Рішення

від 25.03.2025 по справі 731/16/25

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/16/25

Провадження №2/731/68/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вс-щіВарва цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Варвинської селищної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області в особі Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Варвинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

07 січня 2025 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будучи спадкоємцями батька за законом, вони вчасно звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їм було відмовлено у зв`язку з тим, що будинок не зареєстрований в жодному з реєстрів та на нього відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до технічного паспорта будинок збудований у 1970 році. Головою двору у погосподарських книгах вказаний ОСОБА_3 .

Оскільки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_3 , але через відсутність правовстановлюючих документів вони не можуть у позасудовому порядку оформити спадщину на вказане майно, просять визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на вказаний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, по 1/2 частці за кожною, після смерті батька ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено відкрите підготовче судове засідання у справі на 25березня 2025 року, витребувано з Варвинської державної нотаріальної контори докази по справі.

У зв`язку з неотриманням доказів підготовче засідання відкладалось до 05березня 2025 року.

Ухвалою від 05березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 25березня 2025 року.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи без їх участі, у якому підтримали позовні вимоги в повному обсязі (а.с.45, 46).

Представник відповідача Варвинської селищної ради подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника селищної ради за наявними матеріалами справи, у якому щодо задоволення позовних вимог не заперечувала (а.с.41).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Варвинської державної нотаріальної контори ДомашенкоЛ.А., у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином (а.с.75).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.27).

З матеріалів спадкової справи (а.с.54-61) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулися його дочки ОСОБА_1 (а.с.55) та ОСОБА_2 (а.с.55, зворот).

Заповітів ОСОБА_3 за життя не складав (а.с.57, зворот).

Довідкою виконкому Озерянської сільської ради №262 від 02 травня 2015 року підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших осіб в будинку зареєстровано не було (а.с.58).

Відповідно до довідки №261 від 24 грудня 2024 року, виданої Озерянським старостинським округом Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с.25-26), за адресою: АДРЕСА_1 , у погосподарських книгах за 1977-2015 роки числились:

-за 1977-1979 роки (погосподарський номер 135): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина - ОСОБА_4 , 1925 року народження; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-за 1982-1982 роки (погосподарський номер 595): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина - ОСОБА_4 , 1925 року народження; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-за 1986-1990 роки (погосподарський номер 595): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина - ОСОБА_4 , 1925 року народження;

-за 1991-1993 роки (погосподарський номер 575): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина - ОСОБА_4 , 1925 року народження;

-за 1996-2000 роки (погосподарський номер 479): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-за 2001-2005 роки (погосподарський номер 514): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-за 2006-2010 роки (погосподарський номер 456): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-за 2011-2015 роки (погосподарський номер 4790513-1): голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,0269 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Озерянської сільської ради, на 1/2 частку ділянки кожна (а.с.60, 61).

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , проте отримали відмову на тій підставі, що будинок не зареєстрований в жодному з реєстрів та на нього відсутні правовстановлюючі документи (а.с.18).

Згідно з довідкою КП «Прилуцьке МБТІ» право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с.24).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 28березня 2024 року, житловий будинок, як і господарські будівлі та споруди, збудовано в 1970 році (а.с.21-23).

У 1948-1988 роках питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), який був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт побудови його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, а також Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. У погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Виходячи зі змісту ст. 5 ЦК України, до правовідносин застосовується те законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Наявність у погосподарських книгах записів про належність житлового будинку ОСОБА_3 свідчить про те, що за життя він набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на будинок не може бути визнано та зареєстровано за ОСОБА_3 , оскільки згідно з п. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

Статтями 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

За змістом ст.ст. 1217-1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили свою волю на прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу заяв від 22червня 2015 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та шляхом подання позовної заяви про визнання за ними права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , по 1/2 частці за кожною.

Інших спадкоємців на житловий будинок, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає.

Варвинська селищнарада Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті неоспорює правовласності набудинок з господарськими будівлями та спорудами, не заперечує проти визнання права власності за позивачами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до Варвинської селищної територіальноїгромади Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті вособі Варвинської селищноїради Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті (код ЄДРПОУ04412372, юридична адреса: 17600, Чернігівська область, Прилуцький район, смтВарва, вул.Шевченка, 38), третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,- Варвинська державнанотаріальна контора (код ЄДРПОУ02901581, юридична адреса: 17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Шевченка, 107), про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,ІПН НОМЕР_1 , право власності на 1/2частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІПН НОМЕР_2 , право власності на 1/2частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30(тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко