Постанова від 12.03.2025 по справі 300/1409/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1409/24 пров. № А/857/34261/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року(прийняте в м. Івано-Франківську суддею Бобровим Ю. О.; дата складення повного судового рішення не вказана) в адміністративній справі № 300/1409/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» (далі ТОВ «Рено Командор», Товариство, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 № UA206050/2024/000012/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA206050/2024/000056 від 08.02.2024.

Позовні вимоги мотивує безпідставністю прийнятих рішень, оскільки відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного екскаватора та обраного методу визначення цієї вартості за резервним методом, відмовлено позивачу у митному оформленні товару і визначено митну вартість за другорядним методом (резервним) за вищою ціною, внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Так, при здійсненні митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які засвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Натомість, у оскаржуваному рішенні відповідач не навів жодних законних підстав прийняття чи неприйняття поданих документів, не вказав чому подані документи на підтвердження митної вартості є недостатніми чи недостовірними, не врахував інформації про товар та не зазначив у чому полягав сумнів щодо задекларованої митним брокером митної вартості.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 № UA206050/2024/000012/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000056 від 08.02.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь ТОВ «Рено Командор» сплачений судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Івано-Франківська митниця, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; з порушенням норм матеріального та процесуального права; за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; а обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач у позовній заяві, зокрема, зазначає, що «наданих першочергово та пізніше (під час консультації) на митницю документів мало би відповідачу бути достатньо для проведення перевірки митної вартості». Проте, з вказаним твердженням митний орган не згоден, позаяк у позовній заяві жодним чином не надано роз`яснення причин суттєвих розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме: декларант подав до митного оформлення договір купівлі-продажу екскаватора самохідного, гусеничного, марки JСВ, типу JS360LC, V1N ІСВІS36DІ01807257, 2011 року, № 16/1123 від 16.11.2023, пунктом 3.1 якого передбачено, що форма розрахунку за продукцію є 100% передоплата. Проте, в порушенні вказаного договору декларант подав рахунок - фактуру № FAS/131/01/2024 від 29/01/2024, рахунок - проформу № FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023 та банківський платіжний документ № 3 від 20.11.2023 в яких зазначено, що оплата проводиться на підставі рахунку - проформи №FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023. Тобто, подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, а тому, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару. Виходячи з наведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена. У зв`язку з цим вартість транспортного засобу була визначена Івано-Франківською митницею самостійно. Як джерело інформації для коригування митної вартості слугувала інформація з ЦБД, а саме МД 23U206050/2021/012985U7 від 15.12.2021, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) екскаватора самохідного, гусеничного, з обертанням верхньої частини на 360 гр., марки JСВ, типу JS360LC, VIN JCBJS36DJ0187018, 2010 року виготовлення, потужність 212 кВт, вживаний - 1шт., призначений для проведення земляних робіт, а саме: зачерпування матеріалу у процесі пересування машини, транспортування та вивантаження матеріалу; торговельна марка JСВ, виробник «JСВ НЕАVY PRODUCTS LTD»; країна виробництва Англія GB.

ТОВ «Рено Командор» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, в якому вказало, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що винесене в результаті повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, в повній мірі відповідає практиці Верховного Суду, що сформувалася в цій категорії справ, а тому посилання апелянта на необґрунтованість рішення є абсолютно безпідставними. Отже, твердження апелянта про те, що існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції, є формальним і не несуть за собою жодного обґрунтування. Вказує, що апелянт не написав нічого нового від того, що ним було написано у відзиві. Відтак, всі такі аргументи були спростовані позивачем у відповіді на відзив. При цьому апелянт не надає жодних доказів та нових аргументів. Також не відповідає зазначеній в апеляційній скарзі форма митного контролю за кодами, яка була згенерована під час перевірки. Судячи з кодів форм митного контролю, вказаних відповідачем, жоден з них не вимагає автоматичного надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема, надання висновку спеціалізованої експертної установи. Фактично відповідач стверджує, що під час митних консультацій у нього були відсутні жодні конкретні зауваження. Про відсутність будь - якого аналізу документів та формулювання у запиті про надання додаткових документів дійсних причин такого запиту, безумовно говорить та обставина, що Івано-Франківська митниця просить надати документ про оплату товару, якщо він сплачений в той час, коли до розмитнення була подана платіжна інструкція № 3 від 20.11.2023 на підтвердження проведення повної оплати за товару в розмірі 112 000,00 злотих. Апелянт не зазначає про наявні зауваження до жодного документу, що подавалися до розмитнення, де вказані всі необхідні числові позначення для визначення митної вартості. А покликання на джерело інформації для коригування митної вартості, яким була інформація з ЦБД, жодним чином не обґрунтоване.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 16 листопада 2023 року між ТОВ «Рено Командор» (покупець) та фірмою нерезидентом ANMAR Plus (продавець) укладено договір № 16/11/2023, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє екскаватор JCB JS360LC, рік випуску 2011, за ціною 112 000 злотих, VIN НОМЕР_1 .

Відповідно до рахунку-проформи № FPROF/6/11/2023 від 16 листопада 2023 року, рахунку-фактури № FAS/131/01/2024 від 29 січня 2024 року та платіжного доручення № 3 від 20 листопада 2023 року позивач придбав у нерезидента ANMAR Plus екскаватор JCB JS360LC, рік випуску - 2011, за ціною 112 000 злотих, VIN НОМЕР_1 (а. с. 10 - 14).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту вказаного товару 06 листопада 2024 року позивач через свого декларанта подав до відділу митного оформлення м/п «Калуш» для митного оформлення МД №24UA206050001441U2 щодо товару: екскаватор самохідний, гусеничний марки JCB, типу JS360LC, рік випуску 2011, VIN НОМЕР_1 , потужністю 212 кВ.

Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 1 083 795,20 грн, в тому числі вартість доставки 40 000 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи:

- договір № 16/11/2023 від 16.11.2023,

- рахунок-проформа № FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023,

- рахунок-фактура (інвойс) № FAS/131/01/2024 від 29.01.2024

- банківський платіжний документ № 3 від 20.11.2023;

- декларація про походження товару FAS/131/01/2024 від 29.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- автотранспортна накладна б/н від 01.02.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 23 від 06.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 06 від 06.02.2024:

- зовнішньоекономічний договір № 16/11/23 від 16.11.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 29.11.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 01/05/21-ЯМ від 01.05.2021;

- договір (контракт) про перевезення № 01-02/2024 від 01.02.2024;

- інші некласифіковані документи від 06.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 24РL4020І0Е0112595 від 31.01.2024.

Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та 08 лютого 2024 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000012/1, яким визначила митну вартість товару за резервним методом у розмірі 169 470,04 злотих, замість 116 292,03 злотих (1 083 795,20 грн), що була заявлена декларантом (а. с. 8).

Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання оригінали або копій поданих документів для підтвердження митної вартості.

Так, у вказаному рішенні зазначено таке:

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість цих товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Відповідно до частини другої статті 53 МКУ подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; а у разі відсутності таких документів, прошу надати експертний висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до частини третьої статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 15.12.2021 № UA206050/2021/ 012985. Визначена митна вартість - 169 470,0400 PLN/шт.

Також, Івано-Франківська митниця винесла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000056, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товарів неправомірним, Товариство звернулося до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000012/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000056 від 08 лютого 2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до частині першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За змістом цих норм обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, позаяк з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Як встановлено судом, спір у цій справі виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - екскаватор самохідний, гусеничний марки JCB, типу JS360LC, рік випуску 2011, VIN НОМЕР_1 , потужністю 212 кВ за ціною 116 292,03 злотих та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, відповідач вважав, що подані до митного контролю документи не підтверджують заявлену вартість товару, а також у митниці є інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку з чим витребував від декларанта додаткові документи а, позаяк декларант не подав витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі наявної у митниці цінової інформації на рівні 169 470,04 злотих.

Як зазначено вище, на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи:

- договір № 16/11/2023 від 16.11.2023,

- рахунок-проформа № FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023,

- рахунок-фактура (інвойс) № FAS/131/01/2024 від 29.01.2024

- банківський платіжний документ № 3 від 20.11.2023;

- декларація про походження товару FAS/131/01/2024 від 29.01.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- автотранспортна накладна б/н від 01.02.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 23 від 06.02.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 06 від 06.02.2024:

- зовнішньоекономічний договір № 16/11/23 від 16.11.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 29.11.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 01/05/21-ЯМ від 01.05.2021;

- договір (контракт) про перевезення № 01-02/2024 від 01.02.2024;

- інші некласифіковані документи від 06.02.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 24РL4020І0Е0112595 від 31.01.2024.

Такі документи, на переконання суду, не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; а відповідно до платіжного доручення № 3 від 20.11.2023 оплату за ввезений товар здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постановах від 12.03.2019 у справі 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі 820/6315/15, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретні документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як уже зазначено судом вище, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Товариством митної вартості товару, контролюючий орган посилається на те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ

Не погоджуючись із твердженнями суду першої інстанції, митний орган вказав, що в позовній заяві жодним чином не надано роз`яснення причин суттєвих розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме: декларант подав до митного оформлення договір купівлі-продажу екскаватора самохідного, гусеничного, марки JСВ, типу JS360LC, V1N ІСВІS36DІ01807257, 2011 року, № 16/1123 від 16.11.2023, пунктом 3.1 якого передбачено, що форма розрахунку за продукцію є 100% передоплата.

Проте, в порушенні вказаного договору декларант подав рахунок - фактуру № FAS/131/01/2024 від 29/01/2024, рахунок - проформу № FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023 та банківський платіжний документ № 3 від 20.11.2023 в яких зазначено, що оплата проводиться на підставі рахунку - проформи №FPROF/6/11/2023 від 16.11.2023.

З цього приводу Верховний Суд у постановах від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14 та від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19 висловив правову позицію в аналогічних відносинах, за якою згідно встановлених обставин справи оплата за товар проведена в повному обсязі, що не заперечувалось і контролюючим органом.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Також посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, позаяк положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.\

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.02.2018 в справи № 809/1884/16.

Як видно із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів джерелом для такого коригування слугувала МД від 15.12.2021 № UA206050/2021/012985.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З цього приводу Верховний Суд висловив правову позицію, за якою у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанова від 08 лютого 2019 року в справі № 825/648/17).

Проте, як видно із оскаржуваного рішення про коригування про коригування митної вартості товарів, жодних пояснень щодо зробленого коригування та докладної інформації щодо порівнюваного товару таке рішення не містить.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Позаяк відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, а подані до митного оформлення документи в повній мірі підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 № UA206050/2024/000012/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000056 від 08.02.2024 прийняті за відсутності передбачених законодавством підстав та необґрунтовано, а тому є підстави для визнання їх неправомірними та скасування.

Загалом доводи апелянта спростовані зазначеними вище аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року в адміністративній справі № 300/1409/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 24.03.25