Рішення від 12.03.2025 по справі 524/7217/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 524/7217/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Рибальченко О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовною заявою до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію забезпечити позивача грошовою компенсацією за належне йому житлове приміщення як для дитини, яка позбавлена батьківського піклування, у розмірі та у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що станом на дату подання позову у власності власного житла не має, на даний час ані Константинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ані Донецька обласна державна адміністрація не забезпечили його житлом або грошовою компенсацією за належне йому житло, що порушує його соціальні права та гарантії.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 02.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в адміністративній справі на 01.12.2023.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13.03.2024 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії направлено Полтавському окружному адміністративному суду для розгляду по суті, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду за правилами предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду та за фактичним місцем проживання позивача як ВПО.

Справа №524/7217/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 18.04.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №524/7217/23 передана до провадження судді Канигіній Т.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Призначено судове засідання о 10:00 15.05.2024 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

08.05.2024 позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов, у якому просив:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною і зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а саме: матеріальної компенсації вартості оренди житла на виконання норм статей 3, 52, 55, 56 Конституції України в сумі 6480000 грн, а також судовий збір 1070 грн, моральної шкоди, завданої за 27 років жебракуванням, що дорівнює 5760000 грн.

У судовому засіданні 15.05.2024 протокольною ухвалою суду відмовлено позивачу в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви з огляду на одночасну зміну предмета та підстав позову відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання в режимі конференції 15.05.2024 про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви позивачем заявлено недовіру до судді Канигіній Т.С.

Протокольною ухвалою суду надано позивачу строк 10 днів для підготування заяви про відвід судді, оголошено перерву до 27.05.2024.

27.05.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.05.2024, у якій вимагав:

- добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 524/7217/23 згідно з Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду;

- справу № 524/7217/23 передати на розгляд до суду, утвореному законом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями для вирішення питання про відвід судді Канигіної Т.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано судді Удовіченку С.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.05.2024 (вх.№31204/24 від 27.05.2024) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Наступне судове засідання призначено на 27.06.2024.

04.06.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем Константинівською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області /а.с. 120-124, том 2/ подано до суду відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначено, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 15.09.2021 № 355 "Про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік", проте, дане рішення було прийнято на підставі заяви позивача від 14.07.2021, у якій зазначено "…прошу взяти на квартирний облік, у зв`язку потребою поліпшення житлових умов", без надання жодних доказів того, що він має статус особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Позивач, проігнорував лист виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 06.07.2021 № 1805/44вх 44-2863, у якому йому було роз`яснено про взяття на квартирний облік та надання заяви; документів, що посвідчують особу; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та документів, що підтверджують статус, для постановки на квартирний облік, як особу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тобто позивачем не порушувалося питання про взяття його на квартирний облік, як особу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. До заяви позивач надав лише довідку про склад сім`ї та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до яких встановлено, що право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований позивач, належить ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача згідно зі свідоцтва про одруження від 07.08.2004, видане Костянтинівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецької області Донецького обласного управління юстиції. Відповідно до протоколу засідання громадської комісії з житлових питань позивачем під час шлюбу куплений будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у якому і зареєстрований. Тобто на час приймання вказаного рішення, виконавчому комітету Костянтинівської міської ради не було відомо про наявність у позивача статусу особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тому приймалося без застосування законодавчих актів, що регулюють надання особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування відповідного житла.

Відповідачем зазначено, що позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про порушення прав позивача Костянтинівською міською радою її виконавчим комітетом або Костянтинівською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області під час здійснення публічно-владних управлінських функцій. Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької не приймала будь яких рішень, які б позивач вважав незаконними та оскаржував. Додані до позовної заяви листи від виконавчих органів Костянтинівської міської ради свідчать лише про намагання позивачем отримати копію особової справи ОСОБА_1 , як дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування та про те, що ОСОБА_1 не перебуває на квартирному обліку.

26.06.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вимагав:

- добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 524/7217/23 згідно з Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду;

- справу № 524/7217/23 передати на розгляд до суду, утвореному законом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.06.2024 (вх.№37771/24 від 26.06.2024) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Наступне судове засідання призначено на 11.07.2024.

05.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про подання заяви зі зміною предмета позову у справі №524/7217/23 /а.с.9- 35, том 3/, у якій просив додати до матеріалів справи уточнений позов зі зміною позовних вимог та уточнення відповідача.

В уточненому адміністративному позові позивач просив:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а саме: матеріальної компенсації вартості оренди житла на виконання норм статей 3, 52, 55, 56 Конституції України в сумі 6480000 грн, а також судовий збір 1070 грн, моральної шкоди, завданої за 27 років жебракуванням, що дорівнює 5760000 грн.

У судовому засіданні 11.07.2024 з`ясовано судом та підтверджено позивачем, що заява зі зміною предмета позову не направлена іншим учасникам у справі. Позивач просив суд надати час для направлення цієї заяви іншим учасникам справи. Суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перервну на 12.07.2024 для надання доказів направлення позивачем заяви зі зміною предмета позову іншим учасникам у справі /а.с. 57-59, том 3/.

У судовому засіданні 12.07.2024 позивач заяву підтримав, просив прийняти заяви зі зміною предмета позову. Представники відповідачів не з`явилися у судове засідання, про час, місце та дату судового засіданні повідомлені належним способом /а.с. 68-74, том 3/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 зі зміною предмета позову від 02.07.2024 (вх.№39700/24 від 05.07.2024) в справі №524/7217/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії /75-81, том 3/.

Протокольною ухвалою від 12.07.2024 оголошено перерву /а.с. 68-74, том 3/.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання, судове засідання 21.08.2024 не відбулось, з огляду на те, що справа №524/7217/23 направлена до Другого апеляційного адміністративного суду 13.08.2024 (вих.№ 524/7217/23/2.1-04/14876/24). Зазначено, що про дату і час наступного судового засідання у справі №524/7217/23 буде повідомлено додатково після надходження справи до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 185, том 3/.

Справа №524/7217/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 16.10.2024 /а.с. 186, том 3/.

28.10.2024 позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов /а.с. 5-31, том 4/, у якому просив:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною і зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а саме: матеріальної компенсації вартості оренди житла на виконання норм статей 3, 52, 55, 56 Конституції України в сумі 6480000 грн, а також судовий збір 1070 грн, моральної шкоди, завданої за 27 років жебракуванням, що дорівнює 5760000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 зі зміною предмета позову від 23.10.2024 (вх.№63248/24 від 28.10.2024) в справі №524/7217/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії /а.с.54-59, том 4/.

Протокольною ухвалю суду від 14.11.2024 оголошено перерву для надання додаткових доказів у справі до 02.12.2024 /а.с. 42-52, том 4/.

20.11.2024 позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів від 15.11.2024 /а.с.64, том 4/, у якому просив витребувати у Міністерства молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України, Державної служби України у справах дітей, Державної архівної служби України, Донецької обласної державної адміністрації, Костянтинівської міської ради, Костянтинівського міського відділу освіти; Костянтинівського міського відділу опіки ти піклування:

- відомості про Людину, Громадянина України ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, держави Україна, що підтверджується свідоцтвом про народження громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , яке видано Костянтинівським міським відділом РАГС 10.01.1980, паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області 21.11.1995, ПІН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 тел. НОМЕР_4 , довідка ВПО;

- відомості про зарахування на пільговий квартирний облік Людини, Громадянина України ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

- копію особистої справи Людини , Громадянина України ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

- виписку з книги первинного обліку неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування та їх влаштування в Костянтинівському районному (міському) відділі освіти Донецької області за 1975 - 1996 роки щодо Людини, Громадянина України ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, 06.11.1979 народження в м. Костянтинівка Донецької області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про від 15.11.2024 (вх.№68547/24 від 20.11.2024) про витребування доказів у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Витребувано у Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Державної служби України у справах дітей, Державної архівної служби України, Донецької обласної державної адміністрації, Костянтинівської міської ради, Управління освіти Костянтинівської міської ради, Відділу опіки ти піклування Костянтинівської міської ради відомості щодо ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування 06.11.1979 року народження в м. Костянтинівка Донецької області, держави Україна, що підтверджується свідоцтвом про народження громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , яке видано Костянтинівським міським відділом РАГС 10.01.1980, паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області 21.11.1995, ПІН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 : - відомості про зарахування на пільговий квартирний облік ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; - копію особистої справи ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; - виписку з книги первинного обліку неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування та їх влаштування в Костянтинівському районному (міському) відділі освіти Донецької області за 1975 - 1996 роки щодо ОСОБА_1 /а.с.72-75, том 4/.

Протокольною ухвалою суду оголошено перерву у зв`язку з витребуванням відповідних документів до 08.01.2025 /а.с.69-71, том 4/.

Позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов від 20.12.2024 (вх.№75895/24 від 23.12.2024) /а.с.99-121, том 4/, у якому просив:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною і зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання до 12.02.2025 з огляду на задоволення клопотання позивача /а.с. 164, том 4/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 зі зміною предмета позову від 20.12.2024 (вх.№75895/24 від 23.12.2024) в справі №524/7217/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії /а.с.180-185, том 4/.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2025 /а.с. 177- 179, том 4/.

У судовому засіданні 12.03.2025 позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням народного суду м. Костянтинівка Донецької області від 25.02.1983 ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав на її дітей, зокрема, на ОСОБА_1 /а.с.13-14, том 1/.

Рішенням Костянтинівського міського відділу народної освіти від 06.04.1983 № 191 затверджено опікуном ОСОБА_4 над неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_1 /а.с. 15, том 1/.

Згідно зі свідоцтвом про неповну загальну середню освіту від 14.06.1996 НОМЕР_5 ОСОБА_1 у 1996 році закінчив Загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 1 м. Костянтинівки /а.с.43, том 2/.

Відповідно до диплома НОМЕР_6 від 16.06.1999 цей диплом видано ОСОБА_1 у тому, що він 01.09.1996 вступив до Костянтинівського ПТУ № 20 Донецької області і 16.06.1999 закінчив ПТУ № 20 м. Костянтинівки /а.с. 44, том 2/.

Листом від 06.07.2021 виконавчий комітет Костянтинівської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що взяття на квартирний облік дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, здійснюється за заявою піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування, а осіб з їх числа за їх заявою. До заяви про взяття на квартирний облік дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, особи з їх числа додаються копії: документа, що посвідчує особу; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; документів, що підтверджують статус. До виконавчого комітету міської ради заяви щодо прийняття на квартирний облік позивача, як дитини, позбавленої батьківського піклування, не надходило, підстав для постановки на облік немає /а.с. 134, том 2 /.

14.07.2021 позивач звернувся із заявою до Костянтинівської міської ради, у якій просив надати адміністративну послугу: взяти на квартирний облік, у зв`язку з потребою поліпшення житлових умов /а.с. 131, том. 2/.

Рішенням виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 15.09.2021 № 355 "Про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік" відмовлено позивачу у взятті на квартирний облік у зв`язку з тим, що він забезпечений жилою площею не нижче за встановлений рівень 6 або менше кв.м. на одну особу. Склад сім`ї одна особа. ОСОБА_1 має реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де на житловій площі 43,70 кв. м. мешкає 3 особи (він, колишня дружина, син) /а.с.18, том 1/.

Відповідно до Протоколу засідання громадської комісії з житлових питань 2021 року позивач має реєстрацію місяця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; даний будинок належить колишній дружині позивача на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2009; будинок був куплений під час шлюбу /а.с.129, том 2/.

Суд зазначає, що на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 Державним архівом Донецької області Донецької обласної державної адміністрації у листі від 20.12.2024 зазначено, що запитувані документи за період 2014-2024 роки на зберігання не надходили. Провести виявлення в фондах та надати, за наявністю, будь-яку інформацію за документами, які зберігались в держархіві області до 2014 року, неможливо, оскільки зазначені документи залишились у м. Донецьк на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України /а.с. 131, том 4/.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики від 26.12.2024 №321/0/20-24 банк даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, ведеться починаючи з 2014 року. Враховуючи викладене, у Міністерства соціальної політики України у володінні, користуванні та розпорядженні відсутня запитувана інформація /а.с. 139, том 4/.

Згідно з листом Управління освіти Костянтинівської міської ради від 26.12.2024 №1418/01-29 у 2006 році документи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, були передані до служби у справах дітей Костянтинівської міської ради, про що був складений відповідний акт. Зазначено, що термін зберігання акта сплив, надати копію підтверджуючого документа неможливо /а.с.143, том 4/.

У листі від 19.12.2024 Державною службою України у справах дітей повідомлено, що не є розпорядником витребуваної інформації /а.с.133-134, том 4/.

Позивач, вважаючи, що має право на грошову компенсацію за належне йому житлове приміщення як для дитини-сироти, яка позбавлена батьківського піклування, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Статтею 39 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X (у редакції, чинній на момент навчання позивача у Загальноосвітній школі-інтернат І-ІІ ступенів № 1 м. Костянтинівки та ПТУ № 20 м. Костянтинівки) було передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:

за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;

за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Лише Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа" від 01.07.2010 № 2394-VI (набрав чинності 27.07.2010) у Житловому кодексі України статтю 39 доповнено частиною другою такого змісту: "Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім`ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Закон України "Про охорону дитинства" № 2402-III прийнятий 26.04.2001 та набрав чинності 06.06.2001, тобто після закінчення позивачем ПТУ № 20 м. Костянтинівки (16.06.1999).

Статтею 25 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім`ї чи дитячого будинку сімейного типу.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї не мали впорядкованого житла або вселення їх в приміщення, яке зберігалося за ними, неможливе, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за останнім місцем проживання в порядку, встановленому законодавством України.

Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім`ях у порядку, встановленому законодавством України.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, підлягають обов`язковому державному страхуванню до досягнення ними 18-річного віку.

Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах.

На час звернення до суду позивачем із позовними вимогами (02.10.2023) стаття 25 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає наступне.

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім`ї чи дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мали впорядковане житло, що зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося в цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання в них таких дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або забезпечуються позачергово соціальним житлом за місцем їх перебування на соціальному квартирному обліку.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, на позачергове отримання соціального житла за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.

Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім`ях у порядку, встановленому законодавством України.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах.

Суд зазначає, що Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" прийнятий 13.01.2005 та набрав чинності 02.02.2005 (тобто після закінчення позивачем ПТУ № 20 м. Костянтинівки (16.06.1999).

Стаття 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачала, що після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.

На час звернення до суду позивачем із позовними вимогами (02.10.2023) стаття 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачає наступне.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після завершення перебування у відповідних закладах, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім`ях або завершення строку піклування діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, які перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, мають право зараховуватися на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і соціальний квартирний облік за місцем їх фактичного проживання, зазначеним у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа, місцем походження або проживання яких до влаштування в сім`ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є населені пункти тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, територія населених пунктів на лінії зіткнення, тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та які не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, беруться на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, соціальний квартирний облік органами місцевого самоврядування за місцем їх фактичного проживання на території населених пунктів України, крім тимчасово окупованих територій та територій населених пунктів на лінії зіткнення. Зміна місця проживання таких осіб після взяття їх на облік як громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та на соціальний квартирний облік не є підставою для зняття їх з відповідного обліку.

Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України.

Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам.

Забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа впорядкованим житлом або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання благоустроєного жилого приміщення або соціального житла до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або соціальному квартирному обліку на момент досягнення 23-річного віку.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років:

- не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, на позачергове отримання соціального житла,

- або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення,

проте, повинна бути виконана умова закону перебування їх у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або соціальному квартирному обліку на момент досягнення 23-річного віку.

Отже, на час звернення із позовом до суду відповідно до статті 39 Житлового кодексу України, статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", статті 25 Закону України "Про охорону дитинства" діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа мають перебувати на квартирному обліку для забезпечення в подальшому таких дітей житлом.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 615 (надалі Порядок № 615, у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду), порядок визначає механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, визначених статтею 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та статтею 25 Закону України "Про охорону дитинства" .

Тобто, перебування на квартирному обліку дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа має передувати умовам надання грошової компенсації.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 615 право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 615 (далі - Порядок та умови), за власним вибором мають особи віком від 16 років у порядку черговості відповідно до дати включення у списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Згідно зі статтею 43 Житлового кодексу України (у редакції, чинній згідно із Законом України "Про дерадянізацію законодавства України" від 21.04.2022 № 2215-IX, набрав чинності 07.05.2022) громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Суд зазначає, що доказів перебування позивача на квартирному обліку сторонами у справі не надано, судом не встановлено.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 15.09.2021 № 355 "Про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік" /а.с.18, том 1/, проте, це рішення прийнято на підставі заяви позивача від 14.07.2021, у якій позивач просив взяти на квартирний облік у зв`язку потребою поліпшення житлових умов, без надання жодних доказів того, що він має статус особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Доводи позивача про те, що ні школа №1, ні ПТУ №20 не виконали свого обов`язку щодо подання заяви до відповідних органів про зараховування його на квартирний облік та/або соціальний квартирний облік спростовуються вищенаведеними нормами законодавства у відповідній редакції, на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час закінчення ОСОБА_1 школи №1 та ПТУ № 20 не існувало відповідної редакції Закону щодо наведеного обов`язку подання заяви адміністрацією закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування.

Таким чином, позивачем не порушувалося питання про взяття його на квартирний облік як особу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. До заяви від 14.07.2021 позивач надав лише довідку про склад сім`ї та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до яких встановлено, що право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований позивач, належить ОСОБА_2 , яка є була дружиною позивача згідно зі свідоцтвом про одруження від 07.08.2004, видане Костянтинівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецької області Донецького обласного управління юстиції.

На час звернення позивача із позовом до суду ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, про що зазначено, зокрема, позивачем та у довідці (витязі з домової книги про склад родини та реєстрації) /а.с. 130, том 2/, що відповідачами не заперечується.

Надана до суду Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 № 26555948456 стосовно відсутності на праві власності об`єктів нерухомого майна за позивачем також не підтверджує взяття позивача на відповідний квартирний облік /а.с. 129, том 2/.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 дійшов правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Подібний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.01.2019 у справі №855/3/19, від 08.11.2018 у справі №816/86/18.

Враховуючи зазначене, у межах розгляду цієї адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб`єктом владних повноважень, протиправне рішення, дія/бездіяльність, якого, на суб`єктивну думку позивача, порушило його право.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не надав доказів перебування на квартирному обліку дітини-сироти та дітини, позбавленої батьківського піклування, то відсутні підстави для забезпечення позивача грошовою компенсацією за належне йому житлове приміщення як для дитини, яка позбавлена батьківського піклування, у розмірі та у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав та інтересів позивача, оскільки порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (вул. Олекси Тихого, 260, м. Костянтинівка, Донецька область, 85100, код ЄДРПОУ 44887499), Донецької обласної державної адміністрації (вул. Олекси Тихого, 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00022473) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.03.2025.

Суддя Канигіна Т.С.