будинків 22,50 м (для 4-х пов.); 24,5 м (для 6-ти пов.); - разом мешканців 813.

Із підрозділу 3.1 «Архітектурно-планувальне рішення» МБР видно, що проектовані будинки мають три, чотири, шість надземних поверхів. В будинках № 1 та № 2 є підвальні поверхи, в яких є технічні та господарські приміщення для обслуговування будівель. В підвалі № 2 є паркінг.

На всіх поверхах запроектовано житлові квартири 1-но, 2-х, та 3-х кімнатні.

Крім того, на першому поверсі запроектовано вхідні групи з холами, приміщеннями колясочних.

У будинках № 1, № 2 на першому поверсі запроектовано приміщення громадського призначення офісні та торгові.

На території житлового комплексу запроектовано окремий стоячий паркінг підвальні приміщення якого пристосовані під споруду подвійного призначення (СПП) для сховища.

Відповідно до підрозділу 3.2 «Забезпечення автостоянки» МБР, забезпечення житла машиномісцями для постійного зберігання автомобілей розраховується згідно таблиця 10.5 ДБН Б. 2.2-12:2019. Згідно з таблицею 10.5 ДБН Б.2.2-12:2019, кількість машиномісць для квартир визначається з використанням коефіцієнту 0,5.

У даному випадку при кількості квартир 344 шт., загальна кількість машиномісць для постійного зберігання автотранспорту 344х0,5=172 машиномісць.

Забезпечення машиномісцями для тимчасового зберігання автомобілів розраховується відповідно до таб.10.5 ДБН Б.2.2-12:2019, 344 квартири*0,15=52, де коефіцієнт 0,15 -для тимчасового зберігання авто.

Забезпечення машиномісцями для приміщеннями громадського призначення: 30 осіб*10/100=3 машиномісця.

Сумарна потреба проектної забудови у стояночних місцях складає 172+55+3=230.

Таким чином, сумарна кількість запроектованих стояночних машиномісць для житлового комплексу складає 230, з них 17 машиномісць у вбудованому підземному паркінгу, 36 в окремо стоячому паркінгу, 177 відриті стоянки на території, що повністю забезпечує потребу житлового комплексу в паркомісцях.

Із розділу 4 «Основні техніко-економічні показники житлового комплексу (попередні)» МБР, вбачаються наступні показники: характер будівництва нове будівництво; площа ділянки 2,3759 га; площа забудови 8782,77 м2; відсоток забудови 37%; кількість мешканців 813;поверховість будинків 3; 4; 6; загальна кількість квартир у будинках 344, в тому числі: - однокімнатних 193; - двокімнатних 142; - 3-кімнатних 9; загальна площа 20687,4 м2; гранична висота будівлі від відмітки землі до верху конструктивних елементів будинку 22,5- м; 24,50 м; загальний будівельний об?єм будинків 114193,54 м3; кількість машиномісць у вбудованому підземному паркінгу 17; площа підземного паркінгу 483,30 м2; кількість машиномісць в надземному паркінгу 36; площа надземного паркінгу 1406,8 м2; площа приміщень цивільного захисту 651,6 м2; площа приміщень в будинках 27987,12 м2.

Відділом містобудування та архітектури Байковецької сільської ради прийнято рішення у формі листа про відмову у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень від 18.10.2024 р., реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ ZD01:1376-4926-9958-3752.

Прийняте рішення Відповідач мотивував тим, що зазначені в заяві зміни поверховості до 6 поверхів включно об`єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області» суперечить вимогам наявної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме генеральному плану с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області (затвердженого рішенням сесії Байковецької сільської ради від 28.05.2021 р. № 8/9/9).

Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

За визначеннями, що містяться в пунктах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, про що зазначено у частині першій статті 25 Закону №3038-VI.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).

Спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

За визначеннями, що містяться в пунктах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №3038-VI вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, про що зазначено у частині першій статті 25 Закону №3038-VI.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону №3038-VI).

Пунктами 2, 3, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з частинами першою-другою статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Частинами першою-четвертою статті 18 Закону № 3038-VI внормовано, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Статтею 19 Закону №3038-VI врегульовано, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України (частина 1 цієї статті).

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Забудова територій врегульована статтею 26 Закону №3038-VI, згідно якої суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (частина 2 цієї статті).

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4 статті 26 Закону №3038-VI).

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів власниками або користувачами земельних ділянок розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

Основними складовими вихідних даних, відповідно до частини 1 статті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Отже, МУО не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою їх надання є визначення відповідності намірів забудови чинній містобудівній документації та основних, передбачених державними будівельними нормами, вимог, на підставі яких має розроблятись проєктна документація на будівництво об`єкту. З огляду на це, орган, який видає МУО, безпосередньо у самому такому документі визначає всі планувальні обмеження і, встановивши такі, має зазначити про їх наявність у відповідних МУО, але сам факт наявності таких обмежень не може бути підставою для відмови в наданні МУО (див. постанову Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 420/21826/21).

Своєю чергою, генеральний план населеного пункту, план зонування є видами містобудівної документації на місцевому рівні. Притім, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а зонінг фактично становить собою планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об`єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням всіх його потреб та стримує хаотичну забудову. План зонування розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Завданням генплану є не тільки сприяння розвитку населеного пункту, а й максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам`яток, особливо цінних ділянок природи. Саме генеральний план є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об`єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій.

Разом з тим, режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону № 3038-VI).

Отож, здійснення права на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Так, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Тоді, як план зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації, що покликаний визначити умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2025 р. у справі № 600/3670/22-а (провадження № К/990/20570/23).

Таким чином, суд доходить висновку про те, що згідно з приписами статей 16, 17 Закону № 3038-VI, план зонування є обов`язковою складовою генерального плану. Тому, затвердження плану зонування є обов`язковим. Адже саме в плані зонування, з-поміж іншого, визначаються граничні поверховість і площа забудови, а також обмеження використання приаеродромної території, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України.

Пунктом 30 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 р. № 926, в редакції постанови Кабінету Міністрів України 31 грудня 2024 р. № 1557, передбачено, що детальний план території розробляється з метою: 1) забезпечення комплексності забудови території; 2) деталізації планувальної структури території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населених пунктів або території за їх межами; 3) уточнення червоних, жовтих, блакитних, зелених ліній та ліній регулювання забудови, меж зон охорони пам`яток культурної спадщини; 4) уточнення меж всіх обмежень у використанні земель згідно із законодавством, державними будівельними нормами, санітарно-гігієнічними нормами, спеціальною документацією; 5) визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; 6) визначення містобудівних умов та обмежень; 7) визначення розподілу територій згідно з будівельними нормами відповідно до встановленого комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення, режиму та параметрів забудови території; 8) обґрунтування потреб у формуванні нових земельних ділянок, формування земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, відображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; 9) визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, аварійно-рятувальних підрозділах, фонді захисних споруд цивільного захисту, місць їх розташування; 10) визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови; 11) створення належних умов охорони і використання об`єктів культурної спадщини та природоохоронних територій та об`єктів, інших об`єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства; 12) визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури, організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору та створення фонду захисних споруд цивільного захисту; 13) формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов`язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження: за кошти державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об`єктів, для розміщення яких відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; інших об`єктів, визначених замовником у завданні; 14) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки всіх форм власності, сформовані до 2004 року, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Отже, план зонування фактично становить собою планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об`єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням всіх його потреб та стримує хаотичну забудову.

Натомість, детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Отож, містобудівні умови та обмеження в першу чергу мають відповідати плану зонування та у разі його відсутності детальному плану (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 р. у справі № 420/1055/20).

Відповідачем визначається, що план зонування та детальний план не затверджувався.

Відтак, всупереч аналізованим приписами Закону №3038-VI, ані план зонування, ані детальний план території не розроблялись та не затверджувався.

Тому, правовідносини, котрі повинні внормовуватись, як планом зонування, так і детальним планом залишаються не врегульованими.

Поряд з тим, рішення ОАСК від 03 березня 2021 року у справі № 640/17011/20 і постанова ШААС від 07 грудня 2022 року у справі № 640/17011/20 стосуються не «преюдиції», інститут якої в адміністративному судочинстві запроваджено у статті 78 КАС України. Бо, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У даному випадку йдеться «про порядок втрати чинності нормативно-правовим актом за наслідками ухваленого судового рішення», який врегульовано статтею 265 КАС України. Згідно з якою, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (частина 2 цієї статті).

Власне, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», закрпілюють обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури; поширюються на невизначене коло осіб - органи державної влади, органи місцевого самоврядування суб`єктів господарювання, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення; розраховані на їх неодноразове застосування, у зв`язку з чим ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», як і наказ про їх затвердження, є нормативно-правовим актом у розумінні КАС України.

А тому, абз.2 пп.6.1.3 п.6.1 розд. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» є складовою нормативно-правового акту, що на законодавчому рівні закріплює максимально допустиму висоту (поверховість) житлової забудови, серед іншого, в сільських населених пунктах з чисельністю населення понад 1 тис. осіб.

З огляду на це, після того, як ШААС ухвалив постанову від 07 грудня 2022 року, якою переглянув в апеляційному рішення ОАСК від 03 березня 2021 року у справі №640/17011/20 і визнав протиправним та не чинним абзац 2 пп.6.13 п.6.1 розд.6 згаданих ДБН, то на законодавчому рівні зникли законодавчі обмеження у даній сфері правовідносин.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (18 жовтня 2024 року), Міністерством розвитку громад та територій України новий нормативно-правовий акт, який, серед іншого, регулює максимально допустиму висоту (поверховість) житлової забудови в сільських населених пунктах не приймався.

Таким чином, відповідачем затверджено генеральний план населеного пункту, який покликаний сприяти розвитку населеного пункту, забезпечити максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам`яток, особливо цінних ділянок природи, а також, є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об`єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій, але не розроблено та не затверджено його обов`язкової складової плану зонування, який, крім іншого, визначає граничну поверховість житлових будинків та відображає обмеження використання приаеродромної території, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України. У зв`язку із чим, відмова Відділу містобудування та архітектури у видачі позивачці МУО є протиправною.

Відповідач вважає, що приписи абзац 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, в частині визначення максимально допустимої висотності (поверховості) житлової забудови в сільських населених пунктах з чисельністю понад 1 тис. осіб, що встановлювали максимально допустиму поверховість багатоповерхових житлових будинків «до 4 поверхів включно» (до 12 м), підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Адже, план зонування, як документ, що встановлює вимоги до забудови території населеного пункту, в тому числі відображає обмеження використання приаеродромної території, станом на 2021 рік, коли затверджувався генеральний план с. Байківці не відносився до обов?язкової містобудівної документації. Тому, станом на сьогодні діють обмеження, що максимально допустимої поверховості багатоповерхових житлових будинків «до 4 поверхів включно» (до 12 м).

Свою позицію відповідач мотивує посилання на статтю 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

При вирішенні спору між позивачем та відповідачем суд застосовує норми права в редакції, які діяли станом на час прийняття оскаржуваного рішення. Такою датою за обставинами цієї справи є 18 жовтня 2024 року.

Як вже зазначалось, з 07 грудня 2022 року втратив чинність абзац 2 пункту 6.1.3 Державних Будівельних Норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», в частині, що закріплюють максимально допустиму висоту (поверховість) житлової забудови, серед іншого, в сільських населених пунктах з чисельністю населення понад 1 тис. осіб.

Станом на 18 жовтня 2024 року план зонування відносився до обов?язкової містобудівної документації, але відповідач його не затвердив. Тому, відповідач помилково вважає, що, коли ним не затверджено план зонування, тоді коли даний вид документації є обов?язковим, то до позивача підлягають застосування обмеження, що діяли станом на 2021 рік. Адже наслідки бездіяльності відповідача не можуть покладатись на позивача.

Далі, із обставин цієї справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6125280600:02:001:3451 площею 2,3759 га, що розташована в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, належить Позивачу на праві приватної власності. Вказана земельна ділянка належить до категорії земель «Землі житлової та громадської забудови», вид цільового призначення «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» (02.03).

Крім того, у пункті 3 «Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, документ на земельну ділянку» розділу «Загальні дані» МУО, встановлено ознаку відповідності цільового використання та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

У зв`язку із чим заслуговують на увагу висновки Верховного Суду у постановах від 09.02.2023 по справі №1540/3905/18 та від 16.05.2023 у справі № 640/4844/22, згідно з якими положення Закону № 3038-VI та ЦК України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

Отже, на території Байковецької сільської ради Тернопільського району фактично відсутня містобудівна документація, яка визначає МУО, оскільки ані план зонування, ані детальний план території органом місцевого самоврядування в установленому порядку не розроблялись та не затверджувались. У 2021 році відповідачем затверджено генеральний план населеного пункту, який покликаний сприяти розвитку населеного пункту, забезпечити максимальне збереження цінних рис й особливостей існуючої забудови, історичних та археологічних пам`яток, особливо цінних ділянок природи, а також, є тим документом, що гармонізує відносини між існуючими і новими територіями, позначає ті об`єкти і мережі, що повинні бути збудовані для існуючих територій, але не розроблено та не затверджено його обов`язкової складової плану зонування, який, крім іншого, визначає граничну поверховість житлових будинків та відображає обмеження використання приаеродромної території, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України. До того ж, як визнається самим відповідачем, цільове використання та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, тобто генеральному плану с. Байківці.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів, регулює Закон України від 17.02.2022 № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (надалі також Закон № 2073-ІХ).

Статтею 6 Закону № 2073-ІХ (принцип «Законність»), адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов`язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред`явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому.

Відповідно до статті 8 Закону № 2073-ІХ (принцип «Обґрунтованість»), адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

За змістом частини другої статті 4 Закону № 2073-ІХ, принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, зокрема, законності та обґрунтованості, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Співвідношення правових та фактичних підстав прийнятого рішення із цитованими вище принципами адміністративної процедури та критеріями правомірності дій (рішень) суб`єктів владних повноважень дозволяє суду дійти висновку, що рішення відповідача, викладене в листі відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 18.10.2024, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ ZD01:1376-4926-9958-3752, не відповідає критеріям (засадам) законності та обґрунтованості.

Адже, приймаючи оскаржуване рішення відповідачем не тільки не враховано те, що абз.2 пп.6.1.3 п.6.1 розд. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» визнано протиправним та нечинним в судовому порядку, але залишено поза увагою відсутність розроблених та затверджених на території с. Байківці, як плану зонування, так і детального плану. Остання містобудівна документація, зокрема, повинна запровадити обмеження щодо гранично допустимої поверховості об`єктів будівництва.

У зв`язку із чим, відмова відповідача у внесенні змін до МУО є протиправною.

Визначаючись із способом захисту порушених прав, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За обставинами спору, у заяві від 04.10.2024 позивач просив внести змін до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» МУО для проектування об?єкта будівництва реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, визначивши поверховість об?єкта будівництва «до 6 поверхів».

У цій справі встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6125280600:02:001:3451 площею 2,3759 га знаходиться у приватній власності позивача, належить до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку» (02.03). МБР, з-поміж іншого, передбачає будівництво одного 6-ти поверхового будинку, що не суперечить існуючим державно-будівельним нормам. Ані детальний план території, ані план зонування Байковецькою сільською радою Тернопільського району не затверджувався. Абз.2 пп.6.1.3 п.6.1 розд. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» визнано протиправним та не чинним в судому порядку і нормативно-правову прогалину Міністерством розвитку громад та територій України не усунуто, інших правові підстави для відмови у задоволенні заяви про внесення змін до МУО відсутні.

За таких обставин, суд уважає, що позов слід задовольнити повністю. Зокрема, зобов?язати Байковецьку сільську раду Тернопільського району в особі відділу містобудування та архітектури внести зміни до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, визначивши поверховість об?єкта будівництва «до 6 поверхів».

При задоволенні позову із відповідача належить стягнути понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір сплачений за звернення до суду із цим позовом в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району, викладене в листі від 18.10.2024 реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ ZD01:1376-4926-9958-3752 про відмову у внесенні змін, за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.10.2024 реєстр. № 435, до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, в частині визначення поверховості об`єкта будівництва «до 4 поверхів».

Зобов`язати Байковецьку сільську раду Тернопільського району в особі відділу містобудування та архітектури внести зміни до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:6754-8926-7174-7696 «Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними і надземними паркінгами та трансформаторною підстанцією на вул. Корольова у с. Байківці, Тернопільського району Тернопільської області», затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Байковецької сільської ради Тернопільського району від 15.04.2024 № 07, наданих ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), визначивши поверховість об`єкта будівництва «до 6 поверхів».

Стягнути з Байковецької сільської ради Тернопільського району в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок, за звернення до суду із даним позовом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Байковецька сільська рада Тернопільського району (місцезнаходження/місце проживання: вул. Січових Стрільців, 43,с. Байківці,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,47711 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04394846);

Головуючий суддяПодлісна І.М.