Рішення

від 19.03.2025 по справі 347/2768/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/2768/24

Провадження № 2/347/165/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

19 березня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Людмила Вікторівна про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення запису про обтяження нерухомого майна,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що 09.08.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та позивачем було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника за кредитним договором № 11026805000 від 09.08.2006 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 25 000 доларів США із кінцевим строком виконання основного зобов`язання - 08.08.2013 року.

Іпотечний договір було укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, на забезпечення основного зобов`язання, предметом іпотеки якого є житлове приміщення та земельна ділянка, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання строків платіжних зобов`язань ОСОБА_1 було пропущено, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка була передана до виконання в примусовому порядку.

Так, ухвалою Косівського районного суду у справі № 347/845/16 від 02.06.2016 року було замінено стягувана АКІБ «Укрсиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Рішенням Косівського районного суду від 12.01.2024 року у справі № 347/2729/23 було задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення з позивача, та її колишнього чоловіка ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» кошти нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 91 395 грн. 45 коп. та 2 684 грн. оплаченого судового збору.

Згідно даного рішення 20.03.2024 року Косівським районним судом видано виконавчий лист про стягнення заборгованості та передано на примусове виконання до Косівського відділу державної виконавчої служби.

Позивач стверджує, що 19.04.2024 року повністю сплатила заборгованість, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції від 19.04.2024 на суму 103 737, 40 грн. Також, про погашення боргу та відсутність заборгованості перед стягувачем свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 ВП № 32020053, винесена заступником начальника Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано- Франківської області. Даною постановою знято арешт на майно ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 09.08.2006 року реєстратором - приватним нотаріусом Григорчук Л.В. накладено заборону на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 227,4 кв. м. та житловою - 123, 5 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_1 .

Для вирішення питання зняття заборони відчуження 23.04.2024 року позивач звернулася із листом до стягувана - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», проте відповіді не отримала.

18.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук Л.В. із заявою щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, проте листом №79/01-16 від 18.10.2024 року нотаріус повідомила про відмову, оскільки згідно ст. 74 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус може зняти заборону відчуження вказаного в договорі нерухомого майна лише після одержання повідомлення установи банку про повне виконання зобов`язань боржником та припинення договору іпотеки.

14.03.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб. Таким чином, оскільки із поручителем позивач не перебуває у шлюбі, а заборгованість нею повністю погашена, підстави для стягнення заборгованості із ОСОБА_2 відсутні.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим, то відповідно іпотека теж є припиненою. Записи про обтяження нерухомого манна порушують її майнові права, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою. Тому, окрім судового, не вбачає іншого порядку врегулювання даного спору.

У зв`язку із вище наведеним, ОСОБА_1 просила зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 227,4 кв. м. та житловою - 123, 5 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_1 та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна № 3581743 від 09.08.2006 і записи про іпотеку № 3376.

Відповідачу Товариству зобмеженою відповідальністю«Довіра таГарантія»було забезпечено право подати відзв на поовну заяву, однак відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі. (а.с. 41).

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив (а.с.35, 40).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 14 березня 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.10).

Згідно з копією договору іпотеки 09 серпня 2006 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) як майновий поручитель ОСОБА_2 (боржник), іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника за кредитним договором № 11026805000 від 09.08.2006 року, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 25 000 доларів США із кінцевим строком виконання основного зобов`язання - 08.08.2013 року. Іпотечний договір було укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, на забезпечення основного зобов`язання. Предметом іпотеки є житлове приміщення та земельна ділянка, що за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з посвідченням цього договору, приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Григорчук Л.В. наклалася заборона на відчуження зазначених у договорі житлового будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_1 (а.с.11-15).

Ухвалою Косівського районного суду у справі № 347/845/16 від 02.06.2016 року було замінено стягувана АКІБ «Укрсиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (а.с.16).

Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 ВП № 32020053, яка винесена заступником начальника Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області, виконавче провадження з примусового виконання по виконавчому листу № 2-323/2009, виданого 22.07.2011 року Косівським районним судом про стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АКІБ «Укрсиббанк» 162472,13 грн. боргу закінчено. Даною постановою знято арешт на майно ОСОБА_1 (а.с.17).

Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2024 ВП № 74664463, яка винесена заступником начальника Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області, виконавче провадження з примусового виконання по виконавчому листу № 347/2729/23, виданого 20.03.2024 року Косівським районним судом про стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ТОВ «Довіра та Гарантія» кошти нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 91395, 45 та 2684 грн. сплаченого судового збору боргу закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.18).

Відповідно до копій квитанцій до платіжної інструкції від 19.04.2024 року, ОСОБА_1 сплатила на рахунок Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області заборгованість у розмірі 103 737, 40 грн. та 179019,34 грн. (а.с.19).

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 09.08.2006 року реєстратором - приватним нотаріусом Григорчук Л.В. накладено заборону на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 227,4 кв. м. та житловою - 123, 5 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).

23.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася із листом до стягувана - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» для вирішення питання зняття заборони відчуження майна (а.с.21).

18.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорчук Л.В. щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна (а.с.23).

Відповідно до копії листа №79/01-16 від 18.10.2024 року нотаріус повідомила про відмову зняття заборони відчудження нерухомого майна, оскільки згідно ст. 74 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус може зняти заборону відчуження вказаного в договорі нерухомого майна лише після одержання повідомлення установи банку про повне виконання зобов`язань боржником та припинення договору іпотеки (а.с.24).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на власності на житловий будинок, та неможливістю реалізації власником права розпорядження внаслідок існування дійсних записів про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Також статтею 13 ЦК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту ст. 526 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За положеннями ч. 1ст. 593 ЦК України, припинення права застави відбувається у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1ст. 598 ЦК України).

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Оскільки належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суд зобов`язаний зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 711/4556/16-ц, провадження N 14-88цс19 (пункти 54, 68-70)).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Із зазначених норм права випливає, що іпотека припиняється, зокрема у разі припинення основного зобов`язання належним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.07.2016 року по справі № 6-118 цс16.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування нерухомого майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону відчуження нерухомого майна, зокрема за повідомленням іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», передбачається, що саме у зв`язку з припиненням відносин іпотеки за повідомленням уповноваженої особи нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно з п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, в тому числі, за рішенням суду.

Частиною 1ст. 321 ЦК України, передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317 і 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Подібний правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27.03.2019 року у справі № 711/4556/16-ц та від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст. ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

У Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16 Верховний Суд зазначає, що, оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. За таких обставин вимоги про визнання договорів іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому заборони відчуження нерухомого майна та вилучення записів про накладення цих заборон мають бути зняті.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що зобов`язання за кредитним договором № 11026805000 від 09.08.2006 року, на виконання рішення Косівського районного суду від 01.04.2009 року виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження, доказів протилежного суду не надано, а обтяження накладене на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 обмежує здійснення власником своїх повноважень на розпоряджання зазначеним майном. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека, тобто правовідносини, що виникли на підставі іпотечного договору № 3376 від 09.08.2006 року є припиненими.

Таким чином, враховуючи зазначене, підстави наявності записів щодо обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек відсутні, оскільки наявність вказаних відомостей про іпотеку та обтяжень нерухомого майна створюють перешкоди у здійсненні права власності позивачці, щодо нерухомого майна.

В силу вимог ст.516 Цивільного кодексу України, позивач ОСОБА_1 , виконавши свої зобов`язання за кредитним договором перед первісним кредитором вважається такою, що належно виконала свої зобов`язання.

Суд також враховує, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У відповідності до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право на судовий захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Після повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед відповідачем, припинення договору іпотеки, повинно було відбутися без будь-яких додаткових дій з боку боржника, адже саме на вигодоотримувача після виконання боржником своїх зобов`язань, покладається обов`язок припинити обтяження, накладені з метою виконання кредитного зобов`язання.

Суд враховує, що звертаючись до суду позивачка мала на меті реальне вирішення спору та захист свого права.

Так, відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.

З наведеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. Способами захисту права є передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист такого права.

Конституційний Суд у своєму рішенні від 30 січня 2003 року, №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання, що належним способом захисту в даному випадку є визнання іпотеки припиненою.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав.

Розділом 26 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року № 283/8882, далі - Інструкція) був передбачений порядок накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, зокрема вчиняють такі нотаріальні дії, як накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; рішенням суду та в інших випадках.

Відповідно до п. 5.1. глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Отже враховуючи те, що накладена заборона відчуження житлового будинку порушує право позивача на вільне розпорядження своїм майном, зняття заборони відчуження майна не може бути проведено на загальних підставах, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

В позовній заяві позивач не ставила питання про відшкодування судових витрат, а відтак судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставівищевикладеного,та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Людмила Вікторівна про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення запису про обтяження нерухомого майна задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку внесену до Державного реєстру речових прав за № 54397116 (спеціальний розділ) від 09.08.2006 року за іпотечним договором №3376 від 09.08.2006 року.

Зняти заборону відчуження нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 227, 4 кв.м., та житловою площею 123, 5 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 .

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна запис про обтяження майна № 3581743 від 09.08.2006 і запис про іпотеку № 3376 від 09.08.2006 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 березня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула