Рішення від 25.03.2025 по справі 583/6507/24

Справа № 583/6507/24

2/583/307/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Якубович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чупахівської селищної ради, Охтирського району Сумської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 .

Мати проживала разом зі своєю донькою, його сестрою ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 .

Він проживав та був зареєстрований окремо в будинку, що належав матері, по АДРЕСА_2 .

Незважаючи на те, що будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_2 , належав матері, в цьому будинку вона не проживала і він вважав себе повноцінним господарем даного господарства. На його ім`я був виписаний технічний паспорт на будинок, а також проведена газифікація будинку, виписувалися рахунки за постачання електроенергії. Після смерті матері він до нотаріальної контори із заявою, що буде приймати спадщину після померлої матері, не звертався, так як вважав себе законним господарем домогосподарства.

Спадщину після смерті матері, згідно заповіту, отримала його сестра, ОСОБА_4 , у вигляді земельних паїв та іншого домашнього майна матері. Він будь яких заперечень з цього приводу не мав.

В кінці листопада 2024 року він, перебираючи вдома різні папери та документи, у старих паперах, які мав намір викинути як непотрібні, випадково знайшов Заповіт своєї матері, ОСОБА_5 , посвідчений 22 лютого 2005 року секретарем Чупахівської селищної ради, Охтирського району, Сумської області, зареєстрований в реєстрі за №214 від 22 лютого 2005 року, яким мати заповідала все своє майно йому - ОСОБА_1 . Про існування цього заповіту він не знав і ані його мати, ані його сестра про нього йому ніколи нічого не говорили.

04 грудня 2024 року з цим заповітом він звернувся до Другої Охтирської державної нотаріальної контори щоб оформити спадщину після смерті своєї матері, але йому листом від 04 грудня 2024 року за Вих. №1542/02-31 було відмовлено в оформленні спадщини, так як він пропустив шестимісячний строк з дня відкриття спадщини та роз`яснено, що цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку. Так як його сестра ОСОБА_4 померла, то в даний час він є єдиним спадкоємцем померлої матері, інших спадкоємців за заповітом чи за законом не має.

У встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із поважними причинами, пов`язаними із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, як спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме - у зв`язку з тим, що про існування заповіту не знав і вперше побачив його лише в кінці листопада 2024 року.

27.12.2024 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрите провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у відкритому підготовчому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, відповідачу роз`яснено право для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 191 ЦПК України.

У підготовчому судовому засіданні 04.02.2025 р. протокольною ухвалою суду було залучено як співвідповідача племінницю позивача ОСОБА_6 .

21.02.2025 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження по справі, розгляд страви призначено по суті за участю сторін.

Позивач та його представник до суду не з`явились будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла письмова заява із проханням провести розгляд справи без їхньої участі, позов підтримують.

Від Чупахівської селищної ради надійшов лист за підписом голови із проханням про розгляд справи без їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник до суду не з`явились. Від представника відповідача надійшла письмова заява із проханням провести розгляд без їхньої участі позов не визнали. У письмовому поясненні вказали на відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовної вимоги.

З огляду на відсутність в судовому засіданні сторін, судовий розгляд проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Чупахівка, Охтирського р-ну, Сумської обл..

Копією свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб підтверджується, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю позивача.

Належність ОСОБА_5 на праві власності житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок.

Також ОСОБА_5 належали: - квартира по АДРЕСА_3 ; - приватна земельна ділянка площею 3,9781 гектара, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5920355500:01:001:0414), яка знаходиться: Сумська область, Охтирський район, територія Чупахівської селищної ради, та яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори В.В. Воропай «27» листопада 2013 року за реєстровим № 1676, реєстраційний номер - 224825859203, номер запису про право власності 3575666; - приватна земельна ділянка площею 0,5031 гектара, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5920355500:01:001:0415), яка знаходиться: Сумська область, Охтирський район, територія Чупахівської селищної ради, яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори В.В. Воропай «27» листопада 2013 року за реєстровим № 1677, реєстраційний номер - 224844859203, номер запису про право власності 3575935.

22.02.2005 р. секретарем Чупахівської селищної ради, Охтирського р-ну, Сумської обл.. був посвідчений заповіт за яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла своєму синові ОСОБА_1 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося.

