Постанова від 24.03.2025 по справі 420/16097/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16097/24

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шевчук О. А.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Соколовської Антоніни Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРЕИД», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року адвокат Соколовська А.В., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРЕИД» (далі ТОВ «НЕРЕИД») звернулася до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якому просила:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000250/2 від 13.04.2024;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000463 від 13.04.2024.

Окрім цього, адвокат просила стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Соколовська А.В. зазначає, що у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат, декларант, в особі ТОВ «НЕРЕИД», надав документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, які не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), позов ТОВ «НЕРЕИД» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000250/2 від 13.04.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000463 від 13.04.2024.

Суд стягнув на користь ТОВ «НЕРЕИД», за рахунок бюджетних асигнувань Митниці, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі МК України). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляції складаються з такого.

По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, адже надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Так, скаржник зазначає, що відповідно до положень Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Проте, надана платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 23.02.2024 №27 не може бути прийнята як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить відомостей про ІР ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

Отже, на переконання скаржника, з урахуванням встановлених пунктом 2.2 Контракту від 16.02.2024 №16/02/2024 умов оплати (100% передоплата), декларантом не надані належні документальні підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.

Також скаржник зазначає, що в наданій платіжній інструкції від 23.02.2024 № 27 вказаний інший номер контракту ( від 16.02.2024 №16/02/24).

Далі скаржник указує, що відповідно до пункту 2.3. Контракту продавець зобов`язаний надати Покупцю серед іншого, сертифікат походження товару, проте до митного оформлення вказаний сертифікат не наданий.

Таким чином, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

За такого правового регулювання, оскільки, на його думку, документи, подані на підтвердження митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.

Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 МК України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копію митної декларації країни відправлення, з перекладом на українську мову.

Декларант надав пояснення з додатковим пакетом документів, та просив завершити митне оформлення за наявними документами.

За наслідком дослідження, у тому числі, додатково наданих документів, орган митного контролю дійшов висновку, що розбіжності декларантом не усунені, зокрема скаржник указує, що декларант не надав всі документи згідно з та відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом, при розмитненні товару, резервного методу для визначення митної вартості товару.

Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Як зауважує скаржник, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а відтак, остання, не суперечить законам України і є сумісною з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі

Отож, у рамках даного спору, за твердженням скаржника, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).

Наведене, на думку скаржника, свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

ТОВ «НЕРЕИД», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «НЕРЕИД» зареєстроване 05.09.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 42440598).

Основний вид економічної діяльності ТОВ «НЕРЕИД»: 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Інші: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів

16.02.2024 між ТОВ «НЕРЕИД» (Покупець) та фірмою «S-Trucks B.V» (Нідерланди) (Постачальник)) укладений Договір №16/02/24 (далі Контракт) (а.с.42).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує вживаний Tractor VAT DAF XF 440 SSC, реєстраційний знак: 53-BGP-3, номер шасі: НОМЕР_1 , код товарної групи 8701209000 в кількості 1 (одна) одиниця, за ціною 9000,00 євро на умовах, викладених в даному Контракті.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту його загальна сума становить 9000,00 євро.

Пункти 2.1.- 2.3. Контракту визначають, що Продавець поставляє Продукцію на умовах FСА Нідерланди , що вказується в рахунках, відповідно до Інкотермс-2010.

Продавець здійснює поставку товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця. 'Товар буде ввезено на митну територію України

Продавець зобов`язаний надати Покупцю:

-рахунок - 3 прим;

-свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу;

-сертифікат походження.

Відповідно до пунктів 3.1. 3.2. оплата продукції здійснюється наступним чином:

- 100% від загальної суми контракту сплачує Покупець на умовах попередньої оплати;.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р Продавця.

Всі платежі за цим Договором здійснюються в євро.

Згідно пункту 4.1 Продавець гарантує відповідність Продукції стандартам країни-виробника, що підтверджується сертифікатами походження.

Розділ 5 Контракту визначає, що Продавець пакує Продукцію в звичайну комерційну тару, що забезпечує збереження Продукції при повітряному, морському та наземному транспортуванні. Продавець відповідає за завдану шкоду Покупцеві внаслідок неналежної упаковки продукції.

13.04.2024 декларант- ФОП ОСОБА_1 , діючи в інтересах ТОВ «НЕРЕИД», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію №UA500500/2024/000250/2.

Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «НЕРЕИД», а саме: вживаний Tractor VAT DAF XF 440 SSC, реєстраційний знак: 53-BGP-3, номер шасі: НОМЕР_1 , код товарної групи 8701209000 в кількості 1 (одна) одиниця, за ціною 9000,00 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості, декларант, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України, надав відповідні документи, а саме:

- рахунок-проформа (Proforma snvoise) №FI25886 від 19.02.2024

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №63101 від 28.03.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.01.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 27 від 23.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про вартість транспортування) № 1304-02 від 13.04.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 16/02/2024 від 16.02.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 03-04 від 03.04.2024;

- інші некласифіковані документи № 643535414 від 04.04.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 24NL3OAFZES61GXDA5 від 02.04.2024.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на вимогу Митниці, представник ТОВ «НЕРЕИД» 13.04.2024 надало пояснення щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей, до яких надало комерційну пропозицію №11 від 18.02.2024. Декларант просив завершити митне оформлення за наданими документами.

13.04.2024 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA500500/2024/000250/2 за резервним методом (а.с.34).

У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, а саме:

1) відповідно до положень Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216;

2) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 23.02.2024 №27 не може бути прийнята як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить відомостей про ІР ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями. Отже, з урахуванням встановлених пунктом 2.2 Контракту від 16.02.2024 №16/02/2024 умов оплати (100% передоплата), декларантом не надані належні документальні підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари;

3) в наданій платіжній інструкції від 23.02.2024 № 27 вказаний інший номер контракту ( від 16.02.2024 №16/02/24);

4) відповідно до пункту 2.3. Контракту продавець зобов`язаний надати Покупцю серед іншого, сертифікат походження, проте до митного оформлення вказаний сертифікат не наданий.

Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «НЕРЕИД», Митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000463 від 13.04.2024 (а.с. 35).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Як стверджує скаржник, відповідно до положень Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Скаржник зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 23.02.2024 №27 не може бути прийнята як документ, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містить відомостей про ІР ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.

Отже, враховуючи встановлені пунктом 2.2 Контракту від 16.02.2024 №16/02/2024 умови оплати (100% передоплата), на думку скаржника, декларант не надав документальне підтвердження ціни, яка фактично сплачена за оцінювані товари.

До того ж, як указує скаржник, в наданій платіжній інструкції від 23.02.2024 № 27 вказаний інший номер контракту ( а.с.39).

Так, розділ 2 даної Постанови, на який посилається відповідач, регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги.

Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що «платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції». Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.

До митного оформлення надане повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу, тому цей документ підписаний банком. Тобто, наданий до митного оформлення платіжний документ і платіжна інструкція це два зовсім різних документа. І вимоги до одного з них на інший не поширюється.

Також слід зауважити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Разом з цим, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що банківський платіжний документ можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому висновки відповідача про те, що платіжний документ № 27 від 23.02.2024 не став підставою для підтвердження ціни товару є безпідставними.

Крім того, як вбачається зі змісту платіжного документу № 27 від 23.02.2024, він містить інформацію про одержувача платежу - компанія «S_Trucks B.V.» та її реквізити, на які перераховані кошти в сумі в сумі 9 000,00 євро, що відповідає сумі, вказаній в Контракті, рахунку-проформі та рахунку-фактурі.

Також міститься інформація про призначення платежу - відповідно до контракту від 16.02.2024 № 16/02/24, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту.

Відсутність в указаному платіжному документі печаток та підписів відповідних посадових осіб позивача обґрунтовується тим, що даний платіжний документ являє собою повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу на якому присутні відмітки Акціонерного банку «Південний» про проведення банківської операції.

Отже, всупереч доводам митного органу, слід констатувати, що наданий декларантом платіжний документ підтверджує факт оплати за оцінювані товари.

Твердження скаржника про те, що у наданій платіжній інструкції № 27 від 23.02.2024 указаний інший номер контракту (від 16.02.2024 №16/02/24), спростовуються матеріалами справи, а саме: у розділі призначення платежу цієї платіжної інструкції зазначений номер контракту 16/02/24 від 16.02.2024, що повністю відповідає номеру та даті контракту, на підставі якого був поставлений товар ТОВ «НЕРЕИД».

Також сума даної платіжної інструкції відповідає сумі, що указана в Контракті, рахунку-проформі № FI25886 від 19.02.2024 та рахунку-фактурі № 63101 від 28.03.2024, зокрема, 9 000,00 євро, а тому колегія суддів вважає такі твердження скаржника безпідставними.

Також скаржник зазначає, що до митного оформлення не наданий сертифікат походження товару, який відповідно до умов контракту продавець зобов`язаний надати покупцю.

З цього приводу колегія суддів звертається до положень статті 43 Митного кодексу України, згідно яких сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові документи.

Отже, сертифікат про походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, а не його ціну.

Як мовилося вище, декларант подав до митного оформлення Контракт, інвойс та митну декларацію країни відправлення, а також декларацію про походження товару, в в яких указана країна походження товару - Нідерланди, що також зазначено в поданій до митного оформлення декларації.

Наведене свідчить про відсутність підстав для висновків щодо не підтвердження країни походження товару, а тому посилання скаржника на ненадання сертифікату про походження товару є безпідставними, та жодним чином не підтверджує, як це впливає на рівень заявленої митної вартості товару.

Також слід відмітити, що сертифікат походження товару не міститься в переліку, визначеному частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, як такий, що підтверджує митну вартість товарів.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.

Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору скаржником не указано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «НЕРЕИД» митної вартості товару не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені поза увагою.

Таким чином вказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.

Твердження скаржника, що декларант не надав всі документи відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржник жодним чином не конкретизує які саме документи не надані, та які саме розбіжності були виявлені.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно навів пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною 3 статті 53 МК України.

Такий підхід органу митного контролю суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, за встановлених обставин, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, слід дійти висновку, що витребування документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення, а саме:

- за товаром №1 20000 євро за шт. (МД від 21.10.2023 №UA209180/2023/63454), ніж заявлено декларантом 11814,3057 доларів США за кг. нетто.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «НЕРЕИД», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Стосовно вимог, заявлених ТОВ «НЕРЕИД» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000463 від 13.04.2024, колегія суддів зазначає таке.

Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.

Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.

Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Соколовської Антоніни Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРЕИД», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя О. А. Шевчук

Повне судове рішення складено 24.03.2025.