Рішення

від 12.03.2025 по справі 505/3549/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №505/3549/24

№2/505/1507/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючої - судді Ващук О.В.,

за участі: секретаря судових засідань Федорцової І.С.

представника позивача - адвоката Івасишина В.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про тлумачення заповіту,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про тлумачення заповіту.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на кв. АДРЕСА_1 , яку вона заповіла ОСОБА_1 згідно заповіту, посвідченого секретарем Косівської сільської ради Котовського району Одеської області Дегтярненко О.Д. 06 лютого 2015 року, реєстр №11, вказаний заповіт не змінений та не скасований.

Нотаріус повідомив ОСОБА_1 про неможливість оформлення її спадкових прав у зв`язку з наявністю розбіжності в заповіті, де зазначено, що ОСОБА_2 заповіла їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , в той час коли спадкодавцю належить частка квартири АДРЕСА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким зміст заповіту, що посвідчений секретарем Косівської сільської ради Котовського району Дехтяренко О. 06 лютого 2015 року, реєстр №11, відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , необхідно розуміти так: «Спадкоємець ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Котовською районною радою 09 березня 1999 року та зареєстрованого Котовським БТІ 09 березня 1999 року, реєстр №44 у реєстровій книзі 1 на сторінці 87».

Ухвалою судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Котовськогоміськрайонного судуОдеської областівід 06 лютого 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка, яка належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи в судове засідання не з`явилася.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Івасишин В.П. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, зазначив, що в заповіті було помилково зазначено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в той час коли спадкодавиці належала на праві власності частка квартири, як про це зазначено у свідоцтві на право власності на житло, і саме ця різниця стала причиною звернення до суду.

Представник відповідача Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву вважають обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 27 липня 2019 року, підтверджено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно відповіді державного нотаріуса К.Пенчева від 19 липня 2024 року №366к/02-14, наданій ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , на підставі її заяви заведена спадкова справа №420к/2019.

Відповідно до заповіту, складеного 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 , посвідченого секретарем Косівської сільської ради Котовського району Одеської області Дегтярненко О.Д., спадкодавиця заповідала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивачці у цій справі.

Згідно правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на житло від 09 березня 1999 року, АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам сім`ї: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тобто з долучених до позовної заяви документів випливає, що у свідоцтві № НОМЕР_1 на право власності на житло від 09 березня 1999 року, с.Коси та у заповіті складеного 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 йде мова про нерухомість, яка знаходиться за однією й тією ж адресою, а саме АДРЕСА_4 , а також в обох документах зазначено «кв. АДРЕСА_3 ». В той час як у заповіті ця нерухомість зазначена як житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а у свідоцтві № НОМЕР_1 на право власності на житло від 09 березня 1999 року, с.Коси квартира, частка якої належить і спадкодавиці ОСОБА_2 .

У передбачений законом шестимісячний строк позивачка, після смерті ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України звернувшись з відповідною заявою до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.

Однак, оформити свої спадкові права позивачка не має можливості, оскільки у заповіті є розбіжність щодо предмету спадкування, де вказано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно правовстановлюючого документу це квартира, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст. 1216, 1217 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (ч.1,2 ст.1256 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Відповідно до ст.213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Оскільки заповіт є одностороннім правочином, то зі змісту цієї статті логічно випливає, що тлумачення судом змісту заповіту не повинно змінювати волі спадкодавця, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права спадкодавця щодо розпоряджання його майном. Тлумачення змісту заповіту є лише інструментом з`ясування волі спадкодавця, а отже, суд, здійснюючи тлумачення змісту заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю спадкодавця.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на встановлені фактичні обставин справи, дослідивши текст заповіту суд доходить висновку, що за своїм сутнісним змістом розпорядження спадкодавиці ОСОБА_2 спрямоване на заповідання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , частка якої належить їй на праві власності, згідно свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на житло.

Оскільки в заповіті, який складений ОСОБА_2 06 лютого 2015 року, не вказано на підставі чого їй належить майно, яке вона заповідає ОСОБА_1 , тому вимога позивача при тлумаченні заповіту зазначити, зокрема що ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Котовською районною радою 09 березня 1999 року та зареєстрованого Котовським БТІ 09 березня 1999 року, реєстр №44 у реєстровій книзі 1 на сторінці 87, не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розтлумачити заповіт ОСОБА_2 від 06 лютого 2015 року, посвідченим секретарем Косівської сільської ради Котовського району Одеської області Дегтярненко О.Д., за реєстровим №11, таким чином ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст рішення складено 17 березня 2025 року.

Суддя О.В. Ващук