Ухвала

від 25.03.2025 по справі 520/5391/25

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття позову до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі в частині вимог, про повернення позову в частині вимог

25 березня 2025 р. справа №520/5391/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 таза період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум,

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025р. даний позов було залишено без руху у зв"язку із відсутністю юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимог про виплату грошового забезпечення за період 19.07.2022р.-31.12.2022р.

Дану ухвалу позивач отримав 11.03.2025р. в Електронному кабінеті, та 19.03.2025р. направив до суду клопотання про поновлення строків для звернення до суду, у якій просив поновити позивачу строк звернення до суду з позовом та відкрити провадження по справі та зазначав, що з початку збройної агресії російської федерації проти України заявник у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 до часу звільнення зі служби через стан здоров`я у зв`язку з пораненням, виконував обов`язки військової служби як в межах Харківської міської територіальної громади, так і в межах інших територій де ведуться (велися) бойові дії. ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно бойового розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 02.06.2022р. за №3688, бойового розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 03.06.2022р. №313/200/807 (Гриф) включене до складу сил та засобів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Також посилався на запровадження на території України карантину та зазначав про продовження процесуальних строків.

Суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов`язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України предмет ініційованого заявником спору охоплюються суспільними відносинами з проходження особою публічної служби.

Тому строк звернення до суду у даному випадку установлений ч.5 ст.122 КАС України і складає один місяць.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли на ці відносини з частині оплати праці може бути поширена дія положень ст.233 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.

Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Винятки з цієї норми за ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не підлягають поширенню на спірні правовідносини.

Згідно з п.1 Глави ХІХ Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 з 24:00год. 30.06.2023р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки процесуальний строк звернення до суду, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не може сплинути, не розпочавши перебігу, то суд повторно наголошує, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли строк згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ слід обчислювати з 01.07.2023р.

Таке тлумачення змісту ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ повністю корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. по справі №460/17052/21, де указано, що: 1) положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців); 2) Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022р.) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; 3) право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022р.) не обмежене будь-яким строком.

До того ж саме таке тлумачення змісту ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду від 03.08.2023р. по справі №280/6779/22.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі № 990/156/23.

У позові заявник зазначив, що індексація грошового забезпечення являється однією із соціальних гарантій, пов`язаних з реалізацією права на соціальний захист, громадянина України, який відповідно до ст.ст. 17, 65 Конституції України виконав свій обов`язок перед Державою щодо її захисту. Заявник мав законне сподівання, що відповідач у належний спосіб виконає свій обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, але після того як дізнався із карток грошового забезпечення, які надійшли на адресу листом від 06.02.2025р., про порушення своїх прав, звернувся за захистом до суду.

Окрім того, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначав про безперервне проходження військової служби та лікування у зв`язку із пораненням.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що правила та процедури оплати часу служби військовослужбовців по лінії Державної прикордонної служби України приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (затверджена наказом МВС України від 25.06.2018р. №558, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306; далі за текстом - Інструкція №558).

Згідно з п.25 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2022р. №10/0/9-22-ОС календарною датою виплати грошового забезпечення указано період з 15 по 20 число поточного місяця.

Згідно з п.26 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.01.2023р. №8-ОС календарною датою виплати грошового забезпечення указано період до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п.23 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.02.2023р. №170-ОС календарною датою виплати грошового забезпечення указано період до 20 числа поточного місяця.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України №2011-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовця підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 було визначено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Згідно з п.3 Інструкції №558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Суд також зазначає, що згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" та ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що за визначенням ст.1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.2 означеного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.110 Кодексу законів про працю України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Окрім того, згідно з ст.49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

З наведених норм права, які є офіційно оприлюдненими, загальнодоступними та відповідають вимозі юридичної якості слідує, що законодавцем запроваджено механізм дієвого та ефективного контролю з боку працівника за правильністю нарахування і виплати роботодавцем заробітної плати.

Відсутність факту практичної реалізація публічним службовцем цього механізму свідчить про пасивне ставлення до стану власних прав (інтересів) і не є поважною причиною поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Отже, грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 є щомісячним грошовим платежем, після отримання якого заявник не позбавлений фізичної можливості вдатись до перевірки відповідності отриманої грошової суми арифметичному розміру заробітку за минулий календарний місяць, відповідності нарахувань умовам несення публічної служби та приписам офіційно оприлюднених та загальнодоступних актів права.

Тож суд вважає, що у кореспонденції з положеннями і ч.1 ст.233, і ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ норми Інструкції №558 виключають виникнення у суб"єкта владних повноважень обов"язку провести на календарну дату звільнення особи з військової служби усі виплати усі за попередні календарні місяці служби, котрі не пов"язані саме з подією звільнення, позаяк обов"язок суб"єкта владних повноважень з виплати усього грошового забезпечення за поточний календарний місяць повинен бути виконаний або у межах поточного календарного місяця, або у межах наступного календарного місяця.

Натомість, суд зауважує, що настання події звільнення особи з військової служби зумовлює одномоментне виникнення у колишнього військовослужбовця права на отримання одноразової грошового допомоги при звільненні (ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст.9 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), права на одержання грошової компенсації вартості неодержаного під час проходження військової служби речового майна (ч.1 ст.91 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», п.4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (затверджено постановою КМУ від 16.03.2016р. №178; далі за текстом Порядок №178), права на отримання грошової компенсації за дні невикористаних відпусток (ст.24 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР «Про відпустки», ст.83 Кодексу законів про працю України).

До настання події звільнення перелічених вище прав в практичному аспекті у найманого працівника не існує.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд зазначає, що з огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб`єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.

Позов до суду подано - 07.03.2025р., тобто поза межами тримісячного строку згідно з ст..233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ в частині позовних вимог з 19.07.2022р. по 31.12.2022р.

При вирішенні питання про відкриття провадження, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що зміст принципу "належного урядування" був розтлумачений Європейським судом з захисту прав людини, зокрема, у справах "Лелас проти Хорватії" та "Рисовський проти України" та полягає у тому, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу", а "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді відкриття провадження у справах, строк звернення до суду в яких не дотримано.

Докази існування достатніх обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

Суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов`язків.

Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказаність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд вважає, що проходження громадянином військової служби в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України дійсно здатне призвести до фізичної неможливості вчинення процесуальної дії з подання позову, але виключно у разі наявності об"єктивно нездоланних та непереборних чинників, котрі заважають цьому.

Сама ж по собі обставина проходження громадянином військової служби (у тому числі і під час дії правого режиму воєнного стану) не є поважною причиною поновлення пропущеного строку звернення до суду безвідносно до конкретної життєвої ситуації особи у встановлений законом трьохмісячний строк за період виплати індексації грошового забезпечення з 19.07.2022р. по 31.12.2022р.

Стосовно посилання заявника на отримання поранення та неможливість звернутися до суду у встановлений законом строк суд зазначає, що відповідно до наданої позивачем довідки від 25.08.2024р. №25 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) заявник отримав травму 06.08.2024р., тобто із тривалим пропуском строку відносно позовних вимог стосовно виплати індексації грошового забезпечення з 19.07.2022р. по 31.12.2022р.

Обґрунтованих доказів неможливості звернутись до суду в період з 01.04.2023р. (дата спливу трьохмісячного строку відносно вимог за період часу 19.07.2023р.-31.12.2022р.) або з 30.06.2023р. (дата припинення дії карантину) - 06.08.2024р. (дата отримання поранення) (тобто доказів проходження в указаний період часу військової служби в умовах, котрі б виключали фізичну змогу вчинення процесуальної дії з приводу подачі позову як-то: особиста та безпосередня участь у бойових діях, отримання тяжкого поранення та реабілітація після цього тощо) заявником до суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, доводи заявника не можуть бути кваліфіковані у якості достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки неналежне ставлення особи до стану власних прав та обов"язків у сфері проходження публічної служби не може бути кваліфіковано у якості виправдання пропуску строку на звернення до суду.

Тривалість проміжку часу пропуску строку на звернення до суду з огляду на приписи ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не може бути кваліфікована у якості незначної.

Оскільки у межах спірних правовідносин заявник у встановлений судом строк не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період 19.07.2022р.-31.12.2022р., тому вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025р. у справі №520/5391/25 в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважних причин пропуску строку звернення до суду слід визнати невиконаними.

У зв`язку із викладеним згідно з ч.1 ст.169 КАС України заявникові позовна заява підлягає поверненню.

Разом із тим, зважаючи на наявність у заявника спеціального правового статусу, суд у даному конкретному випадку знаходить за справедливе прийняти позов до провадження в частині тих вимог, відносно яких наразі не виявлено факту звернення до суду поза межами процесуального строку, згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4 - 12, 121-123, 160, 161, 171, 173, 175, 241-243, 248, 256, 257, 262, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1.Викладені в клопотанні від 19.03.2025р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Клопотання про поновлення строку звернення до суду від 19.03.2025р. - залишити без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025р. у справі №520/5391/25 - визнати невиконаними.

Позов в частині вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022р. по 31.12.2022р. - повернути.

Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі в частині вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 таза період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення; 3) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 з урахуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Роз`яснити, що надсилання процесуальних документів або учасникам справи, або представникам учасників справи буде здійснюватись або відповідно до ч.5 ст.18 КАС України з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №480/8341/22, або за указаними у відповідних процесуальних документах адресами учасників справи (у разі відсутності обов"язку здійснювати реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі). Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.

2.Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

3.Зобов`язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно докази про проходження заявником публічної служби із відображенням дати зарахування на кожну нову штатну посаду та звільнення/переміщення/переведення; докази стосовно виплати заявнику індексації грошового забезпечення та розмір виплаченої індексації за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.; докази про алгоритм обчислення індексації грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами; докази про розмір грошового забезпечення заявника станом на лютий 2018р. та станом на березень 2018р.; докази про наявність/відсутність підвищення грошового забезпечення заявника за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р.; докази про види грошового забезпечення, за рахунок яких відбулось підвищення грошового забезпечення заявника за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р.; докази стосовно виплати заявнику індексації грошового забезпечення та розмір виплаченої індексації за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р.; докази про алгоритм обчислення індексації грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами; докази про розмір грошового забезпечення заявника з 01.02.2018 по 18.07.2022 (у розрізі структури та розмірів усіх видів грошового забезпечення); докази настання події усіх підвищень доходу заявника за рахунок постійних видів грошового забезпечення після 01.03.2018р. із зазначенням структури та чинників підвищення; інші об"єктивні дані, котрі спростовують або підтверджують набуття заявником права на одержання у період 01.03.2018р.-18.07.2022р. індексації грошового забезпечення у сталому розмірі - 4.463,15 грн.), докази про тарифний розряд за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №1 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про тарифний коефіцієнт за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №1 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про тарифний розряд за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №2 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про застосовний до заявника у спірних правовідносинах тарифний коефіцієнт згідно з додатком №14 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про розмір окладу за посадою заявника та окладу за званням заявника, обчисленим станом на 01.01.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн."; розрахунок розміру грошового забезпечення заявника станом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р., обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн.", - "2.270,00грн.", - "2.481,00грн." відповідно співвідносно із розміром грошового забезпечення заявника за лютий 2018р.; 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов, 4) заяви про наявність наміру на вчинення відповідної процесуальної дії, котра залежить виключно від розсуду особи (подання відповіді на відзив та заперечень) - у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали.

4.Запропонувати подати до суду відповідь на відзив та заперечення протягом трьох календарних днів від одержання відповідних процесуальних документів разом з доказами про таку дату. Роз`яснити, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

5.Роз`яснити наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов`язків.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню в частині повернення позовної заяви; в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко