Рішення

від 17.03.2025 по справі 902/1382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2025 р. Cправа № 902/1382/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:

позивача: Бень В.Е. (довіреність №132 від 20.12.2024),

відповідача: Косенко М.С. (довіреність від 02.11.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг", м.Київ

до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, м.Вінниця

про стягнення 102777,13 грн заборгованості за договором постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" з позовом про стягнення з Управління Служби безпеки України у Вінницькій області 102777,13 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №01-4008/23-БО-Т від 12.10.2023 в частині своєчасної плати за поставлений товар (природний газ), а саме: 83111,77 грн - основного боргу; 11397,21 грн - пені; 1934,73 грн - 3% річних та 6333,42 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 01.01.2025 відкрито провадження у справі №902/1382/24, призначено судове засідання на 18.02.2025.

22.01.2025 на адресу суду надійшов відзив №53/16/52-330ві від 15.01.2025 (а.с.40-60), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, в обґрунтування чого зазначає, що: "… незважаючи на відсутність жодних договірних зобов`язань про поставку природного газу у більшій кількості понад домовлену між сторонами її загальну вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" добровільно поставило Управлінню у 2023 році природній газ у більшій кількості та на суму, що перевищує договірну ціну - 1013540,87 грн. Оскільки Додатковий Договір №1 від 13.11.2023 передбачав поставку природного газу у 2023 році на суму 930429,27 грн, тому Управлінням були сплачені кошти у повному обсязі".

23.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 23.01.2025 (а.с.62-65), в якій позивач навів свої міркування та заперечення в спростування доводів відповідача, зокрема відзначив, що: "…в будь-якому випадку, обсяг, визначений в і приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу. Відповідач не звертався до позивача з відповідним запитом на укладання додаткової угоди щодо зміни спожитих обсягів… . Відповідач підписав акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року без жодних застережень та зобов`язаний був сплатити кошти за спожитий природний газ у строки, передбачені підписаним ним Договором. Але не зробив цього ні у визначені строки, ні протягом всього бюджетного (2024) року".

За наслідком розгляду справи, 18.02.2025, судом оголошена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про перерву в судовому засіданні до 11.03.2025.

На визначену судом дату, 11.03.2025, з`явились представники обох сторін.

В судовому засіданні, 11.03.2025, представник позивача позов підтримав, натомість представник відповідача проти його задоволення заперечив.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

12.10.2023 між позивачем (надалі за текстом також - Постачальник) та відповідачем (надалі за текстом також - Споживач) укладено договір постачання природного газу №01-4008/23-БО-Т (надалі за текстом також - Договір) (а.с.6-12), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо", а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період 16.10.2023 по 31.12.2023 (включно), в кількості 63,9 тис.куб.метрів, зокрема в жовтні 2023 - 8,00 тис.куб.метрів, в листопаді 2023 - 25,9 тис.куб.метрів, в грудні 2023 - 30,00 тис.куб.метрів.

Згідно з п.3.1 Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання - передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).

За умовами п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється таким чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ - 16390.00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку (п.5.1 Договору):

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору).

Договір набирає чинності з "01" січня і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1 Договору).

Додатковою угодою №2 від 21.12.2023 (а.с.14) змінено положення Договору такого змісту (п.1 цієї Угоди):

П.2.1 Договору: Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період 16.10.2023 по 31.12.2023 (включно), в кількості 56,20608 тис.куб.метрів, зокрема в жовтні 2023 - 0,30608 тис.куб.метрів, в листопаді 2023 - 22,57850 тис.куб.метрів, в грудні 2023 - 33,32150 тис.куб.метрів.

Решта умов Договору залишаються незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.3 Додаткової угоди).

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу, підписані сторонами, якими підтверджується поставка природного газу, а саме:

- акт б/н від 14.11.2023 (а.с.21), яким підтверджується постачання в жовтні 2023 року 0,30608 тис.куб.м газу вартістю 5066,81 грн з ПДВ;

- акт б/н від 11.12.2023 (а.с.13), яким підтверджується постачання в листопаді 2023 року 22,57850 тис.куб.м газу вартістю 373761,94 грн з ПДВ;

- акт б/н від 12.01.2024 (а.с.21), яким підтверджується постачання в грудні 2023 року 38,34218 тис.куб.м газу вартістю 634712,12 грн з ПДВ.

Наявним у справі реєстром надходжень коштів за період з 12.10.2023 по 21.05.2024 (а.с.17) підтверджується, що відповідачем на виконання умов Договору за спожитий за період з жовтня 2023 по грудень 2023 року природній газ було проведено такі оплати:

- 17.11.2023 сплачено 5066,81 грн з призначенням платежу "6521010;2274; За природний газ за жовтень 2023 р. згід. дог. №01-4008/23-БО-Т від 12.10.23; акт в/р№1 від 14.11.2023...";

- 19.12.2023 сплачено 373761,94 грн з призначенням платежу "6521010;2274; За природний газ за жовтень 2023 р. згід. дог. №01-4008/23-БО-Т від 12.10.23; акт в/р№1 від 18.12.23р...";

- 24.12.2023 сплачено 551600,35 грн з призначенням платежу "6521010;2274; За природний газ за грудень 2023 р. згід. дог. №01-4008/23-БО-Т від 12.10.23; рах. №01-4008/23-БО-Т від 22.12.23р...".

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором постачання природного газу, положення якого врегульовано главою ЦК України та Законом України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За правилами ч.1 ст.12 Закон України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 3 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо вчасної оплати природного газу, внаслідок чого за ними рахується основна заборгованість за договором у розмірі 83111,77 грн.

Судом встановлено, що Договір постачання природного газу №01-2203/22-БО-Т укладено між сторонами 12.10.2023 (21.12.2023 укладено Додаткову угоду №2 до Договору) та діє з "16" жовтня до "31" грудня 2023 р. включно. В рамках дії договору відбулась поставка обумовленого договором обсягу природного газу, а саме за актами приймання-передачі природного газу (а.с.13, 21) на загальну суму 1 013 540,87 грн.

Згідно наявних в справі документів, зокрема реєстру надходжень коштів за період з 16.10.2023 по 31.12.2023 (а.с.17), розрахунку суми основного боргу (а.с.15), суд доходить висновку, що на виконання умов договору відповідачем було сплачено 930429,10 грн.

Таким чином за актом приймання-передачі природного газу б/н від 12.01.2024 на суму 634712,12 грн природній газ є несплаченим частково у сумі 83111,77 грн.

Згідно з п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку (п.5.1 Договору):

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Враховуючи положення п.5.1 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань:

- за актом приймання-передачі природного газу б/н від 12.01.2024 з 16.02.2024.

Щодо доводів відповідача про поставку природного газу понад домовлений між сторонами в Договорі обсяг, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що умовами Договору сторонами погоджено поставку 33,32150 тис.куб.метрів природного газу в грудні 2023. Натомість актом б/н від 12.01.2024 (а.с.21) підтверджується постачання в грудні 2023 року 38,34218 тис.куб.м газу вартістю 634712,12 грн з ПДВ.

Відповідно до ч.2, 3 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

За правилами абз.3 п.2.4 Договору в будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Враховуючи, що акт б/н від 12.01.2024 підписаний відповідачем без застережень, суд доходить висновку, що відповідачем прийнято зазначений обсяг поставленого природного газу, поставка природного газу понад домовлений обсяг підлягає оплаті.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов оплати та відсутність будь-яких доказів проведення повних розрахунків відповідачем за поставлений природний газ в частині залишку боргу за вказаним договором, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 83111,77 грн підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11397,21 грн за період з 16.02.2024 по 15.08.2024.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п.7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як відзначалось судом: відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 16.02.2024.

Судом також враховується, що нарахування пені позивачем здійснено в межах шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в частині стягнення 11397,21 грн пені.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1934,73 грн за період з 16.02.2024 по 25.11.2024, суд дійшов до таких висновків.

За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як відзначалось судом: відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 16.02.2024.

Перевіривши обрахунок 3 % річних, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення 1934,73 грн 3% річних є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6333,42 грн за період з березня по жовтень 2024, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Перевіривши правильність компенсаційних нарахувань, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 6333,42 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 3% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем за Договором сплачено 91,8% від вартості поставленого товару;

- Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, яке виступає відповідачем у справі, не є прибутковою організацією, та фінансується за кошти з Державного бюджету України;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та 3% річних на 90% і таким чином стягненню підлягає:

- пеня в розмірі 1139,72 грн;

- 3% річних в розмірі 193,47 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" у справі №902/1382/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (вул.Грушевського, буд.27, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050; ідентифікаційний код: 20001473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116; ідентифікаційний код: 42399676) 83111,77 грн - основного боргу; 1139,72 грн - пені; 193,47 грн - 3% річних; 6333,42 грн - інфляційних втрат та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 10257,49 грн - пені та 1741,26 грн - 3% річних, - відмовити.

5. Примірники повного рішення суду в справі №902/1382/24 надіслати сторонам.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

7. Повне рішення складено 25 березня 2025 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ngt@naftogaztrading.com.ua);

4, 5 - представнику ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" адвокату Бень В.Е. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

6, 7 - Управлінню служби безпеки України у Вінницькій області - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (usbu_vin@ssu.gov.ua).