Постанова

від 25.03.2025 по справі 916/2167/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2167/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат на правову допомогу при розгляді апеляційної скарги Державного підприємства ТВК

на рішення Господарського суду Одеської області

від 15 серпня 2024 року (повний текст складено 20.08.2024)

та

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області

від 26 серпня 2024 року (повний текст складено 30.08.2024)

у справі № 916/2167/24

за позовом: Державного підприємства ТВК

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни

про стягнення 130 499,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 Державне підприємство ТВК звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення 130 499,13 грн, з яких: 106 800,00 грн основного боргу; 5 994,06 грн 3% річних; 17 223,50 грн інфляційних втрат; 481,57 грн заборгованості за спожиту електроенергію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 у справі №916/2167/24 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позову Державного підприємства ТВК до Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення 130 499,13 грн відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 по справі №916/2167/24 (суддя Волков Р.В.) заяву представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2167/24 задоволено. Стягнуто з Державного підприємства ТВК на користь Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство ТВК 04.09.2024 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2024 року у справі №916/2167/24 за позовом Державного підприємства ТВК до Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення заборгованості. Постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства ТВК до Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №С1-23/2019 від 21.01.2019 року, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни на користь Державного підприємства ТВК 130 499,13 грн., яка складається з: 106800,00грн. боргу за Договором №С1-23/2019 від 21.01.2019 року; 5994,06грн. 3% річних за період з 01.03.2022 року по 13.05.2024 року; 17223,50грн. інфляційні втрати за період з 01.03.2022 року по 13.05.2024 року та 481,57грн. за спожиту електроенергію. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни на користь Державного підприємства ТВК сплачений судовий збір за звернення з позовною заявою у розмірі 3028,00грн. та стягнути з Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни на користь Державного підприємства ТВК сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства ТВК залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024р. у справі №916/2167/24 без змін.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство ТВК звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024 по справі №916/2167/24 за заявою представника адвоката Глазова Олексія Олеговича в інтересах Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення з Державного підприємства ТВК на користь Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні представника адвоката Глазова Олексія Олеговича в інтересах Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення з Державного підприємства ТВК на користь Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства ТВК залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.08.2024р. у справі №916/2167/24 без змін.

Разом з тим, під час апеляційного перегляду даної справи представником Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни у відзиві на апеляційну скаргу від 25.09.2024 зазначено попередній розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги, та інші витрати, пов`язані з вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, орієнтовний розмір яких складає 15 000 грн.

26.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни адвоката Глазова Олексія Олегович надійшла заява про ухвалення додаткового рішення за апеляційний перегляд справи №916/2167/24, відповідно до якого заявник просить стягнути з Державного підприємства ТВК витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №916/2167/24 призначено розгляд заяви представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/2167/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

05.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства ТВК надішли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, якими позивач просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Так, позивач зазначає, що акт виконаних робіт не може підтверджувати визначену сторонами ціну вартості, та отримані послуги в повному обсязі, так як представником ФОП Роговської Л.В. не надано підтверджуючих доказів, яким саме чином адвокат здійснював супровід розгляду справи №916/2167/24.

Також позивач вказує, що подаючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача адвокат Глазов О.О. обґрунтовує її здійсненням дій, які фактично дублюються. Зокрема, дії щодо супроводу розгляду справи та підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у справі № 916/2167/24, що згідно з додатком №1 надавались ФОП Роговській Л.С., аналогічним чином входять у сутнісний зміст "ведення справи № 916/2167/24 у Господарському суді" в інтересах ФОП Роговської Л.С.".

Окрім того, позивач зауважує, що розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи №916/2167/24.

Позивач зазначає, що при зверненні представника ФОП Роговської Л.С. - адвоката Глазов О.О. з відзивом на апеляційну скаргу ДП «ТВК» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року по справі №916/2167/24, виявилось, що у відзиві адвокатом не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача ДП «ТВК», а також представник відповідача при подачі відзиву на апеляційну скаргу 25 вересня 2024 року о 15 годині 17 хвилин на електрону пошту Південно-зіхідного апеляційного господарського суду не долучив підтверджуючих доказів направлення позивачу копії відзиву в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС або поштовим направленням з описом вкладенням, про що свідчать скріншоти особистого кабінету ДП «ТВК» підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, а тому при розгляді апеляційної скарги ДП «ТВК» даний відзив не міг розглядатись судом, як належно поданий відзив відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України.

Також позивач зауважує, що адвокатом не надано детального опису послуг/робіт із зазначенням часу на їх виконання (подається в довільній формі, але з нього має бути зрозуміла суть наданих послуг та кількість часу, витраченого на їх надання).

ДП «ТВК» вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, заяву представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про ухвалення додаткового рішення суд розглядає у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення відповідного питання.

Розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат разом з доказами їх понесення надана представником Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни через два дні після прийняття постанови Південно-західним апеляційним господарський судом, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.

Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18).

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Як зазначалось вище, у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником відповідача надано копії наступних документів:

1. Договору про надання правової допомоги № 24/07/23/АО від 24.07.2023, укладеного між адвокатом Глазовим Олексієм Олеговичем (Адвокат) та Роговською Ларисою Святославівною (Клієнт).

Пунктом 1.2 договору про надання правової допомоги, зокрема, встановлено, що Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень представляє інтереси Клієнта у загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, Верховному Суді, Конституційному Суді України, Європейському суді з прав людини, в органах прокуратури, МВС, Національної поліції України, СБУ, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної податкової служби України під час судового провадження та досудового розслідування, провадження у справах про адміністративні правопорушення з усіма правами, передбаченими КПК України та КУпАП.

За положеннями п. 3.1 договору про надання правової допомоги Сторони домовились, що вартість правової допомоги встановлюється у додатковому погоджені до цього Договору. Оплата наданої правової допомоги здійснюється на підставі акту виконаних робіт в продовж 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт обома сторонами, але не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Клієнтом акту виконаних робіт для підписання.

2. Додаткового погодження від 24.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № 24/07/23/АО від 24.07.2023, в п.2 якого, зокрема, встановлено, що за підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції гонорар адвоката складає 15000 грн;

3. Акту виконаних робіт від 26.02.2025 до Договору про надання правової допомоги №24/07/23/АО від 24.07.2023, за умовами п. 1 якого сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги: підготовка правової позиції, відзиву на апеляційну скаргу, супровід розгляду справи №916/2167/24. За п.3 вказаного Акту вартість наданих послуг складає 15000 грн. згідно з п. 2 Додаткового погодження від 24.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № 24/07/23/АО від 24.07.2023.

4. Ордер на надання правової допомоги серії ВН № 1268790 від 28.05.2024.

Отже, умови вказаного договору, враховуючи додаткове погодження, сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару Адвоката .

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між відповідачем та Адвокатом у Додатковому погодженні від 24.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № 24/07/23/АО від 24.07.2023 означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом відповідачів час на надання послуг правничої допомоги.

Водночас, судова колегія враховує, що положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат та просить зменшити останні, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Як зазначалось вище, Державного підприємства ТВК заперечує проти заявлених вимог відповідача щодо стягнення з позивача адвокатських витрат у сумі 150000 грн. і наводить обґрунтування свого заперечення.

Апеляційна колегія у контексті оцінки доказів, поданих представником відповідача на обґрунтування заяви про стягнення адвокатських витрат в суді апеляційної інстанції, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 22/1964/21, відповідно до яких у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Тобто, навить якщо Договором передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то опис робіт має бути, проте, він не обов`язково повинен мати відомості про витрати часу на надання правничої допомоги.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як зазначалось вище, додатковим погодження від 24.05.2024 до Договору про надання правової допомоги № 24/07/23/АО від 24.07.2023, встановлено, що за підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції гонорар адвоката складає 15000 грн. Відповідно до Акту виконаних робіт від 26.02.2025 до Договору про надання правової допомоги №24/07/23/АО від 24.07.2023, Адвокат надав Клієнту наступні послуги: підготовка правової позиції, відзиву на апеляційну скаргу, супровід розгляду справи №916/2167/24.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Адвокатом підготовлено один документ на стадії апеляційного розгляду відзив на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними відзиву на позовну заяву, що не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики.

При цьому, судова колегія зазначає, що розгляд справи №916/2167/24 здійснювався у письмовому провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи, тобто без проведення судових засідань.

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин також не змінювалось.

Судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

З огляду на наведене, врахувавши результати апеляційного перегляду справи №916/2167/24 та заперечення позивача, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 15000 грн (за складення 1 відзиву) не відповідає критеріям розумності їх розміру, є неспівмірним з обсягом наданих Адвокатом послуг, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконаний Адвокатом в апеляційному провадженні у даній справі обсяг робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає, що заявлений відповідачем загальний розмір адвокатських витрат підлягає зменшенню до 3 000,00 грн. Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами) в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підлягає відшкодуванню на користь відповідача за рахунок Державного підприємства ТВК.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/2167/24 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Державного підприємства ТВК підлягає стягненню на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №916/2167/24 у загальному розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 15 000 грн за апеляційним переглядом справи №916/2167/24 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства ТВК на користь Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни 3 000 (три тисячи) грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти вимог представника Фізичної особи-підприємця Роговської Лариси Святославівни щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/2167/24 - відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних та необхідних реквізитів.

Матеріали справи №916/2167/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.