Ухвала

від 25.03.2025 по справі 483/372/22

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/372/22

Провадження № 1-кп/483/46/2025

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2025 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції з приміщення ДУ «Вознесенська ВК № 72» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152100000068 від 09 травня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області, громадянин України, має повну загальну середню освіту, офіційно не працює, не одружений, судимий 26 вересня 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до 3-х років позбавлення волі, 12 лютого 2020 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3. ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України до 4-х років позбавлення волі із застосування ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152100000068 від 09 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 08 травня 2022 року у післяобідній час він, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, через незачинену кватирку проник до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , де виявив та зібрав до рюкзаку продукти харчування, які належать ОСОБА_5 , а саме:

-2 пляшки ігристого вина (шампанського) ASTI TAIROVO об`ємом 750 мл кожна вартістю 157 грн 50 коп. за 1 пляшку на загальну суму 315 грн;

-3 пачки кави ГАЛКА РАНОК по 100 грам кожна вартістю 32 грн 57 коп. за 1 пачку на загальну суму 97 грн. 71 коп.;

- 1 пачку КАКАО ПОРОШОК вагою 100 грам вартістю 48 грн 33 коп.;

- 1 пачку БУЛГУРА КЛАСИЧНОГО вагою 700 грам вартістю 34 грн 93 коп.;

- 1 банку кави FORT вагою 100 грам вартістю 90 грн 90 коп.;

- 2 кг курячого м`яса (окорока) вартістю 85 грн 33 коп. за 1 кг на загальну суму 170 грн 66 коп.;

- 2 кг м`яса свинини вартістю 137 грн 67 коп. за 1 кг на загальну суму 275 грн. 34 коп.

- 3 пачки МАСЛА СЕЛЯНСЬКОГО СОЛОДКОВЕРШКОВОГО «ВИСЬ» вагою 180 грам жирністю 73,0% вартістю 48 грн за 1 пачку на загальну суму 144 грн;

- 1 пачку МАСЛА СОЛОДКОВЕРШКОВОГО СЕЛЯНСЬКОГО «ЛУБЕНСЬКЕ» вагою 200 грам жирністю 73,0% вартістю 52 грн 37 коп.;

- 1 пачку спагеті вагою 1 кг вартістю 62 грн 00 коп.

Загальна сума збитку, спричиненого ОСОБА_5 внаслідок крадіжки вищезазначених продуктів харчування, становить 1291 грн 24 коп..

Свій злочинний умисел, направлений на викрадення продуктів харчування ОСОБА_4 до кінця не довів з причин, які від нього не залежали, а саме тому, що ОСОБА_5 в цей момент з`явився за місцем свого мешкання.

Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження у справі з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, посилаючись на те, що 18 липня 2024 року прийнято Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року та за змістом якого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у разі, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то такі дії також визнаються дрібною крадіжкою, однак кваліфікуються за ч. 2 ст. 51 КУпАП. Оскільки вартість викраденого ОСОБА_4 майна становить 1 291 грн 24 коп., то його дії підпадають під ознаки адміністративної відповідальності та виключають кримінальну.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, просив закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав, правові наслідки розуміє.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов такого.

Статтею 58Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).

Разом із тим, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 зазначено, що в розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92Конституції України у їх взаємозв`язку держава має позитивний обов`язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов`язаних із ним принципів.

Приписами ч. 1 ст.5КК України встановлено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому, як зазначив у постанові Верховний Суд від 09 вересня 2019 року в справі №591/6379/16-ц, передбачені ч. 1 ст.5КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

За змістом Закону № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Так, відповідальність за частиною 1 статті 51 КУпАП настає за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частина 2 статті 51 КУпАП встановлює відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу зазначеної норми слідує, що у разі викрадення особою майна вартістю до 2 481 грн (на дату вчинення інкримінованого правопорушення), такі дії підпадають під ознаки адміністративної відповідальності та виключають кримінальну, тобто фактично декриміналізовані дії осіб, які вчинили викрадення майна вартістю до 2 481 грн.

Декриміналізація - це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в «актуальному» стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.

Під скасуванням кримінальної відповідальності за діяння слід розуміти його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута, зокрема, шляхом скасування норм Особливої частини КК України; внесення змін до них - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 24 липня 2018 року у справі № 569/4061/17).

За змістом п. 4-1 ч. 1 ст.284КПК України у редакції від 01.12.2022р., яка діє час розгляду справи, кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Підставами для закриття кримінального провадження у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння є згода на це підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно абзацу 5 частини 7 ст. 284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

У новій Главі 36-1КПК України визначено особливості здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст.284КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні (не тільки підготовчому) не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 в справі № 153/1289/18.

Частиною 1 ст.61ЗУ «Проправотворчу діяльність»від 24серпня 2023 року, визначено перелік способів за яких нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент вважається таким, що втратив чинність. Серед інших способів законодавець також визначив, втрату чинності нормою, зокрема, якщо суб`єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність та в інших випадках, визначених законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що законодавець, у порядку визначеному ЗУ «Про правотворчу діяльність», хоча і не приймав рішення про визнання не чинною ст. 185 КК України, проте в інший спосіб, змінивши норму ст. 51 КУпАП щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, зокрема збільшивши суму викраденого майна для настання кримінальної відповідальності фактично декриміналізував кримінальне правопорушення за ст. 185 КК України, де вартість викраденого майна становить менше 2 481 грн (на момент вчинення інкримінованого правопорушення), тому суд вважає, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , виходячи зі змісту обвинувального акту, підлягає закриттю без встановлення фактичних обставин справи, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, а також того, що підстави для закриття кримінального провадження, які зазначені прокурором, не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, а лише зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність, суд задовольняє клопотання та закриває кримінальне провадження на підставі пункту 4-1 частини 1 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

При цьому, суд не направляє матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 для вирішення питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності через відсутність відповідного клопотання прокурора та повноважень у суду в частині збирання та визначення обсягу доказів, що є виключною компетенцією органа, уповноваженого на складення адміністративного протоколу.

Керуючись ст.ст. 284, 369, 371, 372, 395, 479-2 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152100000068 від 09 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022152100000068 від 09 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив ухвалу, протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: