Ухвала від 24.03.2025 по справі 910/15398/18

УХВАЛА

24 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 23.01.2025

у справі № 910/15398/18

за позовом ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солушенс енд Трейд ЛТД"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_1 ; 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніс Плюс"; 4. ОСОБА_3 ; 5. Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору розпорядника майна ТОВ "Перша будівельна корпорація" арбітражного керуючого Шифердеккер О.О.

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, визнання недійсним правочину передачі майна до статутного капіталу, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 26.02.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/15398/18; стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 6 056,00 грн; повторного зобов`язання ОСОБА_1 здійснити переклад на естонську мову рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/15398/18, апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у даній справі, а також ухвал Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та від 23.01.2025 про відкладення розгляду справи № 910/15398/18 і надати суду у двох примірниках через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду у строк до 14.02.2025.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/15398/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Кролевець О.А., судді - Губенко Н.М., судді - Студенця В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.02.2025.

28.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. у розгляді справи № 910/15398/18.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.03.2025 №32.2-01/332, у зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/15398/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 для розгляду справи № 910/15398/18 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Губенко Н.М.

04.03.2025 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кролевець О.А., Баранцем О.М., Губенко Н.М. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 910/15398/18 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кролевець О.А. (головуючого), Баранця О.М., Губенко Н.М. про самовідвід у справі № 910/15398/18 задоволено. Справу № 910/15398/18 передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з урахуванням їх спеціалізації. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А., Губенко Н.М., Студенця В.І. від розгляду справи № 910/15398/18 залишено без розгляду.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.03.2025 № 32.2-01/342, у зв`язку з ухвалою рол самовідвід суддів Кролевець О.А., Баранця О.М., Губенко Н.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15398/18.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/15398/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025.

Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Проте, матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 від 26.02.2025 не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 від 26.02.2025 та матеріали касаційної скарги містять клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, які мотивовані тим, що ОСОБА_1 є престарілою людиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на час розгляду справи йому виповнилось 67 років (наразі вже 69 років); єдиним доходом який отримує ОСОБА_1 на час подання скарги є пенсійне забезпечення; відповідно до листа № 2600-0202-8/206268 від 20.10.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року складає тільки 8 987,26 грн; ОСОБА_1 наразі є непрацездатною особою у похилому віці (як пенсіонер, що отримує пенсію за віком). З урахуванням пенсійного віку, військового стану в країні та відсутності окремого заробітку ОСОБА_1 є обмеженим у сплаті судового збору, який встановлено Законом України «Про судовий збір», а тому, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить звільнити його від сплати судового збору. При цьому заявник зазначає, що порушуються його права та інтереси як засновника та учасника ТОВ «Перша будівельна корпорація» з часткою у статутному капіталі в розмірі 62,50%.

19.03.2025 від ОСОБА_2 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли заперечення від 19.03.2025 проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).

Розглянувши вищевказані клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання ним касаційної скарги від 26.02.2025, а відтак підлягають задоволенню заперечення ОСОБА_2 від 19.03.2025 проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки, доводи скаржника - ОСОБА_1 про відсутність у нього фінансової можливості сплатити судовий збір за подання ним касаційної скарги від 26.02.2025 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, зокрема, заявником, на підтвердження його скрутного фінансового становища, що унеможливлює сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, не надано суду касаційної інстанції належних та допустимих доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній фінансовий рік, а саме за 2024 рік. З наданого суду листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.11.2023 № 2600-0202-8/234143 про те, що загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2023 року складає 8 987,26 грн, вбачається, що навіть за вказаних обставин належний до сплати за подання ОСОБА_1 касаційної скарги від 26.02.2025 розмір судового збору - 3 028,00 грн є меншим а ніж 5 відсотків розміру річного доходу скаржника, що складає - 5 392,36 грн. Наданий заявником лист Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2024 № 51070/6/26-15-12-06-11-сі як відповідь на запит адвоката Воротиленка Олександра Сергійовича від 17.05.2024 № 17-05-1/24, який діє в інтересах ОСОБА_1 , містить відповідь на запит від 21.05.2024 № 2615-2024-0003698 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року, не може бути прийнято судом як належний та допустимий доказ відсутності у скаржника доходів для сплати судового збору за подання ним касаційної скарги та оцінюється судом критично, адже стосується періоду з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2023 року, тоді як ОСОБА_1 звернувся із вищевказаною касаційною скаргою - 26.02.2025, а отже, на підтвердження відсутності можливості сплатити судовий збір за подану ним касаційну скаргу, повинен був надати належні та допустимі докази відсутності доходів за попередній календарний рік - тобто 2024, чого в свою чергу, скаржником здійснено не було. Крім того, доводи клопотань про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання ним касаційної скарги та надані на їх підтвердження докази не є свідченням відсутності у ОСОБА_1 інших джерел доходу, адже сам скаржник у клопотаннях зазначає, що являється засновником та учасником ТОВ «Перша будівельна корпорація» з часткою у статутному капіталі в розмірі 62,50%.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18.

З огляду на вищезазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 від 26.02.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 від 26.02.2025 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18.

Проте, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 від 26.02.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання касаційним судом відкладається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 26.02.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26.02.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18 залишити без руху.

4. ОСОБА_1 усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/15398/18.

5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк