Ухвала від 20.03.2025 по справі 553/2164/22

Справа № 553/2164/22

№ провадження 1-кп/646/159/2025

У Х В А Л А

20 березня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 12021220000000420 з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_5 ,

захисників адвокатів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніЧервонозаводського районногосуду містаХаркова знаходяться матеріали кримінального провадження № 12021220000000420 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк дії попередньої ухвали суду про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає. Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігання яким стало підставою для його обрання та продовження, не зникли та не зменшилися; ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів різних ступенів тяжкості, за більш тяжкий з яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, а тому є підстави вважати, що може переховуватися від суду, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення. Запобігання вказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього обов`язків неможливе за умови застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, оскільки останнім недоведені ризики передбачені ст. 177 КПК України. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

З`ясувавши думку учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення, серед іншого, особливо тяжкого злочину щодо незаконного зберігання, перевезення та збуту наркотичних засобів у складі організованої групи, та за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, при цьому на теперішній час у кримінальному провадженні має бути проведений значний обсяг дій, у тому числі допит свідків, тому суд вважає, що ризики визначеніст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої. При цьому сам факт перебування обвинуваченою в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про те, що ризики, передбачені ст.177КПК України зменшились чи відпали, і більш м`який запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Факт перебування обвинуваченої певний період часу в умовах ізоляції, на переконання суду, не свідчить безперечно про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинуваченої, та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у зв`язку з чим підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої до шістдесяти днів - до 18 травня 2025 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.176-178, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів до 18 травня 2025 року, з застосуванням застави у розмірі, визначеному при застосуванні запобіжного заходу згідно з ухвалою слідчого судді в сумі 198 480 грн 00 коп.

Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи « Харківський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали встановити до 18 травня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою у той же строк, з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 25 березня 2025 року о 08 годині 40 хвилин.

Суддя ОСОБА_1