Рішення

від 25.03.2025 по справі 300/4751/24

НЕ ВКАЗАНО

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р. справа № 300/4751/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського інституту Національної Гвардії України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Київський інститут Національної Гвардії України (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання в сумі 265377,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 в період з 10.08.2023 по 13.05.2024 проходив навчання та військову службу у Київському інституті Національної гвардії України на посаді курсанта 2-го відділення 123 навчальної групи курсу № 4 факультету забезпечення державної безпеки, у військовому званні «солдат». Наказом начальника Інституту (по стройовій частині) від 13.05.2024 № 102 солдат ОСОБА_1 був відрахований з навчання через особисту недисциплінованість 13 травня 2024 року, внаслідок чого, контракт про проходження військової служби (навчання) було достроково припинено (розірвано). Відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Національній академії Національної гвардії України в розмірі 265377,45 грн., яка у добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.48).

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем через підсистему «Електронний суд» 20.06.2024 о 20:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.50).

Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

10.08.2023 між солдатом ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Інституту був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Київського інституту Національної гвардії України (далі - контракт) строком на період навчання з 10.08.2023 (а.с.22).

Відповідно до пункту 1 контракту ОСОБА_1 , ознайомившись із законами України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно взяв на себе зобов`язання, зокрема, відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

25.04.2024 на засіданні вченої ради Київського інституту Національної гвардії України було розглянуто питання про недоцільність подальшого навчання в Інституті солдата ОСОБА_1 через особисту недисциплінованість останнього. Водночас, вченою радою рекомендовано начальнику Інституту припинити (розірвати) контракт про навчання в Інституті із солдатом ОСОБА_1 з урахуванням вимог воєнного стану (а.с.25).

В подальшому, відповідно до витягу із наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 13.05.2024 № 102 солдата ОСОБА_1 відраховано з навчання через особисту недисциплінованість з 13 травня 2024 року (а.с.28).

Контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Київського інституту Національної гвардії України укладений між солдатом ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Інституту достроково припинено (розірвано) 13 травня 2024 року.

Т.в.о. начальником Київського інституту Національної гвардії України складено зведений розрахунок фактичних видатків державного бджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_2 , яким визначену розмір таких витрат в сумі 265377,45 грн. (а.с.29).

Із даним розрахунком 17.05.2024 під розписку ознайомлено відповідача (а.с.29).

Враховуючи, що відповідачем добровільно не відшкодовано витрати на його утримання у закладі вищої освіти відповідно до умов контракту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' від 25.03.1992 за № 2232-XII (надалі, також Закон № 2232-XII), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписи частини 4 статті 2 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' визначають, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 статті 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (надалі по тексту також - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Згідно з вимогами пункту "ж" частини 6 статті 26 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).

Так, за приписами частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначені Законом України «Про національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 5 Закону № 876-VII до складу Національної гвардії України входять: з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (частина 2 статті 5 Закону № 876-VII).

Відповідно до п.п. 3, 6 Розділу І, п.1 Розділу VІІІІ Статуту Київського інституту Національної гвардії України, Київський інститут Національної гвардії України є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкованим Головному управлінню Національної гвардії України та знаходиться у сфері управління МВС України.

Основною метою діяльності Інституту є освітня діяльність, спрямована на підготовку курсантів (слухачів), ад`юнктів, докторантів для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у Національній гвардії України за державним замовленням.

Фінансування Інституту здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.

Отже, курсанти, які навчаються в Київському інституті Національної гвардії України перебувають на повному державному забезпеченні.

Відповідно до пункту 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 визначено, що МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, а тому згідно рішенням Конституційного Суду України № З-РП/99, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, п.п. 50, 55, 56 п.4, п.п 2 п.5 вказаного Положення визначено, що МВС України організовує в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності апарату МВС України та територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери його управління, Національної гвардії, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв`язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань, забезпечує формування пропозицій до обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та післядипломну освіту фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів для МВС України, Національної гвардії та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і Координує Міністр, забезпечує на базі навчальних закладів, що належать до сфери управління МВС України, підготовку та професійне навчання кадрів для МВС України, Національної поліції та Національної гвардії.

Поряд з цим, МВС України з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат МВС, територіальні органи, заклади, установи і на підприємства, що належать до сфери управління МВС, організовує роботу з підготовки та професійного навчання працівників МВС, поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії.

Так, відповідно до статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" постановою Кабінету Міністрів України 12.07.2006 затверджено "Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти" № 964 (надалі, також Порядок № 964).

Пунктом 1 Порядку № 964 передбачено, що цей порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (надалі, також - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (надалі, також витрати).

В силу вимог пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).

На виконання вищевказаного пункту 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ від 16.07.2007 за № 419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений "Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" (надалі, також Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 визначено, що даний Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (надалі по тексту також - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 вказаного Порядку зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ (абзац 3 підпункту 2.3 пункту 2 Порядку).

В той же час, пунктом 7 Порядку № 964, визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відтак, Київським інститутом Національної Гвардії України відповідно до вимог Порядку № 964 розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача з дня його зарахування до Інституту по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, загальна сума яких склала 265377,45 грн. (а.с.29).

Як слідує зі змісту абзацу 6 пункту 1 Контракту, відповідач взяв на себе обов`язок добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

Проставлений підпис ОСОБА_1 у вказаному контракті свідчить про ознайомлення останнього, станом на момент укладення контракту, про обов`язок відшкодування таких витрат у разі виникнення вищевказаних обставин, а особиста обізнаність відповідача з 17.05.2024 про визначену загальну суму розрахунку витрат вказує на несплату в добровільному порядку коштів в розмірі 265377,45 гривень.

Більше того, в матеріалах справи міститься заява-зобов`язання від 17.05.2024, відповідно до змісту якої позивачем було вказано, що з порядком відшкодування коштів за навчання (утримання) ознайомлений та зобов`язується добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у Київському інституті Національної гвардії України під час проходження військової служби (навчання) у розмірі 265377,45 грн. (а.с.37).

При цьому суд відзначає, що вказаний розрахунок містить витрати на грошове забезпечення відповідача, на продовольче забезпечення, на медичне забезпечення, на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, які включаються до фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням, і підписаний ним без зауважень та із зобов`язанням відшкодувати ці та інші вказані у цьому розрахунку витрати.

Водночас, суд зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у даній справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень здійснювати їх правовий аналіз.

Враховуючи те, що відповідачем не відшкодовано у добровільному порядку витрати в розмірі 265377,45 гривень, пов`язані з утриманням під час навчання у Київському інституті Національної гвардії України, то суд вважає підставним звернення Інституту до суду із вказаним позовом, у спосіб визначений частиною 10 статті 25 "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що невідшкодування на користь Київського інституту Національної гвардії України відповідачем суми витрат, пов`язаних з його утриманням в Інституті, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави, що проявляється, зокрема, у створенні умов для невиконання видаткової частини Держбюджету та в кінцевому рахунку веде до зниження боєздатності Збройних Сил України та нанесення шкоди національній економіці України.

Невідшкодована відповідачем, на користь вищого навчального закладу, сума витрат, пов`язаних з його утриманням в Інституті - це не отримані державою кошти на національну оборону, що, у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам держави.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, внаслідок чого, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно зі змістом частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем понесено тільки витрати зі сплати судового збору, то такі розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Київського інституту Національної гвардії України задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Київського інституту Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ 44633214, вул. Оборони Києва, 7, м. Київ, 03179) кошти в розмірі 265377,45 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч триста сімдесят сім гривень 45 копійок) на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Київський інститут Національної Гвардії України (код ЄДРПОУ 44633214, вул. Оборони Києва, 7, м. Київ, 03179).

Відповідач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.