Рішення від 19.03.2025 по справі 927/84/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/84/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна Буд Торг»

14021, м. Чернігів, вул. Широка, 2,

код ЄДРПОУ 44218670

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«Натуральні аграрні технології»

15642, Чернігівська область, Менський район, с. Данилівка, вул. 1 Травня, буд. 21,

код ЄДРПОУ 38948511

Предмет спору: про стягнення 539 726,82 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Десна Буд Торг подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Натуральні аграрні технології про стягнення 539726,82 грн, з яких 455 501,82 грн боргу, 23 099,56 грн 3% річних та 61 125,44 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором укладеним у спрощений спосіб на підставі видаткових накладних №1 від 18.05.2023; №3 та №4 від 22.05.2023; №2 від 23.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 27.02.2025; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень шляхом доставки ухвали суду до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд 05.02.2024 о 19:32, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 21.02.2025. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.

Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.02.2025, у зв`язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.03.2025, про що повідомив відповідача ухвалою від 27.02.2025, доставленою до його електронного кабінету в системі Електронний суд.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, у судове засідання 19.03.2025 повноважних представників не направили, заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

19.03.2025 суд розглянув справу по суті та підписав скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Десна Буд Торг» було поставлено ТОВ «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (далі ТОВ «АФ «НАТ») товар на загальну суму 455 501,82 грн, у т.ч. ПДВ 67 123,05 грн, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №1 від 18.05.2023 - сою, у кількості 3,5 т, загальною вартістю 80 500,17 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткових накладних №3 та №4 від 22.05.2023 карбамід, кількістю 4,537т, загальною вартістю 127500,23 грн з ПДВ та Polifoska NRK (s) 8:24:24(9), кількістю 3т, загальною вартістю 127500,12 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №2 від 23.05.2023 насіння гібриду соняшника НС Х 60046 (Авалон) преміум, кількістю 30 мішків, загальною вартістю 120 001,30 грн з ПДВ.

ТОВ «Десна Буд Торг» були виставлені ТОВ «АФ «НАТ» рахунки на оплату №1 від 18.05.2023 на суму 80500,17 грн з ПДВ, №2 від 23.05.2023 на суму 120001,30 грн з ПДВ, №3 від 22.05.2023 на суму 127500,23 грн з ПДВ та №4 від 22.05.2023 на суму 127500,12 грн.

За результатами здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товарів, позивачем були складені податкові накладні №1 від 18.05.2023, №2 від 22.05.2023, №3 від 22.05.2023, №4 від 23.05.2023.

ТОВ «АФ «НАТ» не було оплачено поставлений ТОВ «Десна Буд Торг» товар.

У зв`язку з неоплатою поставленого товару позивачем було направлено відповідачу претензію №2 від 16.07.2024 з вимогою сплати заборгованості у розмірі 455 501,82 грн.

Вказану претензію було отримано відповідачем 12.08.2024, що підтверджується роздруківкою трекінгу відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти.

Відповідач залишив претензію без відповіді, заборгованість не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати товару своєчасно та у повному обсязі стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

За змістом норм статті 642 ЦК України прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.

Враховуючи те, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату товару, в яких погоджено, який товар має бути поставлено та його вартість, а також беручи до уваги підписання сторонами видаткових накладних на поставку товару, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір про поставку товару в усній формі.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач на підставі видаткових накладних №1 від 18.05.2023, №2 від 23.05.2023 №3 та №4 від 22.05.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 455 501,82 грн з ПДВ.

Оскільки сторонами не було обумовлено строку оплати товару, то відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок щодо його сплати виник у відповідача з моменту прийняття ним відповідного товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Підписання покупцем та скріплення печаткою видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, належних доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, суду не надав.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений позивачем товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 455 501,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 23 099,56 грн трьох відсотків річних та 61 125,44 грн інфляційних збитків.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 23 099,56 грн трьох відсотків річних та 61 125,44 грн інфляційних збитків.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема 18 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачем надано договір на надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.01.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Десна Буд Торг» (Замовником) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Айк?ю Груп» (Адвокатським об`єднанням), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001035 від 16.04.2021, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1114664 від 31.01.2025, рахунок на оплату №34 від 23.01.2025, акт надання послуг №40 від 31.01.2025, платіжну інструкцію №5 від 24.01.2025 на суму 18 400,00 грн.

Згідно з умовами п. 1.1 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), а саме: надання усних юридичних консультацій; складання та подання до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Натуральні Аграрні Технології» заборгованості та 3% річних і інфляційних втрат, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об`єднання гарантує надання Послуг за цим Договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців в галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об`єднання.

Вартість послуг (гонорару) за даним Договором складає 18 400,00 грн (п.3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору здача-приймання наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється Актами здачі-прийняття наданих послуг.

Адвокатським об`єднанням виставлено Замовнику рахунок на оплату №34 від 23.01.2025 на суму 18 4000,00 грн.

Платіжною інструкцією №5 від 24.01.2025 Замовником сплачено позивачем Адвокатському об`єднанню 18 400,00 грн за послуги з надання правової допомоги.

31.01.2025 між сторонами складено та підписано Акт надання послуг №40 від 31.01.2025, згідно з яким Адвокатським об`єднанням надано Замовнику правову (професійну правничу) допомогу на загальну суму 18 400,00 грн.

Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 18 400,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 18 400,00 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 6476,72 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (15642, Чернігівська область, Менський район, с. Данилівка, вул. 1 Травня, буд. 21, код ЄДРПОУ 38948511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна Буд Торг» (14021, м. Чернігів, вул. Широка, 2, код ЄДРПОУ 44218670) 455 501,82 грн боргу, 23 099,56 грн 3% річних та 61 125,44 грн інфляційних збитків, 18 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6476,72 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор