Рішення від 20.03.2025 по справі 918/41/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/41/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвітек" (просп. Лобановського Валерія, 6А, офіс №153, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 22906924)

про стягнення штрафних санкцій 141 600 грн 00 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Гутнік Мар`яна Анатоліївна (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Михайловський Віктор Леонідович (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.

20 січня 2025 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвітек" про стягнення 141 600 грн 00 коп. штрафу за порушення встановленого тридцятиденного строку на усунення виявлених невідповідностей товару за Договором поставки № 53-122-01-24-14985 від 10.07.2024.

Ухвалою від 22.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/41/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.02.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

07 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив.

11 лютого 2025 року від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву.

12 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17 лютого 2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 18.02.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.02.2025.

У судовому засіданні 27.02.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.03.2025.

05 березня 2025 року від відповідача надійшли письмові пояснення по результатам судового засідання 27.02.2025.

13 березня 2025 року дослідивши письмові пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвітек", суд протокольною ухвалою залишив їх без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 5 ст. 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Зі змісту поданих письмових пояснень по результатам судового засідання від 27.02.2025 вбачається, що відповідач, доповнив відзив та заперечення на відповідь на відзив новими доводами на підтвердження своїх заперечень проти позову, які мав викласти у заявах по суті спору. Оскільки відповідач у зазначених поясненнях після подання відзиву та заперечень на відповідь на відзив до суду навів додаткові доводи та обґрунтування своїх заперечень проти позову, не просив дозволу подати такі пояснення, а суд не визнав їх подання необхідним, то суд дійшов висновку, що такі письмові пояснення відповідача підлягають залишенню без розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19. З урахуванням викладеного у сукупності, суд протокольною ухвалою 13.03.2025 залишив письмові пояснення вх. № 2138/25 від 05.03.2025 без розгляду.

У судовому засіданні 13.03.2025 оголошено перерву до 18.03.2025.

18 березня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/41/25 не відбулося.

Ухвалою від 19.03.2025 повідомлено сторін, що судове засідання з розгляду справи № 918/41/25 по суті відбудеться 20.03.2025. Постановлено провести судове засідання у справі № 918/41/25 в режимі відеоконференції із представником позивача Тарасютою Наталією Володимирівною та або Гутнік Мар`яною Анатоліївною та із представником відповідача Михайловським Віктором Леонідовичем.

20 березня 2025 року у судове засідання з`явились представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції, котрі підтримали свої правові позиції викладені у заявах по суті спору.

Правова позиція позивача, викладена в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 53-122-01-24-14985 від 10.07.2024, за умовами якого ТОВ "Енвітек" зобов`язалося поставити якісний і комплектний товар. При цьому товар було поставлено 15.08.2024 на суму 708 000 грн 00 коп., однак із недоліками, про що повідомлено відповідача 27.08.2024 листом. З цього дня у відповідача розпочався відлік 30-денного строку на приведення товару у відповідність вимогам. Згідно з п. 9.1. Договору за порушення взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості неякісної (некомплектної) продукції. Враховуючи, що відповідач усунув некомплектність товару, але поза межами 30-денного строку, обумовленого п. 8.6. Договору, позивач нарахував для ТОВ "Енвітек" штраф у розмірі 141 600 грн 00 коп.

Правова позиція відповідача, викладена в відзиві.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що згідно з п. 3.1. Договору мав обов`язок поставити товар (вимірювач водню) протягом 60 днів з дати отримання письмової заяви позивача, проте не пізніше ніж 30.11.2024, а поставив набагато раніше - 15.08.2024, тобто через 37 днів після укладення договору, в максимально короткі строки, навіть не дочекавшись заявки позивача. Під час приймання товару, позивачем виявлено відсутність товаро-супровідних документів на продукцію, а також відсутність перекладу наданих разом із продукцією документів іноземною мовою на державну мову. Отже в позивача не було будь-яких зауважень до самої продукції. Виявлені невідповідності супровідної документації усунуті 27.08.2024, одразу після відповідного запиту. Позивач прийняв всі надані з боку відповідача документи, в той самий час позивач наполіг на наданні йому документа, що підтверджує калібрування поставленого приладу організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні. Відповідач не відмовлявся від проведення калібрування, незважаючи на фактичну наявність у позивача оригіналу калібрувального сертифікату (сертифікату якості) на прилад, виданого фірмою "Swan" (Швейцарія) 16.07.2024 (Додаток № 2), тобто після укладення Договору (10.07.2024 ) та перед поставкою приладу (15.08.2024).

Оскільки калібрування приладу в Україні здійснюється ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ", яке територіально знаходиться в м. Києві, поставлений позивачу 15.08.2024 прилад мав бути повернутий відповідачу. Про необхідність повернення приладу для проведення калібрування відповідач одразу повідомив позивача, а позивач заявив, що передача приладу можлива за умови виконання внутрішніх процедур та правил, у зв`язку з чим відповідачу необхідно заповнити та надіслати позивачу ряд необхідних для цього документів (зокрема лист-повернення, акт-повернення, довіреність на довірену особу тощо), встановлені форми яких позивач мав надати відповідачу для їх подальшого заповнення. Форми означених документів були надіслані відповідачу тільки 13.09.2024. Зі свого боку відповідач все оперативно заповнив та того ж дня, тобто 13.09.024, надіслав позивачу на погодження. 24.09.2024 відповідач, отримавши погодження позивача про можливість повернення приладу для його подальшого калібрування, звернувся до позивача на його вимогу з листом про передання приладу.

Лист отриманий позивачем 27.09.2024. Фактичне рішення про відпуск/повернення раніше поставленого відповідачем приладу було прийнято позивачем тільки 30.09.2024. 01.10.2024 представником відповідача отримано прилад у м. Вараш, після цього представник одразу надіслав його відповідачу в м. Київ. 02.10.2024 відповідач отримав прилад та одразу ж передав його до ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" для проведення його калібрування. Вже 07.10.2024 прилад пройшов калібрування, що підтверджується Сертифікатом. 11.10.2024 прилад разом із Сертифікатом калібрування був повторно поставлений відповідачем на склад позивача. Вхідний контроль, проведений позивачем 18.10.2024 підтвердив відповідність продукції всім необхідним вимогам. Оскільки товар був поставлений у повному обсязі, належної якості та у визначений строк, а недоліки в документації були усунуті без затримки, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Правова позиція позивача, викладена в відповіді на відзив.

Позивач звертає увагу, що п. 4.2. Договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації та технічній специфікації до предмета закупівлі, і підтверджується документацією про якість. Відповідно до додатку 2.1 до Договору постачальник повинен надати, зокрема, документ, що підтверджує проведення калібрування (сертифікат або свідоцтво про калібрування) організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні та відповідає вимогам ДСТУ. У відзиві на позовну заяву відповідач власне і не заперечує, що при поставці продукції не було надано усіх необхідних документів визначених умовами договору. Зокрема, був відсутній і сертифікат або свідоцтво про калібрування організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні. Відповідач пропонував замість документу, що підтверджує калібрування організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні, прийняти калібрувальний сертифікат безпосередньо від виробника приладу. Однак, такий документ не відповідав умовам укладеного договору. Відповідач підтверджує, що довідку про виявлені невідповідності отримав 26.08.2024. Відповідно 30-денний строк на усунення невідповідностей сплив 25.09.2024. Поставка заміненого приладу з усуненням усіх виявлених невідповідностей відбулася 11.10.2024. Таким чином, відповідачем порушено 30-денний строк на усунення виявлених невідповідностей, що має наслідком нарахування штрафних санкцій визначених п. 9.1. Договору. Пояснення відповідача про загострення ситуації у країні та зростання інтенсивності та кількості обстрілів, а також ризики знищення або пошкодження приладу у разі його переміщення (у зв`язку з чим було запропоновано та надано калібрувальний сертифікат, який не відповідав умовам договору), є безпідставними оскільки договір був укладений в період дії воєнного стану. Об`єктивних доказів неможливості усунення виявлених невідповідностей у визначений договором строк відповідач не надає, окрім зазначення загальних фраз. Зокрема, відсутні докази обмеження чи припинення роботи ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», яке здійснює калібрування приладів в Україні та знаходиться у м. Київ, як і відповідач, чи докази погіршення чи обмеження логістики між м. Київ та м. Вараш саме у період з 26.08.2024 по 25.09.2024 тощо. Відповідач підписуючи договір у узгодженій сторонами редакції мав розуміти та об`єктивно оцінити усі можливі ризики при його виконанні сторонами.

Правова позиція відповідача, викладена в запереченнях на відповідь на відзив.

ТОВ "Енвітек" звертає увагу, що у відповіді на відзив позивач погодився, що претензій до якості або комплектності обладнання, немає. Питання виникло до сертифікату калібрування, який надавався відповідачем, як документ від Виробника. Відповідач наполягає на законності такого сертифікату, як таку що відповідає прийнятим в Україні нормам, так як прилад виготовлено у Європі, по перше. По друге, посилання на ризики пошкодження приладу у результаті обстрілів зростають у залежності від часу перебуванні обладнання у зоні ураження. Тому, на переконання відповідача, його пропозиція, спрямована на зменшення ризиків ураження приладу, є цілком логічною, і відповідає, також, інтересам позивача, якому потрібне працездатне і ефективне обладнання для систем безпеки станції. Коли 26.08.2025 виявилось, що позивач наполягає на отриманні сертифікату калібрування організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні та відповідає вимогам ДСТУ відповідач погодився, але прилад для калібрування на той час знаходився у розпорядженні позивача, і у відповідача не було фізичної можливості забезпечити калібрування впродовж 30 днів до моменту отримання приладу від позивача. Прилад для калібрування відповідач отримав від позивача лише 02.10.2024. Тобто, більше ніж через 30 днів після отриманих від позивача зауважень щодо калібрувального сертифікату. Калібрування тривало протягом тижня, було завершено 08.10.2024 і прилад з калібрувальним сертифікатом позивач отримав 11.10.2024. При тому, що термін постачання по договору спливав 30.11.2024.

Крім цього, відповідач просить суд звернути увагу, що проект договору, по якому здійснюється постачання продукції, входить до складу тендерної документації і відповідач не має змоги вносити зміни до договору. Також відповідач забезпечує постачання на умовах оплати через 45 днів після постачання за власні кошти, приймаючи на себе ризик, пов`язані з військовими діями, інфляцією та затримкою в оплаті позивачем, що мали місце по даному договору.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.07.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - філія «ВГТ «Рівненська АЕС», Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енвітек» (далі - ТОВ «Енвітек», Постачальник, Відповідач) було укладено договір поставки № 53-122-01-24-14985 (далі - Договір) на поставку аналізатора на суму 708 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP, згідно Incoterms-2010. Поставка продукції здійснюється протягом 60 календарних днів здати отримання Постачальником письмової заявки від Замовника.

Пунктом 4.2 договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток № 2 до даного Договору) та технічної специфікації до предмета закупівлі «Портативний вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen» ТСдоПЗ(т).171.017-2024 (додаток 2.1 до даного Договору), і підтверджується документацією про якість.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених п. 8.2. даного договору.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що товарно-супровідні документи, що надаються Постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи які підтверджують якість продукції.

Пунктом 8.3. Договору визначено, що успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 8.6. Договору визначено, що у випадку виявлення Замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів, Постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від Замовника. У випадку не усунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції передбачені пунктом 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Заміна неякісної продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок.

Пунктом 9.1 у випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20 % вартості неякісної (некомплектної) продукції.

Як вбачається із п. 13.17. Договору додатками до Договору є специфікація (додаток № 1), технічна специфікація (додаток № 2), технічна специфікація до предмета закупівлі "Портативний вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen № ТСдоПЗ (т). 171.017-2024" (додаток 2.1.).

У відповідності до додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1) найменування товару - вимірювач водню AMI INSPECTOR Hydrogen, виробник (країна походження товару) Швейцарія, код УКТ ЗКЕД 9027905000, 1 шт, вартість 590 000 грн 00 коп, ПДВ 118 000 грн 00 коп.

Із додатку № 2 вбачається, що вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen повинен відповідати вимогам Згідно з ТСдоПЗ (т) 171.017-2024.

У додатку 2.1. в розділі 2 сторони між собою обумовили, що продукція постачається в кількості згідно з тендерною документацією. Комплект поставки включає:

- вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen або еквівалент;

- проточна комірка;

- датчик Swansensor Hydrogen, що має вбудований сенсор температури NT5k;

- стартовий комплект витратних матеріалів та комплектуючих;

- комплект експлуатаційних документів українською мовою.

Із додатку А "Технічні та інші вимоги до виготовлення й постачання продукції" вбачається, що в п. А.5. замовник та постачальник погодили між собою перелік документів, які надаються замовнику під час постачання продукції:

- документ, що підтверджує проведення калібрування (сертифікат або свідоцтво про калібрування) організацією, яка має право на виконання вказаних робіт в Україні та відповідає вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019;

- комплект експлуатаційних документів згідно з ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 (настанова (керівництво/інструкція) з експлуатації, або інший документ з підтвердженням дати виготовлення, умов зберігання та гарантійного терміну на продукцію) українською мовою;

- відомість або перелік комплекту що постачається;

- гарантійний талон.

Документація, що складена іноземною мовою, повинна надходити з перекладом на державну мову (п. А.5.1. додатку А "Технічні та інші вимоги до виготовлення й постачання продукції").

Судом встановлено, що поставку продукції здійснено 15.08.2024 згідно з видатковою накладною № 18 від 14.08.2024 на суму 708 000,00 грн.

При проведенні вхідного контролю ВК-1, позивачем було виявлено невідповідності поставленої продукції, про що складено довідку № Д1-7-470 від 23.08.2024.

У довідці № Д1-7-470 від 23.08.2024 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1 вказано, що при прийманні товару виявлено, що:

- відсутні товаро-супровідні документи: документ який підтверджує якість продукції, документи зазначені в п. А.5. ТСдо ПЗ (т).171.017-2024;

- відсутні надані документи на іноземній мові без перекладу на державну мову.

Листом від 26.08.2024 № 22-15835/041 зазначену довідку було направлено ТОВ «Енвітек».

Листом від 27.08.2024 № 240827 ТОВ «Енвітек» підтвердило отримання листа Філії з направленою довідкою про виявлені невідповідності № Д1-7-470 від 23.08.2024. Одразу ж до цього листа було долучено:

1.1) калібрувальний сертифікат, сертифікат якості, оригінал від виробника;

1.2) калібрувальний сертифікат. сертифікат якості. переклад на українську мову.;

2.1.) інструкція з експлуатації, оригінал від виробника;

2.2.) інструкція з експлуатації, переклад на українську мову;

3) відомість постачання АМІ Inspector Hydrogen;

4) гарантійний лист.

Крім цього, листом від 24.09.2024 № 20240913/2 ТОВ «Енвітек» просило повернути ТМЦ з метою усунення встановлених невідповідностей.

Згідно з накладною-вимогою на відпуск матеріалів № 576 від 30.09.2024 ТМЦ було повернуто постачальнику.

02 жовтня 2024 року відповідач отримав прилад, що підтверджується експрес-накладною Нова пошта № 59001230571917 від 01.10.2024.

07 жовтня 2024 прилад пройшов калібрування, що підтверджується сертифікатом калібрування ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" № UA/36/241007/003201 від 07.10.2024.

11 жовтня 2024 року прилад разом із сертифікатом калібрування був направлений відповідачем на склад позивача, що підтверджується видатковою накладною № 19 від 08.10.2024.

18 жовтня 2024 прилад пройшов вхідний контроль, що підтверджується ярликом на придатну продукцію № 1-7-620 від 18.10.2024, який підтверджує, що поставлена продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені під час проведення вхідного контролю.

З урахуванням викладеного у сукупності судом встановлено, що оскільки довідку про виявлені невідповідності відповідач отримав 26.08.2024, відповідно тридцятиденний строк на усунення невідповідностей (котрий визначений п. 8.6. Договору) тривав до 25.09.2024 та є таким, що сплинув 26.09.2024.

Поставка заміненого приладу з усуненням усіх виявлених невідповідностей відбулася 11.10.2024 (згідно ВН № 19 від 08.10.2024).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено тридцятиденний строк на усунення виявлених невідповідностей, що має наслідком нарахування штрафних санкцій визначених п. 9.1. Договору.

Суд зауважує, що твердження відповідача про те, що позивач не мав претензій і зауважень до якості і комплектності товару є безпідставним, оскільки з додатку 2.1. технічна специфікація до предмета закупівлі "Портативний вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen № ТСдоПЗ (т), а саме у розділі 2 "Комплектність товару" чітко вбачається, що продукція постачається в кількості згідно з тендерною документацією. Комплект поставки включає: вимірювач розчиненого водню AMI INSPECTOR Hydrogen або еквівалент; проточна комірка; датчик Swansensor Hydrogen, що має вбудований сенсор температури NT5k; стартовий комплект витратних матеріалів та комплектуючих; комплект експлуатаційних документів українською мовою.

Якість і комплектність товару є різними характеристиками. Якість визначає відповідність товару технічним характеристикам та вимогам договору, тоді як комплектність це наявність усіх складових товару, до яких в тому числі входить і необхідна документація.

Претензії позивача стосувалися комплектності товару в частині документації, а відтак до спірних правовідносин застосовується як пункт 8.6. так і пункт 9.1. Договору, оскільки відповідач прострочив усунення некомплектності товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок здійснити поставку товару що відповідатиме якості та комплектності, а у позивача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України конкретизує визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Також і в п. 8.6. Договору сторони передбачили, що у випадку виявлення Замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо комплектності супровідних документів, Постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від Замовника. У випадку не усунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції передбачені пунктом 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Заміна неякісної продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок. Пунктом 9.1 встановлено, що у випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20 % вартості неякісної (некомплектної) продукції.

З урахуванням викладеного суд виснує, що оскільки відповідач прострочив 30-денний строк із усунення некомплектності товару, позивач правомірно звернувся із позовом до суду та нарахував штраф у розмірі 20 % від вартості некомплектного товару, а саме від 708 000 грн 00 коп.

Доводи відповідача про те що штрафні санкції слід вираховувати від вартості сертифікату калібрування є неспроможними, оскільки пункт 9.1 Договору чітко визначає базу для нарахування штрафу ним є вартість неякісної або некомплектної продукції, а не окремого елемента її комплекту. Комплектність товару охоплює всі його складові, включно з документацією. Відсутність сертифіката калібрування призвела до невідповідності всього товару на суму 708 000 грн 00 коп. вимогам договору, а отже, він вважається некомплектним у цілому. Визначення штрафу виходячи з вартості окремого документа із товарно-супровідної документації суперечить змісту та меті відповідних положень договору, оскільки штрафні санкції мають стимулювати належне виконання договірних зобов`язань, а не обмежуватися компенсацією вартості одного із компонентів продукції.

Доводи відповідача про те, що товар був поставлений набагато раніше, ніж визначено в договорі, не мають правового значення для вирішення цього спору. По-перше, відповідно до умов договору, обов`язок постачальника полягає не лише у своєчасній поставці товару (хоча до цього позивач не має претензій), а й у його відповідності умовам договору, включно з якістю та комплектністю. Факт дострокової поставки не звільняє відповідача від обов`язку передати товар у повній комплектації, що відповідає умовам договору

Аргументи відповідача про дострокову поставку не спростовують факту того, що встановлений договором строк на усунення недоліків було прострочено, а штрафні санкції які просить суд застосувати позивач передбачені саме за несвоєчасне усунення некомплектності, а не за терміни первинної поставки.

Крім цього, суд зауважує, що відповідач здійснив дострокову поставку товару на власний ризик. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Договір не містить положень, які б зобов`язували постачальника здійснювати поставку раніше обумовленого строку, а отже, таке рішення було ухвалене відповідачем самостійно. Позивач не змушував відповідача до передчасної поставки, а відтак відповідач несе всі ризики, пов`язані з невідповідністю товару умовам договору. Факт передчасної поставки не виправдовує невиконання обов`язку щодо повної комплектності товару.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд дійшов висновку що позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 141 600 грн 00 коп. штрафу за некомплектний товар.

Водночас, суд дійшов висновку про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із характером допущеного порушення та його наслідками для позивача.

Крім того, суд встановив, що відповідач звернувся до позивача з вимогою про повернення товару ще 24.09.2024, проте позивач відвантажив його лише 30.09.2024. Це свідчить про те, що прострочення усунення некомплектності сталося не лише з вини відповідача, але й частково через дії самого позивача.

Отримавши товар для усунення некомплектності 02.10.2024, відповідач оперативно виправив ситуацію і вже 11.10.2024 поставив позивачу товар з усіма необхідними документами, а саме - сертифікатом калібрування. Це свідчить про швидке усунення порушення з боку відповідача після отримання товару, що враховується судом при визначенні справедливого розміру штрафу.

Також із матеріалів справи не вбачається, що незначне прострочення відповідачем усунення некомплектності товару призвело до завдання позивачу збитків його діяльності.

Проте враховуючи, що відповідач усунув недоліки товару у найкоротші терміни після отримання товару, а також те, що функція штрафу полягає в стимулюванні винної сторони до належного виконання своїх обов`язків, суд вважає, що нарахування штрафу у повному обсязі (141 600 грн 00 коп) є не тільки надмірним, але й не відповідатиме тяжкості реального порушення з боку відповідача.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій на 70 %, з огляду на швидке усунення порушень і в тому числі через відсутність реальних збитків для позивача, котрі потребують компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак розмір заявленого до стягнення штрафу є надмірним, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки на 70 % та відповідно часткового задоволення позовних вимог на суму 42 480 грн 00 коп.

В решті позовних вимог про стягнення 99 120 грн 00 коп. штрафу суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим судом проте суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн, що сплачені позивачем згідно з платіжної інструкції № 341 від 10.01.2025 покладаються на відповідача у справі в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвітек" про стягнення штрафних санкцій 141 600 грн 00 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвітек" (просп. Лобановського Валерія, 6А, офіс №153, м. Київ, 03037; код ЄДРПОУ 22906924) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) 42 480 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог про стягнення 99 120 грн 00 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "25" березня 2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич