Постанова

від 24.03.2025 по справі 400/13986/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/13986/23Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.05.2023 року;

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в органах внутрішній справ;

зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», пункту 4.1.6 Постанови Верховної ради України від 16.12.1993 року №3720-ХІІ «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 28.07.2005 року по 12.04.2007 року, з 12.04.2007 року по 01.10.2007 року, з 01.10.2007 року по 28.07.2008 року, з 28.07.2008 року по 09.07.2010 року, з 09.07.2010 року по 30.08.2011 року, з 30.08.2011 року по 11.10.2011 року, з 11.10.2011 року по 03.04.2015 року, з 03.04.2015 року по 22.06.2015 року, у загальній кількості 04 роки 11 місяців 12 днів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2001 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ, у тому числі на посадах у підрозділів міліції особливого призначення, наказом УМВС від 06.11.2025 року звільнений зі служби в запас.

Посилаючись на положення статтей 1, 12, 17-1 Закону №2262, підпункту «в» пункту 3 Порядку №393, вказує на наявність права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні періоду служби з 2005 року в органах внутрішніх справ.

При цьому, наполягає на тому, що норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення зі служби, але й з метою встановлення права на пенсію за вислугу років.

З огляду на те, що відповідач відмовляє у зарахуванні вказаної вислуги років в пільговому обчисленні, одночасно протиправно розмежовуючи поняття «календарна вислуга років» та «пільгова вислуга років» і вказуючи на можливість такого обчислення лише при призначенні пенсії за наявності необхідної календарної вислуги років, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його календарної вислуги років та до стажу служби в органах внутрішній справ пільгової вислуги років за періоди з 28.07.2005 року по 12.04.2007 року, з 12.04.2007 року по 01.10.2007 року, з 01.10.2007 року по 28.07.2008 року, з 28.07.2008 року по 09.07.2010 року, з 09.07.2010 року по 30.08.2011 року, з 30.08.2011 року по 11.10.2011 року, з 11.10.2011 року по 03.04.2015 року, з 03.04.2015 року по 22.06.2015 року у загальній кількості 04 роки 11 місяців 12 днів.

Зобов`язав Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», п. 4.1.6. Постанови Верховної ради України від 16.12.1993 року №3720-ХІІ «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України», до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 28.07.2005 року по 12.04.2007 року, з 12.04.2007 року по 01.10.2007 року, з 01.10.2007 року по 28.07.2008 року, з 28.07.2008 року по 09.07.2010 року, з 09.07.2010 року по 30.08.2011 року, з 30.08.2011 року по 11.10.2011 року, з 11.10.2011 року по 03.04.2015 року, з 03.04.2015 року по 22.06.2015 року, у загальній кількості 04 роки 11 місяців 12 днів.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №2262 як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). Наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. При цьому, суд зауважив на тому, що передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга є вислугою, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів), а встановлені Положенням №3720-ХІІ пільгові умови призначення пенсії полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах.

В апеляційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що положення Порядку №393 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119) передбачають зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах тільки для визначення розміру пенсії.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 2001 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ, у тому числі на посадах у підрозділах міліції особливого призначення, наказом УМВС від 06.11.2025 року звільнений зі служби в запас.

У вересні 2023 року представником позивача оформлено на адресу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області адвокатський запит, в якому представник просив:

надати розширену довідку про періоди проходження майором міліції ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ, а саме вказати календарну та пільгову із зазначенням посад та часу перебування на посадах;

прийняти рішення щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та зарахування вислуги в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформовану за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ.

Розглянувши адвокатський запит, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відмовила позивачеві у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної, про що повідомила у листі від 19.09.2023 року за №231ад/05/14-2023. Так, відповідач зазначив, що пільгова вислуга років зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії. Стосовно надання довідки про періоди проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, то відповідач повідомив про неможливість виконання вказаної вимоги, оскільки в період введення на всій території України воєнного стану особові справи колишніх працівників органів внутрішніх справ переміщені до безпечного місця, доступ до якого тимчасово обмежений.

Разом з цим, згідно раніше виданої Довідки від 22.07.2021 №4832/14-2021 та як не заперечується учасниками, пільгова вислуга років (без урахування календарної) позивача складає 04 роки 11 місяців 12 днів.

До вислуги років на пільгових умовах враховано наступні періоди:

- з 28.07.2005 року по 12.04.2007 року оперуповноважений відділення карного розшуку Центрального ММУ УМВС України в Миколаївській області;

- з 12.04.2007 року по 01.10.2007 року оперуповноважений відділення силового забезпечення оперативно-розшукових заходів ВШР Сокіл УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- з 01.10.2007 року по 28.07.2008 року оперуповноважений відділу розкриття резонансних злочинів УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- з 28.07.2008 року по 09.07.2010 року оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з організованими групами і злочинними організаціями УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- з 09.07.2010 року по 30.08.2011 року оперуповноважений відділення кримінальної розвідки в УВГІ Центру кримінальної розвідки УБОЗ в Миколаївській області;

- з 30.08.2011 року по 11.10.2011 року оперуповноважений в особливо важливих справах сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- з 11.10.2011 року по 03.04.2015 року начальник сектору кримінальної розвідки в УВП УБОЗ УМВС України в Миколаївській області;

- з 03.04.2015 року по 22.06.2015 року оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з міжнародними організованими групами УБОЗ УМВС України в Миколаївській області.

Календарна вислуга років позивача, без урахування пільгового обчислення, складає 14 років 02 місяці 22 дні.

Оспорюваною у цій справі є відмова відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в органах внутрішній справ, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

За приписами пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

На час звільнення позивача зі служби діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, служба у відповідних підрозділах міліції, на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього працівника міліції права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі №520/5695/23.

Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Виходячи з обставин справи, календарна вислуга років позивача складає 14 років 02 місяці 22 дні, а вислуга років на пільгових умовах - 04 роки 11 місяців 12 днів.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 років шести місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачеві у задоволенні його вимог щодо перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової в календарну.

В контексті спірних правовідносин також слід враховувати, що вимоги про призначення пенсії за вислугу років позивачем перед відповідачем не ставились та у цій адміністративній справі відповідач не відмовляв позивачеві у підготовці матеріалів в установленому порядку для призначення пенсії на пільгових умовах.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

При цьому порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Враховуючи те, що пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, а також зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, мають передчасний характер, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв