Рішення від 11.03.2025 по справі 175/2516/24

Справа № 175/2516/24

Провадження № 2/175/387/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13 березня 2025 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретареві судового засідання Кальченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відібрання дітей від батьків з позбавленням батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відібрання дітей від батьків з позбавленням батьківських прав.

У лютому 2024 року Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відібрання дітей від батьків з позбавленням батьківських прав.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойко О.М. та відкрито провадження по справі.

У позовній заяві просять суд:

-відібрати дітей з позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

-відібрати дітей з позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свій позов обґрунтовують тим, що на території Любимівської сільської територіальної громади проживає родина мати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., та батько - дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . батьки мають спільних малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батьків внесені на підставі ст. 126 Сімейного кодексу України (на підставі заяви жінки та чоловіка які не перебувають у шлюбі).

13.02.2024 року Службою у справах дітей було виявлено малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 які перебували без догляду дорослих, внаслідок чого був здійснений виклик поліції та складений АКТ органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку та АКТ проведення оцінки рівня небезпеки дитини, АКТ про факт передачі дитини до КП «Слобожанської центральної лікарні» Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Під час передачі малолітніх дітей до КП «Слобожанської центральної лікарні» Слобожанської селищної ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, відповідно АКТУ про факт передачі дитини у дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено педикульоз, температуру 37,0 t та підозра на ОРВІ, у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 педикульоз, температура 38,8 t, підозра на ОРВІ та кон?юнктивіт.

Під час виявлення дітей без догляду дорослих осіб за адресою АДРЕСА_2 , був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 . З його слів, він 13.02.2024 року перебував на роботі, місце перебування ОСОБА_3 було невідоме.

У телефонному режимі повідомив, що ОСОБА_3 залишила дітей та пішла по дрова.

Прочекавши 30 хв. Служба у справах дітей викликала поліцію на, що були складені вищезазначені АКТИ. ОСОБА_3 написала пояснювальна, що вона 13.02.2024 року залишила дітей самих вдома та пішла по дрова, відсутня була приблизно півтори години.

Відповідачі мати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходяться під соціальним супроводом як родина яка опинилася в складних життєвих обставинах за Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради №62 від 20.09.2023 року.

З батьками проводилася робота щодо підвищення батьківського потенціалу але це результатів не дало та вони неодноразово попереджалися про неналежне виконання батьківських обов?язків на, що своїх помилок не визнають.

Відповідачі здійснювали неналежний догляд за малолітніми дітьми, в будинку переважно під час відвідування було брудно, діти брудні, постільна білизна та одяг у дітей брудний, в будинку неприємний запах та антисанітарні умови. Продукти харчування в родині відсутні, зі слів ОСОБА_1 він працює не офіційно на Інтерпайпі різноробочим, переважно у нічні зміни, коштів на харчування не вистачає.

Родина прибула з Іларіонівської територіальної громади, Синельниківського району, Дніпропетровської області де перебувала під соціальним супроводом як родина яка опинилася в складних життєвих обставинах через вживання батьками алкогольних напоїв та неналежне виконання батьківських обов?язків. На території Любимівської територіальної громади проживають з грудня 2022 року за адресою АДРЕСА_2 , за період проживання родини на території Любимівської сільської ради зарекомендували себе з негативної сторони, відповідачі неодноразово попереджалися щодо відповідальності за неналежні умови проживання та неналежне виховання дітей. Відповідачі неодноразово залишали дітей вдома без догляду дорослих, що є безпосередньою загрозою життю та здоров?ю дітей.

ОСОБА_3 була раніше позбавлена батьківських прав на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 у 2016 році залишила хлопчика у пологовому будинку що підтверджується листом від Служби у справах дітей Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про час та місце були належним чином повідомлені. Клопотань не надавали.

Відповідачі в судове засідання не з`явились. Були належним чином повідомленні. Клопотань не надавали.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачі, будучі належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, правом на подання відзиву не скористались.

За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу 3 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

На території Любимівської сільської територіальної громади проживає родина мати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., та батько - дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . батьки мають спільних малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батьків внесені на підставі ст. 126 Сімейного кодексу України (на підставі заяви жінки та чоловіка які не перебувають у шлюбі).

13.02.2024 року Службою у справах дітей було виявлено малолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 які перебували без догляду дорослих, внаслідок чого був здійснений виклик поліції та складений АКТ органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку та АКТ проведення оцінки рівня небезпеки дитини, АКТ про факт передачі дитини до КП «Слобожанської центральної лікарні» Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Під час передачі малолітніх дітей до КП «Слобожанської центральної лікарні» Слобожанської селищної ради Дніпровського району, Дніпропетровської області, відповідно АКТУ про факт передачі дитини у дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено педикульоз, температуру 37,0 t та підозра на ОРВІ, у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 педикульоз, температура 38,8 t, підозра на ОРВІ та кон?юнктивіт.

Під час виявлення дітей без догляду дорослих осіб за адресою АДРЕСА_2 , був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 . З його слів, він 13.02.2024 року перебував на роботі, місце перебування ОСОБА_3 було невідоме.

У телефонному режимі повідомив, що ОСОБА_3 залишила дітей та пішла по дрова.

Прочекавши 30 хв. Служба у справах дітей викликала поліцію на, що були складені вищезазначені АКТИ. ОСОБА_3 написала пояснювальна, що вона 13.02.2024 року залишила дітей самих вдома та пішла по дрова, відсутня була приблизно півтори години.

Відповідачі мати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходяться під соціальним супроводом як родина яка опинилася в складних життєвих обставинах за Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради №62 від 20.09.2023 року.

З батьками проводилася робота щодо підвищення батьківського потенціалу але це результатів не дало та вони неодноразово попереджалися про неналежне виконання батьківських обов?язків на, що своїх помилок не визнають.

Відповідачі здійснювали неналежний догляд за малолітніми дітьми, в будинку переважно під час відвідування було брудно, діти брудні, постільна білизна та одяг у дітей брудний, в будинку неприємний запах та антисанітарні умови. Продукти харчування в родині відсутні, зі слів ОСОБА_1 він працює не офіційно на Інтерпайпі різноробочим, переважно у нічні зміни, коштів на харчування не вистачає.

Родина прибула з Іларіонівської територіальної громади, Синельниківського району, Дніпропетровської області де перебувала під соціальним супроводом як родина яка опинилася в складних життєвих обставинах через вживання батьками алкогольних напоїв та неналежне виконання батьківських обов?язків. На території Любимівської територіальної громади проживають з грудня 2022 року за адресою АДРЕСА_2 , за період проживання родини на території Любимівської сільської ради зарекомендували себе з негативної сторони, відповідачі неодноразово попереджалися щодо відповідальності за неналежні умови проживання та неналежне виховання дітей. Відповідачі неодноразово залишали дітей вдома без догляду дорослих, що є безпосередньою загрозою життю та здоров?ю дітей.

ОСОБА_3 була раніше позбавлена батьківських прав на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 у 2016 році залишила хлопчика у пологовому будинку що підтверджується листом від Служби у справах дітей Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Вищевикладені обставини підтверджуються наступними доказами:

-Копія Акту обстеження умов проживання;

-Копія Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину;

-Копія Акту проведення оцінки рівня небезпеки дитини;

-Копія Акту проведення оцінки рівня небезпеки дитини, АКТ про факт передачі дитини до КП «Слобожанської центральної лікарні» Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

-Копія листа-повідомлення №91/02-26 від 06.12.2022 року Іларіонівської селищної ради Синельниківського району, Дніпропетровської області;

-Копія листа-повідомлення №235/01-18 від 26.10.2023 року Іларіонівської селищної ради Синельниківського району, Дніпропетровської області;

-Копія попереджень про неналежне виконання батьківських обов?язків;

-Копія Рішення виконавчого комітету від 20.09.2023 року №62 «Про взяття під соціальний супровід ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-Рішення виконавчого комітету про негайне відібрання дітей та надання висновку до суду щодо відібрання дітей з позбавленням їх батьківських прав.

На підставі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має орган опіки та піклування.

Відповідно п. 2 ч. 1. ст. 164. Сімейного кодексу України підставами позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов?язані піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» права, обов?язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини: Виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров?я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов?язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров?ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров?я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов?язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов?язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, сім?ї, свого народу та Батьківщини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2011 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які і їх замінюють, відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 4 ст. ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує (далі ЄСПЛ), що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Хант проти України, №31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я виявляється особливо непридатною або ЯВНО неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, №10383/09, параграф 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Окремо, суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому ст. 169 Сімейного кодексу України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (редакція зі змінами, схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч,4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема п.2, п.4 ч.1 ст.164 СК України передбачають, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Згідно з ч.2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно із ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п.2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, враховуючи все вищевикладене та звертаючи увагу суду на надані докази, що додані до позовної заяви вбачається, що відповідачі не цікавиться життям дітей, не беруть участі в їх вихованні та не виконують батьківських обов`язків, відтак позовні вимоги в частині позбавлення відповідачів батьківських прав є підтвердженими та обґрунтованими.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дітей, а тому підлягають частковому задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про відібрання дітей від батьків з позбавленням батьківських прав - задовольнити.

Відібрати дітей з позбавленням батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відібрати дітей з позбавленням батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко