Рішення

від 24.03.2025 по справі 619/293/25

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/293/25

провадження № 2-о/619/54/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Мала Данилівка, Дергачівського району, Харківської області, в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Мала Данилівка, Дергачівського району, Харківської області. З моменту народження заявник проживав разом з батьками, проте ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_3 , а мати ОСОБА_4 у 1988 році була затримана та в подальшому засуджена за вчинення злочину, після чого направлена для відбування покарання у виді позбавлення волі до Приазовської виправної колонії (№107) Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області та перебувала там до моменту звільнення 30.12.1997 року. Заявника з сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після затримання матері було направлено до Харківського дитячого будинку. Після відбуття покарання мати заявника забрала його з сестрою з вказаного вище закладу. По завершення 9 класу заявник вступив до СТПУ № 52 м. Дергачі, де провчився 1-й семестр, після чого покинув навчання, оскільки 19.06.2001 року Дзержинським райсудом м. Харкова його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.140 КК України (у редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі; на підставі ст. 46-1 КК України (у редакції 1960 року) виконання вироку відстрочено на 2 роки, штраф 680 гривень. 07.04.2004 року Дзержинським райсудом м. Харкова заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі; початок строку з 19.01.2004 року. 24.05.2004 року заявник прибув до Диканівської виправної колонії Харківської області (№ 12). 08.01.2005 року заявника було звільнено з Диканівської виправної колонії Харківської області (№ 12) по відбуттю терміну покарання. З моменту звільнення та по день подання цієї заяви заявник проживає в селищі Мала Данилівка за адресою: АДРЕСА_1 , живе за рахунок тимчасових підробітків. Заявник ніколи не був документований паспортом громадянина України. У грудні 2024 року, заявник звернувся до Дергачівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою встановлення належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України вперше. Однак, на своє звернення заявник фактично отримав лист-відмову за вих. №6336-37/6336-25 від 10.01.2025 року, в якому було зазначено, що «…для проведення процедури встановлення належності до громадянства України та документування паспортом громадянина України Вам необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року….». Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України. У ОСОБА_1 , не має будь-якої іншої можливості, аніж в судовому порядку встановити факт його постійно проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

Представник заявника, ОСОБА_6 підтримали подану заяву та просив суд про її задоволення, про що надав суду письмову заяву.

Представник заінтересованої особи, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, ОСОБА_7 надала суду заяву, вказавши, що заперечення проти задоволення заяви відсутні.

Вивчивши матеріали справи суд приходить висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, ч.5, ч.6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 на території України, в смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно 22.06.2016 Дергачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №21 від 01.03.1985. Батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ).

Згідно листа начальника Приазовської виправної колонії (№107) ОСОБА_8 від 28.11.2016 №6/4507 ОСОБА_4 відбувала покарання в Приазовській виправній колонії №107 в період часу з 28.09.1988 по 30.12.1997.

Відповідно довідки Комунального закладу «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради №01-28/103 від 15.04.2024, ОСОБА_1 відповідно до направлення №44 був направлений до Харківського дитячого будинку, про що зроблена відмітка про прибуття від 20 січня 1988 року, де і перебував до 01.09.1992 року. Відповідно до Алфавітної книги по вихованцям він був переведений та дійсно навчався з 01.09.1992 по 07.06.1999 в Люботинському обласному інтернаті з загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, який на даний час перейменований у Комунальний заклад «Люботинський мистецький ліцей «Дивосвіт» Харківської обласної ради…».

Згідно відповіді КП «Міський архів» вих. №T-80/24 від 25.10.2024, на зберіганні в КП «Міський архів» знаходяться на документи з кадрових питань (особового складу) Комунального Закладу «Харківський дитячий будинок «РОДИНА» Xарківської міської ради за період 1982-2022 роки в кількості 364 справ. Проте, в справі вихованців закладу за 1992 pік особової справи ОСОБА_1 ОСОБА_9 виявлено, що може бути обумовлене тим, що він продовжував навчання в іншому соціальному закладі i його особова справа була передана разом з ним.

Як зазначила, у поданій до суду заяві представник заявника, після відбуття покарання мати заявника забрала ОСОБА_1 з сестрою з вказаного вище закладу. По завершення 9 класу заявник вступив до СТПУ № 52 м. Дергачі, де провчився 1-й семестр, після чого покинув навчання.

19.06.2001 року Дзержинським райсудом м. Харкова ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (у редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України (у редакції 1960 року) виконання вироку відстрочено на 2 роки, штраф 680 гривень.

07.04.2004 року Дзержинським райсудом м. Харкова ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі. Початок строку з 19.01.2004 року. 24.05.2004 року заявник прибув до Диканівської виправної колонії Харківської області (№ 12). 08.01.2005 року заявника було звільнено з Диканівської виправної колонії Харківської області (№ 12) по відбуттю терміну покарання.

Вказане підтверджується відповіддю заступника директора Департаменту начальника управління розробки та супроводження програм інформатизації Ю. Деревяга №22202/16-2024 від 28.10.2024 та відповіддю т.в.о. начальника Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Д. Кучерявого №147169-2024 від 28.10.2024.

У грудні 2024 року, заявник звернувся до Дергачівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою встановлення належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України вперше.

Однак, на своє звернення заявник фактично отримав лист-відмову за вих. № 6336- 37/6336-25 від 10.01.2025 року, в якому було зазначено, що для проведення процедури встановлення належності до громадянства України та документування паспортом громадянина України необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року».

Таким чином, встановлення факту постійного проживання на території України необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України. У

Заявник вказує, що не має будь-якої іншої можливості, аніж в судовому порядку встановити факт його постійно проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

Відповідно до ч. 1ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України«Про громадянствоУкраїни» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1ст. 3 цього Закону.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1ст.3ЗУ «Прогромадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст.293ЦПК України та ст.3ЗУ «Прогромадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пп. «а» п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженогоУказом Президента України № 215 від 27.03.2001, в редакціїУказу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006, встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України.

Відповідно до абз. 1 пп. «в» п. 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Згідно з положеннями п. 10 Порядку для встановлення відповідно до п. 1 та 2 ч.1 ст.3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:а)заяву про встановлення належності до громадянства України;б)копію свідоцтва про народження;в)один із такихдокументів:

-довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

-довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

-документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

-копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

-судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

-судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

За наведеного слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставіст. 3 Закону України «Про громадянство України»і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібних правових висновків дійшов Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 522/20494/18, провадження № 61-6498св20, від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19, провадження № 61-16116св20.

Дати 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року пов`язані із датою проголошення незалежності України та моментом набрання чинностіЗаконом України «Про громадянство України», і відповідно надає право на громадянство.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2статті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8статті 83 ЦПК Українивизначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідностатті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Встановлені судом обставини справи, наведені факти у своїй сукупності та взаємозв`язку дають можливість дійти висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно проживав у неповнолітньому віці на території України за станом на 24.08.1991.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що встановлення факту постійного проживання на території України станом на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 необхідно заявнику для подальшого звернення до відповідних органів Державної міграційної служби України з метою отримання паспорта громадянина України, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення зазначеного факту у судовому порядку та про задоволення заяви.

Керуючись ст.2,12,19,81,89,263,265ЦПК Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Мала Данилівка, Дергачівського району, Харківської області, в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, адреса: 61093, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24, ЄДРПОУ 37764460.

Суддя Л. В. Калиновська