Постанова

від 17.03.2025 по справі 580/6976/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6976/24 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 25 березня 2024 року № 3532/23-00-23-04.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що при виплаті доходів у виді процентів за кредитом на користь нерезидента компанії AGROPROSPERIS 1 LIMITED (АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД), обґрунтовано утримав податок з такого доходу за ставкою 2 відсотки (а не 15 відсотків), оскільки зазначене Підприємство є бенефіціарним отримувачем цього доходу і резидентом Республіки Кіпр, з якою в України наявний міжнародний договір у сфері оподаткування - Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ратифікована Законом України від 04 липня 2013 року № 412-VII «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест», в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Також, Відповідачем подано додаткові пояснення у справі, в яких просить прийняти до розгляду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та врахувати їх при ухваленні судового рішення, відмовити в задоволені апеляційної скарги ТОВ «Латагроінвест» в повному обсязі, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року залишити без змін.

Крім того, Позивачем подано письмові пояснення, в яких просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 580/6976/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині оподаткування доходів, отриманих нерезидентом «AGROPROSPERIS 1 LIMITED» (Республіка Кіпр), із джерелом їх походження з України за період діяльності з 01.01.2017 до 31.12.2019, за результатами якої складено акт від 29.02.2024 № 2041/23-00-23-04/34323974, в якому вказано про порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» п. 103.2, п. 103.3 ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента із джерелом походження з України за період з 01.01.2017 до 31.12.2019 всього в сумі 2 008 650 грн, у тому числі: за 2017 рік - 608 864 грн, за 2019 рік - 1 399 786 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2024 року № 3532/23-00-23-04, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 510 813,00 грн, з яких 2 008 650,00 грн нараховано за податковими зобов`язаннями та 502 163,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підтверджене подальше перерахування «AGROPROSPERIS 1 LIMITED» у точних розмірах виплачених їй Позивачем процентів іншому (пов`язаному) Підприємству, що не має резидентства республіки Кіпр, застосування Позивачем 2% ставки податку з такого доходу не відповідаєм вимогам ст.ст. 103, 141 ПК України.

Таким чином, доводи Відповідача про необґрунтоване невиконання Позивачем обов`язку нарахувати податок за ставкою 15% та донарахування спірним податковим повідомленням-рішенням різниці є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 133.2 статті 133 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку - нерезидентами є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно, доходу: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повного або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з підпунктом 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з пунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3- 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 103 ПК України визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Згідно з пунктом 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до пункту 103.3 статті 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

Отже, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

08.11.2012 між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка ратифікована Законом України № 412-VII від 04.07.2013 (набрала чинності для України 07.08.2013, далі - Конвенція).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Проте, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Отже, статтею 11 Конвенції та статтею 103 ПК України визначено, що головною умовою для застосування пониженої ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу нерезидентам є їх статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

Основою для розробки більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція про уникнення подвійного оподаткування (надалі також - Модельна конвенція ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал.

Пунктом 9.1 коментарів до статті 11, пунктом 12.1 коментарів до статті 10 Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) роз`яснено, що термін «бенефіціарний власник» не повинен використовуватись у вузькому технічному сенсі, натомість він повинен розумітись в його контексті, у практичному відношенні до слів «сплачений резиденту» та у світлі об`єкту та цілей Конвенції, а саме - уникнення подвійного оподаткування та запобіганню ухилення та уникнення сплати податків.

Згідно з пунктом 10.2 коментарів до статті 11 та пункту 12.4 коментарів до статті 10 Модельної конвенції ОЕСР у таких різних прикладах (агент, номінант, кондуїтна компанія, що діє як довірена особа чи адміністратор), прямий отримувач процентів не є «бенефіціарним власником», тому що права отримувача використовувати проценти є обмеженими договірними чи законними обов`язками передавати отримані виплати іншій особі.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України, виникає за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності Позивача є змішане сільське господарство. Іншими видами діяльності є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У спірний період Товариство входило до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, яка включає, зокрема, (1) компанію «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (компанія «TRITTICO HOLDINGS LIMITED»); (2) компанію «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» (компанія «HAUGENS ENTERPRISES LIMITED»); (3) компанію «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» (компанія «AGROPROSPERIS 1 LIMITED»).

09 грудня 2011 року, 12 червня 2018 року були укладені кредитні договори № 1/11ЛАИ, № LAI-06-18 (далі - Кредитні договори), відповідно до яких Позивач отримав від компанії «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» та компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» кредити для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності.

Між компанією «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», компанією «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» та компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» 01 грудня 2016 року було укладено Договір про реструктуризацію, відповідно до якого:

- на першому етапі транзакції компанія «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» зменшує свій акціонерний капітал шляхом викупу своїх акцій, які називаються «привілейовані акції, що підлягають викупу» (тобто привілейовані акції, які можуть бути викуплені у акціонера), у свого акціонера - компанії «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД». При цьому кредитний портфель, яким володіла компанія «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (кредити, видані компанією «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» українським юридичним особам, які входили до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, включаючи Позивача), передавались компанії «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» як компенсація за викуплені акції;

- на другому етапі транзакції компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» збільшує свій акціонерний капітал шляхом випуску додаткових акцій, які називаються «привілейовані акції, що підлягають викупу» (тобто привілейовані акції, які можуть бути викуплені у акціонера), та їх передачі своєму акціонеру - компанії «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД». При цьому кредитний портфель, яким володіла компанія «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (кредити, видані компанією «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» українським юридичним особам, які входили до складу транснаціональної інвестиційної групи NCH, включаючи Позивача), було передано компанією «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» як внесок в акціонерний капітал компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» в обмін на відповідні акції.

В результаті такої передачі компанія «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» була замінена на нового кредитора - компанію «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» у кредитному договорі № 1/11ЛАИ.

Протягом 2017, 2019 років Позивач здійснював виплату доходу на користь нерезидента - компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» у вигляді процентів за Кредитними договорами:

1) за 2017 рік - 4 683 568 грн;

2) за 2019 рік - 10 767 589 грн.

При виплаті такого доходу Позивачем застосовано зменшену ставку оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (надалі - «Конвенція»).

Як вбачається з матеріалів справи, що протягом 2017-2019 років компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» була резидентом Республіки Кіпр у розумінні Конвенції, що підтверджується свідоцтвами від 20.02.2017 року, від 19.04.2018 року та від 27.02.2019 року, виданими Міністерством фінансів Республіки Кіпр.

Таким чином, компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, в розумінні положень вищезазначеної норми права і такий її статус підтверджено Позивачем відповідно до вимог п. 103.5 ст. 103 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 826/10189/18 зазначив, що в момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Під час виплати доходу у 2017-2019 роках у Позивача були сертифікати резидентності, які підтверджували, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» була резидентом Республіки Кіпр.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що у Позивача були наявні правові підстави для застосування зниженої ставки податку у відповідний період.

Колегія суддів звертає увагу, що спір між Сторонами виник у зв`язку з невизнанням Відповідачем права Позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2017-2019 роках на підставі Конвенції, оскільки компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від Товариства, оскільки, на переконання контролюючого органу, Компація здійснювала подальше перерахування процентів на користь компанії «ЕНСІЕЙЧ НЬЮ ЮРОП ПРОПЕРТІ ФАНД» (компанія «NCH New Europe Property Fund LP») (Кайманові Острови).

Факт укладення Договору про реструктуризацію у 2016 році не може підтверджувати, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від Позивача у 2017-2019 роках.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не є кінцевим отримувачем грошових коштів, а здійснює лише транзит, оскільки у 2017-2019 роках нараховані та отримані проценти від українських підприємств AGROPROSPERIS 1 LIMITED перераховує безпосередньо або через акціонера HAUGENS ENTERPRISES LIMITED Компанії NCH New Europe Property Fund LP (Кайманові Острови) та враховуючи, дату реєстрації AGROPROSPERIS 1 LIMITED 27.10.2016 року та дату передачі кредитного портфелю 01.12.2016, дійшов висновку, що Компанія була створена саме з метою переведення кредитного портфелю на AGROPROSPERIS 1 LIMITED.

Разом з тим, Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в результаті укладення договору про реструктуризацію від 01.12.2016 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» набула статусу агента або особи, що виконує лише посередницькі функції щодо доходу, отримуваного за кредитними договорами, стороною яких вона стала.

Як вбачається з Додаткової угоди № 8 від 10.08.2017 року до кредитного договору № 1/11ЛАИ від 09.12.2011 року та Договору позики № LAI-06-18 від 12.06.2018 року, компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» підтвердила, що вона не є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) чи посередником щодо доходу, отримуваного за такими кредитними договорами, і є власником прав вимоги за договорами; у компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не існує зобов`язань з передання отриманих за кредитними договорами процентів третім особам.

Так, компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» є самостійною від інших компаній групи NCH.

Як вбачається з Управлінських звітів компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», які надані Позивачем до позовної заяви з перекладом на українську мову, основними видами діяльності компанії є здійснення капіталовкладень та фінансування пов`язаних компаній.

Відповідно до Статуту компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» та фінансової звітності компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки управління діяльністю Компанії здійснюється Радою директорів, яка має, зокрема, повноваження укладати договори (п. 4 Статуту); повноваження на викуп, випуск привілейованих акцій, що підлягають викупу, розпорядження акціями (пп. 5.4, 5.6 Статуту); повноваження на пред`явлення вимог до учасників стосовно сплати грошей, несплачених за їх акції (п. 20 Статуту); повноваження на конфіскацію акцій учасників у разі несплати ними заборгованості відповідно до вимоги про сплати (пп. 43-45 Статуту).

Як підтверджується додатковими угодами до кредитних договорів, укладеними після укладення договору про реструктуризацію від 01.12.2016 року, вони були підписані директорами компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД».

Крім того, рішення про зворотній викуп акцій компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» протягом 2017-2019 років приймались Радою директорів.

Протягом 2017-2019 років компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» мала своє місцезнаходження на території Республіки Кіпр, директори здійснювали управління компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» на підставі Генерального договору про надання послуг від 02.01.2020 року, укладеного між компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» та компанією «ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» (компанія «ATS Agribusiness Investments Limited»).

Як вбачається з листа компанії «ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» від 26.03.2024 року протягом 2017-2019 років компанія «ЕЙТІЕС АГРІБІЗНЕС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» виплатила 374 298 євро в якості винагороди директорів пов`язаних компаній-учасників групи.

Також, протягом 2017-2019 років компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не видавала генеральних довіреностей, що підтверджується свідоцтвами бенефіціарного власника процентного доходу за 2017-2019 роки.

З фінансової звітності компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки вбачається, що в результаті використання своїх фінансових інструментів (включаючи надання кредитів позивачу) компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» самостійно несе такі ризики: ризик зміни відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик втрати ліквідності, ризик зміни цін на ринку, операційний ризик, ризик нормативно-правової невідповідності, судовий ризик, репутаційний ризик.

При цьому протягом 2017-2019 років компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» мала незначну заборгованість перед пов`язаними особами (співвідношення суми заборгованості до розміру власного капіталу становило лише 0,000%, 0,28%, 0,28% протягом 2017-2019 років), яка була погашена, що підтверджується звітами про фінансовий стан компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки, та свідоцтвами бенефіціарного власника процентного доходу за 2017-2019.

Разом з тим, Компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не мала юридичних зобов`язань з подальшого перерахування отриманого від Позивача процентного доходу за кредитними договорами.

Так, Компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» мала власні активи для надання позик українським підприємствам групи.

Щодо доводів Відповідача, що Компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» (AGROPROSPERIS 1 LIMITED, HAUGENS ENTERPRISES LIMITED) не мали жодних власних активів для надання позик українським підприємствам, оскільки зазначені Компанії повністю залежать від фінансування головної материнської Компанії компанії «ЕНСІЕЙЧ НЬЮ ЮРОП ПРОПЕРТІ ФАНД» (NCH New Europe Property Fund LP) (Кайманові Острови), яка несе всі ризики по вказаних операціях, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не заперечує, що у результаті укладення договору про реструктуризацію від 01.12.2016 року Компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала від Компанії «ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (TRITTICO HOLDINGS LIMITED) портфель дебіторської заборгованості українських юридичних осіб, що входять до групи компаній NCH, який включав і Кредитні договори.

Проте, В подальшому компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» надавала позики таким українським юридичним особам за рахунок власних грошових коштів, в тому числі за рахунок повернених позик, що підтверджується Звітами про рух грошових коштів компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки, та листом компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» від 26.03.2024 року.

Відповідно до Звітів про рух грошових коштів компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки

- у 2017 році позики, видані компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» пов`язаним особам на території України, складали 6 664 000 дол. США з 32 738 651 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2017 році суми позик, повернутих пов`язаними особами на території України компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», складали 15 374 497 дол. США з 31 619 532 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2017 році cуми процентів за наданими позиками, виплачених пов`язаними особами компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», становили 54 220 874 дол. США;

- у 2018 році позики, видані компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» пов`язаним особам на території України, складали 98 460 928 дол. США з 112 560 928 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2018 році суми позик, повернутих пов`язаними особами на території України компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», складали 96 331 875 дол. США дол. США з 125 231 875 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2018 році cуми процентів за наданими позиками, виплачених пов`язаними особами компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», становили 24 021 632 дол. США;

- у 2019 році позики, видані компанією «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» пов`язаним особам на території України, складали 25 113 000 дол. США з 41 513 000 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2019 році суми позик, повернутих пов`язаними особами на території України компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», складали 40 814 364 дол. США з 62 453 513 дол. США позик, наданих всім пов`язаним особам, включаючи ті, що зареєстровані в Україні;

- у 2019 році cуми процентів за наданими позиками, виплачених пов`язаними особами компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД», становили 22 119 674 дол. США.

Отже, викладене вище спростовує доводи Відповідача про відсутність у компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» активів для надання кредитів пов`язаним особам на території України.

Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 160/1062/19 дійшов висновку, що чинне законодавство не встановлює вимоги щодо джерела походження коштів, за рахунок яких нерезидент надає позику платнику податків, як щодо умови, яка визначає беніфіціарного власника процентів, виплачених за позикою.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що за 2017-2019 роки українські підприємства виплатили на користь Компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» (AGROPROSPERIS 1 LIMITED) процентні доходи у розмірі 102 427 тис. доларів США, в свою чергу Компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» здійснила викуп привілейованих акцій у Компанії «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» (HAUGENS ENTERPRISES LIMITED) у розмірі 121 939 тис. доларів США, а Компанія «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД» виплатила/погасила проценти за позикою Компанії «ЕНСІЕЙЧ НЬЮ ЮРОП ПРОПЕРТІ ФАНД» (NCH New Europe Property Fund LP) (Кайманові Острови) у розмірі 154 472 тис. доларів США.

Проте, такий аналіз руху та структури грошових потоків Компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» є необґрунтованим, оскільки грошові потоки Компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» повинні були бути проаналізовані не сукупно за 2017-2019 роки, а за кожний рік окремо, оскільки звітним (податковим) періодом був саме відповідний рік.

Колегія суддів звертає увагу, що такі висновки Відповідачем зроблені без врахування сум позик, повернутих пов`язаними особами, компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» у 2017-2019 роках: у розмірі 31 619 532 дол. США у 2017 році; 125 231 875 дол. США у 2018 році; 62 453 513 дол. США у 2019 році.

Крім того, Відповідачем не враховано що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» використовувала отримані від українських дочірніх компаній процентні доходи для надання нових позик. Такі доходи також використовувалися і для здійснення інвестицій в акції дочірніх компаній, що підтверджується звітом про рух грошових коштів у 2019 році.

Листом від 26.03.2024 року підтверджується, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не здійснювала послідовних операцій з подальшого переказу отриманого від українських компаній процентного доходу в жодному місяці за 2017-2019 роки: у січні-лютому 2017 року, червні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не отримувала відсотки та не здійснювала викуп привілейованих акцій; у березні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 2,192,304 дол. США відсотків, у квітні 2017 року 4,665,519 дол. США відсотків, у серпні 2017 року 4,801,392 дол. США відсотків, але не здійснювала викуп привілейованих акцій; у травні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,598,046 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 8,811,997 дол. США; у липні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,826,914 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5,000,000 дол. США; у вересні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 14,208,366 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5,000,000 дол. США; у жовтні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 15,215,790 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5,000,000 дол. США; у листопаді 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 6,565,989 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 10,000,000 дол. США; у грудні 2017 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 3,146,555 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 15 000 000 дол. США; у січні-травні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 420,608 дол. США, 217,013 дол. США, 1,835,574 дол. США, 1,826,075 дол. США, 432,006 дол. США відсотків відповідно, у червні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не отримувала відсотки, у липні-серпні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 381,142 дол. США та 4,344,456 дол. США відсотків відповідно, у листопаді 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 2,941,716 дол. США відсотків, але протягом вказаних періодів не здійснювала викуп привілейованих акцій; у вересні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,746,919 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5 000 000 дол. США; у жовтні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 8,180,639 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 10 000 000 дол. США; у грудні 2018 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,695,483 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 22,000,000 дол. США; у січні 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 839,155 дол. США відсотків, у березні-квітні 2019 року 1,588,550 дол. США відсотків та 1,350,056 дол. США відсотків відповідно, у червні-серпні 2019 року 1,688,388 дол. США відсотків, 1,394,640 дол. США відсотків, 1,724,307 дол. США відсотків відповідно, але не здійснювала викуп привілейованих акцій протягом вказаних періодів; у лютому 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 3,554,370 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 1,150,000 дол. США; у травні 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,823,513 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 3,000,000 дол. США; у вересні 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,616,136 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5,000,000 дол. США відповідно; у жовтні 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 1,564,049 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 5,000,000 дол. США; (18) у листопаді 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 2,105,273 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 10,000,000 дол. США; (19) у грудні 2019 року компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримала 2,871,237 дол. США відсотків і здійснила викуп привілейованих акцій на суму 11,950,000 дол. США.

Вказаним підтверджено, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не здійснювала транзит отриманого від українських дочірніх компаній протягом 2017-2019 років процентного доходу на користь компанії «ХАУГЕНС ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД». Більше того, вищеописані операції є частиною звичайної господарської діяльності компанії та зумовлені комерційною доцільністю.

Відповідач в Акті перевірки також зазначив, що компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не була бенефіціарним власником процентного доходу, отриманого від Позивача, оскільки в результаті застосування режиму NID компанією AGROPROSPERIS 1 LIMITED, нараховані процентні доходи звільнені від оподаткування корпоративним податком на Кіпрі.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що NID є спеціальним податковим режимом, який надається законодавством Кіпру, юридичним особам-резидентам Кіпру. Компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» зареєстрована за законодавством Кіпру та є податковим резидентом у цій державі.

Разом з тим, Відповідач не має повноважень для надання оцінки відповідності діяльності компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» законодавству Кіпру, у тому числі у питаннях правомірності та особливостей застосування місцевих режимів оподаткування.

Таким чином, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих Позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь-які зобов`язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.

Також, колегія суддів зазначає, що висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 5721 від 30.10.2024 року встановлено, що висновки Акту перевірки про заниження Позивачем податку з доходів нерезидента за 2017, 2019 роки документально не підтверджуються.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не врахував поданий Позивачем Висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 5721 від 30.10.2024 з посиланням на те, що експертами не наведені математичні обчислення та аналіз конкретних показників фінансової звітності, а також не зазначено щодо всіх проаналізованих Відповідачем під час податкової перевірки обставин і фактів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5) призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Згідно з підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 розділу I Інструкції № 53/5 основними видами (підвидами) експертизи є економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Відповідно до пункту 1.1. розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є визначення: документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах, в установах, організаціях і їх структурних підрозділах (далі - підприємство) періоду їх утворення; документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів, надання послуг; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами, цінними паперами та іншими активами; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю; документальної обґрунтованості формування платником податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, та суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування; документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах).

Отже, викладене підтверджує, що саме до компетенції судових експертів-економістів належить визначення документальної обґрунтованості висновків актів податкових перевірок щодо податків та зборів.

Крім того, як вбачається з Висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 5721 від 30.10.2024, експерти проаналізували фінансову звітність компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за 2017-2019 роки, банківські виписки по рахунку вказаної компанії, за результатами чого дійшли до висновку, що дохід від інвестиційної діяльності компанія «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» отримувала не тільки у вигляді процентів за кредитними договорами, а й у вигляді коштів, отриманих в рахунок погашення кредитів (позик, наданих пов`язаним особам). Вказане підтверджується також наданими на дослідження банківськими виписками по рахунку «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» за період 01.03.2017-31.10.2020 роки із перекладом на українську мову. Виходячи з цього, дані Акту перевірки в частині того, що єдиним джерелом доходів компанії «АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД» є відсотки за позиками, наданими українським підприємствам - не підтверджуються наданими на дослідження Звітами про рух грошових коштів. В акті перевірки податкового органу не зазначено, яким чином використані «AGROPROSPERIS 1 LIMITED» вищенаведені доходи. Також не зазначено, на підставі чого встановлено, що тільки за рахунок доходу у вигляді процентів по кредитним договорам із загальної структури доходу, Компанією було виплачено/погашено акції, а не за рахунок інших доходів. Тобто, в акті податкової перевірки не здійснено комплексного аналізу структури доходів та структури витрат Компанії.

На підставі відповідного аналізу експерти дійшли висновку, що висновки Відповідача про заниження Позивачем податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України за 2017 рік та за 2019 рік документально не підтверджуються.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем не допущено порушення вимог податкового законодавства при застосуванні зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% у 2017-2019 роках на підставі Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 560/8133/24.

На підставі вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції Позивачем надано платіжну інструкцію від 18.06.2024 № 1672 про сплату судового збору в розмірі 30 280,00 грн.

Крім того, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції Позивачем надано платіжну інструкцію від 27.12.2024 № 4436 про сплату судового збору в розмірі 45 420,00 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача у сумі 75 700,00 грн (30 280,00 грн + 45 420,00 грн).

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 25 березня 2024 року № 3532/23-00-23-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагроінвест» (19100, Черкаська область, Уманський район, село Нове Місто, вул. Соборна, буд. 3к, код ЄДРПОУ 34323974) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 700,00 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

Я.М. Собків

Повний текст складено 24.03.2025 року.