Рішення від 24.03.2025 по справі 916/3004/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2025Справа № 916/3004/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянув без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ"

до Фізичної особи - підприємця Халілова Владислава Руслановича

про стягнення 296 276,39 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Халілова Владислава Руслановича про стягнення заборгованості за договором суборенди № 392 від 30.10.2020 у загальному розмірі 296 276,39 грн, з яких: 266 719,66 грн - основний борг, 18 903,03 грн - пеня, 3 754,24 грн - 3 % річних, 6 899,46 грн - інфляційні втрати; судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди № 392 від 30.10.2020.

Ухвалою суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3004/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором суборенди № 392 від 30.10.2020. Об`єктом суборенди за спірним договором є нежитлове приміщення № 1137, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 140,2 кв.м.

Ухвалою суду від 06.12.2021 вирішено передати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва справу № 916/3004/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" до фізичної особи - підприємця Халілова Владислава Руслановича про стягнення 296 276,39 грн.

За наслідками автоматичного розподілу справи № 916/3104/21 справа передана для розгляду судді Джарти В. В.

Ухвалою від 10.01.2022 прийнято справу № 916/3104/21 до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала від 10.01.2022 була вручена уповноваженому представнику позивача 26.01.2022, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105491895779.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 10.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 . Окрім того, ухвала від 10.01.2022 була направлена на адресу місцезнаходження спірного майна, а саме: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 140,2 кв.м.

Проте, поштові конверті було повернуто до суду у зв`язку з неврученням адресату з відмітками відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою" відповідно.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 10.01.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (далі - Позивач, Орендар, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Халіловим Владиславом Руслановичем, (далі - Відповідач, Суборендар, Боржник) укладено договір суборенди №392 від 30 жовтня 2020 року (надалі - Договір) предметом якого є суборенда нежитлових приміщень №1137 за адресою: м. Київ, вул. Михайла Ломоносова, 46/1, загальною площею 140,2 кв.м. (далі - Об`єкт оренди, Приміщення).

Відповідно до п. 1.1. та 2.1. Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування Об`єктом оренди, про що сторонами, 01 грудня 2020 року, підписано акт приймання передачі Об`єкту оренди.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк дії Договору починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31 липня 2022 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за один календарний місяць з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року становить 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 94 копійки, а з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року становить 45501 (сорок п`ять тисяч п`ятсот одна) гривня 54 копійок.

Відповідно до п. 4.4. Договору орендна плата сплачується Суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця, незалежно від того чи отримав Суборендар рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.5. Договору орендна плата сплачується за весь час суборенди Приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі Приміщення в оренду до дня його повернення Актом повернення Приміщення. Якщо Акт повернення Приміщення не підписано своєчасно Сторонами, то Суборендар продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі до моменту підписання Акту повернення приміщення.

Відповідно до п. 4.6. Договору в розмір орендної плати не включені комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності Суборендаря а саме відшкодування активної електроенергії; відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод; відшкодування теплопостачання; відшкодування з постачання гарячої води; відшкодування за обслуговування будинку і спору та прибудинкових територій, відшкодування за вивіз твердих побутових відходів; відшкодування послуги інтернет зв`язку, комплексне обслуговування та відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії; зняття показників із засобів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг.

Комунальні послуги відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених Орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг.

Відповідно до п.п. 6.1.1. Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг до 10 числа.

Відповідно до п.п. 6.1.2. Суборендар зобов`язався щомісяця (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримувати у Орендаря (відділі бухгалтерії) акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на Суборендаря.

Відповідно до п. 7.1. Договору передбачено, що в день закінчення строку суборенди Суборендар зобов`язаний передати Орендарю Приміщення за актом приймання-передачі Приміщення.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання п. 7.1. Договору Суборендар сплачує подвійну вартість орендної плати та інших платежів передбачених Договором відповідно дням, які пройдуть до передачі Приміщення за актом повернення Приміщення.

Згідно п. 8.1. Договору сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно 8.2. Договору Орендар має право вимагати від Суборендаря за прострочення внесення орендних платежів оплати пені у подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних на суму заборгованості.

За твердженням Позивача протягом дії Договору Відповідач не дотримувався взятих на себе зобов`язань в частині оплати орендних платежів.

Зокрема, орендна плата за користування Приміщенням у грудні 2020 року та платежі за комплексне обслуговування та за надані комунальні послуги становили 42 928,13 грн були сплачені Відповідачем 20.01.2021 частково у сумі 42 500,00 грн.

Орендна плата за користування Приміщенням та платежі за комплексне обслуговування та за надані комунальні послуги у січні 2021 року становили 57 461,92 грн, у лютому 2021 року - 58 720,15 грн, у березні 2021 року - 56 083,62 грн, у квітні 2021 року - 47 092,35 грн, у травні 2021 року - 46 903,49 грн Відповідачем не сплачені.

З огляду на зазначені вище обставини Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з Відповідача 266 719,66 грн заборгованості з орендної плати, а також просив суд стягнути з Відповідача 18 903,03 грн пені, 3 754,24 грн трьох процентів річних та 6 899,46 грн інфляційних збитків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір суборенди №392 від 30.10.2020 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги суборенди приміщення за договором вважаються надані належним чином, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів, а також платежів з відшкодування витрат згідно пунктів 4.6, 6.1.1 спірного договору настав.

Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 266 719,66 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати орендних платежів настав, заявлена сума боргу Відповідача, яка складає 266 719,66 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Позивача до Відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 18 903,03 грн, нарахованої на підставі пункту 8.2 Договору за період з 10.01.2021 по 22.09.2021 суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, порядок нарахування пені та її розмір визначені сторонами у пункті 5.3 Договору.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що наданий розрахунок здійснений без урахування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (нарахування здійснені поза межами шестимісячного строку для нарахування).

Відтак, за розрахунком суду, виконаним окремо для заборгованості за кожний місяць, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню частково на суму 17 406,22 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 754,24 грн трьох процентів річних та 6 899,46 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.01.2021 по 22.09.2021.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що Позивачем помилково здійснено нарахування інфляційної складової боргу за період з 10.01.2021 по 19.01.2021, оскільки якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 по справі № 910/13071/19).

Відтак, за перерахунком суду сума інфляційних нарахувань за визначений позивачем період з 10.01.2021 до 22.09.2021 складає 10 097,94 грн, проте, оскільки при вирішенні спору суд не може виходити за межі позовних вимог стягненню з Відповідача підлягає заявлена Позивачем сума збитків від інфляції у розмірі 6 899,46 грн.

Перевіривши розрахунок Позивача заявлених до стягнення трьох процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги Позивача в цій частині також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, стягненню з Відповідача підлягає 3 754,24 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" до Фізичної особи-підприємця Халілова Владислава Руслановича про стягнення 296 276,39 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Халілова Владислава Руслановича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (03189, місто Київ, вулиця Здановської Юлії (колишня назва - вулиця Ломоносова), будинок 58-А, ідентифікаційний код 40782610) 266 719,66 грн (двісті шістдесят шість тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 66 копійок) основної заборгованості, 17 406,22 грн (сімнадцять тисяч чотириста шість гривень 22 копійки) пені, 3 754,24 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 24 копійки) трьох процентів річних, 6 899,46 грн (шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 46 копійок) інфляційних втрат та 4 421,70 грн (чотири тисячі чотириста двадцять одна гривня 70 копійок) судового збору.

3. У частині стягнення пені в розмірі 1 496,81 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