Рішення

від 13.03.2025 по справі 175/9276/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/9276/24

Провадження № 2/175/1517/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойка О.М.

за участю секретаря судового засідання Кальченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту.

В позовних вимогах просить суд:

-Визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любов Віталіївни від 14.05.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-Зняти арешт (заборону на нерухоме майно) реєстраційний номер обтяження 3744635 зареєстровано 16.09.2006 реєстратором Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора.

-Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 04.06.1991 між ОСОБА_4 як покупцем та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений з проведенням державної реєстрації договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 розміщений на земельній ділянці совхозу.

Згідно до змісту договору (мовою оригіналу): «На указанном земельном участке расположены: жилой саманный дом, жилой площадью 13,3 кв.м., сарай Б саманный, уборная Г деревянная, заборы №1,2 деревянные, сарай В кирпичный.»

18.02.2017 між ОСОБА_4 та позивачем укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, згідно до чого Державним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвою Л.В. за заявою позивача було відкрито спадкову справу, спадкоємцями за законом першої черги є позивач та син спадкодавця ОСОБА_2 . До спадкової маси увійшов Будинок.

12.04.2023 Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області прийняв рішення у справі 175/2684/21 за позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Любов Віталіївна про визнання права власності порядку спадкування.

Згідно до чого суд вирішив:

«Позовні вимоги за уточненим позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Любов Віталіївна про визнання права власності порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину будинку, що розташований у АДРЕСА_1 .»

20.11.2023 з метою отримання спадщини, на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт від будинку загальною площею 30,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначені дані відповідають попереднім технічним паспортам від 07.08.1985 та від 10.05.1989 на домоволодіння. У всіх з них, спірний гараж відсутній.

14.05.2024 за наслідком розгляду заяви позивача про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини Будинку державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Л.В. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки: «При перевірці за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було виявлено арешт на спадкове майно, а саме: арешт на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначений ОСОБА_3 .

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.49 Закону України «Про нотаріат», а також пункту 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№296/5 від 22.02.2012 року), -

Постановила: Відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на спадкове майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено арешт.»

Відтак наявність гаражу не підтверджено фактично, а тому наявність арешту на гаражі який відсутній порушує спадкові права позивача, що потягло за собою прийняття вищенаведеної постанови нотаріуса.

Як убачається, спадкоємцями першої черги являються позивач та його син. За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті свого чоловіка є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

У зв`язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21 червня 2024 року було витребувано від Державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любові Віталіївни (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 31-КП): спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02 липня 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач не з`явилась. Надала клопотання в якому свої позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений. Клопотань не надавав.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.06.1991 між ОСОБА_4 як покупцем та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений з проведенням державної реєстрації договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 розміщений на земельній ділянці совхозу.

Згідно до змісту договору (мовою оригіналу): «На указанном земельном участке расположены: жилой саманный дом, жилой площадью 13,3 кв.м., сарай Б саманный, уборная Г деревянная, заборы №1,2 деревянные, сарай В кирпичный.»

18.02.2017 між ОСОБА_4 та позивачем укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, згідно до чого Державним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвою Л.В. за заявою позивача було відкрито спадкову справу, спадкоємцями за законом першої черги є позивач та син спадкодавця ОСОБА_2 . До спадкової маси увійшов Будинок.

12.04.2023 Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області прийняв рішення у справі 175/2684/21 за позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Любов Віталіївна про визнання права власності порядку спадкування.

Згідно до чого суд вирішив:

«Позовні вимоги за уточненим позовом ОСОБА_2 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Любов Віталіївна про визнання права власності порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину будинку, що розташований у АДРЕСА_1 .»

20.11.2023 з метою отримання спадщини, на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт від будинку загальною площею 30,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначені дані відповідають попереднім технічним паспортам від 07.08.1985 та від 10.05.1989 на домоволодіння. У всіх з них, спірний гараж відсутній.

14.05.2024 за наслідком розгляду заяви позивача про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини Будинку державний нотаріус Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєва Л.В. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки: «При перевірці за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було виявлено арешт на спадкове майно, а саме: арешт на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначений ОСОБА_3 .

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.49 Закону України «Про нотаріат», а також пункту 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№296/5 від 22.02.2012 року), -

Постановила: Відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на спадкове майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено арешт.»

Відтак наявність гаражу не підтверджено фактично, а тому наявність арешту на гаражі який відсутній порушує спадкові права позивача, що потягло за собою прийняття вищенаведеної постанови нотаріуса.

Як убачається із матеріалів спадкової справи, спадкоємцями першої черги являються позивач та його син. За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті свого чоловіка є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

У зв`язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21 червня 2024 року було витребувано від Державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любові Віталіївни (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Героїв України, буд. 31-КП): спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02 липня 2024 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Частина 1 ст.178 ЦК говорить, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статей 1217, 1218 та ч.1, 2 ст.1220 ЦК, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно до ч.1 ст.1222 та ст.1233 ЦК, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

На підставі ст.1261 та ч.1, ч.5 ст.1268 ЦК першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.08 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.13 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Проте, як вбачається з технічної документації та зазначає сам позивач, гаражу за адресою будинку АДРЕСА_1 фактично не існує, а тому суд не може задовольнити позовну вимогу в частині зняття арешту (заборони на нерухоме майно) реєстраційний номер обтяження 3744635 зареєстровано 16.09.2006 реєстратором Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора.

Також, суд не може задовольнити вимогу позивачки про визнання протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любов Віталіївни від 14.05.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наступних обставин.

Постанова державного нотаріуса Дніпровської районної державної нотаріальної контори Кобрусєвої Любов Віталіївни від 14.05.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії була винесена у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Фактично арешт існував, а наявність об`єкту на ділянці нотаріусами не встановлюються, а тому вона винесла постанову у відповідності до законодавства України.

Нотаріальні дії повинні вчинятись відповідно до встановлених для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, компетенцією і порядком їх вчинення.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Протиправною постанову нотаріуса можливо визнати лише за обставин, коли дії нотаріуса не відповідають вищевказаним нормам та здійсненні із неправомірним умислом. Доказів того, що вказана відмова була винесена із неправомірним умислом або не у відповідності до законодавчих вимог у суду немає, а позивачем по справі не надано жодного доказу саме протиправної умисної поведінки державного нотаріуса при винесенні оскаржуваної постанови.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами абз.2 п.п.1. п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих позивачем витягам щодо вартості спірного об`єкта нерухомості, то вартість 1/2 будинку АДРЕСА_1 становить 263 815,97 грн. (1/2 від вартості будинку). Оцінка зроблена за допомогою інтернет веб-сайту Фонду Державного майна України Кабінету користувача єдиної бази даних звітів про оцінку за посиланням - https://evaluation.spfu.gov.ua/

Тобто, ціна позову складає 263 815,97 грн.

У відповідності до вищевказаної норми ЗУ «Про судовий збір» 1 відсоток від ціни позову складає 2638,16 грн.

Також, у відповідності до норми абз.1-2 ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із двома вимогами немайнового характеру та однією вимогою майнового характеру.

Позивачка при поданні позовної заяви надала до суду клопотання про зменшення сплати судового забору, оскільки позивач є особою похилого віку (75 років) має статус пенсіонера, ніде не працює та не зареєстрована як ФОП.

Згідно із частинами 1, 3 ст.136 ЦПК суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

У ст. 1, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збірце збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

За практикою ЄСПЛ, судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. ЕСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 21 червня 2024 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до вирішення питання по суті.

Враховуючи той факт, що позивачем по справі, на час винесення рішення не було сплачено судовий збір, а питання розподілу здійснюється під час ухвалення рішення по справі, а також той факт, що не сплата судового збору не повинна позбавляти громадян права на доступ до правосуддя, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідачів по справі, а саме з ОСОБА_2 на користь Держави суму судового збору, яка не була сплачена позивачем при зверненні до суду, а також з позивачки суму судового збору на користь держави за вимоги, які не були задоволені судом.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача ОСОБА_2 на користь Держави підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2638,16 грн., яка складається із ставки судового збору за майнову вимогу, пропорційно до задоволених вимог.

Також, з позивача на користь Держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору несплаченого позивачем у сумі 2422,40 грн. за подання вимог немайнового характеру, які не були задоволені судом.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2638,16 грн., яка складається із ставки судового збору за майнову вимогу тобто по 1319,08 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у суму 2422,40 грн. за немайнові вимоги, які не були задоволені судом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.