Рішення

від 13.03.2025 по справі 906/1283/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1283/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кришина Д.В., ордер серія ВС №1285312 від 20.01.2025 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Львівського комунального підприємства "Міський центр інформаційних технологій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"

про стягнення 445 398,00грн

Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Житомирська торгова компанія" 445 398,00грн, з яких: 2948,00грн пені та 442 450,00грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів №58-В від 12.06.2024, №62-В від 24.06.2024, №63-В від 24.06.2024 в частині поставки товару.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.11, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 663, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 180, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 26.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

13.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив з додатками.

23.01.2025 за вх.№01-44/228/25 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до даної заяви останній просить стягнути з ТОВ "Житомирська торгова компанія" на користь Львівського комунального підприємства "Міський центр інформаційних технологій" заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 445 398,00грн.

Ухвалою суду від 19.02.2025 постановлено прийняти до розгляду заяву позивача від 23.01.2025 за вх.№01-44/228/25про уточнення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача445 398,00грн; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1283/24 до судового розгляду по суті на 13.03.2025 об 11:30.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2025 (у режимі відеоконференції) позов (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать розписка у справі, а також довідка про доставку електронного листа.

Крім того, відповідно до ч.2ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень"судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.1, 2ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень"для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання у справі №906/1283/24.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

12.06.2024 між Львівським комунальним підприємством "Міський центр інформаційних технологій" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) укладено договір №58-В (далі - Договір №58-В) (а.с. 14-17).

Відповідно до п.1.1 Договору №58-В постачальник зобов`язується у встановлений цим договором термін поставити та передати у власність покупця товар у кількості 55шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.1 Договору №58-В та Додатку №1 (Специфікація) до нього загальна ціна даного договору складає 3 987 500,00грн (а.с. 17, на звороті).

За змістом п.5.1 Договору №58-В строк поставки товару - впродовж 15 календарних днів з дня підписання договору, але не пізніше 28.06.2024.

Пункти 7.1.-7.2 Договору №58-В встановлюють, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Додатковою угодою №1 від 26.07.2024 до договору №58-В від 12.06.2024 останній розірвано з ініціативи покупця на підставі п.7.6 договору (а.с. 28).

25.06.2024 між Львівським комунальним підприємством "Міський центр інформаційних технологій" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) укладено договір №62-В (далі - Договір №62-В) (а.с.18-20).

Відповідно до п.1.1 Договору №62-В постачальник зобов`язується у встановлений цим договором термін поставити та передати у власність замовника товар у кількості 2-х шт., а замовник має прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.1 Договору №62-В та Додатку №1 (Специфікація) до нього загальна ціна даного договору складає 67 000,00грн (а.с. 21).

За змістом п.5.1 Договору №62-В строк поставки товару - протягом 20 календарних днів з дня підписання договору.

Пункти 7.1.-7.2 Договору №62-В встановлюють, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 (десять) днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Додатковою угодою №1 від 26.07.2024 до договору №62-В від 25.06.2024 останній розірвано з ініціативи замовника на підставі п.7.6 Договору (а.с.29).

24.06.2024 між Львівським комунальним підприємством "Міський центр інформаційних технологій" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) укладено договір №63-В (далі - Договір №63-В) (а.с. 24-27).

Відповідно до п.1.1 Договору №63-В постачальник зобов`язується у встановлений цим договором термін поставити та передати у власність покупця товар у кількості 5-ти шт., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.1 Договору №63-В та Додатку №1 (Специфікація) до нього загальна ціна даного договору складає 370 000,00грн (а.с. 27, на звороті).

Відповідно до п.5.1 Договору №63-В строк поставки товару - впродовж 15 календарних днів з дня підписання договору, але не пізніше 05.07.2024.

Пунктами 7.1.-7.2 Договору №63-В встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Додатковою угодою №1 від 26.07.2024 до договору №63-В від 24.06.2024 останній розірвано з ініціативи покупця на підставі п.7.6 Договору.

02.08.2024 позивачем відповідачу направлялися претензії №0406-вих-111010, №0406-вих-111020, №0406-вих-111024 з вимогами про сплату штрафних санкцій на загальну суму 565555,00грн (а.с. 34-36).

Відповідачем на користь позивача сплачено пеню на загальну суму 120157,00грн, про що свідчать відповідні платіжні інструкції (а.с. 71-76) та банківські виписки (а.с.90-96).

Посилаючись на наявність залишку боргу зі сплати штрафних санкцій, позивач (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№01-44/228/25від 23.01.2025), звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 445398,00грн, з яких 2948,00грн пені та 442450,00грн штрафу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу Українивизначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Суд встановив, що зобов`язання між сторонами виникли на підставі договорів №58-В від 12.06.2024, №62-В від 24.06.2024, №63-В від 24.06.2024, які є договорами поставки.

Частинами 1, 2статті 712 Цивільного кодексу Українивизначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1ст. 663 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1ст.664 ЦК Україниобов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 526 Цивільного кодексу Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530ГПК України).

Як судом зазначалося вище, відповідно до п.5.1 Договору №58-В строк поставки (передачі) товару протягом 15 календарних днів з дня підписання договору, але не пізніше 28.06.2024.

Згідно з п.5.1 Договору №62-В строк поставки (передачі) товару протягом 20 календарних днів з дня підписання договору.

Пунктом 5.1 Договору №63-В визначено, що строк поставки (передачі) товару впродовж 15 календарних днів з дня підписання договору, але не пізніше 05.07.2024.

Проте, відповідач умов укладених між сторонами Договорів не виконав та поставку товару не здійснив.

Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідност.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК Українивстановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже вказувалось, п.7.2 Договорів №58-В, №62-В, 63-В сторони погодили, що за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або за порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Судом встановлено, що згідно розрахунків, наведених у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог та додаткових пояснень позивача, останнім нараховано на загальну суму 2948,00грн пені (за період: 16.07.2024-26.07.2024 (за Договором №62-В) та штраф у розмірі 442450,00грн (398 750,00грн за договором №58-В + 6700,00грн за договором №62-В + 37000,00грн за договором №63-В).

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.

Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості заперечень проти позовних вимог в частині стягнення штрафу, на ст.231 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

За змістом ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, варто звернути увагу, що згідно статуту Львівського комунального підприємства "Міський центр інформаційних технологій" останнє є юридичною особою (унітарним підприємством), заснованим на комунальній власності Львівської міської територіальної громади. Таким чином, позивач не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (а.с. 37-44).

Крім того, зі змісту Договорів вбачається, що товар, який є їх предметом, придбавався за кошти та на потреби Львівської міської територіальної громади. Відтак, спірні правовідносини не пов`язані з виконанням державного контракту чи на певне державне замовлення.

З огляду на викладене, положення ч.2 ст.231 ГК України не є обов`язковими для сторін спірних правовідносин.

При цьому, ст.627 ЦК України визначено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Так, сторони погодили у п.7.2 Договорів №58-В, №62-В, №63-В, що за прострочення понад тридцять днів за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або за порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) з постачальника на користь покупця додатково, крім пені, стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару, про що судом зазначалося вище.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист №10 від 13.06.2024, яким відповідач погоджується з істотними умовами договору (проекту договору), який є частиною тендерної документації (а.с. 109).

Таким чином, відповідач при укладанні вказаних вище Договорів погодився з даними умовами цих правочинів.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 6680,97грн необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (10029, м.Житомир, вул.Бандери Степана, буд.7, офіс316; ідентифікаційний код 43672760) на користь Львівського комунального підприємства "Міський центр інформаційних технологій" (79008, м.Львів, пл.Ринок, буд.1; ідентифікаційний код 23948670):

- 2948,00грн пені;

- 442450,00грн штрафу;

- 6680,97грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.03.25

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу через електронний кабінет