Постанова

від 11.03.2025 по справі 904/2522/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2522/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 939 932,64 грн., збору за зберігання вантажу у розмірі 34 164,72 грн., інфляційної складової у розмірі 31 366,12 грн., 3% річних у розмірі 9 970,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 939932,64 грн., збору за зберігання вантажу у розмірі 34164,72 грн., інфляційної складової у розмірі 31 366,12 грн., 3% річних у розмірі 9 970,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23 позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (місце реєстрації: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47; ідентифікаційний код: 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) плату за користування вагонами у розмірі 939 932,64 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 34 164,72 грн., інфляційну складову у розмірі 31 366,12 грн., 3% річних у розмірі 9 970,12 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 231,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що:

- телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів від обов`язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні , які, у тому числі, передбачають звільнення замовників послуг від обов`язку вносити плату за користування вагонами у разі: введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття до перевезення; запровадження комендантської години на території, на тимчасової окупації; прийняття Державною митною службою України рішення про простій працівників певних територіальних органів. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин;

- плата за користування вагонами була нарахована позивачем за період затримки вагонів за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення Інгулець, без урахування вимог телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції Інгулець;

- господарський суд першої інстанції не врахував доводи відповідача та не дослідив обставини нескладання позивачем актів ГУ-23, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення у частині стягнення нарахованої позивачем плати користування вагонами у період комендантської години;

- нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, то стягнення з Відповідача, як з вантажоодержувача, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору перевезення (несвоєчасною сплатою плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу) суперечить вимогам законодавства, а саме приписам ч. 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908, ст. 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України. У даному випадку Відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання, оскільки зобов`язання по оплаті наданих послуг було виконано ним ще до їх надання шляхом попередньої оплати. Відповідач не порушував грошового зобов`язання (не прострочив його виконання) перед Позивачем, оскільки здійснив попередню оплату, що підтверджує і сам Позивач в позовній заяві. Таким чином, підстави, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме порушення грошового зобов`язання (прострочення його виконання), за наявності яких можливе стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних, відсутні. Позивачем, в свою чергу, не доведено, що відповідач порушив строки оплати, встановлені п. 4.2. Договору. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки умовам Договору щодо строків оплати наданих послуг та доведеності факту їх порушення Відповідачем для можливості застосування відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.03.25р. о 9:45 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачені у зв`язку з введенням комендантської години будь-які зміни у роботі промислових підприємств або порядку розрахунків за надані послуги, а посилання відповідача на окремі положення рішення правління АТ "Укрзалізниці" та на телеграфне розпорядження № ЦМ-13/693 ґрунтується на довільному тлумаченні ним на свою користь змісту вказаних документів.

Також, позивач звертає увагу на те, що рішення правління є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів. Будь-які документи, які б забороняли роботу залізничної станції Інгулець Придніпровської залізниці під час дії комендантської години, відсутні.

Позивач зазначає, що в спірний період часу робота станції Інгулець та під`їзної колії Відповідача, що примикає до станції Інгулець, не припинялася ані в денний, ані в нічний час. Вагони подавалися на під`їзну колію та поверталися з під`їзної колії цілодобово. На підтвердження даного факту під час розгляду справи в суді першої інстанції Позивач залучив до матеріалів справи підписані без заперечень з боку Відповідача пам`ятки ф.ГУ-45 про подавання/забирання № 1264 від 19.12.2022, №1271 від 29.12.2022, №1274 від 30.12.2022, №1275 від 30.12.2022, №1272 від 23.12.2022, №1282 від 30.12.2022, № 1284 від 30.12.2022, складені в нічний час (під час дії комендантської години). Дані пам`ятки не є спірними, проте є доказами забирання/здавання Відповідачем інших вагонів під час комендантської години.

Таким чином, підстав для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності, згідно телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022, що є внутрішнім локальним документом залізниці, не було. Жодних письмових повідомлень про те, що ПрАТ «Інгулецький ГЗК» не здійснювало свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що свою чергу, унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, на адресу Позивача не надходило. Заперечення Відповідача, наведені ним при підписанні відомостей ф.ГУ-46 та накопичувальних карток ф.ФДУ-92, що є розрахунковими документами, також жодним чином не стосуються нарахування плати за користування та збору за зберігання в період дії комендантської години. Також, з боку Відповідача не надходило жодних пропозицій щодо внесення змін до пунктів 5, 6, 8, 9 Договору про експлуатацію в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

В свою чергу, складені акти загальної форми, що містять початок та закінчення затримки, зайвий раз свідчать про той факт, що Відповідач не припиняв свою роботу в тому числі і в нічний час, який входить в період затримки за кожним з актів. Посилань на комендантську годину складені акти загальної форми ф.ГУ-23 не містять. Заперечення Відповідача з приводу неможливості забирання вагонів у зв`язку із запровадженням комендантської години в складених актах загальної форми також відсутні. Відповідач не вжив жодних заходів, щоб не допустити затримку вагонів до початку дії комендантської години, та не вчинив жодних дій щодо забирання вагонів після її закінчення.

На думку позивача, залізниця підтвердила обставини спірного питання певними засобами доказування та надала вичерпні пояснення по справі.

Учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що неявка представників учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач у даній справі) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач у даній справі) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ПР/М-20 240/НЮдч (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": стрілкою № 5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.

Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено на продовженні колії №3 біля вхідного сигналу НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу НІІ.

Згідно з умовами пункту 4 договору рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії.

У пункті 5 договору сторони погодили, що здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленням, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПрАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форма ГУ-2.

Відповідно до умов пункт 6 договору вагони для під`їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Всі вагони здаються на під`їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (пункт 7 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПРАТ "ІНГЗК" повідомляє по телефону відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

За змістом пункту 9 договору вагони, що повертаються з під`їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець, за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.

Згідно з умовами пункту 10 договору середньодобова переробна спроможність по основним вантажним фронтам наведена у додатку 1 до договору.

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

У пункті 11 договору сторони погодили, що для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 годин.

Відповідно пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".

Термін дії договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.2020 з 01.04.2020 до 31.03.2025 включно (пункт 21 договору з урахуванням додаткової угоди № 4 від 20.09.2021).

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання договору від 20.03.2020 сторонами суду не надано.

На сайті Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (далі - філія "ЦТЛ" АТ "Укрзалізниця") було оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір про надання послуг з організації перевезень), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору про надання послуг з організації перевезень).

Цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті httр://www.uz-саrgо.соm/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).

Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 договору про надання послуг з організації перевезень).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).

Відповідач у встановленому порядку звернувся до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Позивач надав відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020.

Отже, 30.06.2020 Акціонерним товариством Українська залізниця (перевізником) та ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (замовником) укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі, згідно з п. 1 договору про надання послуг предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 договору про надання послуг надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

У п. 1.10 договору про надання послуг вказано, що договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання послуг замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; у строки, встановлені розд.4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Згідно з п. 2.3 договору про надання послуг перевізник зобов`язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів; складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів.

У п. 3.4 договору про надання послуг вказано, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях не загального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п.3.4.2 договору.

Пунктом 6.1 договору про надання послуг встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.

Відповідно до п.п.6.2, 6.4 договору про надання послуг сторона не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови замовника від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.

В пункті 12.1 договору про надання послуг зазначено, що договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

31.08.2023 оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію з 01.09.2023 та яку розміщено за посиланням: httр:// uz-саrgо.соm/contractcariage.html.

Таким чином, на момент виникнення спору між сторонами були укладені та діяли договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Матеріали справи свідчать також про те, що у грудні 2022 року за залізничними накладними №№47696240, 47696216, 47696224, 47696232, 47696257, 47696273, 47696299, 47696463, 47696513, 48692, 003334, 003339, 003337, 006756, 003343, 003336, 003350, 006755, 16856, 003341, 264044, 003348, 006757, 003352, 003342, 003346, 003344, 003353, 003345, ' 003347, 606533, 000180, 01527, 01507, 16853, 48823, 48827, 01511, 01526, 01539, 01533, 01506, 01538, 01528, 01530, 48824, 01514, 044453, 16854, 03315, 006760, 17023, 49318, 03316, 03327, 262535, 49321, 49263, 49319, 262550, 03332, 49372, 03328, 03329, 49371, 006753, 03321, 03319, 03326, 03324, 03333, 03322, 606210, 03325, 03323, 03320, 49322, 49320, 01553, 262543, 003331, 006758, 03330, 49317, 006759, 044438, 044446, 49373, 47305669, 4730561, 47305461, 47305719, 47315981, 47305529, 47305495, 47305743, 47316120, 47305560, 47315981, 42288571, 47305487, 47305479, 47305552, 47328224, 47316203, 47328216, 47316161, 47328083, 47328018, 47316179, 47316138, 47316195, 47316146, 47316187, 47328109, 47328091, 47328075, 47316211, 47342787, 47329917, 47328307, 47328497, 47328323, 47328604, 47342803, 47328596, 47342829, 47342811, 47174313, 42160697, 42370338, 47361670, 47316039, 47325758, 47324785, 47324793, 47316708, 47341607, 47341524, 47505607, 47505623, 47505631, 47505615, 47326038, 47246012, 47544770, 47523956, 47523949, 47523931, 42248104, 47276894, 47276878, 47277116, 47229950, 47263231, 47306311, 47306394, 47326046, 47326053, 47535661, 47280136, 47328166, 47328489, 47303219, 47322805, 47276860, 47467394, 47325212, 47325378, 47325436, 47326020, 47326053, 47316070 залізницею прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони було затримано за наказами № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ «ІнГЗК».

Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Інгулець неприйнятих ПАТ «ІнГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.

За фактом затримки станціями Кривий Ріг - Сортувальний, Мусіївка у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 19.12.2022, № 8 від 24.12.2022, № 56 від 22.12.2022, № 56 від 20.12.2022, № 57 від 24.12.2022, № 57 від 24.12.2022; акти загальної форми ф. ГУ-23 № 8 від 19.12.2022, № 11127 від 20.12.2022, № 11128 від 24.12.2022.

Після прибуття на станцію призначення вагони були затримані на коліях станції Інгулець, про що складено акти загальної форми № 903 від 23.12.2022, №№ 920, 921, 922, 923 від 29.12.2022, №№925, 926, 927, 932, 933 від 30.12.2022, №№ 1, 2, 3 від 01.01.2023.

На виконання абз.4 п.10 розділу ІІІ Правил, відповідні повідомлення про затримку вагонів вручено станцією призначення представникам відповідача на протязі двох годин після його отримання.

Факт скупчення вагонів на станції призначення Інгулець з вини ПрАТ "Інгулецький ГЗК" під час видачі наказів № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 підтверджений актами загальної форми ГУ-23 (т. 1 а.с. 51 - 70).

Вказані акти складені після закінчення затримки вагонів, в них вказаний час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача.

Про прибуття вагонів на адресу відповідача Приватне акціонерне товариство Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат було своєчасно повідомлено залізницею, що підтверджується записами - повідомленнями у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження.

Несвоєчасне вивільнення відповідачем колії станції Інгулець Придніпровської залізниці від вантажу, який вже прибув на його адресу, унеможливило виконання залізницею зобов`язань за договором на перевезення. Через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини відповідача, була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 31129407, 01019001, 02019003, 06019006, 07019007, 08019008, 08019009, 10019010, 12019011, 12019012, 06049015, 06049016 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 № 24129072, 24129073, 29129076, 29129077, 29129078, 30129079, 30129080, 30129081, 31129082, 07029001 в загальній сумі 974 097,36грн.

По відомості ф. ГУ-46 № 10019010 плату за користування 9 вагонами нараховано згідно пам`яток ф. ГУ-45 №№ 17, 25 за період з 09.01.2023 05:15 по 10.01.2023 01:30 (загальний час-20 год 15хв.). При цьому, в період затримки за вищевказаними пам`ятками відбулася затримка 9 вагонів з вини залізниці, про що складено акти загальної форми ф. ГУ-23 №№ 12, 13 від 09.01.2023 за період з 09.01.2023 22:00 по 09.01.2023 23:35 (загальний час - 01 год. 35 хв.). Від підпису акту № 13 від 09.01.2023 представник ПрАТ «Інгулецький ГЗК» відмовився, про що залізницею складено акт загальної форми ф. ГУ-23 № 3006 від 10.01.2023. Таким чином, час затримки 9 вагонів з вини вантажовласника за відомістю ф. ГУ-46 №10019010 складає 18 год. 10 хв.

Відповідач підписав відомості та накопичувальні картки із запереченнями та вказував, у тому числі, необхідність виключення з часу користування вагонами часу дії комендантської години, а саме: «З нарахованою сумою не згодні, так як на підставі листа ЦМ-13/693 від 05.04.2022, до часу користування вагонами не повинен включатись час дії комендантської години»; «З нарахованою сумою не згодні, так як не має можливості приймати на під`їзні колії ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні вагони через забезпечення порожніми вагонами та перевищення переробної спроможності під`їзних колій ПрАТ "Інгулецький ГЗК"».

Неоплата відповідачем плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу у добровільному порядку і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За приписами п.п. 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У даній справі, як зазначено вище, у грудні 2022 року залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони, на станцію призначення Інгулець Придніпровської залізниці.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

З сталою практикою Верховного Суду порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Положеннями ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Відповідно до ст.ст. 46, 47 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов`язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії (ст. 64 Статуту залізниць України).

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно з ст. 119 цього Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу нараховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу; збір при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн за одну тону. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України №205 від 22.03.2019, у редакції наказу №418 від 11.08.2021 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № 1070/36692, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3, 023.

Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

У п.п. 6, 7 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

За умовами п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.п. 12 - 15 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, протягом грудня 2022 року за залізничними накладними залізницею прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони.

На шляху прямування, дані вагони було затримано за наказами № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ «ІнГЗК».

Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Інгулець неприйнятих ПАТ «ІнГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.

За фактом затримки станціями Кривий Ріг - Сортувальний, Мусіївка у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 19.12.2022, № 8 від 24.12.2022, № 56 від 22.12.2022, № 56 від 20.12.2022, № 57 від 24.12.2022, № 57 від 24.12.2022; акти загальної форми ф. ГУ-23 № 8 від 19.12.2022, № 11127 від 20.12.2022, № 11128 від 24.12.2022.

Після прибуття на станцію призначення вагони були затримані на коліях станції Інгулець, про що складено акти загальної форми № 903 від 23.12.2022, №№ 920, 921, 922, 923 від 29.12.2022, №№925, 926, 927, 932, 933 від 30.12.2022, №№ 1, 2, 3 від 01.01.2023.

На виконання абз.4 п.10 розділу ІІІ Правил, відповідні повідомлення про затримку вагонів вручено станцією призначення представникам відповідача на протязі двох годин після його отримання.

Факт скупчення вагонів на станції призначення Інгулець з вини ПрАТ "Інгулецький ГЗК" під час видачі наказів № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 підтверджений актами загальної форми ГУ-23 (т. 1 а.с. 51 - 70).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 31129407, 01019001, 02019003, 06019006, 07019007, 08019008, 08019009, 10019010, 12019011, 12019012, 06049015, 06049016 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 № 24129072, 24129073, 29129076, 29129077, 29129078, 30129079, 30129080, 30129081, 31129082, 07029001 в загальній сумі 974 097,36 грн.

Акти складені у відповідності до вимог Правил користування вагонами, пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат.

Таким чином, доказами вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення Інгулець та правомірності дій залізниці щодо видання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Порядок нарахування плати за користування вагонами визначений в Правилах користування вагонами і контейнерами, де зазначено:

- п.12: "Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.";

- п.6: "Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника."

Тобто вагони, які затримані по наказах на станціях підходу та призначення з вини вантажовласника - знаходяться у користуванні вантажовласника. У такому разі, плата за користування вагонами обчислюється за загальний час (з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення, згідно наказу) + (час від початку затримки до часу закінчення затримки на коліях станції призначення).

Плата за користування вагонами розраховується на підставі вимог ст.ст.119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №317 від 26.03.2009.

У даному випадку, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, з огляду на несвоєчасне вивільнення відповідачем колій станції Інгулець від вантажу, який прибув на його адресу, зниження пропускної спроможності для перевезення інших поїздів через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини останнього та недоведення відсутності вини відповідача у спричиненні скупчення вагонів, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та, у тому числі, про нарахування позивачем відповідачу плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 974 097,36 грн, враховуючи при цьому, що розрахунок плати за користування вагонами здійснений позивачем правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача про запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення як підставу для зменшення розміру нарахувань колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Правовою основою запровадження комендантської години є Конституція України, Закони України Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, відповідний указ Президента України, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовим комендантом в певний час доби й на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний/надзвичайний стан.

Механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години передбачено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573.

Відповідно до п. 7 цього Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 11 цього Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

Зі змісту згаданих документів видно, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:

- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення;

- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування;

- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв`язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вищезазначених підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

З матеріалів справи вбачається, що інформація, наведена в актах загальної форми ГУ-23 вказує на те, що ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" працювало та забирало вагони на свої під`їзні колії цілодобово. Доказів, що відповідач припиняє свою діяльність під час комендантської години в матеріали справи не надано. Будь-яких повідомлень, щодо неможливості забирання вагонів з під`їзної колії на станцію призначення у зв`язку з веденням воєнного стану, комендантської години чи під час повітряної тривоги від відповідача не надходило.

Відповідачем не спростовано, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача та відповідача, як і до початку повномасштабної воєнної агресії Російської Федерації, працюють у нічну зміну, жодного впливу на виробничий процес сторін комендантська година не має, адже це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.

З огляду на викладене, були відсутні підстави для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності на підставі телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

Також не беруться до уваги посилання скаржника на розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, оскільки рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), на підставі якого видано це розпорядження, є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення / призначення, відсутні підстави не враховувати у час користування вагонами час комендантської години.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 19.04.2022 у справі №904/2019/22.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про неправомірність нарахування плати за користування спірними вагонами без виключення часових проміжків, коли на території, на якій розташована станція призначення діяла комендантська година, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.

Щодо зауважень відповідача у відомостях плати про перевищення переробної спроможності під`їзних колій слід зазначити, що у договорі дійсно визначено верхню межу кількості вагонів (за кількістю осей та вагою вантажу). Однак, вагони прибувають на станцію призначення в тій кількості, в якій ПрАТ «Інгулецький ГЗК» замовляє у власника вагонів на підставі укладеного з ним договору. Залізниця, у даному випадку, є лише перевізником. При цьому в якій би кількості вагони не були готові до подавання, вони у будь-якому разі не забиралися відповідачем на під`їзну колію, чим спричинялася затримка вагонів на коліях станції Інгулець.

Одночасно, доставлені залізницею на станцію призначення власні вагони, ПрАТ "Інгулецький ГЗК" повинно було прийняти та забрати на під`їзну колію (перенаправити на інші колії тощо), оскільки несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу, ст.46 Статуту залізниць України.

Отже, доводи відповідача про подавання вагонів понад переробну спроможність є такими, що не мають під собою підґрунтя.

Також, відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на приписи ч. 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908, ст. 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України, виходячи з принципу рівності суб`єктів господарювання, вважає, що положення абзацу другого п. 2.14. Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» про те, що понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику, слід вважати як такі, що застосовуються і до вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів, транспортних, експедиторських і посередницьких організацій та осіб, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, а не тільки до залізниці. Тобто, понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки.

Отже, підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з Відповідача боргу, що виник в в`язку з неналежним виконанням умов договору перевезень, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за твердженням відповідача, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23).

Щодо посилань відповідача на пункт 2.14 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", то у зазначеному пункті вказаних Роз`яснень йдеться мова про майнові вимоги, які не підлягають стягненню з залізниці, а не вантажовласника.

Відтак, вказаний пункт роз`яснень не є релевантним до спірних правовідносин та, відповідно, не може бути застосований до даного спору.

Також, колегія суддів зазначає, що у пункті 36 постанови Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19 сформовано висновок наступного змісту:

Колегія суддів не бере до уваги недоречні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на те, що пункт 126 Статуту залізниць нібито регулює виключно питання відповідальності залізниці за самовільне використання вагонів та не регулює позадоговірну відповідальність залізниці за завдану шкоду, оскільки зміст абзаців 1, 2 пункту 126 цього Статуту переконливо свідчить про те, що ними регулюються різні правовідносини, а їх помилкове ототожнення скаржником ґрунтується на безпідставному звуженому тлумаченні зазначених диспозитивних норм та суперечить положенням статті 1166 ЦК України та статей 224, 225 ГК України.

Наведеним також спростовується твердження скаржника про те, що згідно з пунктом 114 Статуту залізниць витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

У пункті 4.32 постанови Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19 сформовано висновок наступного змісту:

Твердження скаржника про те, що пункт 126 Статуту залізниць нібито регулює виключно питання відповідальності залізниці за самовільне використання вагонів та не регулює позадоговірну відповідальність залізниці за завдану шкоду є недоречними, оскільки зміст абзаців 1, 2 пункту 126 цього Статуту переконливо свідчить про те, що ними регулюються різні правовідносини, а їх помилкове ототожнення скаржником ґрунтується на безпідставному звуженому тлумаченні зазначених диспозитивних норм та суперечить положенням статті 1166 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Отже, відповідно до висновків Верховного Суду витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України, підлягають відшкодуванню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсягу.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 09.09.2024р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 847,26 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024р. у справі № 904/2522/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 25.03.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов