Рішення

від 10.11.2010 по справі 11/141-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/141-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 листопада 2010 р.                     Справа 11/141-10

за позовом   публічного акціонерного товариства «Вінниччина –Авто», м. Вінниця   

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд», м. Вінниця  

про                стягнення 3150,57 грн. та звернення стягнення на майно

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача       -   В. Момот  за  довіреністю б/н.  від 20.04.2010р.;

від відповідача   -   не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

 Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд»на користь публічного акціонерного товариства  «Вінниччина-Авто»  заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних в загальній сумі 3 150, 57 грн. та звернення стягнення на майно боржника - належний відповідачу транспортний засіб автомобіль Таврія 110557-44 держ. № АВ 5866 АТ для задоволення позовних вимог шляхом продажу (публічних торгів).

В процесі розгляду справи позивач подав заяву від 27.10.2010р. в якій просить стягнути з відповідача 3210,89 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних. При цьому відмовляється від позовних вимог щодо звернення стягнення на майно відповідача, а саме транспортний засіб автомобіль Таврія 110557-44 держ. № АВ 5866 АТ.

Судом роз'яснено процесуальні наслідки його дій.

Оцінивши  подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити з покладенням судових витрат на позивача, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги  мотивовано тим, що між сторонами укладено договір про виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту належного відповідачеві автомобіля шляхом підписання нарядів-замовлень. Відповідно до актів виконаних робіт позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2504,25 грн.. незважаючи на зобов'язання сплатити вартість виконаних робіт, відповідач не провів жодних розрахунків згідно актів виконаних робіт, на направлені претензії щодо проведення розрахунків жодним чином не відреагував.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах  від 20.09.2010р., 12.10.2010р.   щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце  розгляду справи відповідач повідомлений належним, про що свідчить  повідомлення про вручення поштового відправлення № 20298671. Поміж з тим, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про відкладення розгляду справи № 27 від 11.10.2010р.  та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, останнім не реалізовано свого права на ознайомлення та надання доказів чи заперечень щодо обставин викладених в позовній заяві, тоді як відповідно до положень ст. 33 ГПК України обов'язок доказування вимог та заперечень покладено на сторони.

        Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за  наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

Публічне акціонерне товариство «Вінниччина-Авто»(позивач)  надав товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд»(відповідач) послуги по ремонту автомобіля  Таврія 110557-44 держ. № АВ 5866 АТ на загальну суму 2504,25 грн., що підтверджується:

- нарядами-замовленнями № ЗН-0014578 від 17.11.2008р., № ЗН-0013143 від 20.10.2008р., № ЗН-0011385 від 17.09.2008р., № ЗН-0006605 від 30.05.2008р.;

- довіреностями серії ЯПП № 200117 від 17.11.2008р., серії ЯПП № 200102 від 21.10.2008р., серії ЯОЦ № 141145 від 16.09.2008р., серії ЯОЦ № 141106 від 29.05.2008р.;  

- актами виконаних робіт № ЗА-0014201 від 18.11.2008р., № ЗА-0012854 від 21.10.2008р., № ЗА-0011080 від 17.09.2008р., № ЗА-0006388 від 30.05.2008р..

        Актами виконаних робіт встановлено термін оплати за виконані роботи.

        Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, відповідачем не проведено розрахунків за надані послуги.

        Таким чином, неоплаченими залишились послуги на суму 2504,25 грн..

З метою погашення відповідачем заборгованості за виконані роботи, позивач  звертався  до нього з претензіями № 427 від 12.10.2009р., № 429 від 12.10.2009р., № 428 від 12.10.2009р., № 430 від 12.10.2009р., які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 2504,25 грн..

Судом також розглянуто вимогу позивача  про стягнення 153,16 грн. –3% річних та 553,48 грн. –інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у актах виконаних робіт,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що вказані вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, позов підлягає частковому з розподілом  судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.  

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням № 1476 від 14.09.2010р.  зайво сплачено 37 грн. 00 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».    

Керуючись  п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Буд»(21000, м. Вінниця, вул. Київська, 16, код 33587339) на користь публічного акціонерного товариства «Вінниччина-Авто»(21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 172, код 03112811) 2504 (дві тисячі п'ятсот чотири) грн. 25 коп.  - боргу;  153 (сто п'ятдесят три) грн. 16 коп. –3% річних; 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 48 коп. –інфляційних нарахувань; 102 (сто дві) грн. - витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині звернення стягнення на майно відповідача, а саме транспортний засіб автомобіль Таврія 110557-44 держ. № АВ 5866 АТ припинити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.  

5.          Повернути публічному акціонерному товариству «Вінниччина-Авто»(21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 172, код 03112811) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 37 (тридцять сім)  грн.  перераховане за платіжним дорученням № 1476 від 14.09.2010р.  (платіжне доручення № 1476 від 14.09.2010р.  знаходиться в матеріалах справи № 11/141-10).

6.          Один примірник рішення  направити позивачу.

                                                                           Повне рішення складено  11.11.2010р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу -      (21011, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 172)  

3- відповідачу - (21000, м. Вінниця, вул. Київська, 16)