Постанова

від 25.03.2025 по справі 420/18087/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18087/24

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Семенюка Г. В.

Шляхтицького О. І.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія про визнання дій протиправними, зобов`язання виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія, про:

- визнання дій Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 01.10.2021 по 07.06.2024 протиправними;

- зобов`язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказував, що вона проходила військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія". Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 30.09.2021 р. № 189 позивача виключено зі списків особового складу Інституту та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби позивачу в період з 01.03.2018 р. по 30.09.2021 р. невірно нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення, а в період з 15.06.2016 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалася взагалі, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом. Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 р. по справі № 420/15478/23 та від 05.02.2024 р. по справі № 420/15720/23 позовні вимоги було задоволено та зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.09.2021 р., із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум. 07.06.2024 р. на виконання судових рішень на рахунок позивача було зараховано 227354,29 грн. Тобто, остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення - 30.09.2021 р., а лише 07.06.2024 р., що є підставою для відповідальності, визначеної ст.117 КЗпП України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 р. по 06.06.2024 р.

Стягнуто з Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 201244 грн. 68 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує , що суд першої інстанції не врахував, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа №420/15477/23 за позовом ОСОБА_1 до Інститута Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, суд не бере до уваги, оскільки норми ст.117 КЗпП України не містять такої обов`язкової ознаки для настання відповідальності як "виплата всіх належних працівнику сум" за декількома судовими рішеннями. Частиною 2 статті 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Апелянт зазначає, що остаточний розрахунок пов`язується з повною та остаточною виплатою всіх належних та нарахованих особі при звільненні виплат, а тому їх не може бути декілька.

Вказане на думку апелянта свідчить про те, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем буде здійснений Інститутом після виконання рішення у справі №420/15477/23 у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".

Згідно витягу з наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 30.09.2021 р. № 189 капітана 2 рангу ОСОБА_1 з 30 вересня 2021 року виключено зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим вона зверталася до суду з відповідними позовами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 р. у справі № 420/15478/23, яке набрало законної сили 25.12.2023 р., визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 28.02.2018 р. включно; зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 р. у справі № 420/15720/23, яке набрало законної сили 25.03.2024 р., визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.09.2021 р. включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 30.09.2021 р., із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання даних судових рішень на розрахунковий рахунок позивача 07.06.2024 р. перерахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 227354,29 грн.

Відповідачем не виплачено позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку, а тому вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не було у повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 30.09.2021 р., що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1, 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 р. у справі № 420/15478/23 та від 05.02.2024 р. № 420/15720/23 встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 з військової служби з нею не в повному обсязі проведено розрахунок. Зокрема, позивачу не нараховано та не виплачено в повному обсязі індексацію грошове забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 30.09.2021 р.

Кошти за вказаними судовими рішеннями у загальній сумі 227354,29 грн. були перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 07.06.2024 р.

Вищевказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 31.10.2019 р. у справі № 828/598/17, від 16.04.2020 р. у справі № 822/3307/17, від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 р. у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 р. у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19.

Згідно ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022 р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування ст.117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не було у повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 15.06.2016 р. по 30.09.2021 р., що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст.116 КЗпП України та має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Позивача було виключено зі списків особового складу відповідача 30.09.2021 р. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судових рішень проведено лише 07.06.2024 р. (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 01.10.2021 р. по 06.06.2024 р. є протиправною.

Стосовно наведеного судом першої інстанції розрахунку, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків особового складу) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 30.09.2021 р. № 189 позивача виключено зі списків особового складу Інституту та всіх видів забезпечення з 30.09.2021 р.

Строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 01.10.2021 р., оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 01.10.2021 р. по 06.06.2024 р.

Суд першої інстанції доречно врахував правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про доходи ОСОБА_1 , яку надано відповідачем до суду, загальний розмір виплаченого грошового забезпечення за липень, серпень 2021 року становить 67450,50 грн. (33725,25 грн. + 33725,25 грн.).

Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 календарний день, а тому середньоденний розмір грошового забезпечення позивача - 1105,74 грн. (67450,50 грн. : 61 день).

Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує межі позовних вимог ОСОБА_1 (не більш як за шість місяців), що становить 182 календарні дні (з 01.10.2021 р. по 31.03.2022 р.).

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період (період, який просить позивач) складає 201244,68 грн. (1105,74 грн. х 182 календарні дні).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 201244,68 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачка у своїх вимогах просила виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, що правомірно враховано судом першої інстанції та розглянуто справу у межах позовних вимог.

Стосовно доводів апелянта про те, що з позивачем ще не здійснено остаточного розрахунку у зв`язку з тим, що на виконанні в Інституті перебуває рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 р. № 420/15477/23 про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів зазначає таке.

Норми ст.117 КЗпП України не містять такої обов`язкової ознаки для настання відповідальності як "виплата всіх належних працівнику сум" за декількома судовими рішеннями. Частиною 2 статті 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

В даному випадку виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 07.06.2024 р. здійснена на виконання двох судових рішень від 22.11.2023 р. у справі № 420/15478/23 та від 05.02.2024 р. у справі № 420/15478/23, а тому отримавши вказану виплату, позивач звернулася до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні.

Наявність ще одного рішення щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення та інших виплат не звільняє відповідача від відповідальності, визначеної ст.117 КЗпП України, за вже виплачені суми, які належали виплаті при звільненні, враховуючи поширення на ці правовідносини строку звернення до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності у частковому задоволенню позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про помилковість застосування судом першої інстанції норм права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 25 березня 2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: Г.В. Семенюк

Суддя: О.І. Шляхтицький