Рішення

від 24.03.2025 по справі 160/513/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 рокуСправа №160/513/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада України ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві майору поліції, інспектору взводу №2 роти №2 штурмового батальйону № 1 (Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова) УПОП №3 ДПОП ОШБ НПУ Лють збільшеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. за серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві майору поліції, інспектору взводу №2 роти №2 штурмового батальйону № 1 ( Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова) УПОП №3 ДПОП ОШБ НПУ Лють збільшену додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. за серпень, вересень, жовтень, листопад 2023року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він несе службу на посаді інспектора взводу №2 роти №2 штурмового батальйону № 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) полку Управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначив, що його служба проходить виключно на територіях, де ведуться бойові дії, забезпечуючи реалізацію заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у складі ДПОП ОШБ НПУ Лють, у період з серпня по листопад 2023р. позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168. Однак, за наведений період виплата відповідачем такої додаткової винагороди відбулась із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки виплачувалась не в повному обсязі, а саме: не в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах, що на переконання відповідача, не відповідає вимогам п. 4, 5 ч.10 ст. 62 Закону № 580-VIII, п. 3 розділу I Порядку №260 від 06.04.2016р., наказу МВС України №775 від 28.11.2022р., а також із порушенням приписів постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, що призвело до порушення права позивача на отримання винагороди за свою працю та належний соціальний захист. Окрім того, позивач вказав і на те, що відсутність бюджетних асигнувань для вказаних виплат не є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх стягнення згідно рішень ЄСПЛ «Тимошенко проти України», «Кечко проти України», а обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-8).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024р., вказана справа була розподілена для розгляду судді Юхно І.В. (а.с.66).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. від 20.05.2024р. позовну заяву у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплати додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за серпень, вересень 2023р. було повернуто позивачу (а.с.71).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. від 20.05.2024р. було відкрито провадження у даній справі у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати і виплати додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. за жовтень, листопад 2023р. та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.72-74).

У подальшому, 09.09.2024р. згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду за №461д, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої Ради правосуддя від 13.08.2024р. №2451/0/15-24 на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.79-80).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 23.09.2024р. дану справу було прийнято до свого провадження, розгляд даної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, зобов`язано, зокрема, позивача надати докази, які свідчать про не нарахування та невиплату позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 за жовтень, листопад 2023 року, виходячи з вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідача - надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 за жовтень, листопад 2023 року; надати всі копії документів витребуваних ухвалою суду від 20.05.2024р.; надати докази причин поважності не надання доказів, витребуваних ухвалою суду від 20.05.2024р. у строк, встановлений судом, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.81).

Зазначена ухвала суду була отримана позивачем та відповідачем у їх електронних кабінетах 25.09.2024р., що є належним повідомленням учасників справи про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України про що свідчать довідки про доставку електронного листа, наявні у матеріалах справи (а.с.83-84).

10.10.2024р. відповідачем засобами поштового зв`язку було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували ненадходження додаткової винагороди за оспорюваний період на його рахунки, натомість позивачем подано виписку по картці/рахунку АТ «Ощадбанку» про рух коштів по рахунку за період з 01 липня по 30 листопада 2023р., де наявна інформація про надходження коштів («винагорода») 16.11.2023 в розмірі 74999.85 грн., що відповідає виплаті додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. за жовтень 2023р. (за відрахуванням аліментів), оскільки виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній, відповідно до п.11 Порядку №775, тому, подаючи позовні вимоги за листопад 2023р., позивач повинен був надати виписку по картковому рахунку щонайменше по 31 грудня 2023р. Відповідач не заперечує залучення позивача до безпосередньої участі в бойових діях або заходах (пп.1 п.3 Порядку №775) з 01 жовтня по 30 листопада 2023р., тому за ці дні позивачеві була нарахована додаткова грошова винагорода у розмірі 99999, 90 грн., або 99999, 80 грн. (залежно від кількості днів в місяці), що відповідає виплаті 100000 грн. згідно до вимог визначених постановою КМУ №168. Повнота та правильність нарахування додаткової винагороди позивачеві збільшеної до 100000 грн. за жовтень, листопад 2023р. підтверджується наказами ДПОП ОШБ Лють від 13.11.2023р. №657 та від 08.12.2023р. №762, а також довідками від 27.09.2024р. №653 та від 30.09.2024р. №661 про здійснені розрахунки за період з жовтня 2023р. по грудень 2023р. Відповідно до довідок позивачеві сплачено додаткову винагороду: за жовтень у листопаді 2023р. 74999,85 грн. (99999, 80 за відрахування аліментів 24999, 95 грн.) та за листопад у грудні 2023р. 52279,92 грн. (99999, 80 грн. за відрахування аліментів 24 999, 98 грн. та 22720, 00 грн.). Зарахування коштів підтверджується витягами зі зведених відомостей сум до зарахування на карткові рахунки, від 16.11.2023 та від 15.12.2023, які містять печатку АТ «Ощадбанку» про обробку зазначених відомостей. Документами на підставі яких з грошового забезпечення позивача стягуються аліменти є: Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.04.2024р. в межах виконавчого провадження №49952324 та Постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 10.11.2024р. в межах виконавчого провадження №71699515. На переконання відповідача, позивач, маючи всю необхідну інформацію щодо отримання додаткових винагород (за виписками банку), вимагаючи у позові повторно сплатити таку додаткову винагороду, вдався до зловживання своїми правами, а оскільки відповідачем надані всі докази, які підтверджують такі виплати (накази, довідки), тому представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає (а.с.85-95).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2025р. у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці у період грудень 2024р. січень 2025р., з 06.03.2025р. по 14.03.2025р. та, як наслідок, об`єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 24.03.2025р. (а.с. 133).

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 24.03.2025р., тобто, в межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 майор поліції проходить службу на посаді інспектору взводу №2 роти №2 штурмового батальйону № 1 ( Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова) УПОП №3 ДПОП ОШБ НПУ Лють, є учасником бойових дій та в період з жовтня по листопад 2023р. проходив службу безпосередньо на територіях, де ведуться бойові дії, забезпечуючи реалізацію заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф, що підтверджується копіями паспорта позивача від 17.04.2023р. № 009027859, службового посвідчення від 15.04.2023р. ДНП №034534, посвідченням УБД серії НОМЕР_1 від 22.08.2016р. та довідкою «Про відрядження в ОТУ «Луганськ» ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Донецької та Луганської областей» (а.с.9, 12, 13-14, 111).

Як зазначено у позові, у період з серпня по листопад 2023 року позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах відповідно до постанови КМУ №168 (а.с.2).

Однак, на переконання позивача, за вказаний період виплата відповідачем згаданої додаткової винагороди виплачувалась не у повному обсязі, а саме: не в розмірі 100000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах (а.с.2).

А оскільки ухвалою суду від 20.05.2024р. у цій справі позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди за період серпень, вересень 2023р. повернуто позивачеві, зазначена ухвала суду набрала законної сили та позивачем не оскаржувалась у встановленому законом порядку, тому у межах розгляду даної справи підлягають вирішенню судом позовні вимоги, які стосуються періоду за жовтень та листопад 2023р., за якими було відкрито провадження у даній справі (а.с. 71-74).

Вважаючи протиправною вищенаведену бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачеві відповідачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою КМУ №168, за період жовтень, листопад 2023р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №580-VIII діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260 затверджено порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова КМУ №168), якою, серед іншого, передбачив на період воєнного стану виплату для військовослужбовців, поліцейських додаткової винагороди.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Окрім того, механізм і розмір виплати додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським на період воєнного стану, передбачених пунктами 1-12 Постанови КМУ № 168, визначається «Порядком та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775 (далі Порядок №775).

Так, відповідно до пп. 5 п.2 Порядку №775 встановлено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах до 100000 гривень - поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах.

Пунктом 3 Порядку №775 передбачено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу; 2) виконання розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства; 3) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; 4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником; 5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів; 6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника.

Вказані вище обставини повинні бути підтверджені документами відповідно до пункту 5 Порядку №775 (наприклад: наказами, у тому числі наказами на виконання бойового розпорядження; дорученнями, рапортами поліцейського про безпосередню участь у бойових діях або заходах, графіками чергувань, іншими документами у яких містяться відомості про участь поліцейського в бойових діях або заходах в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником).

Згідно з пунктом 9 Порядку №775 для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях або заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку 1 до цих Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).

Відповідно до пункту 11 Порядку №775 видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цих Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Абзацом 3 пункту 13 Порядку № 775 визначено, що розмір додаткової винагороди за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (2350, 10000, 30000, 50000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цих Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цих Порядку та умов.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168, є відповідні накази керівників структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції та документальне підтвердження безпосередньої участі поліцейського у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, при цьому видання та виплата такої додаткової винагороди відбувається протягом поточного розрахункового місяця за попередній, а у разі надходження таких документів у більш пізній період, видання наказу про виплату здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Як встановлено судом, з наявних матеріалів справи, позивач у період жовтень, листопад 2023р. проходив службу на посаді майора поліції, інспектора взводу №2 роти №2 штурмового батальйону № 1 (Луганськ-1 імені Героя України Сергія Губанова) УПОП №3 ДПОП ОШБ НПУ Лють на територіях, де ведуться бойові дії, забезпечуючи реалізацію заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф, що підтверджується змістом копії Довідки щодо відрядження позивача (а.с.111).

Також факт залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях або заходах (згідно п.п.1 п.3 Порядку №775)у спірний період ( жовтень, листопад 2023р.), відповідачем у відзиві на позов визнано та не заперечується (а.с.91).

Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивач зазначив, що підставами звернення з цим позовом є саме бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачеві за період жовтень, листопад 2023р. додаткової винагороди саме у розмірі 100000 грн. всупереч положенням Постанови КМУ № 168.

Проте, жодних доказів, які б підтверджували обставини та факти не нарахування та не виплати відповідачем додаткової винагороди за спірний період (жовтень, листопад 2023р.) у розмірі 100000 грн., позивачем суду не надано, а матеріали справи відповідних доказів не містять.

Натомість, доводи позивача спростовуються випискою по картці/рахунку АТ «Ощадбанку» про рух коштів по рахунку за період з 01 липня по 30 листопада 2023р., наданою суду самим же позивачем, де наявна інформація про надходження коштів («винагорода») 16.11.2023 в розмірі 74 999.85 грн., що відповідає виплаті додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. за жовтень 2023р. (за відрахуванням аліментів), оскільки виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній, відповідно до п.11 Порядку №775 (а.с.16).

Окрім того, повнота та правильність нарахування додаткової винагороди позивачеві збільшеної до 100 000 грн. підтверджується наказами ДПОП ОШБ Лють від 13.11.2023р. №657 та від 08.12.2023р. №762, а також довідками від 27.09.2024р. №653 та від 30.09.2024р. №661 про здійснені розрахунки за період з жовтня 2023р. по грудень 2023р., з яких видно, що за жовтень, листопад 2023р. відповідачем було здійснено нарахування та виплата позивачеві додаткової грошової винагороди у розмірі 99 999, 80 грн. та 99 999, 90 грн. відповідно (залежно від кількості днів в місяці), що відповідає виплаті 100 000 грн. згідно до вимог визначених постановою КМУ №168 (а.с.105-106, 107-108, 109, 110).

Також, із наявних матеріалів справи вбачається, що стосовно позивача наявні відкриті виконавчі провадження за Постановами про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.04.2023р. №49952324 та 10.11.2023р. №71699515, відповідно до яких здійснюється стягнення аліментів з позивача (а.с.112-114, 115).

Зазначені обставини також підтверджені і змістом копії Довідки №661 від 30.09.2024р., з якої видно, що позивачеві сплачено додаткову винагороду: за жовтень 2023р. у листопаді 2023р. 74 999,85 грн. (99 999, 80 за відрахування аліментів 24 999, 95 грн.) та за листопад 2023р. у грудні 2023р. 52 279,92 грн. (99 999, 90 грн. за відрахування аліментів 24 999, 98 грн. та 22 720, 00 грн.), що відповідає вимогам п.11 Порядку №775 (а.с.110).

Факт виплати вищенаведених сум підтверджується і витягами зі зведених відомостей сум до зарахування на карткові рахунки, від 16.11.2023 та від 15.12.2023, які містять печатку АТ «Ощадбанку» про обробку зазначених відомостей (а.с.116-117,121-122).

Тобто, виходячи з аналізу встановлених судом обставин у даній справі із вищенаведеними приписами чинного законодавства у їх сукупності та враховуючи наявність документів, які підтверджують нарахування та виплату відповідачем додаткової винагороди позивачеві у розмірі 100 000 грн. за період жовтень, листопад 2023р., можна дійти висновку, що відповідач надав документальне підтвердження нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, передбаченою постановою КМУ №168.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у даному випадку, відповідачем не було порушено прав та інтересів позивача в частині нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченою постановою КМУ №168, за період жовтень, листопад 2023р., тому бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень у даних правовідносинах відсутня, а відповідно, і обґрунтовані підстави для задоволення даного позову у адміністративного суду також відсутні.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст. 77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження протиправності бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченою постановою КМУ № 168, за період жовтень, листопад 2023р., з урахуванням обставин встановлених судом під час розгляду даної справи та аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства, які позивачем не спростовані.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслоговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто, позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.

В той же час, відповідачем надано відповідні докази, а саме: копію Витягів з наказів ДПОП ОШБ НПУ Лють від 13.11.2023р. №657 та від 08.12.2023р. №762, копіями додатків до цих наказів, довідками від 27.09.2024р. №653 та від 30.09.2024р. №661 про здійснені розрахунки за період з жовтня 2023р. по грудень 2023р. та Витягами зі зведеної відомості сум до зарахування на карткові рахунки (а.с.104-110, 116-125).

Окрім того, і самим позивачем надано виписку з його банківського рахунку з інформацією про отримані ним від ДПОП ОШБ НПУ Лють кошти за вказаний період у наведених сумах (а.с.15-45).

На противагу наведеним копіям документів відповідача, а також наданих самим позивачем (банківської виписки), позивач жодних спростувань не навів та відповідних доказів не надав.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 20.06.2024р. у справі №400/249/23, який підлягає врахуванню адміністративним судом у даних правовідносинах згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях, встановленої постановою КМУ №168, за період жовтень, листопад 2023р. за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що у даних правовідносинах, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що права та інтереси позивача у даних правовідносинах відповідачем не були порушені, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, в розмірі 100000 грн. за період жовтень, листопад 2023р., які є похідними вимогами у даному спорі, також задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Статтями 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада України ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва