Постанова

від 10.03.2025 по справі 910/5740/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа№ 910/5740/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024

у справі № 910/5740/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" (далі - позивач; ТОВ "Вітряний парк Благодатний"; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт; скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 62 666 666,66 грн за період з жовтня 2021 року, лютий - серпень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 14051/01 від 31.08.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 провадження у справі № 910/5740/24 в частині стягнення 1 067 728,68 грн основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" - задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" 61 598 937 (шістдесят один мільйон п`ятсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 98 коп. - основного боргу, 940 000 (дев`ятсот сорок тисяч) грн - судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначено місцевим господарським судом, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 067 728, 68 грн за поставлену електричну енергію за договором № 14051/01 від 31.08.2017, що підтверджується платіжними інструкціями: № 387 158 від 30.07.2024 на суму 964 760,81 грн та № 394 201 від 28.08.2024 на суму 102 967,87 грн. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/5740/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 067 728,68 грн., що були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмета спору.

Також за висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 14051/01 від 31.08.2017 та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61 598 937,98 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/5740/24 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з: неповним дотриманням норм матеріального права - ст.ст. 11, 509, 530 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних людини, а також процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, § 2-4 глави 6 ГПК України.

Апелянт зазначає, що враховуючи заборгованість позивача перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332, позовні вимоги в частині стягнення 25 716 088,32 грн не підлягали задоволенню.

Також відповідач вказує на наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.

В частині витрат на правничу допомогу скаржник акцентує, що надані представником позивача документи не містять розрахунку погодинної вартості правничої допомоги та витрачений адвокатом час. Крім того, матеріали справи не містять доказів оплати адвокату коштів за надання правничої допомоги по справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/5740/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24 призначено на 20.01.2025.

28.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, наявна непогашена основна заборгованість відповідача за договором № 14051/01 від 31.08.2017 за період з 31.10.2021 по 31.08.2022. Також позивач звернув увагу, що накази № 140 та № 206: ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641; не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, на думку Товариства, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то як вважає позивач, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 20.01.2025 судом оголошено перерву до 05.02.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному, судове засідання у справі № 910/5740/24, призначене на 05.02.2025, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24 призначено на 10.03.2025.

Представник апелянта в судовому засіданні 10.03.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 по справі № 910/5740/24 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 31.08.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (скорочено - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" (в подальшому - ВАД) укладено договір № 14051/01 (в тексті - Договір; Договір купівлі-продажу), відповідно до якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований Покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду № 232/01 до договору № 14051/01 від 31.08.2017, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 31.08.2017 № 14051/01 та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Відповідно п.п. 1, 2 додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство "Гарантований Покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця.

Сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 нової редакції.

Таким чином, на підставі додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" електроенергії, а умови договору викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 641 від 26.04.2019.

Відповідно п. 1.1 Договору (надалі умови договору в редакції додаткової угоди № 232/01 від 30.06.2019), виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу, виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно п. 2.4 Договору виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору купівлі-продажу передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

За умовами п. 3.1 Договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим тарифом» у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У пункті 7.4 Договору сторони узгодили, що якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем у жовтні 2021 року та за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року відповідачу було відпущено електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на загальну суму 117 462 495,31 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року на суму 18 212 913,88 грн, за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 14 667 137,82 грн, за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 19 785 517,20 грн, за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 19 962 930,96 грн, за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 13 295 635,53 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 10 027 389,41 грн, за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 10 451 425,22 грн та за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 11 059 436,00 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково на суму 54 133 699,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 164 247_АD01А/688 від 13.10.2021 на суму 3 818 529,24 грн, № 166 281_АР03R/1559 від 25.10.2021 на суму 2 342 774,08 грн, № 174 732_АТ025/6 від 29.10.2021 на суму 662 445,26 грн, № 171 964_АТ01S/589 від 29.10.2021 на суму 1 907 259,96 грн, № 185 510 від 15.11.2021 на суму 2 497 633,26 грн, № 258 563 від 28.09.2023 на суму 2 463 263,31 грн, № 261 844 від 18.10.2022 на суму 2 692 670,24 грн, № 18/10/2023316 435_00000/с7сеb7ае-9957-45с6-bf89-646fаf05сf7е від 18.10.2023 на суму 8 753,89 грн, № 20/10/2023317 360_00000/с690891е-52f0-4520-bе7е-2а3dea6е3аf4 від 20.10.2023 на суму 3 668,93 грн, № 26/10/2023319 283_00000/7сее3de7-8е8f-491f-852а-96444ее43613 від 26.10.2023 на суму 13 279,92 грн, № 326 001_00000/875а583с-аf7f-4d88-9895-еf1bf54с957b від 30.11.2023 на суму 11 816,66 грн., № 206 927 від 15.02.2022 на суму 6 053 693,56 грн, № 211 554_2О01W/148 від 24.02.2022 на суму 7 046 606,73 грн, № 215 638 від 29.03.2022 на суму 1 905 426,60 грн, № 217 430 від 07.04.2022 на суму 1 190 039, 87 грн, №218 341 від 15.04.2021 на суму 1 080 654,25 грн, № 219 225 від 25.04.2022 на суму 1 278 335,21 грн, № 221 033 від 06.05.2022 на суму 763 982,72 грн, № 268 576 від 07.12.2022 на суму 1 357 381,36 грн, № 31/05/2023297 508_00000/7а9с1660-9е9с-4312-8ааf-с36f4b4еd0са від 31.05.2023 на суму 1 885 917,00 грн, № 06/06/2023298 509_00000/4293d8сс-5f74-45сb-аbdf-ff65сс0d5286 від 06.06.2023 на суму 3 488 494,09 грн, № 222 125 від 16.05.2022 на суму 4 333 746,55 грн, № 223 137 від 25.05.2022 на суму 813 269,75 грн, № 225 117 від 07.06.2022 на суму 835 554,84 грн, № 226 630_6F01R/758 від 15.06.2022 на суму 508 689,89 грн, № 228 489_6R079/239 від 27.06.2022 на суму 431 579,42 грн, № 229 305 від 30.06.2022 на суму 537 546,19 грн, № 230 373 від 07.07.2022 на суму 158 988,00 грн, № 236 013 від 29.07.2022 на суму 322 143,01 грн, № 241 855 від 25.08.2022 на суму 192 919,44 грн, № 232 905 від 14.07.2022 на суму 620 403,13 грн, № 233 854 від 25.07.2022 на суму 996 516,28 грн, № 236 906 від 29.07.2022 на суму 1 152 039,80 грн, № 239 844 від 15.08.2022 на суму 1 711 733,48 грн та № 241 017 від 25.08.2022 на суму 1 102 654,86 грн, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 63 328 796,31 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 62 666 666,66 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач, серед іншого, вказував про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. Також, відповідач звертав увагу, що за розрахунком позивача розмір неоплаченої гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої позивачем за жовтень 2021 року становить 1 790 819,13 грн, однак за обліковими даними відповідача сума неоплаченої електричної енергії за вказаний місяць становить 1 711 089,01 грн.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзивах на неї відповідно.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, в тому числі, договори про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

В ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що за бажанням суб`єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу Регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб`єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об`єктів електроенергетики такого суб`єкта господарювання.

При цьому, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору позивачем у жовтні 2021 року та за період з березня 2022 року по серпень 2022 року було відпущено відповідачу електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом на загальну суму 117 462 495,31 грн, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

В той же час, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість у розмірі 63 328 796, 31 грн, проте позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 62 666 666,66 грн.

Факт часткових оплат за Договором за вказаний період сторонами не заперечується.

У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року. Зазначена постанова була оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022.

Крім того, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2022, з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 11.04.2023 № 671.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2022 року.

Так, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору та п. 10.4 Порядку № 641, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав, про що, за висновками судової колегії, вмотивовано вказано судом першої інстанції.

В той же час, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у розмірі 1 067 728,68 грн за поставлену електричну енергію за Договором, що підтверджується платіжними інструкціями: № 387 158 від 30.07.2024 на суму 964 760,81 грн та № 394 201 від 28.08.2024 на суму 102 967,87 грн, що є підставою для закриття провадження у справі № 910/5740/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 067 728,68 грн.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії у повному обсязі, то відповідачем було порушено умови Договору та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61 598 937,98 грн. Крім того, правильним є й висновок щодо закриття провадження у справі № 910/5740/24 в частині стягнення 1 067 728,68 грн заборгованості, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на вказане, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта щодо недоведення позивачем порушення ДП "Гарантований покупець" умов Договору в частині оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії.

В частині доводів скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, судова колегія зазначає, що станом на дату настання строку оплати за спірний період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність.

У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.

При цьому, саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.

В наведеному суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.

Стосовно стягнутих з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу апеляційний господарський суд звертає увагу на таке.

В суді першої інстанції позивачем було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

До Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких він просить суд відмовити у покладенні витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, а в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача, просить обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З урахуванням наведеного колегією суддів відхиляють доводи апелянта щодо відсутності доказів оплати адвокату коштів за надання правової допомоги по справі № 910/5740/24.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків Об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 02.10.2023 між адвокатом Нечай О.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" (клієнт; замовник) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у поряду та строки, обумовлені сторонами.

Згідно п. 3.2 договору розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи із обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.

Винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

18.09.2024 між адвокатом Нечай О.Д. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний" складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 02.10.2023, відповідно до якого, сторони погодили, що послуги, передбачені договором, надані адвокатом у повному обсязі та із дотриманням інших умов Договору відповідно до нижченаведеного переліку:

- аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих Клієнтом підтвердження заборгованості ДП «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики, вартість - 5 000,00 грн;

- складання та подання до суду процесуальних документів по справі № 910/5740/24 (позовна заява; відповідь на відзив; пояснення, заяви та клопотання по справі), вартість - 60 000,00 грн;

- участь у судових засіданнях у справі № 910/5740/24, вартість - 35 000,00 грн.

Вартість послуг адвоката склала 100 000,00 грн.

Згідно наявних у справі документів, інтереси позивача в судових засіданнях у даній справі представляв адвокат Нечай О.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 001871 від 26.03.2021), який діяв на підставі ордера № 1119232 від 09.05.2024.

Щодо зазначеного, колегія суддів вказує, що у даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: реальність адвокатських витрат та розумність їх розміру; предмет спору.

При цьому, апеляційний господарський суд акцентує, що судом 1-ої інстанції враховано аргументи відповідача щодо обмеження розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неспівмірність заявленої суми гонорару та складність справи.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору у справі № 910/5740/24, враховуючи, що відповідачем після відкриття провадження у даній справі частково сплачено заборгованість за поставлену (відпущену) позивачем електричну енергію за Договором, обґрунтованими є вимоги позивача про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, із заявлених до стягнення 100 000,00 грн.

Тому, колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на позивача витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

В свою чергу, аргументи скаржника в тій частині, що наявні у справі докази не містять розрахунку погодинної вартості правничої допомоги та витрачений адвокатом час, за висновками суду апеляційної інстанції є невмотивованими, оскільки надані адвокатом послуги клієнту дорівнюють фактичному їх обсягу, визначених згідно акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 18.09.2024.

Зважаючи на вищевикладене, судовою колегією критично оцінюються твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення винесено з: неповним дотриманням норм матеріального права - ст.ст. 11, 509, 530 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних людини, а також процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, § 2-4 глави 6 ГПК України, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скарги твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/5740/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Справу № 910/5740/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.03.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак