Ухвала

від 24.03.2025 по справі 990/254/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

справа №990/254/24

адміністративне провадження №П/990/254/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Кашпур О.В., Желєзного І.В., Уханенка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Кандиби Є. С.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) Осадчої В. В. ,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Нарольської Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому за правилами спрощеного позовного провадження заяву судді Желєзного Ігоря Вікторовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/254/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування індивідуального акта,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Верховного Суду як суду першої інстанції перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі по тексту - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 11 липня 2024 року № 2122/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області (відряджений до Дружківського міського суду Донецької області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

Для розгляду цієї справи протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 8 серпня 2024 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Соколов В. М., судді: Губська О. А., Кашпур О. В., Уханенко С. А., Білак М. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4 березня 2025 року, здійсненим у зв`язку з обранням члена судової колегії - судді Губської О. А. до Великої Палати Верховного Суду, визначено новий склад колегії суддів: Соколов В. М. - головуючий суддя, судді: Білак М. В., Кашпур О. В., Желєзний І. В., Уханенко С. А.

До початку судового засідання 24 березня 2025 року суддею Желєзним І. В. заявлено самовідвід від участі у розгляді справи № 990/254/24. Заява судді мотивована тим, що він, як суддя Великої Палати Верховного Суду, приймав участь у розгляді справи № 990SCGC/13/24 та прийнятті постанови від 3 жовтня 2024 року, якою скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25 червня 2024 року №1948/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області» залишено без задоволення. Такі обставини, на думку судді, можуть викликати сумнів у стороннього спостерігача щодо його неупередженості та об`єктивності під час розгляду справи № 990/254/24.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відводу судді Желєзного І. В. від участі у розгляді даної справи, Суд керується наступним.

Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За приписами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Таким чином, така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як зазначено у підпункті «а» пункту 3 Рекомендації Rec(2004)20 щодо судового розгляду адміністративних актів (прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року на 909-му засіданні заступників міністрів) та пункті 53 Пояснювальної записки до них, судовий розгляд має здійснюватися судом, створеним законом, чия незалежність та неупередженість гарантуються відповідно до умов Рекомендації № R(94)12; з огляду на специфічні ризики адміністративного судді, коли він або вона повинні вирішити суперечку за участю органів державної влади, цей принцип підкреслює необхідність як суб`єктивної неупередженості (враховує особисту залученість або зацікавленість судді в даній справі), так і об`єктивної неупередженості (що має на увазі достатні гарантії самого судді, що дозволяють виключити існування будь-яких сумнівів на цей рахунок).

До того ж, реалізація принципу верховенства права, визначеного у статті 6 КАС України, є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження у якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Безсторонність суду, як відсутність упередженості, необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, суб`єктивний критерій визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а за об`єктивним критерієм підлягають дослідженню питання, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів діяльності судді (схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23) передбачено, що суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принців поведінки суддів суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини (далі також - ЄСПЛ), як джерело права.

У пункті 28 рішення від 15 жовтня 2010 року у справі «Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine» (заява № 16695/04) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Fey v. Austria» від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Wettstein v. Switzerland», заява № 33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 105, 106 рішення від 9 січня 2013 року у справі «OLEKSANDR VOLKOV v. UKRAINE» (заява № 21722/11) ЄСПЛ вказав, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Kyprianou v. Cyprus» [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Pullar v. the United Kingdom», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «De Cubber v. Belgium», Series A, № 86).

Отже, суддя підлягає відводу не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Розглянувши заяву про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що хоча зазначені у ній обставини не впливають на об`єктивність чи неупередженість судді Желєзного І. В. при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість у результаті її розгляду, втім, оскільки суддя Желєзний І.В. брав участь у розгляді справи № 990SCGC/13/24 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24, то з метою уникнення протилежної думки, як в учасників цієї справи, так і у будь-якого стороннього спостерігача, вказана заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39- 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Желєзного Ігоря Вікторовича про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Желєзного Ігоря Вікторовича від участі у розгляді справи №990/254/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування індивідуального акта.

Передати матеріали справи № 990/254/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

Призначити справу до розгляду з повідомленням сторін на 28 квітня 2025 року о 15 годині 30 хвилин, який відбудеться у приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м. Київ, 01029.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 24 березня 2025 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

М.В. Білак

О.В. Кашпур

І.В. Желєзний

С.А. Уханенко ,

Судді Верховного Суду