Крім того, 06.03.2008 р. секретарем Чупахівської селищної ради, Охтирського р-ну, Сумської обл. був посвідчений заповіт за яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_4 квартиру по АДРЕСА_3 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Чупахівської селищної ради Охтирського р-ну, Сумської обл. 26.12.2012 р.

Другою охтирською державною нотаріальною конторою була надана інформація на виконання ухвали суду в якій зазначено наступне. Після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрито спадкову справу № 286/2013 на підставі заяви про видачу спадщини поданою дочкою ОСОБА_4 (заява № 722 від 27.11.2013 року), інші спадкоємці з заявами про прийняття та/чи відмову від спадщини не зверталися; свідоцтва про право на спадщину видано 27.11.2013 року; заповіт в нотаріальній конторі не посвідчувавсь. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрито спадкову справу № 199/2015 на підставі заяви про прийняття спадщини поданою дочкою ОСОБА_8 , інші спадкоємці з заявами про прийняття та/чи відмову від спадщини не зверталися; свідоцтва про право на спадщину видано 13.09.2017 року; заповіт в нотаріальній конторі не посвідчувавсь.

Факт успадкування належних ОСОБА_5 земельних ділянок спочатку донькою, а після її смерті онукою ОСОБА_6 підтверджується наданими копіями свідоцтв про право на спадщину за законом.

Позивачем надані докази на підтвердження наведених у позовній заяві тверджень про те, що технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_2 був виготовлений на його ім`я, також на його ім`я виготовлена документація на газифікацію будинку, виписувалися рахунки за постачання електроенергії.

04 грудня 2024 року з цим заповітом позивач звернувся до Другої Охтирської державної нотаріальної контори щоб оформити спадщину після смерті своєї матері, але йому листом від 04 грудня 2024 року за Вих. №1542/02-31 було відмовлено в оформленні спадщини, так як він пропустив шестимісячний строк з дня відкриття спадщини та роз`яснено, що цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В ст. 12ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261, 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першоїстатті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справах 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/19 та багатьох інших.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом не вчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.

Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд.

Тож відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не порушує принципу свободи заповіту.

Згідно зі статтею 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268, 1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та не вчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначив, що не міг у шестимісячний строк звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки вважав будинок своїм та про наявність заповіту не знав, тільки у кінці листопада 2024 р. перебираючи папери випадково виявив заповіт, тому вважає, що пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Однак, навіть у разі незнання про існування заповіту позивач як спадкоємець за законом першої черги повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись 27 грудня 2024 року з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливлювали або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Необізнаність позивача про наявність заповіту, складеного на його ім`я, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки позивач є сином спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги. Тож незалежно від наявності заповіту на його ім`я він у тому разі, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті матері, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки спадщина приймається повністю, а не частинами.

Не може слугувати підставою для задоволення позову та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері твердження позивача про те, що він вважав будинок своїм, оскільки останній не мав правовстановлюючих документів на вказану нерухомість на своє ім`я, навпаки, він надав до суду документ, що підтверджує належність будинку на праві власності спадкодавцю.

Крім викладеного, у цій справі потрібно враховувати ту обставину, що в даному випадку може виникнути спір щодо іншого спадкового майна. Так, сестра позивача, яка також є спадкоємцем першої черги, прийняла за законом спадщину у встановленому ЦК України порядку у виді земельних ділянок, які, у свою чергу, після смерті останньої успадкувала її донька, племінниця позивача, відповідач по справі ОСОБА_2 , хоча це майно охоплене заповітом на ім`я позивача.

Визначення додаткового строку для прийняття спадщини щодо частини спадкового майна закон не передбачає, тому поновленням порушених, на переконання позивача, прав відбудеться втручання у право власності відповідача, що не відповідатиме принципу пропорційності, а також це призведе до порушення принципу правової визначеності стосовно іншого спадкоємця (сестри позивача), яка добросовісно реалізувала власні цивільні права, та після смерті якої вказане майно успадкувала її донька.

Отже, належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємця, який прийняв спадщину.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати слід залишити за позивачем без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 76-80, 141, 223, 263-265, 274-275, 267-268, 280-284, 289, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доЧупахівської селищноїради,Охтирського районуСумської області, ОСОБА_2 ,про визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщини відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем без відшкодування.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко