Рішення

від 18.03.2025 по справі 903/120/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2025 року Справа № 903/120/25Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до відповідача: Комунального підприємства Ковельводоканал

про стягнення 2207,25 грн

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Розгон О. В., довіреність від 19.11.2024;

від відповідача: н/з.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 31.01.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал про стягнення 1858537,22 грн, з них 1856329,97 грн основного боргу, 2136,05 грн 3% річних, 71,20 грн пені.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-24/207-465/23 від 27.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за листопад 2024.

Ухвалою суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2025, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив.

04.03.2025 позивач через систему Електронний суд подав клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 1856329,97 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач у період з 27 лютого по 03 березня 2025 року сплатив дану суму у добровільному порядку. Крім того, на підставі ст.7 Закону України Про судовий збір просять повернути сплачений судовий збір. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2025 представник позивача підтримав заяву про закриття провадження у справі та повернення частини сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 05.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про закриття провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства Ковельводоканал Ковельської міської ради основної заборгованості у розмірі 1856329,97 грн задоволено; закрито провадження у справі № 903/120/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Комунального підприємства Ковельводоканал в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1856329,97 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору; постановлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут судовий збір сплачений згідно платіжної інструкції № 204 від 30.01.2025 в сумі 19880,05 грн.

05.03.2025 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, також зазначив, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 1856329,97 грн. дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Представник позивача, в судовому засіданні 05.03.2025, вказав, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.03.2025 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.03.2025.

Ухвалою суду від 05.03.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18.03.2025.

17.03.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заяву про проведення судового засідання 18.03.2025 без участі його представника за наявними матеріалами. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача позов підтримала з підстав наведених у ньому.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (постачальник) та Комунальним підприємством Ковельводоканал (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-24/207-465/23 (далі - договір) (а.с.6-9).

У відповідності до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору (п. 5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць; споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та виставлення постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі електричної енергії (пункти 5.7, 5.9 договору).

У відповідності до п.4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі, на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, затвердженого Постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018.

Положеннями п.4.14 ПРРЕЕ передбачено, що платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу; платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно; платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Для проведення розрахунків ТОВ ВЕЗ на ім`я споживача відкрито особовий рахунок №526-0031000.

На виконання умов договору, ТОВ ВЕЗ забезпечило постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача у листопаді 2024 року в обсязі 313457 кВт/год на загальну суму 1856329,97 грн, що підтверджується сформованим актом приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунком на оплату, а саме:

- актом №526-0031000/11/Ф1 від 30.11.2024 приймання-передачі реалізованої електричної енергії за листопад 2024 року;

- рахунком ПЕЕ №526-0031000/11/Ф1 від 01.11.2024 (за листопад 2024 року).

Акт приймання-передачі за борговий період підписаний представником відповідача за відсутності будь-яких зауважень щодо обсягів фактично використаної електроенергії та нарахованих сум.

Оскільки акт приймання-передачі за кожен розрахунковий період надавався споживачу нарочно, то дата підписання сторонами кожного акту, з моменту якої починається відлік строків для проведення оплати відповідачем, зазначено у акті за відповідний період, а саме:

- акт №526-0031000/11/Ф1 від 30.11.2024 приймання-передачі реалізованої електричної енергії за листопад 2024 року підписано 05.12.2024.

Проте, відповідач всупереч умовам договору своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії не виконав.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, у відповідача існувала заборгованість перед ТОВ ВЕЗ за листопад 2024 року у сумі 1856329,97 грн.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ ВЕЗ звернулось до відповідача з претензією №90 від 17.01.2025 з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію, яка залишена відповідачем без відповіді.

Згідно п.6.2.1 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

У свою чергу споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Разом з цим, відповідачем після відкриття провадження у справі сплатив суму основного боргу в розмірі 1856329,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 220 від 27.02.2025 на суму 500781,97 грн, № 232 від 28.02.2025 на суму 355548,00 грн, № 238 від 03.03.2025 на суму 1000000,00 грн, у зв`язку з чим суд ухвалою суду від 05.03.2025 задовольнив клопотання позивача та закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України Про ринок електричної енергії. Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).

Згідно статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 2136,05 грн 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку за період з 17.01.2025 по 30.01.2025 та правомірність заявлених до стягнення 2136,05 грн 3 % річних нарахованих з врахуванням строку оплати визначеного п.5.9 договору, відповідно до статті 625 ЦК України, які слід стягнути з відповідача.

Щодо стягнення пені в сумі 71,20 грн, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.8.2 договору та комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору розмір відповідальності(пені) споживача за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 процента річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахувано відповідачу пеню за період з 17.01.2025 по 30.01.2025 за порушення відповідачем встановленого п.5.9 договору строку оплати товару за кожен день прострочення в загальній сумі 71,20 грн, а позовні вимоги в цій частині таким, що підлягають до задоволення.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 2207,25 грн, з них 2136,05 грн - 3% річних, 71,20 грн пені.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240-241, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ковельводоканал (вул.Геологів,2, м.Ковель, Волинська область, 45008, код ЄДРПОУ 05500871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул.Яремчука Назарія,11-А, м.Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 2207,25 грн (дві тисячі двісті сім гривень 25 коп.), з них 2136,05 грн 3% річних, 71,20 грн пені та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 25.03.2025.

СуддяА. С. Вороняк