Ухвала

від 25.03.2025 по справі 916/1157/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"25" березня 2025 р. Справа № 916/1157/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-405/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову, у справі

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, код ЄДРПОУ 0352855224) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 25042882), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150),

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, код ЄДРПОУ 01998526),

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430),

про визнання недійсним договору про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів № 352/3 від 12.03.2020 та стягнення 730598,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби до Комунальне некомерційне підприємство "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради та Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" з позовною заявою, в якій просить:

- Визнати недійсним договір про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів №352/3 від 12.03.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур";

- Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" на користь Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради 730598,40 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради одержані ним за рішенням суду 730598,40 грн стягнути в дохід держави.

Разом з позовною заявою від заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- Накладення арешту на грошові кошти що належать приватному акціонерному товариству "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать приватному акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" у межах суми позовних вимог на загальну суму 730598,40 грн;

- Накладення арешту на нерухоме майно, яке належать приватному акціонерному товариству "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", у межах суми позову 730598,40 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує на те, що з боку Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів, проведеного Комунальним некомерційним підприємством "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради, не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України Про публічні закупівлі, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві. Отже, прокурор вважає, що в діях Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення замовником вищевказаних торгів та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів № 352/3 від 12.03.2020.

Також прокурор зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п. 23) звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Що ж до співмірності заходів забезпечення позову, то накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (730598,40 грн) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. У випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

При цьому, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач нерухоме майно у власності, оскільки вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом. Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідача, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову, є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь територіальної громади в особі позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Наразі обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним, при цьому застосування у даному випадку названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача.

Відтак, щоб уникнути виникнення ймовірних обставин витрачення відповідачем відповідних коштів не для здійснення розрахунків за спірними правовідносинами, заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" у розмірі 730598,40 грн та накладення арешту на нерухоме майно, яке належать приватному акціонерному товариству "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" у межах суми позову 730598,40 грн.

Розглянувши заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, предметом позову в цій справі є вимоги немайнового та майнового характеру, а саме: Визнання недійсним договору про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів №352/3 від 12.03.2020, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур"; Стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" на користь Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради 730598,40 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Одеська обласна клінічна лікарня" Одеської обласної ради одержані ним за рішенням суду 730598,40 грн стягнути в дохід держави.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд в постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Суд враховує, що існує спір щодо необхідності сплати відповідачем-2 значної суми позивачу (до місцевого бюджету) в розмірі 730598,40 грн, а викладена прокурором сукупність обставин дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи останні правові позиції Верховного Суду (постанови від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24) суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача-2, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначив, що саме відповідач повинен довести недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Однак, наразі відсутні докази, які свідчать, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача-2 та відповідно порушує права третіх осіб.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача-2 в межах суми позову 730598,40 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оцінюючи доводи прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог прокурора щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених прокурором заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, внаслідок чого заява заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області про забезпечення позову у справі № 916/1157/25 підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-405/25 від 24.03.2025) про забезпечення позову у справі № 916/1157/25 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- Накладення арешту на грошові кошти що належать приватному акціонерному товариству "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать приватному акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" у межах суми позовних вимог на загальну суму 730598,40 грн;

- Накладення арешту на нерухоме майно, яке належать приватному акціонерному товариству "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430), у межах суми позову 730598,40 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

3. Стягувачем за цією ухвалою є - Суворовська окружна прокуратура міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89, код ЄДРПОУ 0352855224).

4. Боржником за цією ухвалою є - Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430).

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала набрала законної сили 25 березня 2025 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 25.03.2025.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович