Ухвала від 11.11.2010 по справі 11/166-10

11/166-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31      http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"11" листопада 2010 р.          Справа № 11/166-10

за позовом    прокурора Літинського  району  в інтересах держави в особі  

                     Дяковецької сільської ради, с. Дяківці Літинського району   

до                  приватного підприємства «Вінбудторг ЛТД», м. Вінниця  

про                стягнення 25835 грн. заборгованості по орендній платі за землю

                                                        Суддя         В. Матвійчук

          при секретарі судового засідання  Т. Кармаліта, за  участю  представників  сторін:

прокурор             -  В. Сувалов

від позивача        -  Ю. Голованюк  сільський голова

від відповідача    -  не з'явився.  

          ВСТАНОВИВ:

Прокурор Літинського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дяковецької сільської ради про стягнення з приватного підприємства «Вінбудторг ЛТД»заборгованості по орендній платі в сумі 25 835 грн. на користь Дяковецької сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.10.2008р. між Літинською районною державною адміністрацією та приватним підприємством «Вінбудторг ЛТД» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавцем передано орендарю в оренду земельну ділянку для комерційного використання, під будівництво торгового комплексу з елементами сервісу, яка знаходиться на території Дяковецької сільської ради, за межами села Дяківці,  строком на 5 років.

Пунктом 11 договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно, або передоплатою, але не більше як за рік.

Незважаючи на положення договору, відповідачем порушуються умови договору щодо терміну сплати орендної плати у зв'язку із чим виникла заборгованість станом на 01.08.2010 р. в розмірі 25 835 грн., в тому числі 23 612 –орендна плата за землю, 2 223 грн. –пеня.

Відповідач пояснень щодо обставин викладених в позовній заяві та визначених ухвалою суду від 20.10.2010р.  доказів не надав. Явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу,суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню в огляду на наступне.

При зверненні до господарського суду прокурором  не  дотримано вимог ст. 29 Господарського  процесуального кодексу України.

Згідно п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави у суді  у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів  держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних  та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, який фактично є позивачем у справі та стороною в процесі.

Крім того, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах  держави, а не в інтересах  підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України).

Виходячи зі змісту позовної заяви, підставою позовних  вимог є договір оренди земельної ділянки № 35 від 17.10.2007р. укладений між Літинською районною державною адміністрацією та приватним підприємством «Вінбудторг ЛТД»щодо оренди земельної ділянки яка знаходиться на території Дяковецької сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній  власності. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися  законом окремі повноваження органів  виконавчої  влади.

Відповідно до ст. ст. 5, 11, 29 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільська  рада  відноситься  до системи місцевого самоврядування, виконавчим органом якої є її виконавчий комітет, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, до відання яких належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, поняття «сільська рада, або її виконавчий орган»не є тотожним поняттю «орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваженнями органу виконавчої влади», що побічно підтверджується також Рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-45/2003 від 25 грудня 2003 року N 21-рп/2003.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що управління комунальною власністю відноситься до компетенції місцевого самоврядування, Дяковецька сільська рада у спірних правовідносинах не здійснює повноваження органу державної виконавчої влади, у зв'язку з чим  прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Аналогіні правові позиції висловлені також у Постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2005 р. у справі № 33/120-04. З вказаної постанови також випливає обов'язок суду перевіряти викладені вище підстави пред'явлення позову прокурором та не допускати безпідставного порушення провадження у таких справах.

Наведеним стверджується, що прокурором не вірно визначено позивача, а отже даний спір не підлягає розгляду  а господарських судах, а  тому провадженян у справі слід припинити.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст.  49, 86  Господарського процесуального кодексу України, -

           У Х В А Л И В:

1.          Провадження  у  справі  припинити.

Суддя                                                                       В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1- до справи

2- відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. Корнійчука, 16)